Життєві історії

Ганна з чоловіком вирішили відвідати доньку та зятя у місті. Взяли сільських гостинців і вирушили в дорогу. За декілька годин були на місці. Чоловік Ганни припаркував машину біля підʼїзду, взяв сумки з гостинцями і разом з дружиною піднялися до квартири дочки. Ганна постукала у двері, за хвилину донька їм відкрила. – Доню, що сталося? – одразу запитала Ганна, побачивши, що донька вся в сльозах. – Це через вас! – вигукнула дочка. – Від мене чоловік пішов, через вас! – Як через нас? А ми тут до чого? – Ганна здивовано дивилася на доньку, нічого не розуміючи

Ганна з чоловіком та дочкою жили у невеликому селі, але завжди мріяли переїхати до міста.

Якраз до закінчення школи дочкою, батьки назбирали гроші на початковий внесок з іпотеки і купили квартиру в місті. Невелику двокімнатну квартиру в старому будинку, але свою, зате в місті.

На сімейній раді вирішили, що дочка вступить вчитися і житиме у квартирі, а батьки поки що працюватимуть у селі та виплачуватимуть кредит. Подружжя переживало міняти все за наявності кредитних зобов’язань.

Дочка здобула професію, влаштувалася на роботу, вийшла заміж. Молода сім’я залишилася жити у батьківській квартирі. Батьки не були проти, іпотека ще не виплачена, отже, поки працюватимуть у своєму селі. Але ще на весіллі чоловік Ганни попередив зятя:

– Мені не шкода, живіть у квартирі, але і про своє житло не забудьте подбати.

Зять пожартував:

– І підемо ми з молодою дружиною по світу збирати гроші на квартиру.

Ніхто навіть не посміхнувся з його жарту. Зять образився:

– Жартів не розумієте.

Народилася у молодої сім’ї дитина. Дочка сидить у декреті, батьки розуміючи не нагадують про те, що ця квартира їхня.

Але щоразу приїжджаючи до дочки у гості, батьки бачать незадоволене обличчя зятя.

– Що це з обличчя в улюбленого зятя? – запитала Ганна, коли той пішов на роботу.

– Розумієш, мамо, ми раді вашому приїзду, але нам доводиться міняти наш звичний спосіб життя, коли ви приїжджаєте. Звісно, йому це не подобається.

– А жити у нашій квартирі йому подобається?

– Мамо, ти знову дорікаєш мені своєю квартирою? Ось вийду на роботу і ми з’їдемо з вашої квартири. Будемо жити на орендованих, – ображається дочка.

– Ну, а що ти нам пропонуєш? Не приїжджати до вас? – запитала Ганна.

– Що ти одразу в крайності? На день-два, які ви буваєте в місті, можете зняти житло. А до нас тільки в гості приходити, – запропонувала дочка.

Батькам шкода дочку, не виставляти ж їх із квартири зараз із маленькою дитиною. 

Порадившись, батьки так і вирішили робити – винаймали квартиру на пару днів.

Коли нарешті батьки розрахувалися з іпотекою, онукові час було йти до школи.

Ганна з чоловіком, звільнившись із роботи, затіяли переїзд. Попередили дочку із зятем. Дочка дивно відреагувала на це повідомлення:

– Подумайте добре. Що вам робити у місті? У селі краще, не така метушня та шум. Ми вам онука будемо на все літо відправляти. Йому там буде краще.

– Не вигадуй, – відповіла Ганна. – Нам краще буде жити поряд з вами, ми онука водитимемо до школи. У місті краща. Та й веселіше жити разом.

– Ага, – відповіла дочка і зупинила розмову.

Коли батьки приїхали до міста, то застали в квартирі дочку, що плакала.

– Він покинув нас. Розумієте, він покинув нас через вас. Закортіло вас переїжджати до міста. Жили все життя у своєму селі, і продовжували б. А тепер я залишилася без чоловіка, син без батька. Ви цього для нас хочете?

– Ну-ну, – сказав батько. – Заспокоється, знайде квартиру, сам прибіжить за вами.

– Ні, тату, він сказав, що повернеться тільки тоді, коли ви звільните для нас квартиру, – плакала донька.

– Тоді навіщо тобі цей чоловік? – не розумів батько.

– Я його кохаю.

– Тоді торбинку в руку і слідом за ним. Онука можеш залишити на якийсь час, поки не знайдеш, де жити, – не витримав батько.

Дочка не витримала, пішла, гримнувши дверима. Повернулась за три дні:

– Ну а мені з вами можна жити?

– Можна, поки нового чоловіка собі не знайдеш. А як знайдеш, то одразу в «самостійне життя», – обійняв батько дочку.

Вам також має сподобатись...

Настя пилососила килим, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв якийсь незнайомий хлопець. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Вас, якщо ви Настя, – раптом відповів той. – Можна зайти? Та не переживайте! Не на сходах же ж ми будемо розмовляти? Настя впустила гостя в квартиру. Поки він знімав верхній одяг, вона розглядала його. Модно вдягнений, симпатичний, трохи старший за неї… – Чим тут у тебе пахне? – скривився він, перейшовши на «ти». – Пахне? – Настя зніяковіла. – Я не помічаю, звикла… То хто ж ви такий?! Настя дивилася на гостя, й не розуміла, що відбувається

Таїса збирала свою виїзну валізку. Сьогодні їй зателефонувала постійна клієнтка і попросила зробити їй манікюр на дому. Увійшовши в становище клієнтки, Таїса погодилася. Доїхавши до дому Дарини, Таїса припаркувала свій автомобіль біля будинку. Набрала номер квартири в домофоні. Пересмикуючи плечима від прохолоди, увійшовла в теплий під’їзд, викликала ліфт. Вона замріяно посміхалася, занурившись у думки про своє. Жінка натиснула на дверний дзвінок, за хвилину двері в квартиру Дарини відчинилися, а Таїса застигла як вкопана. – Олег? А ти що тут робиш? – тільки й сказала Таїса, незрозуміло дивлячись на свого чоловіка

Оля повернулася додому раніше за чоловіка. Поки чекала ліфт, зазирнула до поштової скриньки — прийшов лист. Покрутила дивний конверт у руках і поклала до своєї сумки. За хвилину жінка була вже у квартирі. Сіла за кухонний стіл, відкрила конверт і почала розглядати лист. – Привіт! Я вдома! – Олю відволік голос чоловік, який пролунав з коридору. Віктор зайшов на кухню. – Що там дивишся? – усміхнувся він. – Та ось, твої фото розглядаю, – намагаючись посміхнутися, сказала Оля. – Про тебе пишуть. Оля повернула аркуш та показала чоловікові фото. Віктор глянув на них і застиг на місці

Василь приїхав на весілля сина. Він зайшов у залу ресторану. Гості вже були на місці. Грала музика. Офіціанти снували між столами. – Тату! – почув він знайомий голос. До нього зі щасливою усмішкою на обличчі поспішав син Денис. – Привіт, сину! – відповів Василь і міцно обійняв його. – Я так радий, що ти приїхав! – сказав Денис. Василь підійшов до колишньої дружини Олі – матері Дениса. – Привіт, Олю, – сказав він. – Здрастуй, Васильку, – відповіла вона спокійно. Вони трохи поговорили про дітей, про все і ні про що. А потім до Олі підійшов якийсь чоловік. Василь глянув на нього і раптом все зрозумів