Життєві історії

Того дня Світлана прокинулася рано, приготувала сніданок, зібрала доньку до школи. – Підвезеш мене до роботи? – запитала вона в чоловіка, коли він допивав каву на кухні. – Так, – кивнув він. Чоловік відвіз Світлану на роботу, і поцілувавши дружину у щічку, також поїхав працювати. Коли чоловік повернувся додому, Світлана вже була вдома. – Я вдома! – гукнув він з коридору, знімаючи взуття. Дружина вийла до нього на зустріч, вона була якась дивна. – Я йду від тебе! Нам треба розлучитися! – раптом сказала Світлана. – Як йдеш? Чому? – чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

У житті Світлани все складалося якнайкраще. Добрий, ніжний і дбайливий чоловік, який до того ж добре заробляв. Простора квартира, затишна дача, дві іномарки. Все це було придбано переважно на доходи чоловіка. Але і Світлана не залишалася осторонь, вона працювала інженером в одній з великих компаній, і вносила свій внесок у сімейний дохід.

У сім’ї панували любов та злагода. І в цій ідилії підростала дванадцятирічна донька, в якій батьки не чули душі. І здавалося, що ніщо не зможе завадити сімейному щастю. І не було жодних передумов для розладу між подружжям, що люблять одне одного.

Але все добре колись закінчується. У компанії, де працювала Світлана, розпочалася реконструкція підприємства. Курирувати цей масштабний проект прибув представник із головного офісу Сергій Петрович. Як виявилось, Сергій Петрович був колишнім однокласником Світлани. Ось тільки Світлана впізнала його не одразу.

Той Сергій з її юності був щупленьким, худеньким хлопчиськом, з великою кількістю ластовиння на обличчі. Він дуже соромився цього. І його однокласники, усвідомивши, що тут ніякої відпору вони не отримають, часто кепкували з нього. Не залишалися осторонь і дівчата, серед яких заводила була Світлана.

Якось одного зі шкільних вечорів, набравшись сміливості, Сергій підійшов до Світлани, щоб запросити її на танець, а вона тоді підняла його на сміх. І він мовчки пішов.

І ось тепер за подією багатьох років перед Світланою стояла зовсім інша людина. У ньому змінилося все до невпізнання. І його постать, що стала привабливою, як у професійного спортсмена, і його хода, та й кожен жест тепер підкреслювали його впевненість у собі.

На превеликий подив Світлани, Сергій Петрович виявився привабливим співрозмовником, від якого нелегко було відірвати очей. Коли Світлана дізналася, що вона днями вирушає у закордонне відрядження разом із Сергієм Петровичем, то одразу зрозуміла, що саме Сергій зробив такий вибір. Але це її анітрохи не збентежило.

Опинившись у столиці, Сергій запросив Світлану до своєї квартири, пославшись на те, що вони мають у запасі кілька годин до відльоту літака.

Вони швидко перейшли на ТИ. Сергій, діставши з шафи старенький фотоальбом і почав показувати Світлані шкільні фотографії. Таких фото було небагато, але серед них було фото Світлани.

– Це моя улюблена фотографія, яка завжди приносить мені удачу, – сказав Сергій, чим замилував Світлану.

– А чому, ти досі не одружений, – поцікавилася Світлана.

– Я так і не зміг зустріти таку, як ти, – зізнався Сергій.

З цього моменту і розпочався їхній роман. Перебуваючи у товаристві Сергія, Світлана забувала про все, і навіть про те, що вона має чоловіка. Вона кинулася в це кохання, як у вир з головою. З відрядження Світлана повернулася вже іншою людиною. Вона буквально ширяла в повітрі. І в присутність свого чоловіка ледве стримувала свої емоції.

Незабаром на черговому побаченні Сергій заявив Світлані, що його повертають до головного офісу та запропонував їй поїхати разом з ним. І Світлана погодилася майже без роздумів. Забравши свою доньку, вона буквально пішла з дому.

Спочатку життя на новому місці здалося Світлані казкою. Вона навіть не помітила невдоволення своєї доньки, яка мала адаптуватися до нових умов.

Після шлюборозлучного процесу, на якому її інтереси представляв юрист, найнятий Сергієм, Світлана отримала довгоочікувану свободу. Перед розлученням Сергій переконав Світлану відмовитися від усіх матеріальних претензій стосовно свого чоловіка.

