Про кохання

Віктор та Олена одружилися, зняли квартиру, і сьогодні прокинулися в одному ліжку. – Я дещо згадала, – раптом сказала Олена. Сьогодні у моєї подруги день народження. – То ми йдемо у гості? – зрадів Віктор. – В які ще гості? – Олена з подивом подивилася на чоловіка. – Сьогодні я йду в ресторан. – Ми йдемо! – поправив Віктор. – Ні, любий, я йду. Без тебе. І хочу попередити, що я можу бути там до самого ранку, бо ж там будуть гарні чоловіки! – пояснила дружина. – Що? Які ще чоловіки? – Віктор здивовано дивився на Олену, не розуміючи, що відбувається

Вчора Віктор та Олена нарешті почали жити разом. Зняли квартиру, і сьогодні прокинулися в одному ліжку вже з усвідомленням того, що вони – подружжя. Прокинулися майже одночасно, і довго слухали, як цокає на годинник.

– Так… – прошепотів Віктор. – Добре як…

– Добре, – вторила Олена і притулилася до його гарячого сильного плеча. – Добре та спокійно.

– І нікуди бігти не треба, – знову сказав він. – До речі, я хочу тобі щось сказати. Точніше – запропонувати.

– Що? – усміхнулася Олена.

– Я б, все-таки, хотів – незважаючи на те, що у нас з тобою тепер сім’я. – Щоб у нас з тобою залишалися вільні стосунки.

– Які стосунки? – перепитала здивовано жінка.

– Вільні стосунки. Ти знаєш що це таке? – сказав Віктор.

– Приблизно… – Посмішка вмить злетіла з обличчя Олени. 

– Ти вибач, але ж ми з тобою сучасні люди, – продовжував Віктор говорити спокійним голосом. – Хоч і не дуже молоді, але просунуті. Отже, обтяжувати себе правилами ми, напевно, не будемо? Правильно?

– Я не розумію про що ти? – спитала Олена насторожено.

– Давай домовимося прощати один одному деякі витівки, – з усмішкою сказав чоловік.

– Які ще витівки? – не зрозуміла Олена.

– Ну, чи мало що буває в нашому житті. – Він весело подивився на неї. – Я можу загуляти. І ти теж кимось можеш швидко зацікавитися. Коротше кажучи, я пропоную не звертати на це особливої уваги. Обійдемося без сцен ревнощів та непотрібних сварок. У нас із тобою будуть сучасні вільні стосунки.

– Ах, такі стосунки? — Олена довго й мовчки дивилася на нього, потім раптом рішуче промовила: — Справді. Напевно ти правий. До речі, вчасно ти це мені сказав. – Вона стрепенулась, і прийняла в ліжку сидяче становище. – Так Так Так. Дуже вчасно.

– Чому вчасно? – Віктор трохи здивувався.

– Тому що я зараз дещо згадала. Сьогодні ввечері у моєї доброї давньої подруги день народження. І я на ньому обов’язково маю бути. Я зовсім забула сказати про це тобі.

– Отже, сьогодні ми йдемо у гості? – зрадів він.

– В які ще гості? – Вона з подивом подивилася на нього. – Сьогодні я йду до ресторану.

– Ми йдемо до ресторану! – поправив він.

– Ні, любий, я йду до ресторану. Одна без тебе. І одразу хочу тебе попередити, що я можу зависнути там надовго. Можливо, навіть до самого ранку.

– Що? – Віктор застиг здивовано. – Як це до ранку? А я?

– Але ж, дорогий, у нас же з тобою сучасні стосунки. – Вона посміхнулася. – Я маю право на маленькі витівки? Ти сам казав. Тим більше там збирається така компанія! Наша стара гучна компанія. Друзі та… гарні чоловіки.

– Що? – Він з подивом дивився на неї. – Які ще гарні чоловіки?

– Стоп, любий! – Вона поклала свій вказівний палець на його губи. – Ти сказав мені тільки що, що ми не ревнуватимемо один одного. До речі, і ти сьогодні теж можеш десь зависнути. До ранку. Але тільки одразу кажу, зависай не тут. Наше ліжко буде завжди лише нашим ліжком. Домовились?

– Що означає домовилися? – Спробував обуритися він.

