Життєві історії

Тетяна приготувала вечерю, накрила святковий стіл. Аякже ж?! Сьогодні її чоловік Олег купив їм нову кваритру. – Коханий, а я тут вечерю приготувала, – усміхнулася Таня, зустрівши чоловік в коридорі. – Чудово, – Олег скинув куртку і пройшов на кухню. – Ти мене вибач, але я не втрималася і подзвонила до власника квартири, яка нам дуже сподобалася. Він сказав, що ти її купив! – не втрималася Тетяна. – Яку таку квартиру? – здивувався Олег. – Я нічого не купував! – Нашу квартиру! Яку ми з тобою дивилися, – пояснила Таня. – Ти щось плутаєш! – Олег здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Олег та Таня жили вже понад десять років разом, у законному шлюбі. Так повелося в їх сім’ї, що гаманці були у чоловіка та дружини різні, та й покупки теж різні. Із самого початку Таня поставила ультиматум: чоловік-годувальник! Інших варіантів не може бути. Так, Таня працювала, але знаєте, як дорого жінці завжди бути красивою? Скільки на це потрібно витрачати часу, сили, а головне грошей. Ось Таня й заробляла на те, щоб бути красивою та око чоловіка тішити. Дітей народжувати Таня поки що теж не хотіла, ну навіщо їй, такій молодій, свою красу псувати?

– Таня, я тут подумав, може, купимо ще одну квартиру? – Запитав чоловік.

– Навіщо? – Здивувалася Таня. – У нас є квартира.

– Ну, поки молоді, поки сили є. Та й гроші праворуч, ліворуч розлітаються. А так вкладення буде. – Сказав Олег. – До того ж, у нас рано чи пізно будуть діти?

Таня невдоволено пирхнула.

– У мене особисто, на квартиру грошей немає!

Чоловік подумавши сказав:

– Добре. Я поїду бодай придивлюся, що і як. Я так розумію, що ти зі мною не поїдеш, якщо тобі квартира не потрібна?

– Чому це? – Запитала Таня округливши нафарбовані очі. – Звичайно, я поїду!

Цього дня вони переглянули кілька квартир. Одна з них дуже сподобалася обом.

– Ну так що? – знову запитав Олег. – Будемо купувати?

Таня знову знизала плечима:

– Ну ти й плати, а в мене грошей на квартиру нема! Я збираю на косметичні процедури, а вони знаєш, як дорого коштують?

– Ну добре. – відповів чоловік. – Як скажеш.

Більше Олег до цієї теми не повертався. Та Таня бачила і чула, що чоловік від цієї ідеї купівлі квартири не відмовився. І це Таню дуже тішило, адже у разі розлучення їй точно дістанеться хоча б одна кваритра.

Олег вів переговори з господарем квартири, що сподобалася, щось уточнював, вивчав документи, надіслані на пошту. А потім раптом все стихло.

Не витримавши, Таня сама зателефонувала власнику тієї самої квартири.

– А ви пам’ятаєте, ми з чоловіком приходили дивитися вашу квартиру тиждень тому? – Запитала вона.

– Звичайно, пам’ятаю, адже ваш чоловік до мене і повернувся, – відповів власник квартири.

– То він її у вас купив? – Запитала Таня.

– Ні, не він. Купила його матір. А ваш чоловік просто поряд був, стежив, щоби все правильно оформили. – відповів власник квартири.

Таня розгублено поклала слухавку. А коли чоловік повернувся з роботи, вона почала просити пояснень.

– З якого дива ти оформив квартиру на свою матір? – уперши руки в боки, грізно спитала Таня.

– Яку таку квартиру? – Олег вдав, що нічого не розуміє.

– Нашу квартиру! – злилася Таня.

– Люба, ти помиляєшся! Це квартира не наша. Мама мала гроші і вирішила їх вигідно вкласти, купити квартиру і пустити туди квартирантів. – Сказав Олег. – Тому ти даремно ображаєшся, це квартира моєї мами, але ні як не наша!

Вам також має сподобатись...

Валерій повертався додому раніше. Він поспішав до своєї коханої дружини Оксани й синочка Дмитрика. Ще здалеку він побачив їх на дитячому майданчику. – Так, я пам’ятаю, що ти мені казав! – раптом почув Валерій роздратований голос дружини, яка розмовляла з кимось по телефону. – Але ж не можна ось так від нас відмовитися?! Валерій зупинився, спостерігаючи за Оксаною, яка сиділа на лавці. – Так, Сашко! – раптом вигукнула Оксана. – Так і є! – Оксано, все нормально? – підійшов Валерій до дружини. Та здригнулася від несподіванки і різко скинула дзвінок. – Господи, як же ж ти мені набрид! – раптом сказала дружина. Валерій побілів від таких слів

Ірина допомагала клієнту у виборі квітів, коли у магазин влетіла невдоволена клієнтка. Ірині ледве вдалося заспокоїти її, вона вискочила з магазину так само швидко, як і увійшла. Чоловік, який весь цей час обирав букет, підійшов до каси. — Вибачте, я не допомогла вам із вибором квітів, – сказала Ірина. — Я сам впорався. Гарно ви її заспокоїли, – відповів клієнт. – Так, і такі люди бувають – усміхнулася Ірина. – Доречі, ви знаєте, що ви незабаром вийдете заміж? – раптом сказав чоловік. – Я? Заміж? З чого ви це взяли? – Ірина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Лариса поговорила з матірʼю і поставила телефон на зарядку. Раптом у двері постукали. Вона відкрила. На ґанку стояв якийсь незнайомий молодик. Він був трохи розпатланий і пом’ятий… – Ви вибачте… – почав гість. – У мене машина зламалася навпроти вашої хати. От прийшов попросити про допомогу. А чоловік у хаті є? – Є, – сказала господиня. – Василь. – Який збіг, я теж Василь! – сказав молодик. – А можна його покликати? – А він уже й прийшов, – сказала жінка. – Ось же ж він! Гість глянув куди показала Лариса і застиг від здивування

Віра прибирала у ванній кімнаті. На одній із поличок, вона помітила тест на вагітність, на якому виднілося дві смужки. – Світлано! Йди сюди! – гукнула вона до молодшої сестри, яка зараз гостювала у Віри. – Що сталося? – Світлана неохоче підійшла до Віри. – Світлано, нам треба серйозно поговорити, – сказала Віра. – Треба…, – зітхнула сестра. – Значить, ти розумієш про що, – додала Віра. – Може хоч скажеш, хто батько дитини? – А що тут казати…Твій чоловік і є батьком моєї дитини! – несподівано сказала Світлана. – Мій Роман?! Що ти таке каже? – Віра здивовано дивилася на сестру, не розуміючи, що відбувається