Життєві історії

Катерина посмажила котлетки, зварила картопляне пюре, відкрила баночку огірочків. До повернення чоловіка, вечеря якраз була готова. Вхідні двері відкрилися. Катерина пішла зустріти чоловіка. А чоловік із серйозним обличчям сказав: – Нам треба серйозно поговорити! – Ходімо на кухню, повечеряєш, якраз і поговоримо, – усміхнулася Катя. Чоловік пішов у ванну, помив руки, і за хвилину вже сидів за кухонним столом. – Загалом так, у мене до тебе буде прохання. І відмови я не прийму! – раптом сказав чоловік. – Ти про що? – здивувалася жінка. І чоловік все розповів дружині. Катя вислухала його і застигла від почутого

Чоловік Катерини двічі на тиждень дорогою з роботи заходить до своєї матері. Це вже традиція, Катерина до цього звикла і користується вільним часом у своє задоволення.

У шлюбі вони живуть вже п’ять років. Дочці нещодавно виповнилося три роки, вона пішла до дитячого садка. У дні, коли чоловік затримується у матері, Катерина забирає доньку з садка раніше, і вони йдуть розважатися в парк, в кафе або просто вдома займаються чимось цікавим. Катерина розуміє, що чоловікові хочеться побути з мамою, у них досі прихильність, наче він ще маленький.

Двері гримнули, Катерина з дочкою радісні пішли зустріти чоловіка та тата. А чоловік із серйозним обличчям сказав:

– Загалом так: або ти виходиш на роботу, або ми розлучаємося. Мені набридло одному тягнути сім’ю. Скільки ти ще сидітимеш на моїй шиї?

Катерина від несподіванки навіть не знайшла що відповісти. І тільки коли дочка заснула, Катерина повернулася до цієї розмови:

– Ти розумієш, що дочка ще маленька, часто нездужає. Якщо вийду на роботу, то хто сидітиме з дитиною? Бабусі обидві працюють. Ти? Навряд чи. Тобто я?

Чоловік промовчав.

Всю ніч Катерина думала про це. Вона чудово розуміла, що накручує чоловіка свекруха. І розмову про роботу чоловік заводив уже не вперше. Раніше лише умов не ставив. А лише наводив приклади. У когось дитина зовсім нечасто нездужає, а в іншого дружина взагалі майже одразу після народження вийшла на роботу. Ось тільки він не згадав, що з дитиною няньчиться рідна бабуся.

Насправді Катерина зовсім не сидить на шиї у чоловіка. Ще коли оформила декретну відпустку, знайшла віддалену роботу. Спочатку заробляла трохи, чоловік з неї посміювався: 

– Чим би дитина не тішилася, аби не сумувала. 

А за три роки заробіток Катерини зріс до рівня тієї зарплати, яку б вона отримувала, якби ходила в офіс. Вона говорила про це чоловікові, але він відмахувався, не сміши. Не вірив. Катерина перестала говорити про свій заробіток.

Чоловік ніколи не замислювався про те, що за великим рахунком вони живуть, якщо враховувати тільки його зарплату – невідповідно до своїх достатків. 

Ще свекруха щоразу говорила Катерині, як її синові важко утримувати дружину з дитиною. А дружина то нову сукню купить, то туфлі за казковими цінами. Та й дитину можна одягати в простих магазинах.

Вранці чоловік мовчки пішов працювати. Катерина вирішила: «Ну що ж, ультиматум так ультиматум. Підкоряюся твоєму проханню, коханий!»

Вона відвела дочку до саду, а сама зібрала речі та переїхала до мами.

Пізніше, після розлучення, чоловік дзвонив, казав, що поквапився. Казав, що вдома немає приготовленої їжі, що посуд мити та сорочки прасувати йому ніколи.

– Ти думаєш, якби я працювала в офісі, мені на все це вистачало б часу? Не влаштовує тебе дружина-фрілансер, справляйся сам із побутом. Можеш маму свою покликати. Думаю, вона після важкого трудового дня з радістю допоможе тобі.

Повертатися до колишнього чоловіка Катерина не погодилася.

Вам також має сподобатись...

Марина стояла біля свого вагона, коли побачила знайому фігурку. Маленька жіночка в акуратному, але явно старому пальто повільно йшла вздовж поїзда, тягнучи за собою потерту картату сумку на коліщатках. – Тітонько Віро! – неголосно гукнула Марина, спускаючись сходками. Бабуся обернулася: – Мариночко, голубонько! А я йду, виглядаю, думаю, може не твоя сьогодні зміна… – Для Андрійка передача? – Марина вже знала відповідь. – Так, доню, – сказала старенька. – Грибочки маслюки, сама готувала, як він любить. І варення – його улюблене з дитинства… Напарниця Марини – Світлана, ніяково переступала з ноги на ногу, не знаючи, як реагувати на це все. Вона ще не знала всієї правди

Тарас дістав з холодильника упаковку яєць. Він хотів приготувати яєчню. Але не встиг чоловік поставити сковорідку на плиту, як раптом пролунав дзвінок у двері. – Тільки б не тітка Ганна, – подумав Тарас, і пішов відкривати. На його подив, за дверима стояла не сусідка, тітка Ганна, а незнайома молода жінка. – Здрастуйте, – сказала гостя. – Вибачте, що турбую, мене звуть Ольга. Я винаймаю кімнату в Ганни Віталіївни. Вона сказала, щоб я терміново бігла до вас! – До мене? – здивувався Тарас. – І чого це до мене бігти? Чоловік здивовано дивився на жінку, не розуміючи, що відбувається

Сашко повільно йшов по вулиці. Проходячи повз супермаркет, він раптом помітив знайому постать. Це була вона! Марина Вікторівна, та сама жінка, яка працювала з його батьком. Висока блондинка в червоному пальто виходила з магазину з пакетами продуктів у руках. – Он вона яка, татова коханка… – подумав Сашко. Марина Вікторівна дістала телефон, і він почув: – Так, Сергію… Звісно, ​​проєкт майже готовий… Завтра в той же ж час? Сашко застиг. Значить, мама була права?! Він розвернувся і побіг геть, не розбираючи дороги. Раптом у провулку він почув якийсь звук. Сашко побачив картонну коробку. Він зазирнув у неї, і не повірив своїм очам

В Насті був день народження. Святкувати вирішили вдома. Ближче вечора прийшли всі запрошені гості, вітали іменинницю, дарували подарунки. – Настя, дзвонив Вітя, він хотів прийти до тебе на день народження, але у нього виникли термінові справи, – повідомила доньці Наталя Василівна. – Ну, братик поводиться, як завжди, – невдоволенно хмикнула іменинниця. – Але Вітя передав тобі подарунок, – мама дістала з пакету якусь коробку, і вручила її доньці. – Що це? – здивувалася жінка. – Не знаю. Він не сказав мені, – відповіла мама. Настя швидко зняла подарункову упаковку, відкрила коробку і… остовпіла від побаченого