– Галю, а що в нас буде на обід?
Галина зітхнула і невдоволено подивилася на дівчину. Віра була сестрою її чоловіка Віктора. Вона приїхала до них «погостювати» разом із чоловіком та сином місяць тому. І за цей час Віра нічого не зробила. Віктор весь час намагався згладжувати кути, але терпіння Галі добігало кінця.
– Що приготуєш, те й буде. Все, я пішла, і не дзвоніть мені через дрібниці. Я зайнята.
Галя сіла в таксі та назвала адресу кафе. Сьогодні у неї була запланована зустріч із подругою та бізнес-партнером Катею. Разом вони піднялися із простих продавців одягу на ринку до власників мережі магазинів по всьому місту. Сьогодні їхній бізнес процвітав.
Катя купила собі розкішну квартиру в місті. А Галя здійснила давню мрію – збудувала просторий будинок біля моря. Каті, до речі, вона довіряла навіть більше, ніж чоловікові.
Їхній шлюб був пізнім. Кожен за плечима мав розлучення. Галя одразу заявила, що не хоче дітей. Віктор охоче погодився, він уже сплачував аліменти на дочку від першого шлюбу. Вони просто насолоджувалися компанією один одного. Галину такий розклад повністю влаштовував. Достаток дозволяв їй часто відпочивати в різних країнах, ні в чому собі не відмовляти і просто жити на втіху.
Галя якраз під’їжджала на таксі до кафе, де домовилася зустрітись із подругою Катею. У неї задзвонив телефон. Висвітився номер Каті.
– Я вже майже на місці, Катю.
На тому кінці повисла напружена тиша. Галя насупилась.
– Катя?
– Вибач, але зустріч треба перенести, – ледь видавила з себе дівчина.
– Що сталося? – Галя занепокоїлася, адже Катя ніколи так різко не змінювала їх.
плани.
– Тільки не смійся, гаразд?
– Добре, не тягни, розказуй!
– Загалом вийшла я з ранку за покупками. І купила шаурму в кіоску, запах був неймовірний, – зізналася Катя.
Галя ледве стримала сміх. Вона вже розуміла, до чого веде подруга.
– Нічого тебе життя не вчить… Ми скільки разів наступали на ці граблі!
– Я знаю, але так захотілося цієї шаурми, – почала виправдовуватися Катя.
Галя не стрималася і засміялася.
– Тобі щось привезти?
– Ні, все є. А на їжу я поки що навіть дивитися не можу.
– Добре, пий більше води та відпочивай. Зустрінемось, коли тобі стане краще. Якщо що – пиши, я приїду у будь-який час, гаразд?
– Дякую, ти найкраща.
Галя завершила дзвінок і зітхнула. Вона нахилилася до водія і сказала:
– Вибачте, плани змінилися. Можете відвезти мене назад?
Чоловік усміхнувся, мабуть, чув їхню розмову. Він кивнув головою і розвернув машину.
Галя вийшла біля воріт і увійшла у відкриту хвіртку. Вона насупилась.
“Скільки разів просила їх закривати хвіртку, але вони наче не чують…”
Галина тихо пройшла до хати. Вона вже почала відчиняти двері, як почула голоси гостей з-за рогу.
– Дивись, коханий, тут чудово виглядатиме альтанка. Ще можна поставити гойдалку для Дмитрика. Він весь час буде на свіжому повітрі, а це так корисно для дитини… – замріяно простягла Віра.
– Ти права. А ще можна прилаштувати окремий вихід, зробити власну кухню нам, щоб із цією Галею не перетинатися зайвий раз. Ух, як заживемо ми з тобою, Віро, – Ігор також робив грандіозні плани.
А ось Галі було не до сміху. Вона не зрозуміла, коли так звані гості вирішили, що можуть відхопити в неї частину будинку? Схоже, вона мала серйозно поговорити з чоловіком Віктором.
Вона увійшла до будинку і почала займатися своїми справами. Жінка відчинила вікно, що веде до місця, де сиділи родичі Віктора. Галя дочекалася, коли до кімнати увійде чоловік і голосно сказала:
– Вікторе, що взагалі тут відбувається?
– Ти про що? – здивовано спитав чоловік.
– Про твоїх родичів! Вони взагалі їхати збираються? Я вже втомилася їх годувати, напувати і розважати. Погостювали, час і честь знати! Я хочу своїх рідних цього сезону побачити, тож твої нехай згортаються та їдуть із мого будинку! – простягла Галя.
Розмови за вікном стихли. Та й Віктор на неї дивився з широко розплющеними очима.
– Галю, тихіше, почують же!
