Історії жінок

Валерій лежав на дивані біля телевізора з мобільником у руках і грав у якусь гру. – На-та-лю, а вечеря скоро?! – вкотре гукнув він свою дружину. Наталя вже посмажила млинців з грибочками і наварила запашного борщику. Вона поправила чубок, який закривав очі і поспішила домити посуд після приготування. Завтра їй рано вставати на роботу. Треба швидше все прибрати і спати… – На-та-лю! – не вгавав Валерій. – Ну ти там скоро? Так смачно пахне млинцями з грибами, я вже йду! Наталя раптом з гуркотом поставила на стіл недомиту каструлю. Вона застигла від несподіваної здогадки

Дощ мрячив уже не перший день і настрою не додавав. Наталка сиділа на маленькій кухоньці своєї маленької однокімнатної квартирки і розмірковувала про своє життя.

Кіт Пиріжок мовчки намагався зловити у вікні краплі дощу, що стікали з іншого боку, але йому це ніяк не вдавалося.

Може, даремно вона відмовилася зустрічатися з Анатолієм?

Це сусід знизу, він наче хлопець симпатичний. Він незграбно намагався до неї залицятися, але здавався Наталці смішним.

А їй уже тридцять три, і вона розлучена. І перспективи дуже туманні – ні нормальної роботи, ні чоловіка, ні дітей, а подруги вже влаштувалися.

Ех, може вона хоча б кар’єру зробила б, як Ольга Михайлючка?

Тихою сапою, якось непомітно, спочатку Ольга була помічницею начальника, потім провідною економісткою, а тепер – заступниця генерального директора з економіки! Сім’ї в неї правда не було, але матеріально вона забезпечена і амбіції її задоволені.

А Олена Петряк, точніше тепер вона Федоренко? Вдало вийшла заміж, троє дітей, не працює. Усі чогось встигли досягти конкретного, а Наталя тупцює там, звідки й почала.

Ех, якби тоді їй молодій, усі ці правильні думки в голову хтось вклав.

Та не було кому підказати, та й вона сама нікого не слухала.

За навчання забула, а потім заміж вискочила заміж за Валерія з великого кохання, а опинилася в результаті біля розбитого корита, жити з ним було просто неможливо!

Ось гуляти та розважатися з Валерієм було чудово. А в одній квартирі жити неможливо!

І це при тому що Наталя спокійно до невеликого безладу ставилася.

Типу чашки в кімнаті з недопитим чаєм, або речі розкидані…

Але ж Валерій! Ні, це неможливо просто! Наталю в житті ніколи так не дратував безлад, як з Валерієм.

Або робота. Певна річ, що на роботі важко, але в них багатих родичів нема і не було ніколи.

А Валерій зовсім не хотів працювати. Він завжди був у пошуку.

Потім Валерій радісно повідомляв:

– Наталю, я знайшов чудове місце, я продаватиму матраци! Оклад плюс відсоток із продажу!

Місяць Валерій їздив на роботу. Наталка прасувала йому сорочки – менеджер з продажу повинен добре виглядати.

Але наприкінці місяця Валерій отримував набагато менше, аніж те, на що він розраховував. Виявляється, ця фірма вже практично розвалилася, тобто Валерію знову просто не пощастило.

І знову починай спочатку. Пошуки роботи кілька місяців. Ілюзії і… Валерій знову без роботи.

Спочатку Наталя дуже чоловікові співпереживала. Їй здавалося, що весь світ проти них з Валерієм, але зараз нарешті все налагодиться. І його начальники зрозуміють, який Валерій чесний, порядний та відповідальний працівник.

Але настав у їхньому житті момент, коли Наталка раптом усе зрозуміла.

Валерій в цей час лежав біля телевізора з мобільником і грав у якусь гру.

– На-та-лю, а вечеря скоро?! – вкотре гукнув дружину чоловік.

Наталя вже посмажила млинців з грибочками і зварила запашного борщику на завтра.

