Життєві історії

Євген повернувся з відрядження пізно. – Привіт, коханий! – в коридорі його зустріла дружина Оля. – Вечеряти будеш? – Так, тільки з донечкою привітаюся, – сказав чоловік. Євген попрямував в кімнату Лілі. – Привіт, доню! – ласкаво сказав Євген. – Тату! – зраділа донька. – Я так чекала тебе, щоб тобі дещо розповісти. – Розповідай, – усміхнувся Євген. – Коли тебе не було, до мами якийсь дядько приходив! Він ночувати лишався, – раптом сказала донька. В цей момент в кімнату зайшла Ольга і все почула. – Ліля, який дядько? Навіщо ти обманюєш? – Ольга розгублено дивилася то на чоловіка, то на доньку, не розуміючи, що відбувається

– Тату, а до мами якийсь дядько приходив, вони зачинились у кімнаті і мене туди не пускали! Мені довелося мультики одній дивитись!

Таку ось новина видала чотирирічна донька батьку, який повернувся з роботи. Чоловік дуже здивувався, адже він достеменно знав, що це неможливо.

– Ліля, ти впевнена? Може, тобі це наснилося? – обережно поцікавився Євген, намагаючись зрозуміти, чому його донька його обманює. – Навіщо ти маму ображаєш такими вигадками?

– Ні, не наснилося, – ображено надула губи дівчинка. – Високий дядько, він мені відразу не сподобався! Ти мені не віриш?

– О, хто це на тата образився? – легко засміялася жінка, що ввійшла, правильно оцінивши вираз обличчя доньки. – Що трапилося? Не купив тобі ляльку?

Але Ліля повелася дуже дивно. Щойно з’явилася мама, як мала міцно стиснула губи, ніби переживала щось сказати. Нарешті вона не витримала і зашморгала носом. А вже за хвилину голосно розплакалася, змушуючи стривожених батьків до неї підскочити.

– Доню моя, що трапилося?

– Я не хочу ображати маму, – схлипувала дівчинка, розмазуючи по обличчю гіркі сльози. – Мамочко, не ображайся!

– Я не ображаюся, Лілю, не ображаюся, – Оля не на жарт захвилювалася. – Я люблю тебе малятко!

– Я сказала про тебе погано… Але бабуся мене попросила! Сказала, що коли я так скажу, у мене з’явиться братик! А я так хочу братика…

Подружжя переглянулося і синхронно скривилося. Ну, звичайно, і тут без Марини Георгіївни не обійшлося! Адже знали ж, що вона не в захваті від їхнього шлюбу!

– Що саме просила сказати бабуся? – Євген ображався на матір, яка посміла втягнути у свої інтриги маленьку дитину! А вже вчити обманювати батьків … Це взагалі ні в які рамки не лізе!

– Що до мами приходив дядько, – слухняно сказала Ліля. – А потім ще, що цей дядько у нас ночував, коли ти їхав у від…від…

– Відрядження?

– Так! Бабуся сказала, що ти тоді захочеш подарувати мені братика. А ти схотів? – блакитні очі так дивилися на батька, що чоловік не витримав і міцно обійняв доньку.

– Дуже. Обіцяю, буде тобі братик. Але тільки тобі доведеться якийсь час не бачитися з бабусею.

– А братик точно буде? – підозріло подивилася на батьків дівчинка.

– Точно! А тепер біжи, подивися мультики. Ми з мамою трохи поговоримо і до тебе приєднаємось.

Дочекавшись, поки дівчинка піде, Євген тихо вилаявся на свою матір. Чому вона ніяк від них не відстане? Завжди намагається посварити!

– Давай подзвонимо мамі, – крізь зуби промовив чоловік. – Здається, нам є про що поговорити.

– А може, просто її відвідаємо? Хочу їй у вічі подивитися, – сумно посміхнулася Оля. – Я попрошу сестру доглянути за Лілею.

За півгодини в гості до Лілі прийшла улюблена тітка з купою іграшок. Слухаючи захоплені вигуки племінниці, дівчина коротко перезирнулася з сестрою, обіцяючи подбати про дитину, поки її батьки вирішують проблеми.

Марина Георгіївна, побачивши засмученого сина, розпливлася в посмішці, яка, утім, швидко померкла. Ну а як інакше, адже за Євгеном у квартиру зайшла нелюбима невістка.

