Показує: 801 - 810 з 909 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Ірина Федорівна взяла порожню баночку і вирішила сходити до сусідки Дарини. Вона подзвонила у двері. Відкрила мила дівчина. – У вас солі по-сусідськи не знайдеться? – запитала Ірина Федорівна. – Ох так, будь ласка, проходьте! – заметушилася Дарина. У квартирі було затишно й тихо. У коридорі ходив величезний пухнастий кіт. Ірина Федорівна пішла на кухню за Дариною. – Та я, взагалі-то, не стільки за сіллю, скільки для того, щоб поговорити з вами, – сказала вона. – Я мама вашої сусідки Олени. І вона має до вас деякі запитання. Дарина аж застигла з чашкою в руках

поновлено
Життєві історії

Ірина Федорівна взяла порожню баночку і вирішила сходити до сусідки Дарини. Вона подзвонила у двері. Відкрила мила дівчина. – У вас солі по-сусідськи не знайдеться? – запитала Ірина Федорівна. – Ох так, будь ласка, проходьте! – заметушилася Дарина. У квартирі було затишно й тихо. У коридорі ходив величезний пухнастий кіт. Ірина Федорівна пішла на кухню за Дариною. – Та я, взагалі-то, не стільки за сіллю, скільки для того, щоб поговорити з вами, – сказала вона. – Я мама вашої сусідки Олени. І вона має до вас деякі запитання. Дарина аж застигла з чашкою в руках

поновлено

Ірина Федорівна приїхала у гості до дочки. У Олени двоє дітей, працьовитий чоловік Степан, все начебто добре і благополучно. Старша онука Катруся – вона навчається …

Читати
Життєві історії

Наталка готувала на кухні вечерю, коли зайшов син. – Мамо, а чому ти ніколи свій день народження не святкуєш? – раптом запитав він. – Ти знаєш, що я не люблю це свято, – байдуже відповіла Наталка. – Мамо, а чому? – продовжував ставити питання син. – Це сумна історія… навіть не хочу згадувати. Давай закриємо цю тему, – відповіла Наталка. – Ну мамо, розкажи! – не відступав син. І Наталка все розповіла, син аж ніяк не очікував такої відповіді

поновлено

Наталя дуже не любила дні народження. Ось скільки пам’ятає себе, не любила і все. Це свято завжди здавалося їй не потрібним, тільки вкотре нагадує про …

Читати
Життєві історії

Люба приймала гостей. А як же ж?! В її коханого чоловіка Володі сьогодні ж день народження. Гості сиділи за накритим столом і перешіптувалися. Вони не розуміли, що відбувається! Їх запросили, вони прийшли з подарунками, а… Іменинника нема! І де Володя ніхто не знав. Люба дуже поспішала, щоб усе встигнути приготувати на стіл. Встигла. Але іменинник зник! Година минула, друга… На дзвінки не відповідає. – Давайте за стіл сідати без Володі, – сказала Люба. – Мабуть справи у нього… Зʼявився чоловік аж зранку. Люба як глянула на нього, так усе й зрозуміла

поновлено

Гості сиділи за накритим столом і тихенько перешіптувалися. Вони не розуміли, що відбувається. Їх запросили на день народження, вони прийшли з подарунками, а… Іменинника немає! …

Читати
Життєві історії

– Катя, у вихідні поїдемо до батьків, познайомлю вас. Мама вечерю святкову організує, – радісно сказав Андрій. – Ой, я так хвилююся, Андрію. Раптом я їм не сподобаюся? – захвилювалася Катя. – Не хвилюйся, у мене батьки дуже хороші і прості, приймуть мій вибір. Я мамі казав, що ти найкраща дівчина на світі, – сказав Андрій і ніжно поцілував дівчину. – Добре. Я тоді подарунки куплю, незручно з порожніми руками їхати, – все ж погодилася Катя. Але дівчина навіть уявити не могла, чим закінчиться ця поїздка до батьків нареченого

поновлено

– Катя, у вихідні поїдемо до батьків, познайомлю вас. Мама вечерю святкову організує. – Ой, я так хвилююся, Андрію. Раптом я їм не сподобаюся? У …

Читати
Життєві історії

Баба Рая поралася на городі, як раптом почула, що її кличе сусідська дівчинка Надія: – Бабо Раю, ти вдома?! – Тут я, дочко, – відповіла старенька і вийшла до Наді. – Можна до вас в гості? – несміливо запитала та. – Чого ж не можна, можна! Баба Рая завела Надію до хати, нагодувала її борщиком свіженьким, картоплею вареною з чавунку, огірочками хрусткими, і знову на город вирушила. Раптом чує баба Рая, наче хвіртка рипнула і тінь якась метнулася. Старенька в хату – а двері навстіж! Вона увімкнула світло і застигла від побаченого

