Життєві історії

Тетяна приготувала вечерю, накрила святковий стіл. Аякже ж?! Сьогодні її чоловік Олег купив їм нову кваритру. – Коханий, а я тут вечерю приготувала, – усміхнулася Таня, зустрівши чоловік в коридорі. – Чудово, – Олег скинув куртку і пройшов на кухню. – Ти мене вибач, але я не втрималася і подзвонила до власника квартири, яка нам дуже сподобалася. Він сказав, що ти її купив! – не втрималася Тетяна. – Яку таку квартиру? – здивувався Олег. – Я нічого не купував! – Нашу квартиру! Яку ми з тобою дивилися, – пояснила Таня. – Ти щось плутаєш! – Олег здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Олег та Таня жили вже понад десять років разом, у законному шлюбі. Так повелося в їх сім’ї, що гаманці були у чоловіка та дружини різні, та й покупки теж різні. Із самого початку Таня поставила ультиматум: чоловік-годувальник! Інших варіантів не може бути. Так, Таня працювала, але знаєте, як дорого жінці завжди бути красивою? Скільки на це потрібно витрачати часу, сили, а головне грошей. Ось Таня й заробляла на те, щоб бути красивою та око чоловіка тішити. Дітей народжувати Таня поки що теж не хотіла, ну навіщо їй, такій молодій, свою красу псувати?

– Таня, я тут подумав, може, купимо ще одну квартиру? – Запитав чоловік.

– Навіщо? – Здивувалася Таня. – У нас є квартира.

– Ну, поки молоді, поки сили є. Та й гроші праворуч, ліворуч розлітаються. А так вкладення буде. – Сказав Олег. – До того ж, у нас рано чи пізно будуть діти?

Таня невдоволено пирхнула.

– У мене особисто, на квартиру грошей немає!

Чоловік подумавши сказав:

– Добре. Я поїду бодай придивлюся, що і як. Я так розумію, що ти зі мною не поїдеш, якщо тобі квартира не потрібна?

– Чому це? – Запитала Таня округливши нафарбовані очі. – Звичайно, я поїду!

Цього дня вони переглянули кілька квартир. Одна з них дуже сподобалася обом.

– Ну так що? – знову запитав Олег. – Будемо купувати?

Таня знову знизала плечима:

– Ну ти й плати, а в мене грошей на квартиру нема! Я збираю на косметичні процедури, а вони знаєш, як дорого коштують?

– Ну добре. – відповів чоловік. – Як скажеш.

Більше Олег до цієї теми не повертався. Та Таня бачила і чула, що чоловік від цієї ідеї купівлі квартири не відмовився. І це Таню дуже тішило, адже у разі розлучення їй точно дістанеться хоча б одна кваритра.

Олег вів переговори з господарем квартири, що сподобалася, щось уточнював, вивчав документи, надіслані на пошту. А потім раптом все стихло.

Не витримавши, Таня сама зателефонувала власнику тієї самої квартири.

– А ви пам’ятаєте, ми з чоловіком приходили дивитися вашу квартиру тиждень тому? – Запитала вона.

– Звичайно, пам’ятаю, адже ваш чоловік до мене і повернувся, – відповів власник квартири.

– То він її у вас купив? – Запитала Таня.

– Ні, не він. Купила його матір. А ваш чоловік просто поряд був, стежив, щоби все правильно оформили. – відповів власник квартири.

Таня розгублено поклала слухавку. А коли чоловік повернувся з роботи, вона почала просити пояснень.

– З якого дива ти оформив квартиру на свою матір? – уперши руки в боки, грізно спитала Таня.

– Яку таку квартиру? – Олег вдав, що нічого не розуміє.

– Нашу квартиру! – злилася Таня.

– Люба, ти помиляєшся! Це квартира не наша. Мама мала гроші і вирішила їх вигідно вкласти, купити квартиру і пустити туди квартирантів. – Сказав Олег. – Тому ти даремно ображаєшся, це квартира моєї мами, але ні як не наша!

Вам також має сподобатись...

Віра кришила на кухні вінегрет, коли з роботи повернувся Сергій. Чоловік помітно переживав. – Віро, нам треба поговорити, – раптом сказав він. – Я тебе слухаю, – усміхнулася жінка. – Кохана, ти ж знаєш, що вчора я їздив до своєї матері? – почав здалеку Сергій. – Так, – підтвердила Віра. – Навіть не знаю, як тобі пояснити, кому сказати – не повірять, що таке буває, – зам’явся Сергій. – Ну кажи! – Віра вже почала переживати. – Загалом, я тебе обманював! Весь цей час обманював! – несподівано сказав чоловік, зробив глибокий подих і все розповів жінці. Віра вислухала Сергія і аж присіла від почутого

Микола з Вірою жили по-сусідству. Дуже скоро вони зрозуміли, що подобаються один одному. Молоді гуляли, разом ходили на танці. Та було одне «але» – Віра не хотіла жити в селі: – Микольцю, поїхали у місто, га?! Я піду вчитися. Ти теж. – Ні, Віро, я в місто не хочу, – казав хлопець. – Сільський я. Вивчишся, повернешся сюди, тоді й вирішимо, як будемо жити. Поїхала дівчина в місто сама… Здобувши диплом, приїхала Віра додому. Її мати, Ганна, як глянула на дочку, то аж присіла від несподіванки. – Це що таке Віро?! – тільки й сказала вона

Люда повернулася з роботи у дивному настрої. Вона поставила грітися чайник, переодяглася, і дістала покупки. Жінка відкрила шафу для одягу, щоб покласти туди нові футболки, і посміхнулася. У шафі висів новий спортивний костюм, чоловічий джемпер, а ось тепер ще й футболки додалися… Несподівано у двері подзвонили. – Напевно Оля, сусідка з першого поверху, – подумала Люда. До Люди мало хто ще заходив, а Ольга побалакати любила. Або коли бувало з чоловіком посвариться – приходила поплакатися. Люда відкрила двері. Точно – Ольга! – Людо, виручай! – одразу вигукнула сусідка. – Що таке? – Люда застигла, не розуміючи, що відбувається

Ганна бачила, що її колеги уникають її навмисно. А все через те, що кону стояла посада, яку мала отримати саме вона. Молода жінка давно йшла до цього, працювала. Її проєкти були найкращими. – Ганно Львівно, вас викликає директор! – раптом покликали її. Ганна зайшла в кабінет, а там їй сказали… Що її звільнено! Відпрацьовувати два тижні не треба, а можна йти прямо зараз… – Запитань ставити теж не треба, – сказав директор. Ганні здавалося, що довкола неї руйнується світ. Вона пішла мовчки, не прощаючись. Її зрадили всі. Ніхто не став на її бік. Аж тут Ганна отримала несподівану пропозицію