Кіт Пиріжок крутився і терся біля її ніг, сподіваючись отримати шматочок смаколиків.

Наталя дала коту їсти, ліктем поправила чубок, який закривав очі і поспішила домити посуд після приготування.

Завтра їй рано вставати на роботу. Треба швидше все прибрати і спати, спати, спати!

– На-та-лю-ю! – не вгавав Валерій. – Ну ти там скоро? Так смачно пахне млинцями з грибами, я вже йду!

Наталя з гуркотом поставила на стіл недомиту каструлю, і наче пелена спала з її очей:

– І оце її життя?!

Вона так і збирається утримувати цього ледаря Валерія?

Через тиждень Наталя назавжди виставила Валерія зі своєї квартири та подала на розлучення.

І так і живе тепер одна, точніше не одна, а ще кіт Пиріжок прикрашає її самотність…

…Наталя задрімала під дощ, що мрячив за вікном.

– Хочеш ще раз прожити період твого життя і щось виправити? – голос був вкрадливий і тихий, але Наталя мало не підстрибнула на дивані.

– Хто це сказав, адже в квартирі окрім мене і кота більше нікого нема?

У напівтемряві кімнати вона побачила, що в кріслі біля телевізора хтось сидить. Обличчя не було видно, на плечі був накинутий якийсь волохатий плащ, чи що це таке?

– То як, хочеш ще раз спробувати? Адже ти шкодуєш, що не змогла прожити життя так, як треба. А можна спробувати ще раз.

Наталя озирнулася – мабуть, це їй все сниться, кімната ніби ожила, шпалери на стінах раптом стали іншими, старими, як раніше. Поруч хтось заворушився і спитав сонним голосом:

– Наталко, що вже пора вставати?

Наталка обернулася і з подивом побачила поряд сонного Валерія.

Звідки він тут? Чи уві сні вона повернулася до свого минулого?

– Вставай, поїхали в кафе снідати, – запропонував Валерій.

Так, точно так було на самому початку їхніх стосунків! Який кумедний сон!

Далі події розвивалися як у прискореній зйомці. Стосунки з Валерієм ішли за старим сценарієм.

Наталка намагалася щось виправити, але швидко зрозуміла, що даремно старається.

Видно скільки не проживай – їхні стосунки не виправити.

А потім їй наснилося дуже дивне продовження – вона заходить до кімнати і бачить маленьку дівчинку. Це здається була її дочка, і її звуть Ангеліна. Ангеліна радісно каже:

– Мамо, тато прийшов!

Наталя обертається і бачить, що це Анатолій, той самий, який уже не перший рік намагаєтьсяя до неї залицятися. Ну треба ж, насниться таке!

Наталя здригнулася, наче хтось легенько її торкнувся – прокидайся мовляв.

І вона розплющила очі.

Дощ скінчився, за вікном визирнуло сонце. Кіт Пиріжок схвильовано крутився поруч і голосно нявкав.

У двері наполегливо дзвонили, потім ще й ще.

Наталя відчинила. На порозі стояв Анатолій.

– Наталю, ти що не чуєш, я дзвоню тобі вже хвилин десять!

Анатолій відсунув Наталю і швидко увійшов у квартиру. Вона навіть здивувалася – він що, зовсім, чи що?

Але Анатолій уже закручував крани у ванній.

– У тебе вода перелилася у ванній, добре, що ти тільки мою квартиру затопила, а не Ніни Михайлівни, що піді мною.

От би вона тоді сварку влаштувала!

Наталя здивувалася – начебто вона ванну не наливала, якийсь дивний ранок!

Спершу цей незрозумілий сон, а тепер вона ще й сусідів затопила.

– Толю, ти вибач, не знаю, як це вийшло! – Наталка впіймала погляд сусіда і запахнула халат.

– Я оплачу все, що зіпсовано, Толю, а може, хочеш кави?

Він засяяв.

