Життєві історії

Сім’я Уляни та Григорія святкували новий рік у батьків чоловіка. Уляна допомогла свекрусі накрити стіл і ближче десятої години усі зібралися разом. Алла Вікторівна почала агітувати родину обмінятися подарунками, і всі родичі стали обмінюватися красиво упакованими коробочками. – Мамо, покажи свій подарунок для Уляни? Вже всі обмінялися подарунками, залишився тільки твій Уляні, – Григорію не терпілося дізнатися, що ж такого для його дружини купила мати. Свекруха мовчки пішла до кімнати. За кілька хвилин вона повернулася і простягла Уляні коробку. Невістка відкрила коробку, заглянула всередину і застигла від побаченого

– Навіщо вам їхати так далеко до сватів? Вони ж живуть на іншому кінці міста! Як діти діставатимуться до школи? Ми ж поряд живемо, у нас поки що й осядьте, – переконувала невістку та сина Алла Вікторівна.

– Там зручніше. Будинок таки, – спробувала позбутися допомоги свекрухи Уляна.

Проте жінка продовжувала наполягати, щоб родичі переїхали до них на час ремонту.

– Вам давно настав час змінити будинок. Над вами погані сусіди живуть, замучитеся щомісяця ремонт робити, – пробурчала Алла Вікторівна. – Навіть не думайте. Не приїдете до нас, ми з татом дуже образимося на вас.

Слова свекрухи подіяли, і Уляна зі своєю сім’єю вирішила тимчасово перебратися до будинку жінки.

Події відбувалися напередодні Нового року, тому насамперед після переїзду невістка зайнялася пошуком подарунків для свекрухи та своєї родини.

Однак Алла Вікторівна ув’язалася за Уляною, щоб також вибрати презенти до свята.

В одному з магазинів жінка побачила теплий светр із новорічним принтом.

– Ой, який чудовий! Мені дуже подобається, – заметушилася свекруха, розглядаючи знахідку. – Купити чи що?

Однак, глянувши на його ціну, раптом змінилася на обличчі і з сумним виглядом повернула светр на місце.

Уляна помітила цей факт і вирішила, що обов’язково придбає його в подарунок свекрусі.

Зайшовши ще у парочку бутиків, Алла Вікторівна зазбиралася додому.

– Ноги втомилися, поїду я, – повідомила невістку жінка і, викликавши таксі, поїхала геть.

Уляна вирішила скористатися цим шансом і повернутися до магазину, де Алла Вікторівна розглядала светр.

На жаль, знайшлася людина, яка не стала відкладати покупку на інший день.

– У вас немає такого ж светра, тільки рожевого. Ще кілька годин тому був, – звернулася до продавця-консультанта Уляна.

– Ні, тільки сірий залишився, – знизала плечима дівчина. – Причому в єдиному екземплярі.

Переживаючи, що поки вона думатиме, і цього не залишиться, жінка наважилася на його покупку.

Всім родичам вона без проблем придбала суто символічні подарунки.

Новий рік настав досить швидко. Незважаючи на те, що вже можна було повернутися додому, на вимогу Алли Вікторівни, родина сина вирішила затриматися у батьків на всі вихідні.

– Я погано почуваюся, стіл – на тобі, – повідомила зранку свекруха, прикинувшись нездужою.

У цей момент Уляна пошкодувала, що відмовилася від ідеї поїхати до батьків.

До сьомої вечора жінка стояла біля плити. Іноді Алла Вікторівна заходила на кухню і віддавала їй вказівки, а коли бачила, що невістка починає ображатися, відразу посилалася на нездужання і тікала до кімнати.

Щойно все було готове до новорічного столу, свекрусі несподівано полегшало.

О десятій годині вечора Алла Вікторівна почала агітувати родину обмінятися подарунками.

Двом онукам жінка піднесла солодкі подарунки, синові – набір для гоління, а ось невістці вручати подарунок вона не поспішала.

Свекруха ніби хотіла, що Уляна першою вручила їй презент. Невістка не змусила на себе довго чекати, вона простягла жінці подарунковий пакет.

Алла Вікторівна з цікавістю зазирнула всередину і витягла светр, куплений Уляною.

– Мені ж зовсім не цей сподобався. Навіщо ти купила його? Чи ти кольорів не розрізняєш?

Невістка настільки здивувалася від слів свекрухи, яка замість подяки почала обурюватися, що не відразу зрозуміла як відреагувати.

Добре, що чоловік Григорій швидко заступився за дружину, і перевів все на жарт.

Алла Вікторівна зиркнула на сина, ображено підібгала губи, але не промовила більше ні слова.

– Покажи свій подарунок для Уляни? – Чоловікові не терпілося дізнатися, що ж такого для його дружини купила мати.

Жінка мовчки пішла до кімнати. За кілька хвилин вона повернулася і простягла Уляні коробку.

– Це тобі! – Алла Вікторівна невдоволено зиркнула на невістку.

Подарунок виявився скромним. Усередині Уляна виявила набір із трьох гребінців.

