Життєві історії

– Батьки вирішили подарувати нам дачу, – радісно повідомила Наталка. – Чудово! Ми її продамо і купимо машину, – відреагував Михайло. – Не будемо ми її продавати, – ображено відповіла Наталка. – Ну тоді сама там і працюй, я навіть близько до неї не підійду! – вигукнув Михайло. Наталя пішла до кімнати. Їй не хотілося з чоловіком ні сперечатися, ні сваритися. Але за півгодини Михайло сам до неї прийшов, став підозріло ніжним та лагідним

– Батьки вирішили подарувати нам свою дачу, – радісно повідомила Наталка чоловікові.

Батьки Наталки продали квартиру та купили будинок з ділянкою за містом. Це була їхня давня мрія. Переїхавши в новий будинок, вони вирішили подарувати дачу, яка була в межах міста, дочці.

Михайло відразу відреагував:

– Здорово! Ми її продамо і купимо машину, а то цю пора вже міняти.

– Не будемо ми її продавати, – ображено відповіла Наталка. – Ця дача мені дорога, там все зроблено руками батьків та бабусі з дідусем. Там здорово і будиночок добрий.

– Який будиночок? – здивувався Михайло. – Непотріб це, а не будиночок!

– Не буду я дачу продавати і все, розмова закінчена! – образилася Наталка.

– Ну тоді сама там і працюй, я навіть близько до неї не підійду! – вигукнув до неї Михайло.

Наталя пішла до кімнати. Їй не хотілося з чоловіком ні сперечатися, ні лаятись, але й поступатися вона йому не збиралася. За півгодини Михайор сам до неї прийшов миритися. Більше цього дня тема дачі не піднімалася, а Михайло став підозріло ніжним та лагідним.

Розмова про дачу зайшла через тиждень, коли Наталка купила насіння для посадки.

– Я не зрозумів, що ти збираєшся це садити? – невдоволено спитав Михайло, дивлячись на пакетики з насінням.

– Так, – як ні в чому не бувало, відповіла Наталка.

– А ти що, продавати її не збираєшся? – почав заводитися Михайло. Він сподівався, що його гарна поведінка переконає Наталку змінити своє рішення.

– Ні, – так само спокійно відповіла Наталя.

– Як ні?! – вигукнув Михайло. – Я вже покупців на дачу та машину підшукав! Я вже нову машину вибрав!

Наталя нелюбила, коли Михайло починав підвищувати на неї голос. Вона підняла на нього погляд і, карбуючи кожне слово по складах, сказала:

– А навіщо ти розвів бурхливу діяльність? Я ж тобі виразно сказала, що дачу продавати не буду.

– І що? – З викликом відповів Михайло. – А я тобі виразно сказав: “Продавай”! Нам потрібна нова машина!

– Говори своїми словами: не нам, а тобі потрібна нова машина. У мене машина й так нова.

– Раз так! – вигукнув Михайло. – Тоді пішла геть із моєї квартири! Живи на своїй дачі!

Наташа різко встала, зібрала свої пакетики з насінням та пішла збирати речі. Михайло сподівався, що вона злякається і поступиться йому. Але Наталя зібрала свої речі та поїхала на дачу.

Наталя справді дуже любила дачу. У дитинстві вона все літо проводила на ній з бабусею та дідусем, а батьки приїжджали лише у вихідні. У неї там було багато друзів, вони разом грали і бігали на річку, допоки старше покоління займалося садово-городньо-будівельними роботами. Це були найтепліші спогади про її дитинство, тому й дача була для неї дуже дорогою.

Нині дачне село вже давно стало житловим, друзі дитинства виросли. Хтось так і залишився тут жити, збудувавши великий житловий будинок, хтось приїжджає у відпустку, хтось у вихідні, але тепла атмосфера залишилася.

Наталка ввімкнула електричний камін і будинок став наповнюватись теплом. Заваривши трав’яний чай із м’ятою, вона сіла біля каміна. Наталка дивилася у вікно і розуміла, що тільки заради цих моментів щастя вона ніколи не розлучиться з дачею. Це не просто дача, це її будинок, її рай.

Наташа розуміла, що ухвалила вірне рішення. З усіма проблемами приватного будинку вона все одно була тут щаслива. Михайло потім намагався з нею помиритися, приходив працювати, приїжджав на дачу. Він був готовий розділити з нею цей побут. Але Наталя йому нагадала:

– Ти забув, як ти мене зі своєї квартири вигнав, за те, що я дачу не стала продавати? А тепер ти хочеш на цій дачі жити? Ну ні! І запам’ятай, з тобою я взагалі жити ніде не збираюся!

Наталка з Михайлом розлучилися. Не сказати, що все пройшло гладко. Скандали, істерики… все було. Але закінчилося того дня, коли суд оголосив їх “не чоловіком” і “не дружиною”.

А після розлучення у Наталі почалося нове життя. І нові стосунки з Олегом, другом дитинства із дачного села. Зараз вони вже давно чоловік та дружина, виховують двох хлопчиків та мріють про доньку. Вони не ставлять один одному умови та ультиматуми, вони просто разом йдуть за життям.

Вам також має сподобатись...

Миколайович уже тиждень не виходив із дому. Сусіди занепокоїлися. Чоловіка вже давно ніхто не бачив, та й на телефон він не відповідав. Всі дзвонили знову і знову, але безрезультатно. Першим схаменувся старший син. Він відпросився з роботи й приїхав у село. Батько лежав на дивані, дивлячись на стелю, і про щось зосереджено думав. – Тату, ти що задумався?! – з порога сказав син. – Ти чому на дзвінки не відповідаєш?! – Василь Петрович зник… – раптом заявив Миколайович. – Який ще Василь Петрович? – син здивовано дивився на батька, не розуміючи, що відбувається

Марія прибрала в квартирі, приготувала вечерю, випрасувала одяг. – Ох і втомилася я, – важко вдихнула жінка закінчивши справи. Пролунав телефонний дзвінок, дзвонила колега з роботи і попросила жінку відправити їй на електронну пошту звіт, який Марія забула відправити раніше. – Як я могла про це забути! – посварила сама себе жінка. Марія швидко пішла у кімнату і взяла ноутбук чоловіка, щоб відправити необхідний документ. Жінка відкрила ноутбук Дениса, глянула на екран і аж ахнула від побаченого

Михайло привів у батьківську хату молоду дружину Галину. Одразу після весілля Галя взялася хазяйнувати. Попросила Михайла город виорати. Місця багато, а земля пустує. Старша сестра Михайла, Леся тільки посміювалася з того всього. Але восени Галя з Михайлом зібрали хороший врожай. І він вийшов більший, аніж в Лесі! А наступної весни Галя ще й квіти розводити почала. Краса біля будинку неймовірна! – Теж хочу таке! – прибігла Леся до свого чоловіка. А якось вона зайшла до Михайла в гості, глянула на стіну й очі вирячила від побаченого

Олексій повертався з додому від матері. Вчора він посварився з своєю дружиною Світланою, тому вирішив переночувати у мами. – Треба, мабуть, вибачення просити у Світлани, бо так і до розлучення дійде, – думав дорогою додому чоловік. Через декілька хвилин він був біля свого під’їзду. Швидко піднявся на свій поверх, тихо відкрив двері своїм ключем. З кухні долинали два жіночі голоси.  – Знову ця, Марина прийшла, – подумав Олексій. – Напевно, Світлану проти мене налаштовує. Олексій прислухався до розмови дружини та її подруги і застиг від почутого