– Та годі тобі, нічого страшного, Наталю, а каву хочу, дуже хочу, дякую за запрошення!

Через місяць вони поїхали на море, хоч оксамитовий сезон уже майже закінчився.

На безлюдному пляжі Анатолій і зробив Наталі пропозицію.

– Знаєш, це найщасливіший випадок у моєму житті. Я ніяк не міг вигадати, як мені до тебе підійти. І раптом ти мені водою все залила, немов це хтось підлаштував.

Вони не бачили, як їхні Янголи посміхалися з небес, і раділи, як вони чудово все влаштували.

Наталя та Анатолій на морському узбережжі

Тепер Наталя живе не одна. Життя повернулося до неї іншою стороною. У неї є чоловік Толік і маленька донечка Ангеліна.

А кіт Пиріжок радий, що господиня більше не сумує.

Вона ще раз пережила в тому сні своє минуле і нічого не змінила, але побачила майбутнє! І тепер вона більше ні про що не шкодує і нічого не хоче міняти.

Щастя, це коли згоден прожити життя знову нічого не змінюючи.

Наталка дивилася на Толіка, на Ангеліну, і хотіла, щоб так було завжди, і нічого іншого їй у житті не треба!

Тільки щоб її рідні були поряд…

Вам також має сподобатись...

Марія Петрівна готувала голубці на кухні, як раптом у двері подзвонили. – Мамо це я! Відкривай! – почула вона за дверима голос дочки. – Ой, а що це ти Маринко, без попередження сьогодні? – здивувалась Марія Петрівна. – А я тут якраз голубці готую! Ти якраз вчасно… Марина посміхнулась, сіла за стіл і уважно глянула на матір. – Мамо, я знаю одну таємницю, – раптом сказала Марина. – І вона не дуже хороша. Я не знаю що мені робити! Марія Петрівна застигла з ложкою в руках

До Віри у гості прийшла її сестра Марія з сімєю. Посиділи, поговорили, відпочили. – Дякую Віро! Але нам вже час! – сказала Марія прощаючись. – Наступного разу у нас зустрінемося. Віра прибрала зі столу, помила посуд, і вирішила подзвонити до Марії, запитати, як добралися. – Все добре. Вже вдома. – відповіла Марія. – Бувай. Віра також попрощалася з сестрою і збиралася класти слухавку як почула, що Марія продовжує розмовляти. І Віра зрозуміла, що сестра розмовляє вже не з нею. Слова Марії були звернені до її чоловіка, і Віра почула таке, чого вона ніколи не забуде

Віра Юріївна ліпила вареники, коли у двері подзвонили. Жінка швидко витерла руки об рушник, і пішла відкривати. На порозі стояв її син Леонід. – Мамо, пустиш? – тихо сказав Леонід, в руках він тримав улюблений тортик Віри Юріївни. – Заходь, синку! – жінка впустила сина. Леонід зайшов в коридор, сів на крісло і опустив голову. – Сину, що сталося? – захвилювалася Віра Юрівна. – Мамо, я так винен. Я так завинив! – Леонід простягнув тортик. – Що вже сталося? Розповідай все! – Віра Юріївна здивовано дивилася на сина, нічого не розуміючи

Ірина встала раненько, приготувала сніданок, нагодувала дітей і поїла сама. Жінка вирішила зробити генеральне прибирання в квартирі. Вона мила вікна в кімнаті, коли пролунав наполегливий дзвінок у двері. – Хто б це міг бути? – здивувалася Ірина. Вона витерла руки рушником і пішла в коридор. Ірина відкрила двері, й округлила очі. На порозі стояв її колишній чоловік Микола. – О, Микольцю, здрастуй! – сплеснула руками жінка. – А чого без попередження? Микола чомусь опустив очі. – Іринко, у мене є дуже важливе прохання… – раптом сказав чоловік. – Яке ще прохання, Миколо?! – Ірина не розуміла, що відбувається