Життєві історії

Катя з Яною прийшли до батька в гості. – А, це ви, – байдуже сказав Андрій, відкривши двері. – І тобі привіт, тату! Ти що не радий нас бачити? – усміхнулася Катя. – Чесно кажучи, ні, – несподівано сказав чоловік. – Тату, що сталося? – захвилювалася молодша донька, побачивши, що батько засмучений. – А то ви не знаєте! Ви ж самі брали участь у обмані, який влаштувала ваша мама, – сказав Андрій. – Тому, тепер у мене нема дружини і нама доньок! – Тату, та що сталося? Ти про що взагалі? – Катя з Яною здивовано переглянулися між собою, не розуміючи, що відбувається

Оксана та Андрій прожили у шлюбі двадцять два роки, за цей час встигли виростити двох дочок – Катю та Яну.

Доньки вже закінчили школу, навчалися в інституті. Навіть дівчатка завжди помічали, що в їхній родині тато любив, а мама дозволяла любити себе.

Андрій дружину буквально на руках носив: повертаючись з роботи, приблизно раз на тиждень приносив букет квітів, у вихідні одягав фартух і починав готувати екзотичні страви.

Оксана насолоджувалася увагою чоловіка: любила якомога довше поніжитися в ліжку, чекаючи, поки він принесе їй сніданок, потім приймала душ і неквапливо збиралася на роботу.

Навіть у свої сорок із гаком вона залишалася симпатичною, з підтягнутою фігурою без зайвих кілограмів. Не дивно, що чоловіки надворі часто проводжали її захопленими поглядами.

Невідомо, як так вийшло, що кохана чоловіком Оксана раптом знайшла собі іншого.

З Олегом вона познайомилася на вулиці: він сам підійшов, представився та запропонував разом прогулятися. Жінка не стала відмовлятися, вона любила чоловічу увагу та компліменти.

Після цієї зустрічі Олег почав часто запрошувати Оксану на побачення: вона одразу сказала, що одружена, має двох дочок.

Чоловік, у свою чергу, розповів, що давно у розлученні, і в нього теж ростуть дівчатка, ще школярки: живуть вони, поперемінно, то в батька, то в матері.

Якось, Олег запросив Оксану приїхати на вихідні на дачу, познайомитися з дочками.

Жінка з радістю погодилася, але довго не знала, як поїхати, щоб чоловік нічого не запідозрив.

Ідея прийшла несподівано:

– Катю, – подзвонила вона старшій дочці. – Виручай. Мене знайомий у вихідні на дачу кличе, не хочу, щоб батько переживав, щось підозрював, тому давай поїдемо разом, заразом вас познайомлю. Ти не проти?

– Мамо, що це за знайомий? У твоєму віці не пізно заводити такі зв’язки?

– Ще не вистачало, щоб ти мене вчила життя. Знаєш, як мені набрид твій батько: його нескінченна увага, ці подарунки, квіти, посмішки?

Мені всього сорок два роки, я ще молода і сповнена енергії. Мій новий знайомий це розуміє і приймає, мені з ним легко і добре, я наче помолодшала!

Загалом, їдемо у суботу разом, Яну теж із собою візьми. Батьку скажу, що ви мене до подруг, у чисто жіночу компанію забираєте на всі вихідні.

Поїздка на дачу Олега вдалася: Яна та Катя познайомилися з новим знайомим матері, його доньками. Дівчатка були ще підлітками, досить колючими та неприступними, але по-своєму милими.

Олегові сподобалися доньки Оксани, а їм новий обранець матері: всі вихідні різношерста компанія гуляла околицями, смажила шашлик, купалася на озері, час провели чудово.

– Як відпочили? – Запитав Андрій, коли Оксана повернулася з поїздки.

– Чудово, ніби заново народилася!

– А я приготував твою улюблену лазанью, давай, швиденько мий руки, і до столу!

– Ні, Андрію, мені щось зовсім не хочеться їсти, я краще в душ і піду приляжу.

Оксана пішла відпочивати, а лазання остигала на столі. Андрій не образився відмові дружини, він звик до її капризів, але в душі залишився неприємний осад.

***

Підозри чоловіка почали зростати, коли наступного дня, після роботи, дружина не прийшла додому.

– Люба, куди ти зникла? – зателефонував він Оксані. – Вже пізно, давай я тебе зустріну, щоб ти не йшла одна по темряві.

– Так, я просто трохи затрималася на роботі, а тепер ось із дівчатками зустрілася, зайшли до магазину. Не хвилюйся, зустрічати мене не потрібно, я візьму таксі.

Такі вилучення з дому ставали дедалі частіше: тепер Оксана майже всі вечори проводила з Олегом.

