Життєві історії

Тетяна приготувала вечерю, накрила святковий стіл. Аякже ж?! Сьогодні її чоловік Олег купив їм нову кваритру. – Коханий, а я тут вечерю приготувала, – усміхнулася Таня, зустрівши чоловік в коридорі. – Чудово, – Олег скинув куртку і пройшов на кухню. – Ти мене вибач, але я не втрималася і подзвонила до власника квартири, яка нам дуже сподобалася. Він сказав, що ти її купив! – не втрималася Тетяна. – Яку таку квартиру? – здивувався Олег. – Я нічого не купував! – Нашу квартиру! Яку ми з тобою дивилися, – пояснила Таня. – Ти щось плутаєш! – Олег здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Олег та Таня жили вже понад десять років разом, у законному шлюбі. Так повелося в їх сім’ї, що гаманці були у чоловіка та дружини різні, та й покупки теж різні. Із самого початку Таня поставила ультиматум: чоловік-годувальник! Інших варіантів не може бути. Так, Таня працювала, але знаєте, як дорого жінці завжди бути красивою? Скільки на це потрібно витрачати часу, сили, а головне грошей. Ось Таня й заробляла на те, щоб бути красивою та око чоловіка тішити. Дітей народжувати Таня поки що теж не хотіла, ну навіщо їй, такій молодій, свою красу псувати?

– Таня, я тут подумав, може, купимо ще одну квартиру? – Запитав чоловік.

– Навіщо? – Здивувалася Таня. – У нас є квартира.

– Ну, поки молоді, поки сили є. Та й гроші праворуч, ліворуч розлітаються. А так вкладення буде. – Сказав Олег. – До того ж, у нас рано чи пізно будуть діти?

Таня невдоволено пирхнула.

– У мене особисто, на квартиру грошей немає!

Чоловік подумавши сказав:

– Добре. Я поїду бодай придивлюся, що і як. Я так розумію, що ти зі мною не поїдеш, якщо тобі квартира не потрібна?

– Чому це? – Запитала Таня округливши нафарбовані очі. – Звичайно, я поїду!

Цього дня вони переглянули кілька квартир. Одна з них дуже сподобалася обом.

– Ну так що? – знову запитав Олег. – Будемо купувати?

Таня знову знизала плечима:

– Ну ти й плати, а в мене грошей на квартиру нема! Я збираю на косметичні процедури, а вони знаєш, як дорого коштують?

– Ну добре. – відповів чоловік. – Як скажеш.

Більше Олег до цієї теми не повертався. Та Таня бачила і чула, що чоловік від цієї ідеї купівлі квартири не відмовився. І це Таню дуже тішило, адже у разі розлучення їй точно дістанеться хоча б одна кваритра.

Олег вів переговори з господарем квартири, що сподобалася, щось уточнював, вивчав документи, надіслані на пошту. А потім раптом все стихло.

Не витримавши, Таня сама зателефонувала власнику тієї самої квартири.

– А ви пам’ятаєте, ми з чоловіком приходили дивитися вашу квартиру тиждень тому? – Запитала вона.

– Звичайно, пам’ятаю, адже ваш чоловік до мене і повернувся, – відповів власник квартири.

– То він її у вас купив? – Запитала Таня.

– Ні, не він. Купила його матір. А ваш чоловік просто поряд був, стежив, щоби все правильно оформили. – відповів власник квартири.

Таня розгублено поклала слухавку. А коли чоловік повернувся з роботи, вона почала просити пояснень.

– З якого дива ти оформив квартиру на свою матір? – уперши руки в боки, грізно спитала Таня.

– Яку таку квартиру? – Олег вдав, що нічого не розуміє.

– Нашу квартиру! – злилася Таня.

– Люба, ти помиляєшся! Це квартира не наша. Мама мала гроші і вирішила їх вигідно вкласти, купити квартиру і пустити туди квартирантів. – Сказав Олег. – Тому ти даремно ображаєшся, це квартира моєї мами, але ні як не наша!

Вам також має сподобатись...

Олена прасувала постільну білизну в кімнаті. Павло в цей час вечеряв на кухні, і про щось розмовляв з своєю матірʼю. – Вона все одно дізнається! – раптом виразно почула слова свекрухи Олена. Марія Іванівна, наче спеціально гучно вигукнула цю фразу, щоб невістка її почула. – А це ще що? – подумала Олена і вирішила, що розмова стосується її. Вона тихенько вийшла в коридор, підійшла до дверей кухні і стала слухати розмову чоловіка та свекрухи. Але те, що вона почула, Олена навіть в найгіршому сні уявити не могла

Марія стояла біля вікна. Вона вдивлялася у поля, що тяглися до самого горизонту. Її коханий Андрій дрімав у кріслі. Поряд з ним стояла чашка чаю, який вже охолов. Марія дивилася на чоловіка і відчувала, як щось тихо йде. Життя – чи, може, просто час… – Андрію, ти б випив чаю, – тихо сказала жінка. Андрій розплющив очі, посміхнувся. Він знав, що від цього чаю нічого не зміниться, що час уже не можна повернути назад. – Марійко, та навіщо цей чай? Ти ж знаєш. Все вже знаєш, – його голос звучав м’яко. Марія зітхнула. Вона знала, що буде далі

Марійка досмажила котлетки, поставила на стіл картоплю. – Грицю, ходи снідати! – гукнула вона чоловіка. Через хвилину на кухню зайшов Грицько. – Ой яка смакота! – потер він руки і сів за стіл біля дружини. Раптом на вулиці почувся якийсь шум. Відкрилася хвіртка і на подвірʼя почали заходити якісь люди. Марійка аж підскочила від несподіванки. – Це хто такі? – тільки й спитала вона в чоловіка, нічого не розуміючи

Ліля прибирала в квартирі, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв її колишній чоловік Денис. – Ти тільки зараз за речами з’явився? – здивувалася вона. – Привіт! Чудово виглядаєш! – пробурмотів він. – Дякую. Речі на балконі, – сказала жінка. Денис пройшов на балкон та забрав речі. – Ти допоможеш мені вниз знести?, – запитав чоловік. Ліля швидко накинула пальто, і вони вийшли надвір. – Ну де твоя машина? – запитала Ліля. – Машина на парковці, – відповів Денис. Вони підійшли ближче до автомобіля, Ліля глянула на заднє сидіння і застигла на місці. – Це що таке!? – тільки й вигукнула вона