Від Олени Сергіївни пішов чоловік. Не по-доброму пішов, тож їй було дуже прикро. Хоча на щось подібне вона вже давно чекала.
Олена вийшла заміж у двадцять один рік і наступні двадцять років була щаслива – люблячий, дбайливий чоловік, кохана донька, гарна робота зі стабільною зарплатою, затишна квартира.
Але те, як вони жили останні чотири роки, їй не подобалося.
У стосунках із чоловіком вже не було тієї близькості та теплоти. Вони все рідше проводили разом час. Володимир після вечері йшов до себе в кабінет і сидів там весь вечір, а бувало, і спав там же, на дивані.
Ще гірше стало після того, як вони видали заміж доньку – це було два роки тому. На весіллі батьки нареченого трималися разом, а її чоловік, здавалося, намагався знайти будь-який привід, щоб не перебувати поряд із дружиною.
Володимир навіть жодного разу за вечір не запросив її на танець. Натомість відверто фліртував з іншими жінками, навіть із офіціантками, особливо з однією з них – приємною білявкою на ім’я Віра.
Ось до цієї Віри він і пішов через два роки.
Олені Сергіївні було сорок шість років, але виглядала вона трохи молодшою. На роботі вона постійно перебувала в центрі уваги, тому не дозволяла собі розпуститися. Дві зупинки від будинку до офісу Олена Сергіївна воліла проходити пішки, двічі на тиждень плавала у басейні, відвідувала салон краси.
Але, звичайно, конкурувати в легкості ходи і гнучкості фігури з дівчиною, яка була молодша за неї на п’ятнадцять років, вона не могла.
Олена Сергіївна мала й інші переваги, але її суперниця була молода, і навіть наявність у дівчини чотирирічного сина не вплинула на вибір Володимира – він віддав перевагу Вірі.
Чи планував чоловік розлучатись чи просто хотів приємно провести час, вона не знала. Але зате, як з’ясувалося, їхнього розлучення хотіла Віра. І щоб прискорити процес, вона надіслала Олені Сергіївні фотографії.
Ось вона з Володимиром у ресторані, і він обіймає дівчину. Ось вони на прогулянці. А ось це зовсім не для сторонніх очей. Причому зрозуміло, що Віра знає, що їх знімають – надто нахабно вона посміхається до камери. Після цього, звичайно, розлучення було неминуче.
Домовитися мирно не вдалося, тож розлучалися через суд – ділили майно. Олена Сергіївна запропонувала залишити їй квартиру, а чоловікові віддати дачу та машину – це було б майже чесно з огляду на моральну компенсацію дружині.
Однак Володимир зажадав продати і квартиру, і дачу та розділити гроші навпіл. Машину свою він дуже любив і хотів залишити її за собою. Тут вже адвокат Олени Сергіївни зажадав поділу всього майна, включаючи машину. Володимир довго не погоджувався, навіть приходив до Олени Сергіївни додому та влаштовував сварки.
На це пішло два місяці. Коли майно продали, Олена Сергіївна купила собі двокімнатну квартиру в цьому ж районі. Щоправда, їй довелося на п’ять років залізти у кредит.
Володимир купив машину та однокімнатну квартиру для того, щоб здавати, а жити пішов до Віри у її двокімнатну квартиру.
Минуло два місяці
Сьогодні у Олени Сергіївни був день народження. Звісно, не так вона планувала його відсвяткувати. Але, з іншого боку, посиденьки у кафе з подругою – це також приємно.
– Заздрю тобі, Олено. Вмієш ти у своєму житті порядок наводити, – говорила Олені Сергіївні її подруга – Ніна. – З чоловіком жила – все як у людей – квартира, машина, дача, чоловік при грошах, дочка-відмінниця. Розлучились – а в тебе знову все гаразд – квартира, робота, зарплата пристойна. А твому спокійному життю я взагалі заздрю. З роботи прийшла – і відпочиваєш, а не встаєш до плити на другу зміну. І взагалі, у тебе унікальний талант – як би все добре не було, ти примудряєшся зробити ще краще!
