Життєві історії

Показує: 701 - 710 з 1 186 РЕЗУЛЬТАТІВ
Життєві історії

Віра сиділа на дивані перед телевізором і дивилася якийсь серіал. У кімнату зайшов чоловік. – Ти готова?! – загадково запитав Віктор і підсів до дружини на диван. Буквально кілька хвилин тому чоловік ще розмовляв з матір’ю, тому Віра зрозуміла, що мова йтиметься про свекруху. – Що цього разу сталося? – намагаючись приховати посмішку, поцікавилася Віра. – Мама таке зробила! Таке зробила! Аж не віриться, – загадково посміхнувся Віктор. – Ну! Говори! Не тягни! – поквапила його дружина. Віктор зібрався з думками, і на одному подиху все виклав дружині. Віра вислухала чоловіка і застигла від почутого

Життєві історії

Віра сиділа на дивані перед телевізором і дивилася якийсь серіал. У кімнату зайшов чоловік. – Ти готова?! – загадково запитав Віктор і підсів до дружини на диван. Буквально кілька хвилин тому чоловік ще розмовляв з матір’ю, тому Віра зрозуміла, що мова йтиметься про свекруху. – Що цього разу сталося? – намагаючись приховати посмішку, поцікавилася Віра. – Мама таке зробила! Таке зробила! Аж не віриться, – загадково посміхнувся Віктор. – Ну! Говори! Не тягни! – поквапила його дружина. Віктор зібрався з думками, і на одному подиху все виклав дружині. Віра вислухала чоловіка і застигла від почутого

– Ти зараз очманієш, – з іскорками в очах прошепотів Віктор і підсів до дружини на диван. Буквально кілька хвилин тому він ще розмовляв з …

Читати
Життєві історії

Славко поїхав до своєї сестри в село. Тетяна обійняла брата. Давно не бачилися. Рідко вона їздила до міста. Родичі посиділи за столом, згадали рідних, сходили на цвинтар. Наступного дня Славко ходив і оглядав подвірʼя, старий похилений сарай і кухню. – Так, при батьку все міцніше було, – зітхнув він. – Поживу я тут поки що… – Бачу, що й обріс ти, бороду відпустив, і змарнів, мабуть, не вариш собі супу й борщу? – сказала сестра. – І сорочки не прасуєш? – Та не прасую, – зітхнув Славко. А за тиждень Тетяна почала хмуритися спостерігаючи, що робив брат

поновлено

Славко сумував, сидячи на балконі. На табуретці поряд з ним стояла тарілка з нарізаною ковбасою, шматочком хліба, і чарка. Ось уже як пів року він …

Читати
Життєві історії

Альбіна накрутила на вечерю голубців. Ось і її чоловік Микита прийшов з роботи. – Ох, як смачно пахне! – з порога гукнув він. – Мої улюблені голубчики! Микита помив руки й зайшов на кухню. Вони сіли вечеряти. Альбіна сиділа задумлива і майже не їла. Чоловік це помітив. – Алю, – так він її ласкаво називав. – Про що думаєш? Чого літаєш у хмарах? – Та не літаю я в хмарах! – відповіла дружина. – Ну я ж бачу, давай кажи! – сказав чоловік. – Микито, навіть не знаю, мабуть тобі не сподобається, – промовила Альбіна. Микита застиг, здивовано дивлячись на кохану

Альбіна мріяла жити в селі. Вона мріяла про це, коли лягала спати, сидячи на роботі. – Як сказати чоловікові про моє бажання, – думала вона. …

Читати
Життєві історії

У Миколи не стало дружини Ніни. Він залишився жити сам у будинку його батьків. Будинок був старим, але добротним. А ще в ньому був погріб. Там раніше зберігали запаси їжі на зиму. А потім його відремонтували, утеплили й знесли непотрібні речі. Там же ж стояла й стара батьківська скриня. І якось Микола спустився в погріб, увімкнув тьмяну лампочку, озирнувся навкруги. Його увагу привернула стара скриня. Раніше він не зазирав у неї. Тяжка кришка ледь піддалася, пахнуло нафталіном. Зверху лежав якийсь альбом. Микола відкрив його і дещо дуже зацікавило чоловіка

Микола Іванович був самотнім чоловіком похилого віку, але ще досить бадьорим. І в магазин сходить, і приготує поїсти, і прибере вдома, хоч і рідко, але …

Читати
Життєві історії

Зоя Вікторівна без попередження з’явилася у вихідний день на порозі квартири свого сина Андрія й невістки Оксани. – До вас є розмова! – не привітавшись раптом промовила жінка. Молоді, які тільки-но прокинулися, здивовано перезирнулися. Ніхто не міг зрозуміти, що ж таке трапилося, що Зоя Вікторівна автобусом з самого ранку примчала аж у місто! – Може хочете кави? – поцікавилася Оксана, глянувши на свою засмучену свекруху. – Нічого я не хочу… Хіба ігристе десь у вас є… – промовила жінка. – Що ж трапилося?! – ахнув Андрій. Молоді здивовано дивилися на матір і не розуміли, що відбувається

