Найкрасивішою дівчинкою в класі була Рита. Весь клас вона легко підкорила і навіть вчителі до її думки дослухалися. Проблем із друзями у неї не було.
Весь клас, окрім Володьки! Він до одинадцятого класу заглядався на Наталку. З першого ж дня із самої лінійки. Вона була маленька й тендітна…
Володька сам сів поруч із нею. Хлопці сміялися з нього, а він сварився з ними й уваги особливо не звертав. Але від Наталі не йшов.
Вона ставилася до нього холодно і відсторонено. Але він не відступав.
Коли Наталя зашпорталась була на фізкультурі, він ніс її сам до медсестри на руках.
Після цього вона пом’якшала, частіше йому посміхалася і навіть дозволяла носити свій портфель.
Коли в шостому класі всі хлопці в Риту закохалися, Володька завзято бігав за Наталею.
Рита, усвідомивши свою значущість, поступитися ним якійсь сіренькій дівчині не могла.
І всі свої жіночі інструменти вирішила застосувати. Але Володька навіть уваги на неї не звертав!
До того ж на той час у Наталі розлучились батьки, і їй треба була допомога. А в такі моменти Володька завжди був поряд.
Після школи він поїхав у інше місто вчитися. А матеріальне становище родини Наталі, виїхати їй разом із ним, не дозволило…
Вони довго прощалися, присягалися у вічній дружбі й будували плани на подальше життя.
Володимир наче втратив щось. Щодня дзвонив і годинами з Наталкою говорив по телефону. Він щотижня додому приїжджав і одразу з вокзалу біг до коханої!
Перервою були лише екзамени…
…І ось Володимир здав сесію. Він прийшов додому в гуртожиток, як раптом зустрів на вході свого друга Романа.
– О, Володька! – радісно вигукнув той. – А я тебе якраз шукаю! Ану давай збирайся. Ми з хлопцями вирішили сходити в кафе, відсвяткувати здачу екзаменів. Посидимо собі, повеселимося!
– Добре, я зараз, тільки перевдягнусь! – сказав Володимир і побіг до себе в кімнату.
Через пару хвилин він вийшов на двір і вони з Романом пішли в кафе.
Там, біля дверей, їх уже чекали друзі. Вони всі разом зайшли в кафе і раптом… Остовпіли від побаченого!
Усі дивилися в один і той самий бік. Володимир теж обернувся й застиг від несподіванки…
– Дивись, яка дівчина, – прошепотів йому Роман.
Володя побачив Риту. Вона була неймовірно красива, як завжди, впевнена у собі… А головне, на заздрість його друзям, махнула йому рукою.
Він познайомив її з друзями і вони всі підсіли за її стіл. А далі закрутилося, завертілося у Володі з Ритою…
…Володимир поїхав додому збентежений. Одразу навіть побоявся Наталці на очі зʼявитися. Йому здавалося, що вона все знає. Знає про його зраду з Ритою…
Але Наталя сама подзвонила:
– Мені сказали, що ти приїхав. Я навіть не повірила.
У Володі відлягло. Вона нічого не знає. Він усе зробить, щоб виправити помилку. Він ніколи більше з Ритою не зустрічатиметься. Він же знає, що тільки Наталка йому потрібна. Одна протягом усього життя.
Все начебто було, як і раніше, тільки надломилося щось. Не міг Володимир так само весело говорити ні про що. Турбувало його зсередини почуття провини. Він спішно з Наталкою попрощався, посилаючись на невідкладні справи…
З Ритою він теж більше не зустрічався. На запитання друзів ухильно відповів, що вона зовсім не його дівчина, а просто однокласниця. І що вдома на нього чекає його майбутня дружина. Він вірив, що мине час і зникне це погане почуття зради.
Потроху згладжувалося все. З Наталкою повернулися колишні стосунки. Він знову дзвонив їй кілька разів на день. А тому, коли Риту побачив на вході до свого інституту, навіть здивувався. А вона тест йому простягла… Вагітна.
– Що робити будемо?
Володя застиг. Ось вона розплата за необдуманий вчинок. Все життя шкереберть. Не буде тепер весілля із коханою дівчиною. Нічого не буде. Залишається життя з нелюбою дружиною…
Він приїхав додому, щоб усе Наталці розповісти. Не приховувати правду, як інші. Не замовчувати свого вчинку, а покаятися. Щоб коли вона все дізнається і, можливо, навіть пробачить, то разом цю проблему вирішувати.
А Наталка, як завжди, навіть вигляду не показала. Розвернулась і сказала віддаляючись:
– Я бажаю вам щастя з Ритою. У тебе тепер дружина й дитина, не приходь більше і не дзвони…
Володимир ще довго їй в слід дивився. Жаліючи себе, своє життя зруйноване і сварячись на Наталку за її черствість. Подумаєш, оступився один раз! Можна було й пробачити!
Рита виявилася гарною дружиною, веселою та турботливою.
А коли ще й Миколка в їхньому житті з’явився, то й зовсім своє минуле життя згадувати було ніколи.
Тільки через сім років зустріч відбулася. Випадково на весіллі однокласника Володимир поруч із Наталкою за столом опинився.
З нею чоловік сидів, а на пальцях однакові обручки блищали.
Коли почуття незручності пройшло, вирішив він поговорити з нею.
– Жаль, що так вийшло, – почав, було, він.
Далі хотів вибачитись, але Наталя зупинила його:
– Так, годі тобі, не хвилюйся. Я тебе ніколи не любила. Просто ти зі своїми залицяннями мені не залишив шансу!
Володимир замовк, і до самого вечора думав про жіноче лицемірство.
А він так переживав. Зрадником себе вважав. А потім забув. Адже чудова у нього сім’я – дружина, син. Добре було б ще й Риту на дочку вмовити…
