Життєві історії

Сергій приїхав із заробітків, щоб відвідати доньку. Вона жила з матірʼю і вітчимом. Двері йому відкрила Христинка. – Привіт, доню, – сказав він. – Ти чого така сумна? Чому не в садочку? – Мене не було кому відвести, – сказала дівчинка. Сергій зайшов у коридор і ахнув. В квартирі було неприбрано, на кухні була купа брудного посуду, а вітчим лежав на дивані і дивився телевізор. Такого Сергій вже не стерпів

Христина була довгоочікуваною дитиною. От тільки через два роки після її народження мати з батьком розлучилися.

Сергій поїхав залишивши їх жити у невеликій квартирі.

Квартира спочатку була його, і переписувати її він не став. Навіть сам там був прописаний.

Дружина Алла обурювалася, але нічого не вдієш. А так хотілося після розлучення квартиру отримати.

Аліменти платив Сергій справно, великі, сплачував усі комунальні платежі. Приїжджав він рідко, приблизно раз на рік, бо був на заробітках.

Через ці довгі розлуки і сталося розлучення. Алла загуляла.

Сергій приїхав із заробітків раніше. Він вирішив не дзвонити дружині, бо дуже хотів зробити сюрприз.

Він відкрив двері своїм ключем, ступив за поріг і раптом почув якісь голоси, які долинали зі спальні.

Сергій здивовано відкрив двері у спальню і застиг.

Його дружина була у ліжку з іншим чоловіком.

Сергій, не сказавши ні слова, взяв свою сумку і вийшов з квартири…

Після розлучення у Христини одразу з’явився вітчим. Прийшов жити до матері.

На дівчинку мати перестала звертати увагу.

-Не маленька, сама впорається! – вирішила Алла.

Жили вони на аліменти, які платив Сергій і на випадкові підробітки вітчима.

Алла, влаштувавши Христину в садочок, теж вийшла на роботу. Її грошей вистачало тільки їй на одяг, а гарно одягатися вона любила. Вітчим майже не працював і весь час лежав на дивані.

Минув ще один рік. Сергій приїхав у відпустку, щоб відвідати дочку.

Двері йому відкрила Христина.

-Привіт, доню, – сказав він. – Ти чого така сумна? Чому не в садочку?

Дівчинка мовчки посміхнулася.

-Мене не було кому відвести, – сказала дівчинка.

Сергій зайшов у коридор і ахнув. В квартирі було неприбрано, на кухні була купа брудного посуду, а вітчим просто лежав на дивані і дивився телевізор.

Такого Сергій вже не стерпів і просто виставив ледаря з квартири.

Той одразу побіг до Алли на роботу.

Алла прийшла тільки увечері. За її спиною ховався її новий чоловік.

-Ось його, щоб тут більше не бачив, – сказав з порога Сергій, вказуючи на чоловіка Алли. – Тут моя донька живе. Це її квартира!

-Ми поговорити прийшли, – сказала Алла.

-Ну кажіть.

-Ми хочемо квартиру побільше купити. Ціʼї нам мало, скоро поповнення у нас буде.

-Ну, купуйте, ваша діло. Я тобі ніхто, хіба що колишній. Живіть, як хочете. Тільки тут, щоб більше ноги твого коханці не було!

-Ну ось ми й хотіли, щоб ти на мене переписав квартиру, – тихо сказала Алла. – Ми б її змінили з доплатою.

-А доплата у вас є? Я щось сумніваюся, – відповів Сергій.

-Поки що нема…

-А коли буде?

-Не знаю.

-Ось і закрили запитання. Ще щось?

-Можна Олег тут житиме? – невпевнено запитала Алла.

-А що йому нема де? Ця квартира моя і моєї дочки. А він нехай живе де він там прописаний. Якщо тебе це не влаштовує, то йди живи в нього. Ще питання є? Ні. А у мене є.

Чому донька так погано одягнена? Грошей мало? Я тобі місяць тому вислав додатково на одяг Христинці. Ти подивися на неї, ти сама носитимеш такі чоботи? А курточка їй до пояса скоро. І чому в квартирі брудно?

-Ну я все до школи їй купила…

-Ану покажи!

Показувати не було чого…

Наступного дня батько сам купив усе для Христини.

-Я дивлюся ти доньку зовсім не балуєш покупками! – сказав Сергій.

