Наталя з Сергієм зустрічалися, здавалося, вже цілу вічність. У неї встигла вирости донька за цей час.
Познайомилися чоловік і жінка дуже банально, в соцмережах.
Він зайшов до неї на сторінку, поставив лайк під фото, де Наталка була з донькою на святі в дитячому садку.
Це й підкупило Наталю.
Який хороший і добрий чоловік! А вона щойно розлучилася. Але не відчувала себе нещасною.
Молода, вродлива, доглянута, вільна, без матеріальних проблем, з квартирою в хорошому районі.
Так, у неї є маленька донька, чарівне янголятко. І що? Хіба це завадить чоловікові закохатися й одружитися з нею, а дитину виховати, як свою?
Наталя мріяла, що вийде вдруге заміж тільки за розлученого вільного чоловіка.
Він, її майбутній чоловік, у такому випадку, теж мабуть своїх дітей від першого шлюбу залишив на якогось чужого дядька.
Ось буде покращувати свою карму, теж виховувати чужу дитину.
І дуже любитиме її – Наталю. А що, хіба вона не варта цього? Та будь-яка жінка гідна кохання!
Отак думала Наталя, переписуючись із Сергієм.
Чоловік одразу сподобався їй зовнішністю, прямо з першого погляду на його фотографію.
Високий, симпатичний, гарна фігура, охайно вдягнений. Потім вони зустрілися в реальному житті. Не розчарував. Ні зовнішністю, нічим…
Щоправда, Сергій все ще був одружений. Але його шлюбу лишалися лічені дні.
Чоловік все про себе розповів. Із дружиною він майже не спілкувався. Сина вона до нього не підпускала. І взагалі, дружина постійно йому повторювала, що він недолугий.
Їй неприємно було навіть просто бути поряд із ним. Він неправильно їсть, спить, чистить зуби… Коротше, чоловік їй категорично не подобався.
Якщо він хоче розлучитися, тільки хай скаже! Через 5 хвилин валіза стоятиме в порозі. Його валіза, звісно…
Сергій не брехав, так усе й було насправді в сім’ї. Але дечого він не знав…
Сама дружина розлучення не хотіла просто зараз. Колись – обов’язково. А поки що потерпить. Зате можна постійно скаржитися на те, яке у неї нестерпне життя!
І все тому, що квартиру ділити не хочеться. Рідне гніздечко! Усе її руками там облаштовано. Прикипіла.
Щоправда, вона мала й іншу квартиру. Куплену й оформлена на її маму. Чоловік про це нічого не знав. Сергій загалом у цьому плані дуже влаштовував свою дружину. Він ніколи не ставив їй зайвих питань щодо грошей.
Ніколи не питав, яка у неї зарплата. Жили на його гроші. А зарплата дружини, як він говорив, їй на подаруночки.
Подаруночки виходили дуже непогані. І одного разу жінка задумалася про покупку житла особисто для себе. Та й син у неї росте. Якщо що, зайвим не буде. Мама підтримала її в цьому і з’явилася двокімнатна квартира, про яку Сергій не знав.
І правильно менше знає, краще спить. Окрім окремої квартири, з’явився в дружини Сергія і Валерій. Милий друг. Окреме, навіть можна сказати, відокремлене від чоловіка, жіноче щастя.
Якось Валерій запропонував їй розлучитися із Сергієм.
А навіщо? Їй це навіщо зараз? Поки що її все влаштовує. Сергій любить сина, забезпечує їх. Його не треба обслуговувати, все вдома робить сам. Претензіями при цьому не дістає.
Ну, так, дратує він її. І що? Он, погана погода теж дратує, але ж вона не заважає жити.
Сергія, до речі, теж все влаштовувало. Особливо те, що дружина ніколи не цікавилася його особистими справами. Жив як хотів.
Потім він зустрів Наталю. Сподобалася, гарна, розумна. Самотня. Його покохала. Це дуже добре. Треба ж якось підтримувати високу самооцінку. Підживлюватися жіночим захопленням.
Ще так сильно Сергій вчепився за Наталю і тому, що вона ніколи не просила у нього грошей. Сама добре заробляла. І взагалі характер у неї такий незалежний завжди був. Все – сама.
