Життєві історії

Світлана готувала вечерю, коли додому повернувся чоловік. Андрій їздив до своєї матері. – Як там Ірина Михайлівна, – поцікавилася Світлана. Чоловік мовчав. – Андрію, щось сталося? – помітивши його замішання, поцікавилася Світлана. – Ні. Просто є до тебе прохання. Ти тільки нічого такого не подумай, – чоловік повільно опустився на крісло. Жінка перевела на чоловіка здивований погляд, намагаючись зрозуміти, про що таке може попросити її Андрій. – Загалом, мама тут дещо хоче, – зам’явся чоловік. – Що? – запитала Світлана. – Вислухай мене, і не ображайся, – раптом сказав Андрій і все розповів дружині. Світлана вислухала його і застигла від почутого

Світлана хвилюючись ходила з кута в кут, сподіваючись взяти себе в руки і заспокоїтися.

Однак що більше вона думала про вчинок чоловіка, то ставала дедалі гірше.

Андрій у черговий раз не заступився за неї перед своєю матір’ю. У відповідь на причіпки жінки, він розплився в усмішці і знизав плечима, ніби показуючи дружині, що нічого не може вдіяти.

Світлана багато разів намагалася поговорити з чоловіком і поставити йому закид за цей факт, але Андрій сором’язливо ховав очі і відмахувався.

– Не слухай ти її, – бурчав у відповідь чоловік. – Ну чи погоджуйся, і вона відчепиться.

Дружина у відповідь із засудженням хитала головою і ловила себе на думці, що Андрій не той чоловік, якого вона хотіла б бачити поруч.

Пара була одружена близько трьох років. Всі ці роки стосунки зі свекрухою були непогані, хоча Ірина Михайлівна була ще той «подарунок» і скрізь пхала свій ніс.

На всі її зауваження з приводу господарювання чи виховання сина Світлана натягнуто усміхалася і відповідала, що їх із чоловіком і так усе влаштовує.

Проте в останні пару місяців Ірина Михайлівна стала поводитись зовсім нестерпно.

Жінка відчула свою безкарність і пустилася в усі тяжкі, вирішивши, що їй дозволено не тільки чіплятися до невістки і відважувати в її бік різні зауваження.

Ірина Михайлівна не соромилася в словах і з кожним днем нахабніла все більше й більше.

Бачачи те, що заступитися за неї нікому, Світлана вирішила скоротити спілкування зі свекрухою.

Тепер Андрій відвідував матір один. Він міг виїхати у вихідний з самого ранку і повернутися лише надвечір.

Якось чоловік повернувся від матері в глибокому збентеженні. Світлана відразу зрозуміла, що він намагається налаштуватися на серйозну розмову.

Однак чоловік чомусь тягнув і ходив навкруги, не наважуючись заговорити з дружиною.

– Андрію, щось сталося? – Помітивши його замішання, поцікавилася Світлана.

– Ні. Просто є до тебе прохання невелике. Ти тільки нічого такого не подумай, – чоловік повільно опустився на диван поряд із дружиною.

Жінка підняла на чоловіка здивований погляд, намагаючись зрозуміти, про що таке може попросити її Андрій.

– Загалом, мама тут дещо хоче, – чоловік почав чухати спітнілу потилицю.

– Що?

– Вона сказала, що Денис не схожий на мене.

Світла голосно проковтнула ком, і розгублено дивилася на Андрія.

Жінка повірити не могла в те, що свекруха додумалася таке сказати і практично прямим текстом звинуватити невістки у зраді.

– Ні, я, звичайно, сказав їй, що вона помиляється, – зам’явся чоловік, розуміючи, в яку незручну ситуацію він потрапив.

У кімнаті запанувала тиша, в якій було чути, як у сусідній кімнаті сопе дитина.

– Світлано, давай зробимо тест? – винно попросив Андрій.

– Тест? Ти не віриш, що Денис твій син? – Надривним голосом запитала жінка. – Як ти можеш слухати свою матір?

Світлана закрила обличчя руками і, не стримавшись, заплакала. Вона щойно усвідомила, що її чоловік дозволив своїй матері зруйнувати їхню родину.

– Ні, я знаю, що Денис мій син! – роздратовано вигукнув чоловік. – Просто це для того, щоб мати заспокоїлася. Ти знаєш, що вона не відстане.

– Ти ніколи не міг поставити її на місце! – Світлана схопилася з місця. – Що вона придумає наступного разу? Мій син не робитиме жодного тесту!

– Чому? Якщо тобі, справді, нема чого приховувати, – несподівано промовив Андрій і розвів руками.

– Я не вірю, що ти міг це сказати! – вигукнула Світлана.

– Твоя поведінка мене наштовхує на думки, що мама може мати рацію, – промовив Андрій.

Світлана з неприязню глянула на чоловіка. Їй хотілося послати його подалі, зібрати речі і разом з дитиною виїхати до своїх батьків.

Проте, взявши себе в руки, вона підняла понгляд на чоловіка і промовила:

– Добре, ми зробимо тест.

