– Ну що, знову твій не відповідає? – усміхнулася мама. – Напевно знайшов собі якусь кралю, телефон відключив і відпочиває з нею.
– Мамо, хватить таке говорити, Юрко не гуляє, у нього, напевно, нарада з шефом, ось він і відключив телефон, – Віка набирала вже смс чоловікові.
– Ще молодий, не нагулявся, а вирішило одружитися. Куди поспішав? Обзавівся б спочатку хоча б житлом, щоб дружину туди привести, а потім одружився. А то прийшов в квартиру тещі і радий!
– Мамо, ну як він може обзавестися, якщо тільки-но інститут закінчив? На житло треба ще заробити, хоча б початковий внесок на іпотеку, а щодо одруження я сама його квапила.
– Ага, і привела його на мою територію.
– На нашу, мамо, тут моя частка теж є. Почекай ще кілька місяців, ми заробимо і підемо звідси.
– Я тебе не жену! А ось він міг би й винайняти квартиру.
– Якщо ми винаймемо квартиру, то всі гроші підуть за оренду, так ми роками збиратимемо. Чому він тобі так не подобається?
– Та тому що! – Мама відвернулася і задумалася. – Хоча б тому, що мені хочеться у спеку по своїй квартирі в халатику ходити, а зять мені заважає.
– Мамо, припини, – зупинила маму донька.
Юрко не подобався мамі просто так – не любила вона сторонніх чоловіків у своєму будинку. Коли в неї народився молодший син Вадим, і батько пішов із сім’ї, мама навіть не думала налагодити своє особисте життя. До речі сказати – батько теж був виставлений з дому, мама, мабуть, не любила всіх чоловіків, але це не поширювалася лише на одного чоловіка – на сина Вадима, він був її улюбленець. Мама б давно виставила Юру з дому навіть разом із Вікою, але Вадим заступався за Юру, і мама закривала очі, зате постійно сварилася.
– Юра, хіба тебе в дитинстві не вчили лікті на стіл не ставити? А чашка ця моя, хто тобі дозволяв з неї пити чай?
Юрко соромився, вибачався.
– Мамо, це не твоя особиста чашка, вона із сервізу, таких там шість однакових. І це я Юрі чай у цю чашку налила.
Якщо не можна було тещі сказати щось зятю в обличчя, то вона зверталася безпосередньо до Віки, але так голосно, щоб Юрко чув.
– Віка, ти не знаєш, хто в нас так голиться, що всю раковину пінкою забризкав? Вадим ще не голиться.
Віка зайшла до ванної кімнати.
– Де бризки?
– Ну ось, бачиш цю пляму на раковині?
– Де? Ось ця крапочка? Ти через лупу її розглядала? Може, це від зубної пасти, а зуби чистять у нас усі!
– Значить це Юрко розбризкав, у нас тут всі за собою прибирають.
Були навіть курйозні ситуації: наприклад, коли мама прийшла з роботи додому та побачила пісок у коридорі.
– У цьому будинку можна поводитися акуратніше? – вигукнула вона з порога, навіть не ввімкнувши світло. – Юра, ну прийняли тебе в будинок, так поводься пристойно, чисти взуття за собою!
На сварись вискочила Віка, увімкнула світло і вказала на взуття – Юрине взуття було чисте, а ось у Вадима все у піску – він грав у футбол у дворі і не обтрусив свої кеди.
– Мамо, ти не хочеш вибачитись перед Юрою?
Мама пирхнула:
– Ось ще! На піску не написано, з чиєго взуття.
І так постійно! Юра спеціально затримувався на роботі і був у начальства на доброму рахунку, але це відбувалося не через його старанність, а тому, що вдома чекала теща. Ось і сьогодні він вимкнув телефон і затримався на роботі, а мама почала свою пісню. Треба віддати належне терпінню Юри – всі причіпки тещі він виносив, не смів з нею сперечатися і тільки вибачався, навіть якщо не був винний. Віка заступалася за нього перед матір’ю, а потім заспокоювала чоловіка в кімнаті – мовляв, нічого, скоро все владнається. Шкода його – сумний Юрко якийсь став, але цього вечора він прийшов веселий.
– Мене підвищили на посаді, – сказав він дружині. – А оскільки я прописаний в іншому місті у батьків, мені фірма винайме квартиру і її оплачуватиме! Правда здорово?
Звісно чудово! Вже за тиждень Віка з Юрою переїхали. Поки збирали речі, мама навіть не вийшла з Юрою попрощатися: з Вікою вона може хоч щодня зідзвонитися і зустрічатися, а зять їй і даремно не потрібна.
А потім сім’я взяла іпотеку, Віка народила дочку. Мама рідко була у дочки вдома і намагалася ігнорувати присутність зятя. Вадим відслужив ї і надумав також одружитися. Мама була здивована вибором нареченої сина, а потім вже – і дружини, яку Вадим привів до будинку. Мама постійно дзвонила і скаржилася на невістку.
– Мамо, ти ж тільки чоловіків у своїй хаті непереносила! А що – твоя невістка теж неакуратно голиться над раковиною і пісок залишає на підлозі.
– Ні, ця Іра – ще та негідниця! Вона хоч і акуратна, але грубить мені постійно. Я їй слово – вона мені двадцять. Зовсім ніякої поваги до старших! Навіть Юра в нас поводився пристойніше!
– Мамо, так Юра теж понаний! – Усміхнулася Віка.
– Ну це раніше був, зараз вже он який начальник! А ця Іра – негідниця. Жодного з нею спокою немає. Я приходжу додому як у гості. Поговори з Вадимом, гаразд? Хай він виставить з дому цю, бо він мене не слухає.
Віка подзвонила, поговорила.
– А чого ти хочеш, сестричка? І ти приводила Юру додому, а я заступався за нього перед матір’ю. До речі, я маю більше прав привести дружину до себе додому, це споконвіку вважається нормальним. Нехай мама не переживає – скоро Ірини батьки їдуть закордон назавжди і залишають нам квартиру, ось тоді й переїдемо. Так що кілька місяців хай зачекає.
Але мабуть терпець мами закінчився раніше, хоча з сином вона сваритися не хотіла. Вона знову зателефонувала Віці.
– Доню, у вас же знайдеться на пару місяців для мене кімната? Я хоч би внученьку поняньчила…
– Давай не юли, тут явно не у внучці справа. Що – зовсім невістка дістала?
– Ох, ще й як! Вони за два місяці переїжджають, а я вже не можу.
– Ну гаразд, приїжджай, тут тебе ображати не будуть, тільки житимеш тепер за нашими правилами, а не за твоїми. Згодна?
Коли мама приїхала з валізкою речей, то на порозі її зустрів суворий Юрко. Він стояв, насупивши брови, і дивився на тещине взуття.
– Ви взуття обтрусили? – суворо запитав він. – А то раптом піску тут нам нанесете.
– Ну… Я… Ніби немає піску, – мама розгублено дивилася собі під ноги.
Юрко добродушно засміявся.
– Спокійно, теща! – сказав він. – Старі образи вже забуті. Розташовуйте, будьте як вдома.
За два місяці – жодної сварки. Ось що означає жити на чужій території. А мама невдовзі повернулася додому, живе тепер одна і може в чому завгодно ходити по квартирі під час спеки. Та хіба ж у цьому була проблема?