поновлено

Зоя Вікторівна без попередження з’явилася у вихідний день на порозі квартири Андрія та Оксани. – Є розмова! – не привітавшись раптом промовила жінка. Молоді, які …

Читати
Життєві історії

Сергій Миколайович приїхав у рідне село, де він народився. Він вирішив попрощатися… Чоловік добре знав, що будинок його дитинства, був проданий покійними батьками, і давно вже знесений. Він припаркував машину неподалік від місцевого базарчика і вирушив у бік своєї рідної вулиці. По дорозі був квітковий кіоск. – Квітів купити, чи що? – раптом подумав Сергій Миколайович. Усередині кіоску сиділа продавчиня пенсійного віку. – Що шукаємо, юначе?! – грайливо звернулася вона до нього. – Дружині, чи коханці? Ой стривай, любий, це ти чи що?! – Не зрозумів? – здивувався Сергій Миколайович. Чоловік не знав, що й думати

Сергій Миколайович приїхав у рідне село, яке знаходилося зовсім поряд з його містом, прощатися… Було Сергію Миколайовичу сімдесят років. Чоловік добре знав, що будинок його …

Читати
Життєві історії

Ігор з коханою Софією поїхали в село. В цьому селі жила якась знайома Ігоревого дідуся Петра. Звали її Зінаїда Іванівна. Молоді хотіли дещо розпитати в неї про покійного діда… Якась бабуся в халаті поралася на городі. Ігор покликав її. – Що ви хотіли, молодь? – посміхнулася бабуся. – Скажіть, а ви часом не Зінаїда Іванівна? – запитав Ігор. – Так, – сказала старенька. – А чим я можу вам бути корисною? Ігор простягнув жінці якусь фотографію. – Зачекайте, зараз окуляри візьму… – здивовано пробурмотіла та. Зінаїда Іванівна глянула на знімок і її обличчя так і змінилося від побаченого

– Фу, скільки тут пилу й павутиння скрізь, – Софія йшла за своїм коханим Ігорем по горищі сільського будинку. – Скільки років тут ніхто не …

Читати
Життєві історії

Іван сидів на дивані й дивився по телевізору улюблений фільм. Раптом хтось подзвонив у двері, й чоловік поспішив у коридор. Іван відчинив двері і став на порозі. Він побачив перед собою літню сусідку. Вона жила поверхом нижче, прямо під його квартирою. – Вибачте, заради Бога, але я маю вас дещо запитати, шановний сусіде, – дуже чемно звернулася до нього сусідка-пенсіонерка. – Коли ви, нарешті, заміните підлогу? – Навіщо? – Іван розгубився. – Як навіщо?! – пенсіонерка насупилась. – Ви живете в цій квартирі вже багато років… Іван дивився на гостю, й не розумів до чого вона веде

поновлено

Іван сидів на дивані й дивився по телевізору улюблений фільм. Раптом хтось подзвонив у двері, й чоловік, вимкнувши телевізор, поспішив у коридор. Іван відчинив вхідні …

Читати
Життєві історії

Олена готувала вечерю, коли в гості завітала свекруха. – Ну, синку, що скажеш? Ти все залагодив?  – навіть не привітавшись з невісткою, звернулася вона до сина. – Мамо, давай потім, – спробував зупинити матір Дмитро. – Ми поговоримо з Оленою потім, і я тобі про все розповім. Не можна ж так одразу. – Не можеш сам? Значить я все розповім твоїй дружині! Олена повинна знати правду! – несподівано сказала Катерина Вікторівна. – Що я маю дізнатися? Ви взагалі про що? – Олена здивовано дивилася то на чоловіка, то на свекруху, не розуміючи, що відбувається

Олена та Дмитро нарешті змогли купити квартиру. *** П’ять років після весілля вони відкладали гроші. Олена заробляла на третину більше за чоловіка. – Ти ж …

Читати
Життєві історії

Галина з чоловіком Миколою забрали до себе з села її стареньку матір. – Мамо, ти хоч їла? – запитала Галина в матері, коли прийшла з роботи. – Та хіба це їжа?! – почала скаржитися старенька. – Ось у селі в мене їжа була! Картопельки наварю, огірочки солоні відкрию, сальце… А Микола твій, жадібний дуже! – Матусю, ну лікар же сказав тобі, що не можна багато чого! – сказала вона. Ірина Вікторівна ще більше насупилася і пішла у свою кімнату… А вночі Галина з Миколою прокинулися від якогось гуркоту. Вони вибігли в коридор, і ахнули від побаченого

поновлено

Галина прийшла з роботи пізно. На вулиці то мороз, то відлига. І молодий не витримає такий маятник. А Галині вже під шістдесят. Вночі підморозило знову, …

Читати