– Ну ось бачиш, – Андрій задоволено потер спітнілі долоні. – Зробимо, і мама заспокоїться.

Наступного дня молода сім’я вирушила складати тест. З ними разом напросилась і свекруха.

Вона з тріумфальним виглядом оглянула невістку, ніби була впевнена у своїй правоті і в тому, що тест не покаже спорідненість сина з онуком.

Ірина Михайлівна не просто так останнім часом налаштовувала Андрія проти Світлани, бажаючи зруйнувати молоду сім’ю.

Вона вважала, що почала сильно здавати і їй потрібен той, хто доглядатиме за нею і коротатиме залишки днів.

А крім сина, у жінки нікого не було, ця місія була покладена на нього.

П’ять днів Світлана перебувала в очікуванні на результат тесту.

Вона й так знала, яким він буде, але саме цей папірець мав змінити її життя.

До того ж разом із цим жінка приготувала чоловікові великий сюрприз.

Дочекавшись призначеного часу, жінка вирушила за результатом.

Світлана навіть не стала розкривати конверт. Вона привезла його додому і простягла Андрію разом із стосом паперів.

– Що це? – Чоловік розгублено дивився на першу сторінку.

– Тест та документи на розлучення, – рішуче відповіла Світлана.

– Яке розлучення? Про що ти говориш? У нас все було добре! – Андрій, здавалося, не розумів, чому дружина раптом вирішила розлучитися.

– Ні не було. Якщо тільки тобі, – уточнила жінка. – Тепер стане добре і твоїй мамі.

Андрій недовірливо примружив очі і розкрив конверт із результатами тесту.

Він раптом вирішив, що дитина точно не його, і Світлана, щоб не соромитися, вирішила від нього піти.

Проте результат підтвердив протилежне. Це ще більше змусило його розгубитись.

– Чому?

– Тому що мені потрібен поряд чоловік, який заступатиметься за мене та мого сина, а не виконуватиме бажанням своєї матері. Я вже зібрала речі, – холодно промовила Світлана.

Андрій спочатку хотів повернути дружину та сина, але, поговоривши з матір’ю, різко передумав.

Ірина Михайлівна переконала його в тому, що вибачатися перед Світланою – остання справа.

Через місяць пару розвели, і тепер чоловік мав щомісяця виплачувати синові аліменти.

Вам також має сподобатись...

Ольга готувала вечерю, коли до неї в гості забіг її син Андрій. – Андрію, а що в Олени з телефоном, не можу додзвонитися? Ти не знаєш? – запитала вона про наречену сина. – Ми розлучилися з нею, нічого не питай…, – сухо кинув Андрій. – Як розлучилися? Чому? Адже у вас було все добре? – засмутилася Ольга. – Було. А стало погано, – відповів син. – Та кажи вже, що сталося?! – наполягала жінка. І Андрій все розповів матері. Ольга вислухала його і застигла від почутого. – Ти мені більше не син! – тільки й вигукнула вона

Олег повернувся додому і одразу кинувся на кухню, де чаювали його мама та його наречена Віра. – Олеже, сідай з нами пити чай. Віра таке печиво спекла, – Вероніка Михайлівна лагідно подивилась на сина. Олег мовчав. – Сину, щось сталося? – захвилювалася мама, помітивши, що син дуже схвильований. – Ти спеціально це зробила? – раптом вигукнув Олег, дивлячись на Віру. – Що зробила? – не зрозуміла Віра. – А ти мабуть все знала, і підтримувала її! – Олег перевів погляд на маму. – Олеже, я не розумію тебе, ти про що? –  Вероніка Михайлівна здивовано дивилася на сина, не розуміючи, що відбувається

Віктор повернувся додому рано. Сьогодні у гості приїхали його діти. Чоловік зайшов на кухню, побачивши дітей, він кинувся обніматися. – Ти не хочеш мені випадково нічого розповісти? – докірливо запитала дружина. – Ні, – байдуже озвався чоловік. – Про подарунок, який діти тобі подарували на день народження, не хочеш розповісти? – Лариса схрестила руки. – Що про нього сказати? – спантеличено промовив Віктор. – Не прикидайся! Діти мені все розповіли! Як ти міг зі мною так вчинити? – вигукнула приречено жінка і повільно опустилася на стілець. – Ти про що? – Віктор здивовано дивився на дружину та дітей, не розуміючи, що відбувається

Олег зʼїздив до матері та забрав сина додому. – Ну, як погостював у бабусі? – запитала Яна у Михайлика, коли вони з чоловіком повернулися. – У нас із бабусею вчора була дивна гра, – почав розповідати хлопчик. – Яка ще гра? – здивувався Олег. – Вона казала, що вміє робити магію, але для цього їй від мене потрібно кілька волосин, – продовжив Михайлик. – Волосини я дав, але ніякої магії не побачив! – Ти розумієш, що зробила твоя мама? – Яна здивовано глянула на чоловіка. – Ні! – розвів руками Олег. І Яна все пояснила чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від обурення