– Ну проходьте, коли прийшли, – сухо промовила жінка, прямуючи на кухню. – Чаю?

– Поговоримо? – Євген повів запитально підняті брови та награне здивування. – Навіщо ти намовляла Лілю розповідати мені якісь небилиці?

– А тобі краще дитині довіряти, а не хитрій дружині! І взагалі, з чого ти взяв, що намовляла внучку? – Здавалося, жінка була ображена.

– Сьогодні Ліля заявила, що поки мене не було вдома, до нас приходив високий дядько. І пробув він довго.

– Вже й доньки не соромишся? – ахнула Марина, внутрішньо тріумфуючи.

– Ось тільки є одна проблемка – ми з Олею весь день спілкувалися по відеозв’язку. Вирішували робочі питання. І як ти розумієш, жодного дядька не було.

– Може, Ліля день переплутала? Дитина, з ким немає?

– А вже через хвилину вона розплакалася, – ніби не чуючи питання, продовжував чоловік, – і зізналася, що саме ти просила її так би мовити. Підкупила дитину словами про братика? Тобі не соромно?

– А інакше ти не розумієш! – не витримала Марина. – Ця дівчина тобі не підходить! Є гідніші кандидатури на роль твоєї дружини!

– Це доньки твоїх подружок, я вгадав? – невдоволено посміхнувся чоловік. Він отримав зізнання і більше не хотів ні секунди залишатися у цій квартирі. – Цього не буде. А знаєш, чого ще не буде? Ноги моєї дочки у цьому домі! Лілю тепер ти зможеш побачити лише під нашим наглядом!

Подружжя пішло, не зважаючи на невдоволені репліки господині квартири.

Не треба було втягувати дитину в спроби позбутися нелюбимої невістки.

Вам також має сподобатись...

Софія Борисівна пила чай з тістечками і уважно дивилась на доньку. – Юля, одразу після навчання, ми з татом чекаємо тебе вдома, – сказала вона. – Сьогодні у нас вечеряє важливий гість. Його звуть Антон. Я дуже хочу тебе з ним познайомити. Він багатий і солідний чоловік. – Мамо, а до чого тут я? – здивувалася Юля. – Гість ваш, ви з ним і спілкуйтесь, а ми з Дмитром ідемо в кіно! Софія Борисівна аж побіліла від почутого

Антоніна Вікторівна запросила своїх дітей у гості, обговорити її ювілей. До обіду всі були в зборі. – Мені скоро сімдесят років. Можливо це мій останній ювілей, – почала розмову Антоніна. – Тому я хочу шикарне свято. Я підрахувала: родичі, друзі, виходить у межах сорока людей. – Ого! – здивувався син Ігор. – Ціле весілля! – Так от, – продовжувала Антоніна. – Грошей на таке свято немає, зате є ідея, як вирішити це питання. – Яка ще ідея? – запитала донька Катя. Антоніна Вікторівна зробила глибокий подих і виклала свій план. Діти вислухали матір і аж роти повідкривали від почутого

Віра збирала речі у сумки, щось наспівуючи собі під ніс. Пролунав телефонний дзвінок. – Привіт кохана, як ти там? – запитав Іван. – Привіт. Сьогодні мене виписали. Якраз хотіла тобі дзвонити, щоб ти приїхав, забрав мене додому, – повідомила Віра радісну звістку. – Вибач, не вийде. Мене в рейс відправляють, – сумно промовив Іван. – Викличи таксі. – Добре, – погодилася дружина. – Ну все, буду вдома подзвоню. Віра швидко зібралася, викликала таксі і за годину вже була біля своєї квартири. Жінка відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор і застигла від побаченого

Катерина посмажила котлетки, зварила картопляне пюре, відкрила баночку огірочків. До повернення чоловіка, вечеря якраз була готова. Вхідні двері відкрилися. Катерина пішла зустріти чоловіка. А чоловік із серйозним обличчям сказав: – Нам треба серйозно поговорити! – Ходімо на кухню, повечеряєш, якраз і поговоримо, – усміхнулася Катя. Чоловік пішов у ванну, помив руки, і за хвилину вже сидів за кухонним столом. – Загалом так, у мене до тебе буде прохання. І відмови я не прийму! – раптом сказав чоловік. – Ти про що? – здивувалася жінка. І чоловік все розповів дружині. Катя вислухала його і застигла від почутого