Життєві історії

Таня варила суп, коли пролунав телефонний дзвінок. – Таню, мені потрібна твоя допомога. Я хочу, щоб ти поїхала зі мною в одне місце, – затараторила подруга Віра. – Допоможеш? – За годину підійде? – погодилася Тетяна. – Добре, за годину заїду за тобою, – сказала Віра. Закінчивши з обідом, Таня швидко зібралася, і дочекавшись Віру вони вирушили в дорогу. – А куди ми їдемо, якщо не секрет? – усміхнулася Таня. – Навіть і не знаю, як сказати, – спробувала ухилитися від відповіді Віра. – Та кажи, як є! – наполягла Таня. І Віра все розповіла подрузі. Тетяна вислухала її і застигла від почутого

– Скажіть, у чоловіка є хтось на стороні? – Запитала Таня.

– В нього ні. А от у вас -є, -сива жінка, здавалося, тільки вдавала, що дивиться на карти.

Таня зніяковіла.

Вона не чекала, звичайно, такої прозорливості. Вона взагалі не хотіла йти до цієї Рити, подруга вмовила -вона переживала йти сама.

Поки Віра говорила з Ритою, Таня в іншій кімнаті розглядала книжкові полиці. Здивувалася -багато художньої літератури, а також наукові книжки зі складними назвами.

Раптом голос господарки за спиною:

-Любите читати?

– Люблю. Романи про складні долі.

-А своя як складається? Бачу, є у вас давнє важке питання.

-Та я за компанію прийшла, у мене все гаразд.

– Ну і добре. Немає питань -немає відповідей.

Рита знизала плечима, доброзичливо посміхнулася і запросила до коридору, почала прощатися. Може, це й відіграло роль? Вона не наполягала. Був вибір -запитати чи промовчати. Залишитися чи піти. Роби що хочеш.

В останній момент Таня передумала. І Рита зрозуміла її без слів. З посмішкою зробила запрошуючий жест:

– Дозріло питання?

“Точно знає щось, думки читає” – здивувалася Таня. Вголос спитала:

– А скільки коштує?

-Для тебе -безкоштовно.

– Це чому?

– Ти не за власним бажанням тут, а випадковостей не буває. Дозріло питання.

… У кімнаті для клієнтів не було нічого з того, що можна очікувати від ворожок. Тільки столик і два зручні крісла. Білі стіни та багато простору.

Таня сіла і знову засумнівалася. Для чого вона тут? Має зрозуміле життя, в якому все давно вирішено і ясно.

-Згадала відповідь? – Уточнила Рита.

-Ні. Про себе все знаю. Чи можна питання не про себе?

– Можна все.

-Скажіть, у мого чоловіка є хтось на стороні?

Карти з гарними зображеннями зашелестіли в руках Рити.

-У нього – ні не бачу. Не було і нема. А ось у вас є. І він чекає на вас.

-Хто?

-Чоловік, якого ви любите. Чекає.

-Неправда. Він знає, що ми не можемо бути разом.

-Він вірить, що можете. Тому й чекає.

– Він ніколи не говорив цього.

-Він справді любить вас, тож поважає ваш вибір.

Таня заплакала. І розповіла свою історію.

Студенткою вона без пам’яті закохалася у хлопця, якого «забракували» батьки. Батько, великий чиновник, швиденько організував статусний шлюб. По суті, її видали заміж батьки – за людину, яку вона бачила три рази в житті:

– Він гарна людина. Добрий та забезпечений. Навіть, мабуть, любить мене. Ми маємо сина. Але я все життя люблю іншого.

-Чому не йдете до коханого чоловіка?

– Не доля.

-Хто вам це сказав?

-Бабуся моя. Вона мене виростила. Дуже сильна була. Все знала. Сказала: все життя проживеш із нелюбимим, я ще у школі вчилася.

-І ви їй повірили, правда? Повірили в «долю», накреслену бабусею, і не дозволяєте собі бути щасливою. Таємно зустрічаєтеся з коханим і не йдете від чоловіка.

Таня мовчала.

Рита похитала головою, подумала. Потім сказала:

-У житті людини немає такої жорсткої зумовленості. Якщо вона лише сам її не створить. Доля може змінюватись. І робиться це у моменті – вашим вибором. Жити без кохання – вибір, жити без радості – вибір. Виконувати бабусине пророцтво – вибір. І не робити жодного вибору – це теж вибір.

***

Таня все ще одружена. Переживає, що розлучення погано сприйме син. Коханий чекає. Час її життя витікає у пісок.

А ви вірите, що долю можна змінити? Чи доводилося робити такий вибір?

Вам також має сподобатись...

Лариса приїхала до своєї подруги у гості, постукала у двері. Тетяна довго не відкривала, а коли відкрила то Лариса побачила, що подруга дуже засмучена. – Щось сталося? – захвилювалася Лариса. – Та так…спогади наринули, – усміхнулася Тетяна. – Заходь, будемо чай пити. Лариса з Тетяною зайшли на кухню. Раптом Лариса побачила на столі купу фотографій, які Тетяна розглядала до приходу подруги. Погляд Лариси зупинився на одному з фото, жінка придивилася до нього і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й подумала вона

Тетяна довго думала, як би їй сходити до свекрухи і виконати незвичне прохання матері. – Та незручно якось про таке питати, – все думала жінка. Нарешті, зібравшись з думками, вона все таки вирішила сходити й поговорити зі свекрухою… Наступного дня після роботи Тетяна приїхала до Наталі Микитівни додому. Попередньо вона попередила про свій приїзд. – Щось трапилося, Тетянко?! – стурбовано запитала з порога свекруха. – Ну… – невістка раптом зам’ялася. – Просто мені вчора дзвонила моя мама і казала, що їй здається, ніби ви образилися на неї… – Образилася?! – ахнула свекруха. – Я? На що?! Жінка не розуміла, що відбувається

Микола повернувся додому з роботи. – Кохана, я вдома! – гукнув він до дружини. – Що у нас сьогодні на вечерю? Але Наталя не відповіла. – Наталю, ти мене чуєш!? – повторив своє запитання чоловік, зняв куртку і зайшов на кухню. Дружина сиділа за кухонним столом і гірко плакала. – Що сталося? – захвилювався чоловік. – Сталося, Микольцю, сталося, – схлипнула жінка. – Нема у нас більше квартири! – Як нема? Поясни! – здивувався Микола. Наталя важко зітхнула і все розповіла чоловіку. Микола вислухав дружину і аж розсміявся від почутого

Пізно ввечері на телефон Алли надійшло повідомлення від дочки. «Мамо, привіт, а в нас є такий родич – Генадій?» – запитувала Діна. Питання було несподіване, хоча Геннадія Алла, звичайно, пам’ятала. Жінка одразу зателефонувала до доньки. – Так, доню, є у нас такий родич! – підтвердила Діані мама. – Уявляєш, Генадій мене в соцмережах знайшов! Він і тебе шукати намагався, але ж ти мережами не користуєшся, – весело сказала донька. – Він якісь фото мені відправив, я зараза тобі їх скину! За секунду на телефон Алли прийшло повідомлення. Алла відкрила його, переглянула фото і застигла від побаченого