– Так вас скоріше розведу, – аргументував він своє рішення.

І Світлана була повністю згодна з Сергієм, адже тепер у новому шлюбі її матеріальний статус ставав ще вищим.

Але даремно Світлана чекала від Сергія пропозиції руки та серця. Її коханого, начебто підмінили. І незабаром він запропонував їй поїхати з його квартири. На її спроби з’ясувати причини розриву відносин Сергій заявив, що тепер він з нею в поквитався за всі ті шкільні роки, які він ледве пережив.

Залишатися у столиці без свого житла та грошей, Світлана не могла. І вона вирішила повернутися до рідного міста. Після повернення донька Світлани заявила, що вона вирішила проживати з батьком.

Колишнє місце роботи було зайняте. До того ж подруга Світлани, яка обіймала там посаду начальника відділу персоналу, шепнула їй на вушко, що надійшов дзвінок із головного офісу, який рекомендує не брати її на роботу в офіс компанії.

Роботу Світлана, звичайно, знайшла, але із заробітком, який був значно нижчим від її колишнього доходу.

Ось так Світлана, маючи все для щасливого життя, відразу лишилась всього. Одного разу Світлана, прийшла на поріг своєї колишньої квартири, і буквально кинулася до ніг свого колишнього чоловіка, вимолюючи пробачення. Ось тільки чоловік не оцінив її каяття.

Вам також має сподобатись...

– Василю! – почувся голос сусідки Василя Павловича Раїси. Чоловік вийшов на подвірʼя. – Чого тобі, Раю? – запитав він. – Я тобі картопельки свіженької принесла, – сказала жінка і простягла йому емальовану каструльку . – Дякую! – сказав той і дістав гроші. – Ну, що ти, Василю! – ахнула сусідка. – Дякую, Раю! – Василь Павлович взяв каструльку й пішов. Чоловік вже пообідав, як раптом загавкав його песик. Він вийшов на подвірʼя. У дворі стояли хлопець і дівчина. – Це хто ще такі? – не зрозумів господар. Дівчина раптом радісно побігла до Василя Павловича. Чоловік дивився на гостю й не розумів, що відбувається

Ліля прийшла з роботи пізніше, ніж зазвичай. – Ти чого так пізно? – зустріла її в коридорі мама. – На вулиці дощ. В пробку потрапили, – пояснила дочка. Ліля пройшла на кухню. Мати пішла слідом. – Я склала список продуктів, які треба купити, – сказала мати, і дала дочці список. – Добре, куплю, – відповіла Ліля і взялася за приготування вечері. Мати пішла у свою кімнату. Ліля почистила картоплю і поставила її варитися. Раптом жінка почула, як мати в свої кімнаті, з кимось гучно розмовляє по телефону. Ліля прислухалася до розмови і застигла від почутого

Віра вирішила зробити сестрі Наталі сюрприз. Вона купила її улюблений пиріг і приїхала в гості раніше призначеного часу. Підійшовши до дверей, Віра дістала ключ, який Наталя дала їй “про всяк випадок”. В будинку була напівтемрява. Звідкись чулася тиха музика… – Наталю?! – тихо покликала Віра, заходячи в коридор. Відповіді не було, але з вітальні чулися якісь голоси. Усміхаючись, Віра попрямувала на звук, відчуваючи, як зрадіє сестра її несподіваному візиту. Вона вже відкрила рота, щоб сказати, що вона тут, як раптом коробка з пирогом вислизнула з рук і опинилася на підлозі. Віра застигла на порозі вітальні від побаченого

Андрій Петрович повернувся додому з магазину. – Галю, а що це двері навстіж? Забула зачинити? Адже мухи налетять…, – гукнув чоловік, проходячи в кімнату до дружини. Андрій Петрович зайшов в кімнату і помітив, що Галина дуже схвильована. – Кохана, що сталося? – кинувся він до дружини.  – Юля… Наша донька… Приїжджала, – слабким голосом відповіла Галина Семенівна. – І? Щось в неї сталося? – почав ще більше хвилюватися чоловік. – Ні… Але вона таке сказала…, – тихо додала Галина, на хвилину замовкла, збираючись з думками, і передала слова доньки чоловіку. Андрій Петрович вислухав дружину і…ахнув від почутого