– Знаєш, Ніно, кожна медаль має другий бік. Люди бачать лише надводну частину айсбергу. Так, я маю квартиру, і я продовжую вести певний спосіб життя – це бачать всі. А те, що я плачу іпотеку і повинна заощаджувати – це відомо лише близьким. Так, я спокійна. Але ти замислювалася колись, що в моєму житті зараз мало що відбувається? І щодо «другої зміни». Я відпочиваю, але мої вечори самотні.
– Скажи, Олено, а ти б хотіла, щоб Володя повернувся до тебе? – Запитала Ніна.
– Я хотіла б, щоб повернулося те життя, яким ми жили тоді, років п’ятнадцять тому. А повертати такого чоловіка, яким він був останні чотири роки, не хочу.
– А ти з цією Вірою не хочеш поквитатися? – Запитав Віра.
– Навіщо? Адже справа не в ній. Якби не вона, то була б інша. І як поквитатися? Сварку влаштувати?
– Навіщо сварку? – сказала Віра. Я ось читала в інтернеті, як дружина з колишнім чоловіком та його коханкою поквиталася . Вона насипала пшона на його машину, і голуби злетілися і зробили свою справу. А ще залила клеєм замок. А його дамі організувала доставку букета нібито від іншого чоловіка із запискою непристойного змісту. Причому букет принесли, коли вони обоє були вдома. Уявляєш, яка там була сварка!
– Які нісенітниці! – обурилася Олена Сергіївна. – Витрачати сили та гроші на таку нісенітницю! Я краще в СПА схожу і отримаю одразу і користь, і задоволення. І взагалі, треба вчитися не зациклюватися на неприємностях, а переступати через них. З минулого треба зробити висновки та забути про нього, інакше воно заблокує тобі дорогу до майбутнього. Я вважаю, що треба витрачати сили на те, щоби стати щасливою.
– А я б обов’язково щось таке зробила! – Замріяно вигукнула Ніна.
– І що, тобі від цього полегшало б? – Запитала Олена Сергіївна.
– Звичайно! – відповіла Ніна.
Пройшов місяць…
– Слухай, Олено! Я тобі зараз таке розповім! – з такими словами Ніна забігла до квартири Олени Сергіївни.
– І що такого грандіозного трапилося? – Запитала та.
– Не всесвітня новина, але тобі сподобається! – повідомила подруга. – Уявляєш, Віра скаржилася своїй подрузі на твого Володю! «Раніше, – каже, – ми завжди кудись ходили, і Володя мені подарунки часто дарував. А тепер тільки на день народження подарував простенький годинник. І вечорами, я його кличу прогулятися або в ресторан, а він мені: «Я втомився, сонечко, давай краще вдома фільм якийсь подивимось». А ще вона казала, що їй часто доводиться просити свою матір посидіти з хлопчиком. Він дуже рухлива дитина, а Володю це дратує.
– Не знаю, коли Соня була маленька, він увесь час із нею займався. Її так і звали – «батькова донька». Може, таки вік. Нічого, скоро Віра зрозуміє різницю між турпоїздкою та переїздом на ПМП, і все буде нормально. Притруться, – сказала Олена Сергіївна.
– А як не притруться? – Запитала Ніна. – І твій чоловік захоче повернутись? Пустиш?
– Ну, по-перше, він уже не мій чоловік. По-друге, він має, куди йти. А по-третє, він не повернеться – надто некрасиво він звідси йшов, – відповіла Олена Сергіївна. – Послухай краще за мої новини: мені донька дзвонила – я скоро буду бабусею!
– Ось це так! Вітаю! І як ти почуваєшся в новій ролі?
– Поки що ніяк, але сподіваюся, що це буде чудово! – сказала Олена Сергіївна.
Правильно кажуть: «Поводься так, ніби ти вже щасливий, і ти справді станеш щасливішим».
