Історії жінок

Таїсія зайшла в свою квартиру, голосно гримнувши дверима. – Микольцю, чого не зустрічаєш?! – гукнула вона коханого. І тут дівчина побачила в коридорі гумові чоботи. Вона зрозуміла, що в квартирі є її свекруха Надія Василівна… Таїсія зайшла на кухню. – Нічого не хочеш сказати? – одразу запитала Надія Василівна. – Та ні, – відповіла дівчина. – Зате я маю, що тобі сказати! – сказала жінка. – Я знайшла твої штучки! – Які ще штучки? – запитала дівчина. – Можеш уже не брехати нам, – Надія Василівна стала навколішки перед шафою і щось зібрала рукою. – Що це по-твоєму? Таїсія не розуміла, що відбувається

– Як це ти мені не даси ключа від квартири? – узялася в боки мати, дивлячись на свого сина Миколу пильним поглядом.

– Не дам! Тася проти того, щоб ти до нас приходила без дозволу! – стиснувши зуби, відповів Микола. – Вибач…

– Ні, не вибачу! Оце я наробила! Дозволила тобі пустити цю недолугу, а тепер мені ще й на двері вказують! – похитала головою Надія Василівна. – Ось тільки одне ви не врахували – на оренду квартири гроші дала я!

У відповідь Микола винувато опустив очі. Сперечатись із матір’ю чоловікові не хотілося, щоб не дай Бог та не відмовилася від оренди.

Однак жінка одразу ж зрозуміла це і вирішила скористатися своєю перевагою.

– Востаннє кажу тобі: дай мені запасний комплект ключів! – строгим голосом промовила Надія Василівна.

Чоловік зморщив чоло.

– Не хочеш по-хорошому, то буде по-поганому! – промовила жінка і полізла в кишеню по телефон.

Побачивши, що мати не жартує, Микола знесилено зітхнув і зняв з вішалки запасний комплект.

– Не розумію, навіщо тобі ключі? – ображено пробурмотів він, простягнувши зв’язку. – Навіщо без нас приходити у квартиру?

– Я маю контролювати, що тут діється! Якщо ти забув, то ще раз нагадаю, що за неї плачу я, бо вам просто нема з чого. І якщо я раптом не буду переказувати гроші власниці, ви опинитеся на вулиці. У такому разі твоя дружина, з якою ти розписався потай від мене, дасть тобі відкоша, – зловтішно посміхнулася Надія Василівна.

Микола ображено стиснув губи, слова матері його явно не влаштовували, але іншого виходу в нього теж не було.

Надія Василівна ж, задоволено посміхаючись, сховала ключі в сумку і продовжила заглядати в кожний куточок, відчуваючи контроль над ситуацією.

Микола з досадою розумів, що мати завжди стежитиме за ним, і це усвідомлення сильно дратувало його.

Однак він також розумів, що без материнської підтримки та допомоги їм із Таїсією буде непросто.

Вони обоє були студентами й ніде не працювали. Пара розписалася з великого кохання, знаючи один одного кілька місяців. Молодь, що ж тут скажеш…

Бачачи настрій матері, чоловік вирішив, що поки що піде їй на поступки і не наполягатиме на своїх принципах.

Надія Василівна з гордістю подумала про те, що, якщо треба, то вона завжди може скористатися своїм авторитетом і керувати ситуацією в сім’ї.

– Що це таке? – жінка стала навколішки і зазирнувши кудись під кухонну шафу.

– А що там? – здивовано запитав Микола.

– А ось це! – мати показала на пальці якусь суміш.

– Не знаю, може, приправа розсипалася, – пробурчав Микола.

Надія Василівна з недовірою подивилася на сина і глянула на свій палець.

– А от і ні! – раптом вигукнула вона. – Я знаю, що це таке і це недобре.

Микола застиг від здивування.

– Мені здається, що це приворот! – впевнено заявила мати і встала з колін. – От я й думаю, чому ти нишком одружився з цією! Тепер мені все зрозуміло!

– Мамо, будь ласка, не говори нісенітниці, – скривився Микола, який не хотів слухати такі розмови.

– Ти б мене краще послухав, аніж сперечався, – Надія Василівна кілька разів плюнула через плече.

Відповісти матері син не встиг, оскільки голосно гримнули вхідні двері, а це означало, що повернулася Таїсія.

– Микольцю, чого не зустрічаєш? – гукнула дівчина і почала роззуватися.

Проте одразу ж вона побачила гумові чоботи. Таїсію мимоволі пересмикнуло, коли вона зрозуміла, що Надія Василівна є в квартирі.

Дівчині хотілося розвернутися і втекти, куди очі дивляться. Пересиливши себе, вона стиснула губи й пройшла на кухню.

– Нічого не хочеш сказати? – Надія Василівна строго подивилася на Таїсію.

– Ні, – холодно відповіла дівчина.

– Зате я маю, що тобі сказати, – жінка підняла догори підборіддя і докірливо подивилася на Таїсію. – Я знайшла твої магічні штучки!

– Я нічим таким не займаюся, тому й знайти ви нічого не могли, – незрозуміло скривилася дівчина.

– Можеш уже не брехати нам, – Надія Василівна стала навколішки перед шафою і рукою зібрала з-під неї розсип. – Що це по-твоєму?

