Про кохання

Дмитро зробив собі бутерброд з ковбасою і тільки-но сів за стіл, коли на порозі зʼявилась його сестра Ірина. – Слухай, Дмитре, ти якийсь дивний останнім часом, – почала вона з порога. – Ти закохався, чи що? Давай, розповідай! Дмитро зітхнув і розповів Ірині, що закохався в свою подругу Тетяну… – Порадь, що мені робити! – вигукнув він. – Я навіть не знаю, з чого почати! Я прямо ніяковію перед нею. – Все зрозуміло! – сказала сестра. – Є в мене перевірений варіант. Ми підемо разом на вечірку, – сказала Ірина. – Як разом? Навіщо? – Дмитро не розумів, що відбувається

Дмитро був популярним у школі.

Дівчатка так і вилися за ним.

Але Дмитру подобалася Тетяна. Вона сиділа перед ним, на першій парті.

Дмитро звик до її шовкового русявого волосся, зібраного в пучок на маківці. Дівчина, коли була в настрої, хвостик раз у раз виляв з боку в бік, трохи зачіпаючи парту Дмитра.

Дмитро намагався приховувати свої погляди на Таню, він боявся жартів з боку хлопців.

Таня зовсім не виділяла Дмитра, його це засмучувало, але він тішився тільки тим, що всі уроки може спостерігати за нею, сидячи поряд.

Найголовніше, що нерозділене почуття, що ховалося в його душі, не могло знайти ні в кого підтримки та співчуття.

Матері чи батькові він соромився розповісти про своє захоплення.

Однак його двоюрідна сестра, яка іноді відвідувала їхню родину на вихідних, побачила смуток в очах Дмитра, як тільки запитала його про школу і про стосунки з однолітками.

Ірина була старша за Дмитра на два роки, але виглядала трохи молодшою, оскільки була невисока і худенька. Але дівчина мала яскраву зовнішність. Вона була брюнеткою з блакитними очима і гарною фігурою…

…Дмитро зробив собі бутерброд з ковбасою і тільки но сів за стіл, коли на порозі зʼявилась Ірина.

– Слухай, Дмитре, ти якийсь дивний останнім часом, – почала вона з порога. – Ти закохався, чи що? По очах бачу, що не такий, як завжди. Чи в тебе в школі проблеми? Давай, розповідай!

Дмитро, виклав Ірині про свою симпатію до Тані…

– Порадь, що мені робити! Я навіть не знаю, з чого почати. Я прямо ніяковію перед нею… – попросив Дмитро.

– Все зрозуміло, закохався по вуха… Але я пропоную чудовий випробуваний варіант. Незабаром буде новорічний вечір у школі. Ми підемо разом, – сказала Ірина.

– Разом? Ми? – не зрозумів Дмитро. – Навіщо?

– Я буду в ролі твоєї дівчини. Нехай усі так подумають. Зрозумів? Нехай вони побачать, що ти й у цій справі не новачок. Як у навчанні, і в шахах…

– А що подумає Таня? – захвилювався Дмитро. – Вона ж не стане зі мною дружити після цього.

– Ого, заспокойся! Якраз стане. Ти потім, згодом все їй розкажеш, – розповідала свій сценарій Ірина.

– Ти думаєш, це допоможе? – знову засумнівався Дмитро.

– Ось побачиш. Сто відсотків гарантію даю, обіцяю! – запевнила Ірина.

Наближався новорічний вечір. Коли хлопці й дівчата напередодні прикрашали в актовому залі ялинку, Дмитро намагався бути поруч із Танею.

Він подавав їй іграшки, а коли вона стояла на драбині, розповідав анекдоти.

Таня посміхалася, видно було, що в неї був хороший настрій.

Нарешті, Дмитро спитав, чи вона піде на вечір, і Таня відповіла:

– Звичайно, мене батьки більше поки що нікуди не пускають…

…В актовому залі у призначену годину гриміла музика. Ведучі проводили конкурси, вітали учнів і вчителів.

Зрештою, почалася дискотека, на яку так усі чекали. Школярі почали танцювати навколо ялинки, і ось тоді в залу зайшов Дмитро. Він запізнився, і його відсутності ніхто б і не помітив, але тепер, коли оголосили повільний танець, Дмитро вийшов першим у центр залу з гарною ошатною дівчиною і почав танцювати, обійнявши її за талію.

Дівчина поклала руки на плечі Дмитра, вони погойдувалися в такт музиці під світлом прожектора і були схожі на зіркову акторську пару із голлівудського фільму.

Всі замовкли, дивлячись на них. Сукня на Ірині була з блискучого матеріалу, вона світилася біля ялинки і здавалася ідеальною красунею.

– Хто це така? – почали шепотітися хлопці.

– Це Дмитро її привів. Напевно, його дівчина, – пояснювали однокласники Дмитра.

– Нічого собі Дмитро… Дівчина ого яка красуня.

– Ось тобі й мовчун, і скромник…

Інші пари теж вийшли танцювати, але Ірина з Дмитром встигли зробити фурор.

Вони так ніжно дивилися один на одного, так весело про щось розмовляли, що у всіх не було сумнівів у їхніх стосунках.

Пробувши на вечорі з пів години, Дмитро з Іриною пішли, чим знову здивували всіх.

– Пішли гуляти… Щасливі… – шепотілися дівчата.

Таня з подивом дивилася вслід парочці. Дмитро навіть не глянув у бік дівчат, ніби й не було їх зовсім.

Після канікул усі повернулися до навчання. Тепер Дмитро помітив пильну увагу до себе всіх у класі. Дівчата не зводили з Дмитра очей, намагаючись розглянути те, чого раніше не помічали. А він за наполяганням Ірини зробив модну стрижку, білий комірець сорочки вигідно підкреслював його смаглявий відтінок шкіри, а краватка і зовсім збила з пантелику всіх, навіть вчителів.

