Життєві історії

Михайло повертався додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – одразу гукнув він. – Я такий голодний! Є щось перекусити? У відповідь була тиша. – Дивно, невже пішла кудись? – подумав чоловік, роззувся і пройшовся по квартирі. Олени ніде не було. Михайло набрав номер дружини – телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – захвилювався він. Чоловік зайшов на кухню, щоб випити води, як раптом на кухонному столі він помітив якусь записку. Михайло прочитав її, і застиг від прочитаного

Михайла покинула дружина, про це він дізнався, коли повернувся додому з нічної зміни. Речей Олени немає, на столі записка: – Михайло, не можу більше тобе обманювати, у мене інший чоловік, я пішла до нього. Не могла тобі сказати особисто, та й по телефону теж, вважала за краще залишити записку. Я розумію, що для тебе це буде важко, але ж ти чоловік – витримаєш. Мені поки не дзвони та не шукай мене, мені треба звикнути, все переосмислити, та й тобі теж. Я сама тобі потім зателефоную».

Спершу Михайло не повірив своїм очам, ще раз перечитав записку. Потім ще раз перевірив у шафах – все ж таки немає речей дружини. Усвідомлення неприємних подій ще до нього не дійшло. Та що там «неприємних» – світ звалився, але все хотілося вірити, що це якийсь жарт дружини, розіграш. Михайло подзвонив Оленіі – телефон вимкнено. Він зателефонував рідній сестрі дружини – та нічого не зрозуміла спросоння, попросила передзвонити пізніше і теж відключила телефон. Він зателефонував тещі, з якою був у добрих стосунках.

– Ганно Іванівно, як же так? – мало не плачучи спитав Михайло.

Теща зітхала і довго не могла підібрати слова.

– Михайло, я все знала, сварила Оленку, але вона нічого і слухати не хотіла – бігала потай до свого Стаса.

– Яка в нього адреса?

– Я не скажу, бо ти наробиш ще чогось. Та й за тебе переживаю – цей Стас якийсь там накачений спортсмен, широкий у плечах і тебе на півголови вищий. Трохи згодом, Михайле, все з Оленою з’ясуєш.

– І давно у них роман?

– Кілька місяців вже. Я сварила Олену, але вона мене не слухала. Заячекай, любий, вона з тобою зв’яжеться. Добре, що ви хоч дітей не народили, все в тебе потім буде добре…

Михайло закінечив розмову. Ковтаючи сльози, він весь час намагався зв’язатися з дружиною по телефону, але вона була недоступна. Від розпачу він кинувся на диван, обличчям у подушку, і плачучи трохи згодом заснув.

Три роки вони прожили з Оленою. Нехай три роки – це невеликий термін, але Олену він просто любив. Так, дітей заводити вони не поспішали, хотіли пожити для себе, але ці три роки були чудовими і навіть жодного лиха останні місяці не віщували. Ну хіба що тільки Михайло працювати став удвічі більшим і майже не спав, щоб заробити дружині на дорогий телефон – вона дуже про нього мріяла. І ось пізня осінь – гроші накопичені, лежать на рахунку, а Олена пішла до іншого.

Олена зателефонувала лише наступного дня.

– Повертайся назад, люба, я тобі все пробачу.

– Ні, Михайле, не повернуся. Хоч ти й добрий хлопець, але я закохалася. Так, я винна. Давай я на розлучення сама подам.

– Де ти зараз живеш?

– Яке це має значення? Далеко живу за містом.

Обчислити де саме живе Олена, не склало труднощів – у дружини подружка дуже балакуча. Заміський будинок виявився майже сільським – простеньким, хоч двоповерховим. У дворі ходила якась жінка, вона покликала з дому Олену, та вийшла на вулицю, за нею слідом крокував той самий Стас. Так, накачений , з таким Михайлу не впоратися.

– Якісь проблеми? – Зарозуміло запитав він у візитера.

– Все нормально, Стасе, йди додому, я поговорю сама.

Стас зник у будинку.

– Повернися, я тебе дуже прошу! Ти що – повелася на цього чи заміський будинок?

– Просто покохала. Михайле, наші стосунки вже вичерпувалися, ти постійно працював, а я ось у спортзал почала ходити від нудьги, ми зі Стасом там і познайомилися. Я ж тобі казала – міняй роботу, щоб без нічних змін, що ти до цього таксі причепився?

– Ти хотіла телефон, я назбирав.

– Залиш ці гроші собі, мені ще куплять його.

– Твій крутий чоловік? А що це за жінка на подвір’ї? Хатня робітниця?

– Ми живемо з батьками Стаса, це його мати.

– Ух ти – матусин синочок! До таких років свого житла не придбав? У нас все ж таки своя квартира.

– Ну, спадкова від бабусі – теж не твоє досягнення. Пробач, Михайле, мені час. Все, що потрібно – вже сказано, я не повернуся. І взагалі – давай розлучимося, я виходжу заміж за Стаса.

– Цей твій красень тебе не любитиме так, як я! У нього на обличчі написано, що він гульвіса!