Дівчина здивовано дивилася на те, що жінка тримала в руці й не розуміла, що відбувається.

– Та не знаю я, що це, напевно, від колишніх квартирантів залишилося якесь сміття, – байдуже відповіла Таїсія.

– Приворожила ти мого сина, та й годі! Інакше б він ні за що на світі не одружився, не повідомивши мене! – З виглядом викривача сказала жінка. – Негайно роби відворіт, або я тобі влаштую і піду куди треба заяву напишу!

– Ідіть, – засміялася у відповідь дівчина. – Що ви їм скажете?

– Що треба, те й скажу! Взагалі, це не твоя справа! – Надія Василівна поплескала рукою по кишені, перевіряючи наявність ключів у кишені.

Таїсія, почувши дзвін, запитливо подивилася на Миколу, який весь цей час мовчав.

– Не думай, дитинко, що в тебе все вийде! – докірливо промовила жінка і вийшла з кухні.

– Ти знову дав їй ключі від квартири? – спідлоба дивлячись на чоловіка, спитала Таїсія. – Я ж просила тебе цього не робити! Минулого разу я і так їх ледь забрала!

– Точніше, взяла без відома, – напівпошепки відповів Микола.

– Іншого виходу не було, – сказала дівчина, розізлившись на нього за те, що він знову дав слабину.

– Синку, я пішла додому! – вигукнула з коридора Надія Василівна і гримнула дверима.

– Навіщо ти віддав їй ключі? – розлютилася Таїсія. – Твоя мати знову почне ходити до нас тоді, коли їй заманеться!

– Вона оплачує цю квартиру! Я по-твоєму мав відмовити їй? Тобі не здається, що це вже перебір!

– Ні, не здається! – сказала Таїсія. – Якщо так, то йди заробляй, щоб орендувати на свої гроші!

– Я без освіти, хто мене візьме на нормальну роботу? – посміхнувся Микола і похитав головою. – А працювати за копійки я не буду! Тобі не подобається, що моя мати сюди приходить, то шукай собі роботу!

– Я?! Нащо ти мені тоді потрібен?! Я з таким же успіхом знайду нормального хлопця, який не буде тремтіти, побачивши матері, – вигукнула Таїсія.

– Шукай! – рішуче заявив Микола.

Таїсія в той же ж день зібрала речі й пішла жити в готель. А потім стала орендувати кімнату сама.

Такі чоловіки мамині синочки їй точно не були потрібні.

А Микола ще кілька разів намагався миритися, дзвонив Таїсії, приходив, вибачався.

Та вже одного разу навіть готова була й пробачити його, але було одне «але» – змінювати свої стосунки з матірʼю він не збирався, тож і пішов жити до улюбленої матусі…

Вам також має сподобатись...

Марина зі своїм чоловіком Сергієм вечеряли на кухні. – Сергійку, може тобі ще вареничків? – запитала Марина. – Ще сметани покласти може? Сергій відставив тарілку і якось дивно подивився на дружину. – Марино, я люблю іншу жінку і хочу розлучення, – раптом сказав він. – Сподіваюся, ти не станеш нам перешкоджати. Квартиру я ділити не буду. Піду зі своїми речами, як порядний чоловік. Донька вже доросла. Спілкуватися з нею я буду, допомагатиму грошима, звісно, теж. На аліменти можеш не подавати, я даватиму набагато більше… Марина дивилася на чоловіка і не вірила, що це відбувається насправді

В Оксани не стало матері. Поминки і відспівування пройшли ніби в тумані… Оксана залишилася сама в невеликій хатині. Вона дуже сумувала і тужила. Взяти себе в руки жінка змогла лише через кілька днів. Вона прибрала хату, віддячила сусідам, які допомагали проводити її маму в останню путь… Якось, зібралася Оксана в ліс по трави. Раптом вона почула дивні звуки, що долинали з галявини. Оксана звернула туди і побачила, дивну річ… Посеред галявини стояв місцевий лісник Трохим! Чоловік тримав у руках якийсь згорток. Оксана придивилася й оторопіла від побаченого

Ніна влаштувалася на роботу покоївкою. Робота їй дуже подобалася. Невдовзі вона взяла до себе працювати сусідську дівчину Наталку. – Наталя дуже старається, – нахвалювала її Ніна. – Одним словом, молодчина дівчина! Через пів року Наталя зробила ремонт у квартирі. Дівчина раділа, що стало чистіше й світліше. Вона купила нові штори й оновила кухонний гарнітур… – А ти знаєш, що у нас тут на роботі дуже цікаві новини? – якось сказала чоловікові Ніна. – Про нашу Наталку, до речі! – І що ж там за новини такі? – Сергій здивовано дивився на дружину, не знаючи, що й думати

В Олени не стало мами… Ховала вона її разом із маминим другом, Павлом Івановичем. Олені було важко, допомагали тільки подруги, які не залишали її одну. А мамин друг після поминок, на щастя зник, і в домі в Олени не з’являвся… Якось пізно ввечері в квартирі пролунав дзвінок у двері. – Невже цей старий прийшов?! – здивувалась жінка. Олена відкрила двері і не повірила своїм очам