поновлено

Баба Рая була старенькою, такою ж старенькою, як їхнє село, яке примостилося між ліском і великим безкрайнім полем. За своє довге життя вона всіх втратила… …

Читати
Життєві історії

Ольга та Дмитро повернулися із села. З повними сумками довелося підніматися пішки, ліфт зламався. – Все більше не можу, давай відпочинемо, – сказав Дмитро на п’ятому поверсі. – Ага. Давай, – погодилася Оля. – Тихо. Там хтось говорить, – прислухавшись сказав чоловік. На шостому поверсі говорила бабуся із квартири під ними. – Ходімо. Раптом стареньку обманюють. – Сказав Дмитро і продовжив підніматися. Ольга та Дмитро піднялися на шостий поверг і застигли від побаченого

поновлено

Ольга та Дмитро жили у спальному районі. Нещодавно переїхали. Діти виросли, роз’їхалися, а вони вирішили продати стару квартиру та переїхати до квартири Ольги. Вона рік …

Читати
Життєві історії

Ганна Олексіївна поралася на кухні, коли у двері подзвонили. Її внук Олежик побіг відкривати. На порозі стояла донька Ганни Олексіївни Олена зі своїм чоловіком. – Здрастуйте, ви моя тітка Олена, мені мама розказувала, – раптом сказав Олежик. – А ти хто? – здивовано запитала Олена. – Я син Ганни Олексіївни, вашої мами. Значить ви – моя сестра, – сказав хлопчик. – Мамо! – гукнула Олена. – Це що за жарти?! Який у тебе може бути син?! Вона так і застигла від почутого

поновлено

Одразу після поминок чоловіка Ганна Олексіївна почала збирати речі для переїзду. Дочці вона це пояснила тим, що давно мріяла жити десь на півдні. Що хочеться …

Читати
Життєві історії

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Чоловік дістав із шафи сорочку, штани зі стрілками, для солідності додав піджак і пішов з квартири. Валерій вийшов на сходовий майданчик, підійшов до дверей сусідньої квартири і натис на дзвінок. Сусідка Ніна одразу відчинила двері. – О, сусіде, привіт. Ти чого хотів? – здивувалася Ніна, побачивши сусіда. – Слухай, у мене до тебе є одна пропозиція! – раптом сказав Валерій. – Тільки ти одразу не відмовляйся. – Яка ще пропозиція? Ти про що? – Ніна здивовано дивилася на Валерія, нічого не розуміючи

поновлено

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому.  Ех, а …

Читати
Життєві історії

Ніну Леонідівну донька привезла із села в місто. Старенькій вже було за вісімдесят, і вона погодилась переїхати поближче до дочки. – Матусю, нарешті ти поряд! – казала Світлана. – Я тепер часто приходитиму. – Так, – з сумом говорила старенька. – Ось тільки знайомих, окрім нашої родини, у мене тут немає. Нема з ким і словом перекинутися… – Нічого, нічого, скоро познайомишся з сусідами, – заспокоювала її Світлана. А якось Ніна Леонідівна вийшла посидіти біля під’їзду на лавці. Аж раптом вона побачила, що в кущах щось ворушиться. Ніна Леонідівна придивилася й руками сплеснула від несподіванки

поновлено

Ніну Леонідівну донька привезла із села до міста. Старенькій вже було за вісімдесят, і вона дала згоду переїхати ближче до дочки, зятя та онуків. – …

Читати
Життєві історії

– Оксанко, ти чого тут на вітрі сидиш? – вийшла на ґанок її мати. – Миколку, друга свого клич на чай. Я пиріжків напекла. Іменини ж у тебе сьогодні! Оксана закликала Миколку. Вони зайшли в хату й роззулися. Мати поставила на стіл жарівницю і виклала пиріжки в миску, ще гарячі… – Іди, он хоч іконці, святій своїй Ксенії вклонися! – сказала вона Оксані. – Отам вона в куточку, я свічку поставила. Оксана підійшла до ікони, хотіла перехреститися і раптом застигла від несподіванки. Вона не вірила своїм очам

поновлено

Оксана їхала в автобусі й сумно дивилася у вікно. Погода була похмура, як і її думки… – Хто я тут так? – думала Оксана. – …

Читати