Рідкісний успіх – зловити таку золоту рибку. Усі бажання Сергія виконує! І «стара» його, яка вдома всім задоволена, не ревнує ані крапельки. Хто ще має таку дружину? От пощастило йому в житті, так пощастило. Які жінки його оточують! Щасливчик!
Наталя, щоправда, ніколи не була білою і пухнастою. Кігтики випускала регулярно. Сварилися вони постійно, всі ці роки, що були разом. Але й мирились завжди.
Стосунки продовжувалися. Сергій клявся, обіцяв розлучитися. Ось тільки син підросте. Як без батька хлопцю? Потім сина треба було вивчити, поставити на ноги. Матір він не слухається, не впорається сама з ним.
Потім занедужала теща. Взагалі довга історія. Як дружина обходитиметься без нього? Жаль її, нещасну жінку. Вона мати, все ж таки, його сина. Як кинути її одну в такі скрутні часи?
І не було кінця сімейним проблемам Сергія, які щоразу відсували його розлучення у туманне майбутнє. Що його цілком влаштовувало всі ці роки.
У той час, Наталя потихеньку старіла. І втрачала надію на своє особисте жіноче щастя, відчуваючи себе дедалі більше самотньою. Куди вона тепер? Одне діло у 35 щастя шукати, і зовсім інше – у 50.
Якось Аліна, колега й близька подруга Наталії, порадила їй сходити до психолога. Аліна була у курсі всіх справ своєї подруги. Все розуміла, співчувала їй. Та нічим допомогти не могла. Наталя просто нікого не слухала.
Коли Наталя вийшла від психолога, її світ перевернувся і став з голови на ноги. Виявилося, що вона стояла всі ці роки на голові. І дивилася на все у перевернутому вигляді. І розуміла неправильно!
Вперше Наталя всерйоз задумалася про своє життя. І зрозуміла, що всі ці роки вона спала. Заколисана казками Сергія. І раптом прокинулася!
Коли Сергій зрозумів, що втрачає Наталю, він занервував. Як він буде без неї? А такого, як Наталя, йому ніколи більше не знайти. І взагалі одна справа шукати жінку для зустрічей, коли тобі 40. І зовсім інша – коли вже під 60.
…Минуло 2 роки.
Наталя з Сергієм не бачилися весь цей час, вони розлучилися. Жінка так вирішила, і її вже було не переконати.
Спочатку Наталя дуже переживала. Все ще любила Сергія. Але якось впоралася. Все поступово забулося. Стерлися у пам’яті щасливі моменти, які вони переживали разом. Наталка заборонила собі думати про минуле.
І все налагодилося. Знову повернулася надія на особисте щастя. Жінка почала дивитися на всі боки. А раптом зустріне хорошого вільного чоловіка. Ну, буває ж. В інших.
Тим часом Сергій теж якось справлявся зі своїми потребами. А найбільше в цьому житті йому потрібне було почуття власної значущості. Що він чогось вартий.
Чому дружина його зовсім не любить, а просто терпить? Він же ж добрий! Порядний, гарний. Все за нього. Щоправда, окрім молодості, тепер уже. Але він ще ого-го!
Сергій продовжив шукати підтвердження своєї чоловічої значущості поза сім’єю. А що робити? Не хочеш бути ніяким у власних очах, умій крутитися. Він і крутився.
Але такої жінки, як Наталя, він, зрозуміло, не знайшов. Багато разів намагався Сергій налагодити з нею стосунки. Але Наталя була непохитна. Їй це більше не треба було.
Вона стільки років втратила, стільки життєвої енергії віддала чужому, по суті, чоловікові. Щоб він почував себе гідною людиною. Вона ж любила його! Все досить з неї.
Аліна, подруга Наталі, була рада за неї, підтримувала. Вона була знайома із Сергієм. Вони навіть мали номери телефонів один одного.
І одного разу Сергій їй зателефонував. Попросив про зустріч, попросив не казати нічого Наталці.
Аліна довго думала, чи погоджуватися. Але все ж таки вирішила зустрітися. Домовилися в кафе, увечері після роботи.