Але Олена вже закрила хвіртку. Потяглися дні, місяці, особливо складно Михайлу було після розлучення і коли йому сказали, що Олена вийшла заміж. Тяжко, дуже важко. Але все-таки трохи відпустив, Михайло приглядав собі нову наречену. За цей час він схуд і навіть відпустив борідку, а на накопичені гроші прикупив машину кращу, щоб таксувати. І ось одного разу, на заправці, він звернув увагу на одну парочку, що сидить у кафе. Це було в травні, через півтора роки як його покинула Олена. Так, хлопець явно Стас, цого ні з ким не переплутаєш. Але поруч із ним не Олена, а якась мініатюрна брюнетка – сидить, кокетує з ним, а той її обіймає за плечі і щось шепоче на вушко.

Ось це так, а це вже цікаво! Михайло одягнув сонячні окуляри, замовив каву і сів неподалік за столик із телефоном у руках. Він вдавав, що щось читає у телефоні, а сам записував на відео, як парочка захоплена невинними поцілунками. Коли парочка сіла в свою машину, Михайло заскочив у свою і далі за ними. Нічого не підозрююча парочка заїхала до заміського лісу. Відеореєстратор зняв, як машина Стаса зупинилася, і парочка почала пристрасно цілуватися на узбіччі. Ну все, цього достатньо!

Вже вдома, коли Михайло скачав відео на свій ноутбук, він довго думав – відсилати це Олені в особисті повідомлення чи ні. Минулі образи взяли своє, і Михайло натиснув кнопку «надіслати». Нехай Олена дізнається, на кого вона колишнього чоловіка проміняла. Олена нічого не відповіла, але через два дні до Михайла з’явився Стас і почав сваритися.

– Який же ти негідник! Ти розумієш, що ти накоїв?

– Що, пішла від тебе Олена? – усміхнувся Михайло. – Так ось – спробуй, відчуй, як це важко! І я хіба негідник, а не ти? Хто заміжню жінку з сім’ї відвів?

– Та ти розумієш, що Олена нещодавно завагітніла, а ти своїми відео все зіпсував – сталася біда!

– По-перше, я не знав про її вагітність, а по-друге, це ти все зіпсував, не було чого їй зраджувати.

Стас важко видихнув і пішов. У Михайла раптом виникло почуття провини – а чи правильно він зробив, що надіслав це відео! Вже чужа сім’я… Через місяць він зустрів на вулиці Олену – вона якось вся змарніла, але все ж Михайлу дружньо посміхнулася.

– Ти вже вибач! – сказав Михайло. – Може, даремно я тобі відео надіслав.

– Все нормально, навпаки – дякую. Я здогадувалась про невірність Стаса, але доказів не було. А так би жила зі зрадником, та ще й народила б.

– Ну, може знову зійдемося в такому разі?

– Та ні, почуттів вже ніяких немає, навіщо сходитися? Гаразд, бувай.

– Бувай.

На тому й розійшлися. А ближче до кінця літа Михайло вже розпочав стосунки з іншою дівчиною. Почуття до Олени на той час у нього теж пройшли.

Вам також має сподобатись...

– Яно, завтра у мами день народження. Ми запрошені, – сказав за вечерею Сашко. – Ну, тоді треба зʼїздити купити подарунок, – відповіла дружина. Після вечері Яна з Сашком зʼїздили у торговий центр та вибрали для Уляни Станіславівни подарунок. Наступного дня за святковим столом зібралася вся родина чоловіка Яни. Гості вручили подарунки, сіли за стіл. – Сашко, дякую тобі за подарунок, – несподівано звернулася до сина Уляна Станіславівна. – Будь ласка, – відповів чоловік. – У мене тобі теж є подарунок, – підозріло сказала свекруха і простягла Сашку конверт. – Що це?! – Сашко відкрив конверт, заглянув всередину і застиг від побаченого

Наталя йшла по вулиці до свого будинку. Вона була в декреті і чекала на появу доньки. Від її коханого Миколи не було жодних звісток… Лише один раз його друг Петро приніс Наталі гроші, сказав, що це від Миколи. Наталя не повірила, але гроші взяла. – Бог йому суддя! – вирішила Наталя. – Він сам зробив свій вибір! Вже підходячи додому, вона раптом помітила якогось чоловіка. Той стояв біля під’їзду з коробкою в руках і озирався на всі боки… Наталя підійшла ближче, придивилась до того мужика й застигла від побаченого

У Сергія Петровича не стало дружини Марії. Після поминок він зовсім знітився. Вже в хаті не пахло ароматною випічкою, не чулися запахи борщу, чи млинців. Єдине, що у сусідів жила улюблена кізочка дружини – Квітка. – Що, Квітко, плачеш і ти? – часом говорив до неї Сергій Петрович. – Відчуваєш, що нема вже нашої Марійки… А якось Сергій Петрович почув, що сусіди хочуть продати Квітку. Він не спав цілу ніч, а зранку пішов до сусідів. – Що це ти, Сергію Петровичу, так рано?! – ахнув сусід Іван, побачивши діда. Іван не розумів, що відбувається

Христину та Сергія друзі запросили у ресторан на день народження. Маленьку доньку Аню, не було з ким залишити, і Христина вирішила запросити знайому няню. – Марино, ви можете у суботу ввечері посидіти з Анею? – запитала Христина, подзвонивши до Марини. – Залюбки! – погодилася дівчина. Коли в суботу подружжя йшло у ресторан, Христина краєм ока помітила дивний жест Сергія, звернений до няньки – він помахав пальцем та посміхнувся. Вечір в компанії друзів пролетів не помітно. Близько одинадцятої години вечера Христина та Сергій повернулися додому. Вони зайшли у квартиру і застигли від побаченого