Життєві історії

Михайло повертався додому. Чоловік відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. – Кохана, я вдома! – одразу гукнув він. – Я такий голодний! Є щось перекусити? У відповідь була тиша. – Дивно, невже пішла кудись? – подумав чоловік, роззувся і пройшовся по квартирі. Олени ніде не було. Михайло набрав номер дружини – телефон не відповідав. – Та що ж це таке! – захвилювався він. Чоловік зайшов на кухню, щоб випити води, як раптом на кухонному столі він помітив якусь записку. Михайло прочитав її, і застиг від прочитаного

Михайла покинула дружина, про це він дізнався, коли повернувся додому з нічної зміни. Речей Олени немає, на столі записка: – Михайло, не можу більше тобе обманювати, у мене інший чоловік, я пішла до нього. Не могла тобі сказати особисто, та й по телефону теж, вважала за краще залишити записку. Я розумію, що для тебе це буде важко, але ж ти чоловік – витримаєш. Мені поки не дзвони та не шукай мене, мені треба звикнути, все переосмислити, та й тобі теж. Я сама тобі потім зателефоную».

Спершу Михайло не повірив своїм очам, ще раз перечитав записку. Потім ще раз перевірив у шафах – все ж таки немає речей дружини. Усвідомлення неприємних подій ще до нього не дійшло. Та що там «неприємних» – світ звалився, але все хотілося вірити, що це якийсь жарт дружини, розіграш. Михайло подзвонив Оленіі – телефон вимкнено. Він зателефонував рідній сестрі дружини – та нічого не зрозуміла спросоння, попросила передзвонити пізніше і теж відключила телефон. Він зателефонував тещі, з якою був у добрих стосунках.

– Ганно Іванівно, як же так? – мало не плачучи спитав Михайло.

Теща зітхала і довго не могла підібрати слова.

– Михайло, я все знала, сварила Оленку, але вона нічого і слухати не хотіла – бігала потай до свого Стаса.

– Яка в нього адреса?

– Я не скажу, бо ти наробиш ще чогось. Та й за тебе переживаю – цей Стас якийсь там накачений спортсмен, широкий у плечах і тебе на півголови вищий. Трохи згодом, Михайле, все з Оленою з’ясуєш.

– І давно у них роман?

– Кілька місяців вже. Я сварила Олену, але вона мене не слухала. Заячекай, любий, вона з тобою зв’яжеться. Добре, що ви хоч дітей не народили, все в тебе потім буде добре…

Михайло закінечив розмову. Ковтаючи сльози, він весь час намагався зв’язатися з дружиною по телефону, але вона була недоступна. Від розпачу він кинувся на диван, обличчям у подушку, і плачучи трохи згодом заснув.

Три роки вони прожили з Оленою. Нехай три роки – це невеликий термін, але Олену він просто любив. Так, дітей заводити вони не поспішали, хотіли пожити для себе, але ці три роки були чудовими і навіть жодного лиха останні місяці не віщували. Ну хіба що тільки Михайло працювати став удвічі більшим і майже не спав, щоб заробити дружині на дорогий телефон – вона дуже про нього мріяла. І ось пізня осінь – гроші накопичені, лежать на рахунку, а Олена пішла до іншого.

Олена зателефонувала лише наступного дня.

– Повертайся назад, люба, я тобі все пробачу.

– Ні, Михайле, не повернуся. Хоч ти й добрий хлопець, але я закохалася. Так, я винна. Давай я на розлучення сама подам.

– Де ти зараз живеш?

– Яке це має значення? Далеко живу за містом.

Обчислити де саме живе Олена, не склало труднощів – у дружини подружка дуже балакуча. Заміський будинок виявився майже сільським – простеньким, хоч двоповерховим. У дворі ходила якась жінка, вона покликала з дому Олену, та вийшла на вулицю, за нею слідом крокував той самий Стас. Так, накачений , з таким Михайлу не впоратися.

– Якісь проблеми? – Зарозуміло запитав він у візитера.

– Все нормально, Стасе, йди додому, я поговорю сама.

Стас зник у будинку.

– Повернися, я тебе дуже прошу! Ти що – повелася на цього чи заміський будинок?

– Просто покохала. Михайле, наші стосунки вже вичерпувалися, ти постійно працював, а я ось у спортзал почала ходити від нудьги, ми зі Стасом там і познайомилися. Я ж тобі казала – міняй роботу, щоб без нічних змін, що ти до цього таксі причепився?

– Ти хотіла телефон, я назбирав.

– Залиш ці гроші собі, мені ще куплять його.

– Твій крутий чоловік? А що це за жінка на подвір’ї? Хатня робітниця?

– Ми живемо з батьками Стаса, це його мати.

– Ух ти – матусин синочок! До таких років свого житла не придбав? У нас все ж таки своя квартира.

– Ну, спадкова від бабусі – теж не твоє досягнення. Пробач, Михайле, мені час. Все, що потрібно – вже сказано, я не повернуся. І взагалі – давай розлучимося, я виходжу заміж за Стаса.

– Цей твій красень тебе не любитиме так, як я! У нього на обличчі написано, що він гульвіса!