По тому, в якому стані вони перебували, було видно, що раніше ними хтось користувався тривалий час.

– Хороший твій подарунок. Де ти його взяла? У секонд-хенді? – не стримався Григорій, якому не сподобалося, що мати піднесла його дружині такий презент. – Ще й обурюєшся, що Уляна не той светр тобі подарувала. Ось ти, мамо, звичайно, даєш!

Алла Вікторівна мовчки сіла за стіл і стала їсти салат, не звертаючи жодної уваги на оточуючих.

Григорій зрозумів, що мати знову пустила в хід свою звичку мовчати у разі образи.

Північ зустріли сухо. Алла Вікторівна навіть не стала піднімати келих, показуючи всім оточуючим, що вона дуже ображена.

О першій ночі квартира поринула у темряву. Наступного ранку Уляна застала свекруху на кухні.

Жінка з діловим виглядом розставляла на столі незаймані новорічні страви.

– Ви на гостей чекаєте? – поцікавилася Уляна, помітивши на столі дорогу ковбасу та червону ікру.

До речі, жінка купувала продукти до новорічного столу за свої гроші.

Весь той час, що вона з сім’єю жила в будинку свекрухи, хазяї будинку взагалі ні на що не витрачалися.

– Так, зараз до мене прийдуть подружки, – суворо процідила Алла Вікторівна. – Прошу тебе не виходити до нас.

– Добре, тільки тоді годуйте їх тим, що купували на свої гроші, – жінка взяла зі столу ковбасу та червону ікру.

Свекруха провела невістку здивованим поглядом і поставила руки в боки. Через кілька секунд квартиру оголосили гучні вигуки, на які із кімнат вискочили схвильовані чоловіки та діти.

– Скнара яка! Бач, думаєш, що купила! Однак ти, здається, забула, що ви більше нізащо не платите. Було б забагато, якби ви ще продукти не купували! – сварилася Алла Вікторівна.

– Ви самі нас покликали до себе жити, – Уляна застигла від слів свекрухи. – Якщо ви не пам’ятаєте, то ми збиралися до моїх батьків поїхати, проте ж ви обіцяли на нас образитися…

– Я з люб’язності наполягала! Не хотіли б у нас жити, не стали б! – сказала жінка.

Григорій осудливо глянув на матір і скомандував своїй сім’ї збирати речі.

Спільна зустріч Нового року зіпсувала стосунки між матір’ю та сином.

Вам також має сподобатись...

Настя насмажила картоплі, запекла ароматну курочку, і стала чекати чоловіка з роботи. На годиннику була майже десята, але Андрія все ще не було. – Що ж це таке? – запереживала дружина і набрала номер чоловіка. Телефон Андрія не відповідав. Настя обдзвонила всіх його та друзів, ніхто не знав де Андрій. Чоловік з’явився за кілька днів. Прийшов і почав збирати речі. – Може, поясниш хоч щось? – тихо запитала Настя, до кінця не розуміючи, що відбувається. І Андрій все розповів… Розповів те, що Настя навіть у поганому сні уявити собі не могла

Ніна підливала огірки, коли подзвонив телефон. Дзвонила свекруха. – Ніно. Нам треба серйозно поговорити, – відразу сказала Марина Леонідівна. – Слухаю, – зітхнула Ніна. – Ніно, що ти робиш? Зовсім Миколу заїздила. Розумію, що ти сумуєш. Так приїхали б разом. – почала свекруха. – Я не розумію ви про що? – здивувалася Ніна. – Як не розумієш? Він до обіду з батьком працює, а потім їде до вас.Уяви, скільки він вже наїздив за тиждень, – пояснила Марина Леонідівна. – Я нічого не розумію. Ми Миколу вже тиждень не бачили! Так куди ж він їзде? – здивовано запитала Ніна, нічого не розуміючи

Олена крутилася на кухні, наспівуючи веселу пісеньку. Настрій у жінки був просто чудовий. Аякже ж?! Сьогодні вона дізналася, що невдовзі стане мамою. Раптом у двері подзвонили. Олена витерла руки об фартух, вийшла в коридор, відкрила двері. На порозі стояв її чоловік Іван. – Що сталося? – захвилювалася Олена, побачвши, що в Івана на очах сльози. – Олено, Каті не стало? – тихо сказав він. – Каті? Якої Каті? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Тетяна на вихідні приїхала в село провідати свого батька. Жив чоловік сам, бо з матірʼю вони розійшлися через дрібниці. Добиратись до батька було складно – спочатку треба їхати на електричці, а потім на автобусі… Вже підходячи до будинку, Тетяна раптом відчула, що щось у хаті було не так! Через вікно у веранді було видно, як туди-сюди снували якісь мужички, сідали за стіл, махали руками, галасували… – Господи, та що ж це там таке робиться?! – ахнула жінка. Тетяна здивовано зайшла на веранду. Вона глянула на стіл, озирнулась навкруги, і застигла від побаченого