Історії жінок

Таня була на роботі, раптом жінка відчула, що погано себе почуває. – Що з тобою подруго? – запитала Ніна. – Та щось погана почуваюся, – відповіла Таня. – Йди краще додому, – порадила Ніна. Таня зібрала сумку і вирушила додому. Жінка ледве піднялася на третій поверх, відкрила квартиру, як раптом побачила жіночі чобітки. – Дивно, – подумала Таня і пішла у спальню прилягти. Жінка відкрила двері і застигла

– Ось і йди! Кому ти потрібна! – вигукував Андрій за Танею. – Ще кращу за тебе знайду!

Таня бігла вниз сходами і до неї долинали всі вигуки Андрія. Сльози застилали очі, а у голові не вкладалися події останніх хвилин.

Таня з Андрієм вже готувалися до весілля і начебто нічого не віщувало біди, але ост треба було, Тані занедужати і прийти додому раніше. І за класикою жанру: заходить додому, а вдома наречений з коханкою. І мало того, що те, що їй довелося побачити, вона вже ніколи не забудить, то ще її ж і винною зробили!

Андрій не зніяковів, не став вибачатися і каятися. Навпаки, він почав сваритися на Таню через те, що вона рано прийшла з роботи! А ця дівчина зухвало посміхалася їй в обличчя.

Таня поспіхом покидала свої речі в сумку і вибігла з дому. Повернувшись до батьківського будинку, вона ще довго не могла прийти до тями. Сльози, сум, образа… І лише через три роки Таня знову здобула своє щастя. Але вже справжнє – люблячий чоловік, двоє дітей та достаток у сім’ї. І щороку вони всією сім’єю їздили відпочивати на море.

Приїхавши вкотре на море, вони заселилися до міні-готелю. У сусідньому крилі жила дуже сварлива пара, яких вони не бачили, але чули. Точніше, чули тільки дружину. Сварила чоловіка вона за все: то не так зробив, то не так сказав, то не так подивився, то не туди подивився.

Так ця мадам примудрилася посваритися з усім персоналом готелю і з більшою половиною мешканців. Заперечувати їй було неможливо.

Але яким було здивування Тані, коли в чоловіку цієї жінки вона впізнала Андрія! Таня виходила зі свого номера і зустрілася з ним та його дружиною в коридорі. Андрій погано виглядав, втомлений, худенький, із сумним поглядом. Минуло десять років, а здавалося, що він постарів на всі двадцять. Андрій теж впізнав Таню, але сором’язливо відвів погляд. Натомість погляд Тані перехопила його дружина.

– Що на мого чоловіка дивишся? – вигукнула вона до Тані. – Іди давай звідси!

Таня навіть не стала відповідати їй, швидко взяла молодшого сина за руку і зайшла назад у свій номер. Зайшовши в номео, чоловік запитливо глянув на неї.

– Олексій, давай трохи почекаємо, нехай «сусіди» наші пройдуть, – сказала Таня. – Ти уявляєш, виявляється це дружина Андрія. А цей чоловік – Андрій!

Олексій знав цю історію, як розлучилися Андрій з Танею і почав сміятися:

– Ось це чоловіку так віддячила доля! … Ось це він влип! … Знатиме, як мою Таню ображати!

Таня ще перебувала в стані легкого здивування, а Олексій все продовжував сміятися.

– Оце влип!… Оце влип! Отримав, що заслужив!

– А як казав, що знайде кращу за мене, – зітхнула Таня. І після побаченого їй навіть радіти не хотілося, його було просто шкода.

Вам також має сподобатись...

Микола прийшов на обід додому. Дружина посмажила яєчню з шкварочками, підігріла борщ. – Жанно, було дуже смачно! – усміхнувся чоловік до дружини пообідавши. – Дякую! Я поїхав. Микола поцілував дружину у щічку і пішов з квартири. Жанна пішла на кухню зібрати та помити посуд. Жінка зайшла на кухню, як раптом почула звук повідомлення. – Знову телефон забув, – сказала Жанна, побачивши на столі телефон чоловіка. – Треба глянути, може щось важливе. Жанна відкрила повідомлення, прочитала його і застигла від прочитаного

Ліда йшла зі своєю собачкою на зупинку автобуса. Жінка якраз вийшла на пенсію. Вона вирішила щодня гуляти зі своєю улюбленицею на свіжому повітрі. Жила Ліда недалеко від лісу, майже на краю невеликого містечка. Вона сідала в автобус і через три хвилини вже виходила на кінцевій. Вуличка була майже селом. Приватні будинки, кінець асфальту, садки з квітами й лавки біля хвірток. Краса! Якраз біля самої зупинки стояла стара маленька хатина. Зелена фарба вже лущилася, садок весь заріс травою, на вікнах біліли фіранки… Ліда придивилася до вікна й помітила дещо дивне

У Ніни дуже заслабла мати. – Не стане мене скоро, – сказала вона. – Ти залишишся зовсім одна. У моєї подруги син розлучений. Він прийде до нас у суботу на обід. Придивися до нього… Але Ніні чоловік не сподобався. – А кого тобі треба?! – обурилася мати. – Принца?! Матері не стало через рік. Залишилася Ніна одна. Якось вирішила вона перебрати речі матері – що роздати, що викинути. Весь вихідний вона витратила на розбирання шаф. Потім взялася за коробки. В одній із них вона знайшла якийсь конверт. Ніна глянула на нього й очам своїм не повірила

Ярослав сів дивитися мультики, а його мама Тетяна почала займатися прибиранням. – Треба терміново в когось позичити тисячу гривень, – сумно думала жінка. – Може до батьків з’їздити? Ні, вже краще самій всі проблеми вирішувати! Синові сандалі потрібні. Доведеться по сусідах пройтися. Соромно ж як… З такими думками непомітно настав вечір. Тетяна вклала Ярослава спати, а от самій їй не спалося. Наче відчувало серце – щось має статися. Раптом пролунав короткий звук на телефоні. Тетяна аж стрепенулася. – Знову якесь повідомлення, – подумала жінка. Вона взяла телефон, глянула на екран, і застигла від побаченого