-А що її балувати, вона ще маленька, нічого не розуміє. Сам і одягай її, а в нас скоро з Олегом дитина буде, їй треба тепер купувати, – відповіла Алла.

-Я її й одягатиму. І взагалі можу забрати Христинку з собою, у мене там квартира. І школа велика є. У нас багато там живуть сім’ями, тільки у відпустки їздять. Я ж тобі теж пропонував. Але ти ж – ні! Зате таких диванних мешканців розводиш, – кивнув він на співмешканця Алли.

-Ну і забирай, а то мені ніколи з нею уроками займатиметься.

-Ти серйозно?

-Так!

-А я й заберу! Христиночко, поїдеш зі мною? – запитав він доньку.

Дівчинка зраділа. Вона завжди дуже любила тата.

-От і домовилися. Документи оформимо і поїдемо, – сказав Сергій.

Документи на проживання дочки із батьком Алла підписала. А ось із квартири їй довелося з’їхати. Це дуже здивувало її співмешканця. Він звик не працювати і лежати на дивані.

Грошей Аллі не вистачало. Жити вони стали в батьків співмешканця, але потім довелося винайняти квартиру.

Алла працювала, а її новий чоловік сидів із дитиною.

А Христина так і почала жити з батьком. Щороку вони приїжджали до міста, де жила Алла. Тільки ось дівчинка за матірʼю зовсім не сумувала, і запитувала батька, коли вони вже назад поїдуть, до себе. Там у неї друзі і улюблений песик. А ще там є тітка Валя – татова нова дружина.

І у тата з тіткою Валею незабаром весілля.

Тітка Валя на них чекає і дуже любить…

Вам також має сподобатись...

Христина вирішила познайомити свого коханого Михайла зі свої дідусем. Їхали вони досить довго. – Мій дідусь недавно оцей будиночок придбав у селі, – сказала Христина, коли вони вийшли з машини. – Каже, йому дуже подобаються ці місця… – Христино, внучечко моя люба! – вийшов з хати старий. – Проходьте, проходьте в будинок! Я, правда, тут не один живу, наречена у мене є, тож не соромтеся… Всі троє зайшли в хату. – Проходьте! – не вгавав дідусь. – Вірочко, став чайник! Тут моя внучечка приїхала, і не сама! Михайло глянув на наречену дідуся Христини й очам своїм не повірив

Ірина на кухні смажила котлетки, коли з роботи повернувся чоловік. – Привіт, ще трошки і будемо вечеряти, – усміхнулася вона, зустрівши в коридорі Віктора. – Добре, – відповів чоловік, зняв куртку і пішов у кімнату. Ірина приготувала вечерю, накрила на стіл. – Все готово, йди вечеряти, – гукнула вона чоловіка. Віктор не йшов. – Мабуть задрімав, – вирішила Ірина і пішла у спальню щоб розбудити його. Жінка відкрила двері у спальню і застигла від побаченого. – Що тут відбувається? – тільки й сказала вона

Ганна приїхала на вокзал. Її коханий Ігор вже чекав біля кас. Він побачив Ганну і посміхнувся. – Привіт, кохана! – сказав чоловік. – Я вже здав багаж. – Дякую, – Ганна озирнулася. – Слухай, давай підемо десь поки посидимо… Раптом вона когось побачила. – Ганно, ти чого застигла? – запитав Ігор. Він простежив за її поглядом. – Твої знайомі? Ганна повільно підійшла до того чоловіка з дівчиною на якого дивилася. – А що ти тут робиш, Павлику? – раптом запитала вона. – Хіба ти не на риболовлю збирався? – А ти хіба не з Маринкою мала їхати? – запитав у відповідь чоловік. – Павлику, хто це така? – запитала супутниця чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Ліда приїхала в село до сестри Тетяни. Сама сестра саме лежала в лікарні. Жінка підійшла до хвіртки і побачила, що на ґанку її вже чекає сусід Василь Миколайович. – Привіт, Миколайовичу, – привіталася Ліда. – Ти наче мене чекаєш? – Так я щодня тут на вас чекаю після приходу автобуса, – сказав старий. – Бо ж мало що… Ось, приймай господарство. Як там Тетяна наша? Одужує? – Так, скоро повернеться, – сказала Ліда. – От тільки я її тут не залишу! Старий раптом змінився на обличчі. – Що ти таке говориш, Лідо?! – ахнув він. Ліда не зрозуміла, що відбувається