Вікторія нервово робила в квартирі генеральне прибирання.
Хотілося змити будь-яку присутність чоловіка в квартирі, навіть хотілося змінити шпалери.
Ось як любила чоловіка шалено, так зараз хотілося зтерти спогади про його присутність у цій квартирі.
Два роки тому здавалося, ось воно щастя. Зараз же ж Вікторія розуміє, що Роман і не любив її зовсім.
Йому просто було зручно з Вікторією. Дівчина з квартирою, любить його, обслуговує усі його бажання.
А він просто людина така: мовчазний, скромний і домашній. Все, що від нього можна почути:
– Їсти хочу. Де сорочка. Там посуд брудний.
І Вікторія підскакувала, готувала, прибирала, подавала. На запитання Вікторії, як пройшов день, чоловік завжди відповідав одне слово:
– Нормально.
Зараз вона думає:
– Де мої очі були? Мабуть, кохання застилало.
Не було й гарних залицянь.
Напевно, Вікторія сама вигадала те, що Роман буде хорошим чоловіком. Він працював, не гуляв, а те, що ніколи не підтримував розмов про майбутнє, то Вікторія це теж за плюс вважала.
– Не фантазер, – думала вона.
Роман уже був одного разу одружений. Про причину розлучення ніколи не розповідав.
Вікторія вважала, що це добре, не говорить про людей погано.
Роман мав сина, який жив з матір’ю в іншому місті. Він спілкувався із сином по телефону. Те, що чоловік не забував свого сина, також добре, вважала Вікторія. Загалом плюсів у Романі було багато.
Вікторія розраховувала на довге щасливе життя у шлюбі. Квартира їй дісталася у спадок. Ще до шлюбу Вікторія зробила ремонт. Просто заходь і живи. Загалом Роман так і вчинив, зайшов і жив. Усіх все влаштовувало.
Якось Вікторія занедужала. Перший день Роман просто не заходив до кімнати дружини, щоб не злягти теж. А другого дня влаштував сварку:
– Ти лежиш, а вдома поїсти нема чого! Посуд відучора немитий. Як я можу сина в такі умови привезти?
Вікторія аж поперхнулася і запитала:
– У сенсі, сина привезти? Ти мені про це не казав. Ми з тобою про це не домовлялися.
– Хіба ти не знала, що я маю сина? Про що я з тобою мав домовитися? Його мати вийшла заміж, переїжджає із чоловіком за кордон, передає опіку над сином мені. Що тут незрозуміло?
– А в мене ти запитав, чи я згодна на це?! – ахнула жінка.
– Я повинен був у тебе питати, як мені вчинити зі своїм сином? – нервував чоловік.
– Як мінімум, чи я згодна на те, що твій син житиме в моїй квартирі.
– Ти моя дружина, яку згоду ти вимагаєш?! Хіба мало того, що я зараз тобі сказав?!
І на цьому терпець Вікторії урвався.
Вона виставила чоловіка із квартири. А коли він вивіз свої речі, Вікторія розлючена робила у квартирі генеральне прибирання…
