-Тетянко, ми до вас їдемо на всі вихідні, – говорила в слухавку сестра Тетяни. – Сподіваємось, як завжди на тортик. Діти дуже просили. Ну і все інше.
-Як їдете? Вже їдете? А що ж ви раніше не попередили? – Тетяна застигла від здивування з телефоном в руках.
-Та навіщо попереджати, ми ж як завжди. Усією компанією. Тож готуйтеся до зустрічі!
-Ні, почекай… – намагалася щось сказати у відповідь Тетяна, але в слухавці вже були короткі гудки.
Тані з Максимом давно набридли ці посиденьки. Їм дуже хотілося відпочити тільки вдвох.
Вони навіть прямим текстом говорили своїм родичам, що не треба приїжджати, але ті зводили все це на жарт і знову їхали…
Це тривало вже майже пів року, після того як Таня з Максимом переїхали до заміського будинку. Особливо коли погода дозволяла, та й дощ ніколи гостей не зупиняв.
З такими гостями жодного особистого життя, ні прибирання нормального, ні ремонту не зробиш. Тільки втома від таких вихідних та витрати.
Гості з собою звичайно привозили і продукти, але це був мізер у порівнянні з тим, що вони з’їдали. До того ж Таня чудово пекла. Її торти всі дуже любили.
Якось Таня з Максимом вирішили відпочити одні. Усіх попередили і поїхали на найближче озеро на рибалку. Удвох. Але ж їх знайшли! Розпитали сусідів.
Виявляється, хлопчаки, які грались на вулиці, їх бачили.
Приїхали на озеро, там їм дуже сподобалося. Природа, риболовля. Відпочили.
Востаннє вони вирішили просто у будинку відсидітися.
Але гості не поїхали, дзвонили, стукали. Довелося вдавати, що вони спали й не чули.
Оголосили всім, що у них буде дитина, застілля більше не буде, гостей приймати не будуть.
І ось знову…
-Ні. Зачекайте. Нас не буде вдома. Нас уже нема вдома.
-Ну і куди ви сховалися цього разу?
-Ми поїхали.
-Ну тоді ми на наступних вихідних приїдемо, трохи розчаровано сказала сестра Тані.
Тетяна швидко все пояснила чоловікові. Вони вирішили з’їздити та закупити матеріали для ремонту, а потім і самим ремонтом зайнятися. Давно вже мали намір зробити косметичний ремонт, а вагітність Тані все прискорила. Виїхали практично одразу.
На в’їзді до міста Таня помітила машину сестри. Вони виїжджали з міста. Чи бачила їх сестра, вони не помітили, але швидше за все ні. Сестра була наполегливіша за всіх, вона готова була відпочивати завжди.
Через годину почалися дзвінки.
-Таня, відчиняйте.
-Я ж казала, що нас немає вдома.
-Досить жартувати.
-Ми не жартуємо, нас немає вдома.
-Ну хоч ключ нам дайте наступного разу, бо приїжджаємо і стоїмо отак перед дверима.
-Так і ви нам від своєї квартири дайте, ми теж заїжджатимемо, – не розгубилася Таня.
-Вам? Навіщо? Ми не маємо зайвих ключів.
-От і вам нема чого. Бувай, нам нема коли розмовляти, у нас справи.
-Які у вас можуть бути справи?
Але Таня слухавку вже поклала і не відповідала більше.
На наступні вихідні Таня з Максимом запланували ремонт.
Вранці ним і зайнялися. До обіду приїхали гості, інші родичі і всі без попередження. Слідом за ними приїхала сім’я сестри Тані. Їм не терпілося розпочати відпочинок та застілля. Їм запропонували допомогти із ремонтом. Але ремонт у їхні плани не входив.
Таня з Максимом домовилися ігнорувати прохання родичів. Вони продовжили робити ремонт, запропонувавши гостям розважатися самим. Гостям це не дуже сподобалося, ніхто не накривав на стіл, не смажив шашлик. Навіть м’яса не було…
-А ви довго ще возитиметеся з ремонтом. Ми хочемо їсти.
-Ну, ми на вас не розраховували, у нас ремонт. Ви навіть не попереджали. Ще години дві напевно. Могли б допомогти, все швидше було б.
-Але ж ми приїхали. А в нас плани, а ви…
-У нас також свої плани.
Таня дістала з морозилки вареники, звичайні з магазину. Вони спеціально купили на час ремонту для швидкого приготування. Огірки та помідори поставила на стіл.
-Вареники? Ви що, ми їх так вдома наїлися. Ми не любимо вареники.
-А більше нічого немає! Це був наш обід і вечеря на два дні, – відповіла Таня.
Гості не вірили своїм вухам.
-А ще у нас оголошення. Ми чекаємо дитину. І тому всі гості, застілля та інші розваги у нас скасовуються, – підтримав дружину Максим.
-А чай? Торт?
-Нічого більше не буде. Зараз чай із печивом попʼємо, цукор у нас закінчився, і всі по хатах. Тепер у нас режим. Вагітним треба відпочивати!
Гості знехотя роз’їхалися. Вони розраховували на продовження свята вранці, але їм вказали на двері.
А так завжди було весело. Ось тільки не всім.
Може ще колись несподівано приїдуть, але Таня з Максимом уже знають, як діяти.