– Ти на директора школи став схожий, Дмитрику, – сміялися хлопці. – Ти не одружуватися часом зібрався?

– Поки що ні, але, якщо доведеться… – загадково посміхався Дмитро і замовк.

Він намагався не показувати вигляду, що вражений Іриною та її пророцтвом.

Таня почала якось мило йому посміхатися, частенько питаючи в нього то стирачку, то переписати домашнє завдання, яке вона не встигла вдома доробити.

Слово за слово, Таня й Дмитро почали невимушено спілкуватися, а невдовзі і разом повертатися після уроків. Жили вони недалеко один від одного.

– Ну, сестричко, з мене буде, – весело говорив Дмитро Ірині під час зустрічі.

– А я що казала? – сміялася Іра. – Звертайся, якщо що. До речі, я люблю молочний шоколад!

Незабаром дружба Тані і Дмитра стала звичною для всього класу. Пара вже сиділа разом на першій парті. Таня підтяглася в навчанні, і час від часу на перерві було чути її сміх. Значить, Дмитро знову радує її своїми дотепами.

– І хто б міг подумати? Наш скромник і мовчун раптом розповідатиме анекдоти… – шепотілися хлопці за їхньою спиною. – Ох, спокусник…

Тільки одного разу Таня спитала Дмитра про ту дівчину, яку бачила на новорічному вечорі з ним.

– А, та це моя найулюбленіша… Сестричка, – раптом видав Дмитро.

– Сестричка? – оторопіла Тетяна.

– Так, захотілося їй на наш вечір потрапити, от я й пошкодував її і взяв, щоб удома їй не сумувати. Вона дуже хороша, я вас познайомлю, – пообіцяв Дмитро.

Таня посміхнулася. Вона так прив’язалася до Дмитра, що нізащо не захотіла б з ним розлучатися. Навіть якби в нього і була раніше кохана. А тут – сестра всього лиш.

А Дмитро, проводжаючи Таню додому після побачення, читав її улюблені вірші, ходив навколо неї, як артист під час вистави, жестикулював та зображував закоханого.

Вони йшли весняною алеєю, Таня сміялася, а Дмитро раптом підхопив її на руки і поніс, трохи пританцьовуючи.

– Що ти, Дмитре, що ти, постав мене! Побачать! – просила Таня.

А Дмитро говорив:

– Якщо скажеш, що любиш мене, тоді поставлю…

– Люблю, люблю, звісно, сам знаєш!

Дмитро поставив Таню на стежку, і вони пішли під руку далі.

– Як же ж ти змінився, – сказала Таня. – Став зовсім іншим.

– Через тебе став, це факт. А це добре, чи погано? – не вгавав Дмитро.

– Добре. Мені добре… – сміялась Таня.

…З тих шкільних років минуло багато часу. А ця весела парочка «Тетяна плюс Дмитро» стала єдиною у класі, хто поєднав свої долі.

Вони досі щасливі і радіють успіхам своїх двох синочків…

Вам також має сподобатись...

Наталка прокинулася рано і вирішила зварити борщ, як раптом виявила, що у неї закінчилася сіль. Наталя одяглася і вирішила йти в магазин. Жінка вийшла на вулицю і через паркан побачила свого сусіда. – Вікторе привіт! У тебе солі позичити не буде? – гукнула вона. – Щоб я вже в магазин не йшла. – Буде! Заходь. Зараз відсиплю, – відповів Віктор і зник за дверима свого будинку. Наталка швидко зайшла на подвір’я Віктора, зайшла в будинок слідом за чоловіком і застигла від побаченого

Рита посварилася з коханим Миколою. Пожити якийсь час вона вирішила в подруги Оксани. Тиждень Рита була в неї. Вона чекала дзвінків із вибаченнями, але Микола не дзвонив… Одного дня Оксана зайшла у квартиру з великими пакетами і букетом квітів в руках. Рита здивувалася. – А квіти з якого приводу? – вона понюхала троянди. Оксана розповіла що випадково бачила Миколу. – Ага! – переможно сказала Рита. – Я ж казала, що треба почекати! Забігав з букетиками! Але чому він сюди не прийшов? – Рито цей букет не тобі, – раптом сказала Оксана. Рита застигла від несподіваної здогадки

Олеся прийшла з роботи втомлена. – Фух, нарешті завтра вихідні! – зітхнула вона, роззуваючись в коридорі. Дівчина посмажила собі картопельки з цибулькою, нарізала салатик з помідорів та огірків і сіла повечеряти. – Ой! – раптом згадала вона. – Я ж хотіла подзвонити Толіку! Олеся взяла телефон і набрала номер свого коханого Анатолія. На тому кінці відповіла якась жінка… – Дівчино, – не дала вона сказати і слова Олесі. – У нас з Анатолієм незабаром весілля. І в нас скоро буде дитина. Тож перестаньте діставати його своїми дзвінками! Олеся оторопіла від почутого

Віктор гордо йшов по вулиці. – Ну, Людмило, готуйся до сюрпризу! – подумав він про свою дружину… Віктор зайшов у квартиру. Людмила саме готувала щось на кухні. – Ну що, кохана, тримай! – з порога почав радісно Віктор. – Це тобі! Жінка обернулася. – Коханий, що це таке? – здивувалася вона. – Це я тобі приніс! – відповів Віктор. – Ти ніколи раніше так не робив? – ахнула Людмила. – Щось трапилося? Дивно це все… – Та нічого не трапилося, просто купив і все! – почав уже обурюватися Віктор. Людмила з підозрою дивилася на те, що приніс її чоловік, не розуміючи, що відбувається