Чоловікові вона говорила, що зустрічається з доньками: то допомагає Яні навести лад у орендованій квартирі, то з Катею ходить магазинами.

Одного вечора Оксана повернулася додому вже після десятої години, добряче «веселенька»:

– Андрію, ти все ще чекаєш на мене? Мій вірний чоловік, скільки років уже служиш мені вірою та правдою? – вона розсміялася.

– Оксано, що це означає? Ти чому прийшла додому в такому стані?

– А що, не можна? Не подобається, можу і не з’являтись: ось, прямо зараз зберу свої речі і піду.

Я взагалі вже давно хотіла це зробити: мене дістало життя з тобою, нескінченна увага, турбота – все набридло!

Я не хочу бути з тобою, у мене вже давно є інший чоловік, якого я люблю, з яким хочу бути разом!

Оксана зібрала свої речі і випурхнула: Андрій дуже переживав, замкнувся у собі, взяв на роботі відпустку та постійно сидів удома.

Доньки намагалися підтримати батька, дзвонили, приїжджали, але він сильно на них образився.

– Як ви могли приховати від мене таке? Я все життя присвячував вам і вашій матері, старався заради вас, працював. А що отримав у відповідь?

Її зрада і ваша співучасть: ви чудово знали, з ким вона проводить час, бачили, що в неї з’явився інший чоловік.

Невже не можна було мені розповісти, попередити? Раптом мені вдалося б запобігти її відходу?

– Тату, ну що ми могли зробити? Мама просила, щоб ми й слова не говорили тобі. Ти думаєш, якби вона закохалася, то почала б тебе слухати і покинула б того чоловіка?

– Не знаю, може і не пішла б від нього, зате я не відчував би тепер себе таким ображеним. Подумати тільки, так багато часу вона водила мене за ніс…

Не тільки вона зрадниця, а й ви двоє, раз усе від мене приховали.

***

Через деякий час Каті зателефонувала Яна зі сльозами в голосі:

– Уявляєш, я зателефонувала татові, попросила допомогти з грошима. Ти ж знаєш, я зараз зовсім на мілині, навіть за квартиру нема чим платити.

Так він сказав, що більше не допомагатиме мені, мовляв, я його зрадила, взяла бік матері.

Я не знаю, що мені тепер робити.

Та ще він сказав, що ми можемо не розраховувати на його квартиру, пам’ятаєш, ми хотіли її розміняти та гроші поділити? Тепер ми нічого не отримаємо!

Катя теж спробувала зателефонувати батькові та натиснути на його совість:

– Тату, ну навіщо ти так з Яною? Вона ж твоя дочка, їй допомогти треба.

– А ви сильно мені допомогли, коли це потрібно? Тільки обманювали, та приховували правду про мамину зраду.

Тепер займайтеся зі своїми проблемами самі, можете від мене нічого не чекати, ні фінансової допомоги, ні квартири!

Сварки, з’ясування відносин, розлучення з поділом майна тривали довго: близько року батько постійно сварився з матір’ю, нагадував їй своє ставлення та її зраду.

Андрій практично перестав спілкуватися з доньками, змінив місце роботи, продав частину квартири, яка залишилася йому та переїхав до іншого району міста.

Від спільних знайомих Яна дізналася про новини:

– Уявляєш, а тато наш собі знайшов нову жінку! Мені тітка Марина розповіла, вона з ним продовжує спілкуватися.

Так ось: із цією жінкою, її Алла звуть, він познайомився на новій роботі, вона у них головний бухгалтер. Має сина, ще школяра. Загалом він з ними з’їхався, тепер живуть щасливою родиною.

– Так, не чекала я від нашого батька такого. А яким ображеним був, як засмучувався: тільки рік минув, він уже й жінку собі нову знайшов, і дитину її любить, і всі свої гроші тільки на них витрачає.

***

Минуло кілька років: Яна та Катя вийшли заміж, завели дітей. Оксана продовжувала жити з Олегом, проте велике щастя вона у новій родині не знайшла.

Дочки чоловіка сприймали пасію батька у багнети. Коли вони жили у матері, все було нормально, але, варто було тільки дівчаткам приїхати до тата, як починалися сварки та інтриги.

– Оксано, дівчата знову скаржаться, що ти на них насварилася! Ну, хіба так можна, вони ж ще діти, до них треба шукати підхід, а ти що твориш?

– Олеже, ти думаєш я взагалі нічого не розумію? Я сама мати, виховала двох дочок, знаю, який до них потрібний підхід.

Але твої завжди виставляють мене з негативного боку, щоб я не робила, їх це не влаштовує.

