Життєві історії

У Інни на роботі почалися пологи. Викликали швидку. Жінка подзвонила свекрусі, щоб вона привезла їй вже приготовану сумку. Допомогти більше не було кому. Батьки Інни жили в іншому місті, а чоловік поїхав у відрядження. Свекруха все привезла. – Все буде добре, – сказала вона, гладячи Інну по руці. – Ти знаєш, все буде гаразд… Інну все дратувало. Звідки свекрусі знати, що все буде гаразд?! Підійшов лікар: – Ну що, люба, народжувати будемо? Пологи перші? – Другі, – вставила своє слово свекруха. Інни аж очі вирячила від її слів. Вона дивилася на свекруху, нічого не розуміючи

Що сталося зі свекрухою після весілля сина, Інна не розуміла. Все було добре. Свекруха Інну до весілля називала донечкою.

А зараз ніби щось сталося, зайвого слова не скаже, у гості не кличе, і сама не приходить. Інна питала чоловіка:

– Максиме, що відбувається?

Але Максим тільки знизав плечима, сказав, що не знає.

Пізніше від родички чоловіка Інна почула, що свекруха говорить всім:

– Не таку дружину я хотіла синові, ох, не таку. Кажу синові, що вона гуляє, а він відмахується. Не вірить мені…

Хотілося, звичайно, Інні прийти до свекрухи і влаштувати сварку, за те що чутки такі розпускає свекруха.

Але Інна передумала, згадала, що найнадійніший спосіб остаточно зіпсувати стосунки, почати розбиратися в них, а остаточно псувати стосунки зі свекрухою не хотілося.

Увечері Інна запитала чоловіка, але він знову відмахнувся:

– Не звертай уваги. Я тебе люблю, а це головне. Нехай каже, що хоче. Язик без кісток.

Інна вирішила, може, й краще, що немає близьких стосунків зі свекрухою.

Подружки скаржаться на те, що свекрухи лізуть у їхнє життя порадами й повчаннями. А Інна такого не має, але все одно було прикро.

Минув рік, Інна вже звикла до прохолодного ставлення свекрухи. Здавалося, що так і має бути.

Максим поїхав у відрядження на три дні, а вагітна Інна пішла на роботу, треба було написати якусь заяву. Залишалося менше місяця до пологів.

Ось там на роботі й прихопило її. Викликали швидку. Інна зателефонувала свекрусі, щоб вона привезла приготовлену сумку. Допомогти більше не було кому, батьки Інни жили в іншому місті.

Свекруха дуже швидко приїхала, привезла все, що потрібно. І сиділа в спокої поруч з Інною, гладила її по руці і заспокоювала:

– Все буде добре. Ти ж знаєш, все буде гаразд.

Інну все дратувало – і те, що довго немає лікаря, і слова свекрухи, що все буде добре. Звідки їй знати, що все буде гаразд? Вона навіть хотіла виказати це свекрусі, коли підійшов лікар:

– Ну що, люба, народжувати будемо? Пологи перші?

– Другі, – вставила своє слово свекруха.

Інни аж очі вирячила від слів свекрухи. Вона дивилася на неї, нічого не розуміючи.

– З чого це ви таке взяли? У мене перші пологи? – здивувалася Інна.

– Ходімо, люба, ходімо. Зараз розберемося, які у вас пологи, – засміявся лікар.

Першого ж дня, після виписки Інни з донькою, свекруха прийшла з подарунками. Інна спитала її:

– Чому ви вважаєте, що в мене другі пологи?

– А як же ж той хлопчик на весіллі? Скажеш, що він не твій син? Ви схожі, як дві краплі.

– Це мій брат, – засміялася Інна.

– Ой, гаразд, усі так кажуть, щоб приховати ганьбу. Зізнайся, що народила в сімнадцять років, а батьки записали його на себе.

Щось доводити свекрусі було марно.

З братом Інна, справді були дуже схожі. Не дивно, адже вони діти своїх батьків.

Брат добра, ласкава дитина. Він усе весілля ходив по п’ятах за Інною, обіймав її і цілував у щічку.

Інна також любила свого брата.

А свекруха зробила свої висновки, і що б їй не говорили зараз, вона впевнена, що це син Інни…

Вам також має сподобатись...

Михайло сів поряд з дружиною Ганною. Жінка роздивлялася старий фотоальбом. – Не думав, що в тебе стільки дитячих фото є! – сказав Михайло. – Бабуся любила фотографувати, – сказала Ганна. – Кожне свято, кожен вихідний… Михайло дивився на фото дітей на гойдалці. Серед них легко можна було впізнати Ганну. – А це хто? – Сергій раптом вказав на хлопця, який стояв поряд із Ганною. – Той самий Сергій, про якого ти розповідала? Ганна застигла, вдивляючись в обличчя друга дитинства. – Так, це Сергій, – сказала вона. – Ми дружили з п’яти років. – Почекай, – раптом сказав Михайло. – А чому наш син схожий на твого друга дитинства?! Ганна оторопіла від несподіванки

Ігор прийшов додому. Зразу після вечері, коли батько пішов до телевізора, Ігор затримався на кухні. – Мамо, а ти чому з першим чоловіком розлучилася? – тихо запитав він. – А навіщо тобі це знати? – напружилася жінка. – Та ти не бійся, я татові не скажу! – заявив Ігор. – А я й не боюся, – посміхнулася мати. – Тільки чому ти про це питаєш? – Хочу знати, і все, – сказав хлопець. – Хто був винен у вашому розлученні? Він що був дуже поганою людиною? – Та як тобі сказати, – задумливо зітхнула мама. – Просто так вийшло. Я тоді на принцип пішла… – Який ще принцип? – Ігор не розумів про, що вона говорить

Рита вийшла з автобуса і поспішила на роботу. Вона вже запізнювалася. Раптом на її шляху зʼявилася якась незнайома молода жінка… – Здрастуйте, – сказала вона Риті. Рита зупинилася і трохи роздратовано глянула на незнайомку. – Здрастуйте, – відповіла жінка. – Вибачте, а це ви дружина Миколи? – раптом запитала незнайомка. Питання було настільки несподіваним, що Рита аж розгубилася. – Ну, я… – пробурмотіла вона. – Так, мого чоловіка звуть Микола. – А мене звуть Світлана, – з викликом сказала незнайомка. – І ми з Миколою любимо один одного! Рита аж побіліла від почутого

Віра Миколаївна розвішували одяг після прання на балконі. Раптом у кімнаті задзвонив телефон, жінка поставила тазик на стілець, зайшла у кімнату глянула на екран – дзвонила майбутня невістка. – Цікаво, що сталося? – здивувалася Віра такому дзвінку і підняла слухавку. – Віро Миколаївно, привіт! Вам зручно говорити? – прощебетала Настя. – Привіт, Настя. Щось сталося? Говори, я не зайнята, – відповіла Віра. – Знаєте, я хочу вам подякувати! – несподівано сказала дівчина. – Павло мені все розповів. І знайте, я цілком підтримую Ваш вчинок! – Настя, ти про що? – здивовано запитала Віра Миколаївна, не розуміючи, що відбувається