Але Олена вже закрила хвіртку. Потяглися дні, місяці, особливо складно Михайлу було після розлучення і коли йому сказали, що Олена вийшла заміж. Тяжко, дуже важко. Але все-таки трохи відпустив, Михайло приглядав собі нову наречену. За цей час він схуд і навіть відпустив борідку, а на накопичені гроші прикупив машину кращу, щоб таксувати. І ось одного разу, на заправці, він звернув увагу на одну парочку, що сидить у кафе. Це було в травні, через півтора роки як його покинула Олена. Так, хлопець явно Стас, цого ні з ким не переплутаєш. Але поруч із ним не Олена, а якась мініатюрна брюнетка – сидить, кокетує з ним, а той її обіймає за плечі і щось шепоче на вушко.

Ось це так, а це вже цікаво! Михайло одягнув сонячні окуляри, замовив каву і сів неподалік за столик із телефоном у руках. Він вдавав, що щось читає у телефоні, а сам записував на відео, як парочка захоплена невинними поцілунками. Коли парочка сіла в свою машину, Михайло заскочив у свою і далі за ними. Нічого не підозрююча парочка заїхала до заміського лісу. Відеореєстратор зняв, як машина Стаса зупинилася, і парочка почала пристрасно цілуватися на узбіччі. Ну все, цього достатньо!

Вже вдома, коли Михайло скачав відео на свій ноутбук, він довго думав – відсилати це Олені в особисті повідомлення чи ні. Минулі образи взяли своє, і Михайло натиснув кнопку «надіслати». Нехай Олена дізнається, на кого вона колишнього чоловіка проміняла. Олена нічого не відповіла, але через два дні до Михайла з’явився Стас і почав сваритися.

– Який же ти негідник! Ти розумієш, що ти накоїв?

– Що, пішла від тебе Олена? – усміхнувся Михайло. – Так ось – спробуй, відчуй, як це важко! І я хіба негідник, а не ти? Хто заміжню жінку з сім’ї відвів?

– Та ти розумієш, що Олена нещодавно завагітніла, а ти своїми відео все зіпсував – сталася біда!

– По-перше, я не знав про її вагітність, а по-друге, це ти все зіпсував, не було чого їй зраджувати.

Стас важко видихнув і пішов. У Михайла раптом виникло почуття провини – а чи правильно він зробив, що надіслав це відео! Вже чужа сім’я… Через місяць він зустрів на вулиці Олену – вона якось вся змарніла, але все ж Михайлу дружньо посміхнулася.

– Ти вже вибач! – сказав Михайло. – Може, даремно я тобі відео надіслав.

– Все нормально, навпаки – дякую. Я здогадувалась про невірність Стаса, але доказів не було. А так би жила зі зрадником, та ще й народила б.

– Ну, може знову зійдемося в такому разі?

– Та ні, почуттів вже ніяких немає, навіщо сходитися? Гаразд, бувай.

– Бувай.

На тому й розійшлися. А ближче до кінця літа Михайло вже розпочав стосунки з іншою дівчиною. Почуття до Олени на той час у нього теж пройшли.

Вам також має сподобатись...

Ольга, замішувала тісто на пиріжки, як раптом у двері подзвонили. Вона витерла руки від борошна і пішла відкривати. На порозі з валізами стояв Іван! Її колишній чоловік Іван, якого вона не бачила вже купу років… – Можна? – нарешті сказав він. Ольга не знала, що й думати

Ольга з самого ранку крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у гості приїде її сестра та брат. До обіду все вже було готово. У дворі зупинилася машина і Ольга з чоловіком кинулися зустрічати гостей. Всі сіли за стіл, перекусили, порозмовляли. – Я зараз голубці розігрію. Коханий допоможеш? – сказала Оля і пішла з чоловіком на кухню. Жінка швидко розігріла голубці, наклала в тарілку і хотіла було віднести на стіл. Ольга підійшла до дверей кімнати, як раптом почула, що брат з сестрою про щось розмовляють. Оля прислухалася до розмови і застигла від почутого

Олена метушливо просувалася до свого купе. Діставшись купе, дівчина дістала квиток і уважно його оглянула. Так і є. Ось її нижня полиця. Розклавши свої речі Олена, взяла книжку і  поринула у читання. Раптом двері відкрилися і в купе зайшов якийсь чоловік. Він мовчки сів на полицю, хвилину помовчав і раптом сказав. – Це вам! – незнайомець простяг дівчині букет дзвіночків. – Мені? Навіщо? – Олена здивувалася. – Так, вам! Вибачте, але обручку вона забрала! – додав він. – Яку ще обручку? Хто забрав? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Ганна приїхала в село до свого дідуся Івана. Вона підійшла до хати. Хвіртка була замкнена на засув. Ганна спробувала її відкрити, але нічого не виходило… – Ганнусю, ти, чи що?! – раптом почула вона голос сусідки. – А я чую – шум якийсь. Ох, люба, співчуваю… – Тітко Маріє, здрастуйте! – привіталася Ганна. – А що трапилося? – Не стало твого дідуся, – сумно сказала Марія. Ганна стояла ошелешена новиною. – Добрий був чоловік, – сказала сусідка. – Скільки нам допомагав… Вони зайшли в хату. Ганна заварила чаю і пішла в погріб по варення. Дівчина відкрила банку й оторопіла від побаченого