Я вже не знаю, як бути. Мені все це так набридло, може, нехай вони живуть з матір’ю весь час?

– Оксано, що ти таке кажеш? Такого ніколи не буде! Вони – мої діти, і я приділятиму їм стільки уваги, скільки буде потрібно. Навіть на шкоду тобі, а якщо ти намагатимешся якось нас посварити, то нарікай на себе!

Оксана не стала сперечатися з чоловіком: вони, і так, останнім часом часто сварилися, то через доньок, то з побутових питань.

Від Олега жінка не отримувала тієї кількості уваги, яку раніше дарував їй чоловік Андрій.

Тепер вона не мала часу вранці поніжитися в ліжку, в цьому будинку було прийнято, щоб жінка перша вставала і готувала сніданок і чекала чоловіка за столом.

Через кілька місяців Оксана стояла біля порога роботи Андрія: від Олега вона змушена була піти, його доньки були налаштовані проти нової жінки батька.

Чоловік не став псувати стосунки з дітьми і вважав за краще відмовитися від коханки.

З Оксаною він розлучився зі сваркою:

– Я заради тебе покинула свого чоловіка, людину, з якою прожила стільки років, залишила звичне життя, пішла в нікуди.

І що я отримала натомість? Дитячі інтриги та примхи? Не так уже видно я тобі була потрібна, якщо ти відразу поступився дівчаткам!

Тепер Оксана чекала, поки на вулицю вийде Андрій, вона хотіла поговорити з колишнім чоловіком, розповісти, що не мала права так поводитися, попросити його повернутися.

За півгодини він з’явився на порозі, притримуючи під руку миловидну блондинку, тихенько перемовляючись, вони рушили до припаркованих машин.

Оксана вийшла з тіні ганку і підійшла до пари:

– Андрію, мені треба з тобою поговорити.

– Оксано? – Здивувався чоловік, – Мені більше нема про що з тобою розмовляти, між нами давно все скінчено!

Він та його жінка акуратно обійшли Оксану, сіли в машину та поїхали. Жінка залишилася самотньо стояти під снігом: куди йти, як далі жити, на кого сподіватися тепер, вона вже не знала.

Вам також має сподобатись...

Анатолій з своєю майбутньою дружиною Ганною стояли перед дверима ЗАГСу. – Ну що? Ти готова? – усміхнувся наречений. – Так. Але трохи хвилююся, – ніжно посміхнувшись відповіла Ганна. Раптом на телефон Анатолія надійшло якесь повідомлення, чоловік дістав з кишені піджака телефон і прочитав смс. Ганна «випадково» глянула Анатолію через плече, прочитала листування і застигла на місці. – Толік, що це зараз було? – з подивом запитала наречена, і не дочекавшись відповіді зі сльозами на очах вибігла із зали 

– Мамо! Як ти могла так вчинити зі мною! – вигукнула Настя, тільки-но зайшла в квартиру. Вона якраз повернулася із зустрічі з батьком, з яким Наталка була в розлученні вже близько десяти років. – Доню ти про що? – Наталка відволіклася від ноутбука, і вийшла до доньки. – Не прикидайся, тато мені все розповів! – мало не плачучи сказала Настя. – Розповів, як ти мене обманюєш! – Доню, та про що ти? Про який обман ти говориш? – округлила очі Наталя. Настя хвилинку помовчала, зібралася з думками і все розповіла матері. Наталя вислухала доньку і аж присіла від почутого

Галя поливала квіти, як раптом в кімнаті задзвенів її телефон. Жінка поставила лійку на стіл і взяла слухавку. – Галино, привіт! – пролунало у телефоні. Жінка застигла від несподіванки. Вона одразу ж впізнала голос свого колишнього чоловіка Василя! – Впізнала? – запитав Василь. – У мене номер телефону вже інший. – Та впізнала… – сказала Галя. – Може зустрінемося, га? – раптом запропонував Василь. – На чай запросиш мене? Розмова у мене є, не тільки до тебе, а й до наших дітей також! – Яка в нього може бути розмова через стільки років? – подумала Галина. Вона не розуміла, що відбувається.

Віра сиділа на кухні і мовчки дивилася у вікно. Останні слова чоловіка набатом звучали у її голові. З роздумів її вивів телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Віро, ти чому довго не відповідаєш? Що сталося, у тебе такий голос… – запитала мати. – Нічого…Все добре, – схлипнула Віра. Мати відразу відключилася і Віра зрозуміла, що вона зараз примчить до неї. Не минуло й півгодини, як батько з матір’ю приїхали до неї. – Доню? Що сталося? – одразу запитав батько. І Віра все розповіла батькам. Батьки вислухали Віру, переглянулися між собою і застигли від почутого