– Як що? – Олена подивилася на нього із запитанням. – У нас же вільні стосунки. Ти сам сказав.

– Але ж я сказав це просто так… Про всяк випадок…

– От і прекрасно. Вважай, що це всякий випадок настав. Точніше, він може настати сьогоднішньої ночі.

– Але ж ми тільки-но почали з тобою разом жити, – вигукнув він тоном ображеної людини. – Невже ти не розумієш, що так чинити не можна?

– Як так?

– Так! Ми ж любимо одне одного?

– Дуже любимо, – кивнула вона.

– Ну ось. І раптом ти заявляєш, що сьогодні вночі можеш не прийти. Це ж підло!

– Але спочатку ти заявив, що у нас з тобою мають бути сучасні стосунки, – зауважила вона.

– А раптом я пожартував?

– Пожартував? Точно?

– Я не знаю, точно чи ні… – розгубився він.

– А хто знає?

Він судомно зітхнув і надовго замислився. А вона мовчки дивилася на нього і посміхалася.

– Ну так що? – не витримала вона його мовчання. – Які у нас із тобою будуть стосунки? Вільні чи ні?

– Ні… – промимрив Віктор.

– Ні?

– Ні! – Тепер різко повторив він. – Які можуть бути вільні стосунки, якщо ми тепер із тобою одна сім’я?

– Гаразд, – покірно сказала Олена. – Отже, сьогодні я нікуди ввечері не йду.

– Чому? Ми можемо піти разом.

– Навіщо? – Вона знизала плечима. – Ми ж маємо берегти одне одного. Давай краще самі сьогодні влаштуємо в нашому домі застілля. Запросимо батьків, твоїх та моїх. Їм буде приємно. Ти згоден? І ми більше ніколи не станемо з тобою говорити про якісь там сучасні стосунки, – додала Олена. – Адже так? У нас тобою будуть традиційні сімейні стосунки? Які були у наших батьків.

Віктор глянув у її очі, і, посміхаючись, невпевнено кивнув головою.

Вам також має сподобатись...

Карина приїхала в село до своєї бабусі Марії. Зранку старенька пішла в магазин. Карина була в хаті одна. Раптом в двері постукали! На порозі стояв якийсь молодик із трилітровою банкою в руках… – Здрастуйте, – сказав незнайомець. – Моя бабуся просила передати бабі Марії свіженького молочка. Сказала, що баба Марія живе сама… Він дивився на Карину і посміхався. – Я її внучка, тож можете залишити молоко, – сказала Карина. – Я давненько не куштувала домашнього. Чоловік віддав банку Карині. В цей час з’явилася баба Марія. Вона глянула на молодика і руками сплеснула від несподіванки

Тетяна крутилася на кухні, приготувала декілька салатів, запекла курочку. Жінка зробила красиву зачіску, одягла найкращу сукню. Аякже ж?! Сьогодні у гості прийде її коханий Сергійко. Все було вже готово, коли в двері подзвонили. – Щось він зарано, – подумала Таня, ще раз глянула на себе в дзеркало і пішла до дверей. Жінка відкрила двері і застигла на місці. – І як це розуміти!? – тільки й вигукнула вона, побачивши на порозі свого «гостя»

– Настя, слухай, я в суботу буду справляти день народження. Ти просто маєш прийти! – сказала Оля подрузі. – Чому це? – здивувалася Настя. – Тому що до мене приїхав мій брат і ви з ним ідеально підходите один одному! – Оля! – Настя засміялася. – Ну гаразд, я прийду! В суботу Настя вручила подарунок і озирнулася: – А де ж мій ідеальний чоловік? В цей момент відчинилися вхідні двері. Настя озирнулася, ахнула і застигла від здивування

Андрій заслаб і сидів у своєму будинку за містом сам. Його дружина Марина поїхала. Вона дзвонила, розпитувала про самопочуття Андрія, але ці дзвінки були більше для ввічливості… – Не любить вона тебе! – казала про невістку мати Андрія. – Ти слабий, а де вона? По салонах вештається і гроші твої тринькає? – Ну мамо, гроші ж у неї й свої є, – казав Андрій. – Досить про це, мамо. В сотий раз одне й те ж саме. Я й сам усе розумію! Бувай. Бережи себе… Андрій поклав слухавку, глянув у вікно і застиг від побаченого