Сергій прийшов із червоною трояндою в руках. Аліна обурилася:
– Що за сентименти! Сергію! Навіщо квіти? Ми з тобою чужі люди! Я зараз піду.
– Вибач, не подумав. Просто… Йшов на зустріч із жінкою… Якось незручно з порожніми руками.
– Ну, гаразд. Навіщо покликав, що хотів сказати?
– Ой, Аліно, справа дуже серйозна, – якось загадково сказав чоловік. – Я навіть не знаю, як тобі й сказати…
– Що ж там такого серйозного? – здивувалася Аліна. –Говори швидше.
І тут Аліна оторопіла від почутого:
– Помири мене з Наталкою! – заявив Сергій.
– Та ти сам себе чуєш?! – ахнула вона.
– Ну чому ні? Це ж реально, мабуть. Я знаю, Наталя любить мене.
– Любила.
– Не викреслити з життя просто так стільки років!
– Треба було їй тебе вже давно викреслити! Зі свого життя! Роками користувався жінкою, як річчю. До того ж абсолютно безкоштовно! Щось не пригадаю, щоб ти хоч раз подарував Наталці якийсь пристойний подарунок. Так, якусь дрібницю незначну. Або квіточка, одна. Твій почерк.
Аліна кивнула у бік самотньої квітки, що лежала на столі.
– А що взагалі сталося, Сергію? Ви вже 2 роки, як розлучилися. Пора б уже й відступитись тобі. Будуй своє життя без неї.
– Не можу. Жодна жінка не ставилася до мене так, як вона. У мене ближчого за неї нікого немає і не було ніколи.
– А дружина?
– Дружина… Дружина чужа людина.
– Як це? Ви стільки років разом! І раніше ти так не вважав, наскільки я пам’ятаю. Дружина те, дружина се, треба її пошкодувати, допомогти їй треба. Бідолашна Наталка! Я б уже давно тебе виставила…
– Аліно, пам’ятаєш друга мого, Сашка? Рудий такий.
– Ну, пам’ятаю. Не дуже добре, правда. Бачила один раз, чи двічі. Наталя його краще знає. А що з ним?
– Та от розповів мені днями… Недобре йому стало… Якось увечері… А дружина, уявляєш, швидку не викликала. Сказала: – Не вигадуй!
І спати пішла. Добре, телефон був під рукою, подзвонив дочці. Та примчала тут же… Коротше, лікарі сказали, ще трохи, і все…
– Так, неприємна історія. Але не скажу, що це така вже рідкість.
– Ти жартуєш?! Як так можна?! Це ж людина! Я спати перестав після того, як почув…
– А тобі що? Чого тобі переживати?
– Є чого переживати. Моя теж не поворухнеться… Давно я вже зрозумів. Запросто може так само вчинити. Дзвіночки були.
– І?
– Поки молодий був, не думав. А тепер зрозумів. Жити треба з людиною, яка тебе любить. І шанує.
– А Сашко що? Вибачив дружину?
– Ні. Розлучаються. І я розлучаюся.
– Що?! Мені це почулося? Розлучаєшся?! Зі своєю? Просто неймовірно!
– Але це факт. Аліно, помири мене з Наталкою! Будь ласка, дуже тебе прошу. Тобі десь там, не знаю де, але це зарахується.
– Навіть не знаю…
– Любить вона мене, і я її.
– Так, але… Чи вийде щось? Наталка тільки заспокоїлася, жити нормально почала.
– Я знаю, що вона не має нікого. Мені ніяк до неї не підступитись, заблокувала скрізь. Допоможи! Поговори з нею.
– Знаєш, Сергію, все це дуже дивно. Логічніше було б тобі взагалі полюбити самотність. Багато чоловіків через страх таких проблем туди в самотність і втікають у певному віці.
– Якби не було Наталі, я так і вчинив би. Жаль, що дуже пізно я все це зрозумів і відчув…
…Наталя з Сергієм знову зійшлися. Тепер живуть разом. Начебто все в них добре.
А ось Аліна ніяк не може вирішити для себе, чи правильно вона вчинила, вмовивши Наталку дати ще один шанс Сергію.
Бо ж ніхто не знає, що буде далі. Але здається, що цього разу все буде добре…
