Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

Вадим прийшов додому з якимось дивним настроєм. – Сину, що трапилося?! – кинулась до нього мати Єлизавета Леонідівна. – Мамо, я одружуюся! – заявив той. – Як одружуєшся?! – Ліза так і застигла з відкритим ротом. – Ми вже заяву в ЗАГС подали. Через тиждень весілля. Завтра приведу наречену, з вами познайомлю… Наступного дня Вадим навів наречену. – Знайомтеся, це моя наречена Юлія! – сказав він. – А це мої батьки – Єлизавета Леонідівна та Андрій Романович. – Здрастуйте! – гордо сказала наречена. – Дуже приємно! – сказала майбутня свекруха. Майбутній свекор тільки кивнув головою. Він дивився на наречену й не вірив своїм очам

Тетяна на вихідні приїхала в село провідати свого батька. Жив чоловік сам, бо з матірʼю вони розійшлися через дрібниці. Добиратись до батька було складно – спочатку треба їхати на електричці, а потім на автобусі… Вже підходячи до будинку, Тетяна раптом відчула, що щось у хаті було не так! Через вікно у веранді було видно, як туди-сюди снували якісь мужички, сідали за стіл, махали руками, галасували… – Господи, та що ж це там таке робиться?! – ахнула жінка. Тетяна здивовано зайшла на веранду. Вона глянула на стіл, озирнулась навкруги, і застигла від побаченого

Аліна поверталася додому, як раптом в одному кафе, за столиком на веранді, вона помітила свого чоловіка. Михайло сидів з молодою, красивою дівчиною в квітковій сукні. Це була Олена, коханка Михайла, про існування якої він нещодавно оголосив Аліні, і покинув її заради неї. Столик знаходився за кілька метрів, тому Аліна чудово могла чути розмови відвідувачів. – Ні, це неправильно. Навіщо мені це? Треба йти… – прошепотіла жінка, хитаючи головою. Але цікавість взяла гору. Трохи визираючи з-за рогу, Аліна прислухалася до розмови Михайла та Олени і… застигла від почутого

Ганна гостювала у матері. Настав час повертатися додому, жінка зібравши мамині гостинці у сумку, вирушила у місто. Під’їхавши до свого будинку, здивувалася, вікна у її квартиру були закриті шторами. – Дивно, Іван ніколи не закриває вікна, – здивувалася вона. Жінка швидко піднялася до квартири, вставила ключ у замкову щілину, але двері були закриті зсередини. Ганна почала дзвонити у двері. Через декілька хвилин вони відкрилися. – Ти що спав? – запитала вона, побачивши на порозі чоловіка. – Так, задрімав щось, – відповів Іван. Ганна зайшла у квартиру, заглянула у вітальню і…ахнула від побаченої картини