Життєві історії

Віра в кімнаті збирала валізу. – Віро, ти куди? – гукнув з дивана чоловік. – На відпочинок? – Так, – відповіла вона. – Ааа, зрозуміло! – Дмитро замовк і продовжив дивитися футбол. Через годину Віра закінчила і гукнула: – Дмитро. Допоможи сумку винести. Куртку накинь, та черевики, там дощ! – А мені дощ не заважає. Я на хвилину вискочу і назад, – сказав Дмитро. – Ти смішно виглядатимеш у таксі без куртки і в тапках, – пояснила Віра. – Я? А куди я їду? – здивувався Дмитро. – А це сюрпирз! – єхидно посміхнулася жінка. Дмитро здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Віра збирала валізу. Особливо речі не перебирала, що потрапило під руку, те й у валізу. Добре, що в неї скрізь порядок. Речі чоловіка на одній полиці, свої на іншій.

– Віро, а ти куди, – гукнув з дивана чоловік. – На відпочинок?

– Так.

– А, зрозуміло!

Дмитро замовк і продовжив дивитися футбол. Йому й вдома було добре, не любив він ці різні поїздки. Він і до матері не любив їздити.

– Звісно на відпочинок, – подумала Віра. – Ще й на який відпочинок! 

Ох, і відпочине вона! Набридло їй одній тягнути все на собі. За квартиру орендовану заплати, все купи, їжу готуй. Набридло! Дмитро вже півроку лежить на дивані у пошуку роботи. А одружені вони лише рік. Раніше він працював, але останнім часом зовсім розслабився. Що тільки не казала йому Віра. Звичайно не всі півроку на дивані, іноді він працює тиждень чи навіть два. Тільки грошей у хату ніколи не приносить. Просто приходить добряче «веселий» і каже, що його звільнили, і він з горя «відсвяткував».

От і позавчора вони посварилися. І що? Робота не знайшлась, він її навіть не шукав.

– Дмитро. Допоможи валізу винести. Куртку накинь, та черевики, там дощ, – гукнула Віра.

– А мені дощ не заважає. Я й так можу. А чому ти мою валізу взяла? – здивувався чоловік, помітивши в руках дружини свою валізу.

– Ти смішно виглядатимеш у таксі без куртки і в тапках.

– Я?

– Так, ти. Ти їдеш до своєї мами. Тому й валіза твоя.

– А ти? Ти їдеш на відпочинок?

– Я буду відпочивати.

– Молодець, добре придумала. Мама хоч готуватиме, поки тебе нема. А коли ти повернешся?

– Тобі навіщо?

– Ну і я тоді повернусь від мами.

– Ні. Ти тепер житимеш у мами. А я відпочину. А то від тебе користі немає. Я працюю, прибираю, перу, сумки тягаю, готую, обовязок подружній віддаю. А ти? На дивані лежиш, телевізор дивишся. Якщо хочеш повернутися, все буде навпаки.

– Це ще як?

– Я на дивані лежатиму, серіали дивитися, а ти все інше.

– Ні. Готувати я не вмію, та й інше не для мене. Я ж чоловік. Як я можу прати та прибирати?

– Але ти можеш працювати, тільки не хочеш. От і поїдеш до мами. Нехай вона тебе навчить на роботу ходити щодня. Чому вона тобі не пояснила, що чоловік має працювати?

– Віро, не треба до мами.

– Куди завгодно, якщо не хочеш до мами. Ми з тобою все обговорювали два дні тому. І п’ять і десять днів тому. І раніше. Що ти обіцяв?

– Ну знайду я роботу, чого ти одразу виставляєш мене. А ходімо разом до мами жити. Там не треба платити за квартиру.

– Ні. Ми вже жили в неї. Ти працював? Ні. Ти ж у нас у пошуку. Таксі чекає, поспішай. Проводити не буду.

Дмитро повільно сідав у таксі, він сподівався, що Віра пожартувала і покличе його назад. Але вона лише помахала йому рукою.

За годину пролунав дзвінок свекрухи, отже дістався. Відповідати Віра не стала. Вона вирішила змінити квартиру та переїхати ближче до роботи.

Вже цілий місяць вона відпочивала від чоловіка. Він іноді дзвонив і навіть писав. Скаржився на маму. Хотів повернутись. І навіть спробував прийти просто у гості. Але на старій адресій вже інші мешканці. Нової адреси Віра йому не сказала.

Так минуло три місяці. Свекруха іноді теж дзвонила, і теж скаржилася. Їй набридло утримувати та обслуговувати дорослого сина.

– Він твій чоловік. Забирай його назад.

– Незабаром вже не буде чоловіком. Я подала на розлучення.

– Чому? Він так тебе любить. Сумує.

– Він любить диван та футбол. А це й у вас є. Прощайте.

Їх розлучили швидко. Ділити не було чого. Тільки дві валізи роз’їхалися в різні боки.

Із Дмитром у них сталося все швидко. Знайомство, пропозиція, весілля, розлучення. Тепер Віра не поспішає заводити нові відносини.

Вам також має сподобатись...

Ольга варила борщ, коли їй подзвонила її подруга. – Оля, привіт! Ми можемо зустрітися? – запитала Марія. – Сьогодні? Ми ж вчора бачилися у мого Сергія на день народженні, – здивувалася Оля. – Це терміново. Давай за годину у кафе, – додала Марія. Ольга доробила справи і вирушила у кафе. – До чого така терміновість? – запитала вона у подруги сідаючи за столик. – Не знаю, як це сказати, – почала Марія. – Вчора я випадкова почула розмову твого Сергія з друзями. – І? – поквапила подругу Оля. Марія важко видихнула і все розповіла подрузі. Ольга вислухала її і застигла від почутого

Лідія Миколаївна сиділа в кімнаті і заколисувала маленького Михайлика. До її невістки Діани прийшла її подруга, і вони вирушили на кухню випити кави і побалакати. Михайлик швидко заснув, а бабуся пішла до ванної кімнати, вимити руки. Жінка тільки-но ввімкнула воду, як раптом, через суміжне з кухнею вікно, почула як Діана про щось розмовляє з своєю подругою. Невістка з гостею розмовляли досить гучно. Ліда прислухалася до розмови і застигла від почутого

-Тетянко, ми до вас їдемо на всі вихідні! – говорила в слухавку сестра Тетяни. – Сподіваємось, як завжди на твій тортик. Діти дуже просили. – Як їдете? А що ж ви раніше не попередили? – Тетяна застигла від здивування з телефоном в руках. – Та навіщо попереджати, ми ж як завжди. Тож готуйтеся до зустрічі! – Ні, почекай… – намагалася щось сказати Таня, але в слухавці почулися короткі гудки

Ольга бігала від стола до плити і назад, жінка хотіла встигнути приготувати все до приходу гостей. Це був перший Великдень, який вона мала відзначати в сім’ї чоловіка. Усю ніч напередодні Великодня Ольга смажила, варила, бажаючи здивувати свекруху і зовицю своїми вміннями. На ранок вона пофарбувала курячі яйця і витягла з холодильника куплену напередодні паску. Родичі з’явилися рівно об одинадцятій годині з гучними вигуками: – Христос Воскрес! – Воістину Воскрес! – зніяковіло сказала Ольга і запросила гостей до столу. Але Оля навіть уявити не могла, яку каверзу їй підготували свекруха та зовиця