– Скажіть, у чоловіка є хтось на стороні? – Запитала Таня.
– В нього ні. А от у вас -є, -сива жінка, здавалося, тільки вдавала, що дивиться на карти.
Таня зніяковіла.
Вона не чекала, звичайно, такої прозорливості. Вона взагалі не хотіла йти до цієї Рити, подруга вмовила -вона переживала йти сама.
Поки Віра говорила з Ритою, Таня в іншій кімнаті розглядала книжкові полиці. Здивувалася -багато художньої літератури, а також наукові книжки зі складними назвами.
Раптом голос господарки за спиною:
-Любите читати?
– Люблю. Романи про складні долі.
-А своя як складається? Бачу, є у вас давнє важке питання.
-Та я за компанію прийшла, у мене все гаразд.
– Ну і добре. Немає питань -немає відповідей.
Рита знизала плечима, доброзичливо посміхнулася і запросила до коридору, почала прощатися. Може, це й відіграло роль? Вона не наполягала. Був вибір -запитати чи промовчати. Залишитися чи піти. Роби що хочеш.
В останній момент Таня передумала. І Рита зрозуміла її без слів. З посмішкою зробила запрошуючий жест:
– Дозріло питання?
“Точно знає щось, думки читає” – здивувалася Таня. Вголос спитала:
– А скільки коштує?
-Для тебе -безкоштовно.
– Це чому?
– Ти не за власним бажанням тут, а випадковостей не буває. Дозріло питання.
… У кімнаті для клієнтів не було нічого з того, що можна очікувати від ворожок. Тільки столик і два зручні крісла. Білі стіни та багато простору.
Таня сіла і знову засумнівалася. Для чого вона тут? Має зрозуміле життя, в якому все давно вирішено і ясно.
-Згадала відповідь? – Уточнила Рита.
-Ні. Про себе все знаю. Чи можна питання не про себе?
– Можна все.
-Скажіть, у мого чоловіка є хтось на стороні?
Карти з гарними зображеннями зашелестіли в руках Рити.
-У нього – ні не бачу. Не було і нема. А ось у вас є. І він чекає на вас.
-Хто?
-Чоловік, якого ви любите. Чекає.
-Неправда. Він знає, що ми не можемо бути разом.
-Він вірить, що можете. Тому й чекає.
– Він ніколи не говорив цього.
-Він справді любить вас, тож поважає ваш вибір.
Таня заплакала. І розповіла свою історію.
Студенткою вона без пам’яті закохалася у хлопця, якого «забракували» батьки. Батько, великий чиновник, швиденько організував статусний шлюб. По суті, її видали заміж батьки – за людину, яку вона бачила три рази в житті:
– Він гарна людина. Добрий та забезпечений. Навіть, мабуть, любить мене. Ми маємо сина. Але я все життя люблю іншого.
-Чому не йдете до коханого чоловіка?
– Не доля.
-Хто вам це сказав?
-Бабуся моя. Вона мене виростила. Дуже сильна була. Все знала. Сказала: все життя проживеш із нелюбимим, я ще у школі вчилася.
-І ви їй повірили, правда? Повірили в «долю», накреслену бабусею, і не дозволяєте собі бути щасливою. Таємно зустрічаєтеся з коханим і не йдете від чоловіка.
Таня мовчала.
Рита похитала головою, подумала. Потім сказала:
-У житті людини немає такої жорсткої зумовленості. Якщо вона лише сам її не створить. Доля може змінюватись. І робиться це у моменті – вашим вибором. Жити без кохання – вибір, жити без радості – вибір. Виконувати бабусине пророцтво – вибір. І не робити жодного вибору – це теж вибір.
***
Таня все ще одружена. Переживає, що розлучення погано сприйме син. Коханий чекає. Час її життя витікає у пісок.
А ви вірите, що долю можна змінити? Чи доводилося робити такий вибір?
