Життєві історії

Таня варила суп, коли пролунав телефонний дзвінок. – Таню, мені потрібна твоя допомога. Я хочу, щоб ти поїхала зі мною в одне місце, – затараторила подруга Віра. – Допоможеш? – За годину підійде? – погодилася Тетяна. – Добре, за годину заїду за тобою, – сказала Віра. Закінчивши з обідом, Таня швидко зібралася, і дочекавшись Віру вони вирушили в дорогу. – А куди ми їдемо, якщо не секрет? – усміхнулася Таня. – Навіть і не знаю, як сказати, – спробувала ухилитися від відповіді Віра. – Та кажи, як є! – наполягла Таня. І Віра все розповіла подрузі. Тетяна вислухала її і застигла від почутого

– Скажіть, у чоловіка є хтось на стороні? – Запитала Таня.

– В нього ні. А от у вас -є, -сива жінка, здавалося, тільки вдавала, що дивиться на карти.

Таня зніяковіла.

Вона не чекала, звичайно, такої прозорливості. Вона взагалі не хотіла йти до цієї Рити, подруга вмовила -вона переживала йти сама.

Поки Віра говорила з Ритою, Таня в іншій кімнаті розглядала книжкові полиці. Здивувалася -багато художньої літератури, а також наукові книжки зі складними назвами.

Раптом голос господарки за спиною:

-Любите читати?

– Люблю. Романи про складні долі.

-А своя як складається? Бачу, є у вас давнє важке питання.

-Та я за компанію прийшла, у мене все гаразд.

– Ну і добре. Немає питань -немає відповідей.

Рита знизала плечима, доброзичливо посміхнулася і запросила до коридору, почала прощатися. Може, це й відіграло роль? Вона не наполягала. Був вибір -запитати чи промовчати. Залишитися чи піти. Роби що хочеш.

В останній момент Таня передумала. І Рита зрозуміла її без слів. З посмішкою зробила запрошуючий жест:

– Дозріло питання?

“Точно знає щось, думки читає” – здивувалася Таня. Вголос спитала:

– А скільки коштує?

-Для тебе -безкоштовно.

– Це чому?

– Ти не за власним бажанням тут, а випадковостей не буває. Дозріло питання.

… У кімнаті для клієнтів не було нічого з того, що можна очікувати від ворожок. Тільки столик і два зручні крісла. Білі стіни та багато простору.

Таня сіла і знову засумнівалася. Для чого вона тут? Має зрозуміле життя, в якому все давно вирішено і ясно.

-Згадала відповідь? – Уточнила Рита.

-Ні. Про себе все знаю. Чи можна питання не про себе?

– Можна все.

-Скажіть, у мого чоловіка є хтось на стороні?

Карти з гарними зображеннями зашелестіли в руках Рити.

-У нього – ні не бачу. Не було і нема. А ось у вас є. І він чекає на вас.

-Хто?

-Чоловік, якого ви любите. Чекає.

-Неправда. Він знає, що ми не можемо бути разом.

-Він вірить, що можете. Тому й чекає.

– Він ніколи не говорив цього.

-Він справді любить вас, тож поважає ваш вибір.

Таня заплакала. І розповіла свою історію.

Студенткою вона без пам’яті закохалася у хлопця, якого «забракували» батьки. Батько, великий чиновник, швиденько організував статусний шлюб. По суті, її видали заміж батьки – за людину, яку вона бачила три рази в житті:

– Він гарна людина. Добрий та забезпечений. Навіть, мабуть, любить мене. Ми маємо сина. Але я все життя люблю іншого.

-Чому не йдете до коханого чоловіка?

– Не доля.

-Хто вам це сказав?

-Бабуся моя. Вона мене виростила. Дуже сильна була. Все знала. Сказала: все життя проживеш із нелюбимим, я ще у школі вчилася.

-І ви їй повірили, правда? Повірили в «долю», накреслену бабусею, і не дозволяєте собі бути щасливою. Таємно зустрічаєтеся з коханим і не йдете від чоловіка.

Таня мовчала.

Рита похитала головою, подумала. Потім сказала:

-У житті людини немає такої жорсткої зумовленості. Якщо вона лише сам її не створить. Доля може змінюватись. І робиться це у моменті – вашим вибором. Жити без кохання – вибір, жити без радості – вибір. Виконувати бабусине пророцтво – вибір. І не робити жодного вибору – це теж вибір.

***

Таня все ще одружена. Переживає, що розлучення погано сприйме син. Коханий чекає. Час її життя витікає у пісок.

А ви вірите, що долю можна змінити? Чи доводилося робити такий вибір?

Вам також має сподобатись...

Тетяна прокинулася рано. Швидко зварила сніданок, нагодувала чоловіка та дітей. Ближче обіду Таня пішла на город, назбирала кабачків. – Ой, як кабачків багато! – здивувалася жінка  урожаю. – Треба мамі віднести, нехай кабачкову ікру приготує. Тетяна наклала у пакет кабачків, і вирушила до батьків, які жили неподалік у цьому ж селі. Вона тихо відкрила двері батьківського будинку, зайшла всередину. Раптом Таня почула, що мама з невісткою про щось розмовляють на кухні. Жінка підійшла ближче, прислухалася до розмови і застигла від почутого

Наталя повернулася додому пізно. – Мамо, привіт! – привіталася вона з мамою, яка сиділа на кухні. – Привіт, доню, – важко видихнула жінка. – Щось сталося? – захвилювалася Наталка, помітивши, що мама дуже засмучена. – Наталю, у мене є один секрет, тільки я не знаю, як тобі це розповісти, – мама замовкла. Видно було, що вона підбирає слова. – Ти про що мамо? – не зрозуміла донька. Мама несподівано встала вийшла з кухні, і повернулася за хвилину з якоюсь папкою в руках. – Ось! Ти сама все зрозумієш, – сказала вона. Наталка взяла папку, переглянула її і аж рота відкрила від побаченого

Сергій Миколайович приїхав у рідне село, де він народився. Він вирішив попрощатися… Чоловік добре знав, що будинок його дитинства, був проданий покійними батьками, і давно вже знесений. Він припаркував машину неподалік від місцевого базарчика і вирушив у бік своєї рідної вулиці. По дорозі був квітковий кіоск. – Квітів купити, чи що? – раптом подумав Сергій Миколайович. Усередині кіоску сиділа продавчиня пенсійного віку. – Що шукаємо, юначе?! – грайливо звернулася вона до нього. – Дружині, чи коханці? Ой стривай, любий, це ти чи що?! – Не зрозумів? – здивувався Сергій Миколайович. Чоловік не знав, що й думати

Микола повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він до дружини. – Що у нас сьогодні на вечерю? Але Наталя не відповіла. – Наталю, ти мене чуєш!? – повторив своє запитання чоловік, зняв куртку і зайшов на кухню. Дружина сиділа за кухонним столом і гірко плакала. – Що сталося? – захвилювався чоловік. – Сталося, Микольцю, сталося, – схлипнула жінка. – Нема у нас більше квартири! – Як нема? Поясни! – здивувався Микола. Наталя важко зітхнула і все розповіла чоловіку. Микола вислухав дружину і аж розсміявся від почутого