– І що? Я знаходжусь у своєму будинку. Якщо твої родичі не розуміють, що їм давно не раді, то самі винні. Вони тут майже місяць! Ти на них взагалі чекав? Чи самі вони приїхали без запрошення? – натиснула Галина.
Віктор не знав, що сказати. Галя чудово розуміла, що порушила неприємну тему.
Його сестра Віра зі своєю родиною з’явилися без запрошення. А Віктор просто не зміг їй відмовити.
– Гаразд, не сваритимемося. Але щоби до кінця тижня їх тут не було. Зрозуміло? Випроваджай свою сім’ю, як хочеш. Якщо не впораєшся, то за справу візьмусь я! – додала жінка.
Вітя чудово знав, що Галя чудово вміє сваритися. Не дарма вона розпочинала свою трудову діяльність із продавця на ринку. Тепер, звісно, Галина Степанівна була успішною бізнес-вумен з мережею магазинів. Але набутий у молодості досвід нікуди не подівся.
Чоловік ще хотів щось сказати, але тут у кімнату зайшли Віра з Ігорем. В руках у Віри був телефон.
– Мамо, матусю! Вона хоче нас виставити! Куди ми маємо податися, квартира вже продана! А ми з дитиною! Мамо, скажи їй! – вигукувала Віра.
Галина посміхнулася, її план спрацював. Сім’я Віктора все почула. Віра поставила дзвінок на гучний зв’язок. По кімнаті розлетівся посилений динаміками голос Ніни Борисівни, свекрухи.
– Галю, чому ти виставляєш на вулицю мою доньку? – Невдоволено промовила жінка.
Галя втомлено зітхнула. Цей концерт починав їй порядком набридати.
– Ваша дочка приїхала до мого дому без запрошення. Пробула тут місяць, ані копійки не заплативши навіть за їжу. Але цього їй здалося замало. Тепер ваша донька хоче відтяпати частину мого дому та оселитися тут, – видала Галя.
Віра змінилася в обличчі, вона не розраховувала, що її плани так швидко розкриються.
Віктор здивовано глянув на сестру.
– Це правда?
Але Віра не встигла відповісти, втрутилася свекруха.
– І що з цього? У тебе величезний будинок та ділянка! Жаль трохи місця для Віри та її родини? Куди тобі стільки метрів?
Галя посміхнулася, зухвалість цих людей переходила всі межі.
– Я на свій будинок заробила сама. І утримувати вашу дочку не збираюся. Нехай збирає свої речі та їде!
– Віктор, ну що ти там стоїш і мовчиш? – Свекруха звернулася до сина, – Зроби хоч щось! Твоя сестра без даху над головою лишиться.
Чоловік кидав погляди з дружини на сестру та її чоловіка. А Галина чекала. Від цього рішення залежав їхній подальший шлюб.
– Мамо, я не…
– Досить мямлити, постав дружину на місце! Ти чоловік, зрештою, а не підкаблучник!
У кімнаті повисла тиша. Віктор був на роздоріжжі. Він звик слухатися маму. Вершити чиїсь долі було для нього у новинку.
Він повернувся до Галини, зробив глибокий вдих і сказав:
– Нехай Віра живе у нас, вона ж нікому не заважає. Що тобі шкода чи що? Починаєш тут…
«От так і закінчився наш шлюб», – подумала Галя, а вголос сказала:
– Збирайте речі. Ти, – вона вказала пальцем на чоловіка, – І вся твоя сімейка повинна покинути мій будинок до заходу сонця. Все, ви мене доконали!
– Галю, – вигукнула на тому кінці дроту свекруха, – Ти не посмієш!
– Ще й як посмію! Це мій дім, тут панують мої правила! – Вона скинула дзвінок і невдоволено подивилася на мешканців будинку. – Чого застигли? Починайте рухатися, вже перевалило за полудень.
– Галю, – спробував заступитися за себе чоловік. – Зрозумій, я мав стати на сторону сестри. Це ж моя сім’я…
– І підставити мене. Так? І ще, Віра сім’я, а я хто? Золота курочка? Чудова тактика, Вітя. А тепер пожинай плоди своїх рішень. Геть!
Віра сварилася і репетувала всю дорогу. Адже вона вже встигла збудувати неймовірні плани на будинок Галі.
Коли шум в будинку стих, Галя втомлено опустилася на диван і зітхнула. Вона, звичайно, ніколи не вірила в кохання, що долає будь-які труднощі. Але вважала, що вони з Віктором бодай поважають один одного. Однак чоловік показав, що йому начхати на інтереси дружини.
– Добре, що ділити нам нема чого, – зітхнула Галя.
Бізнес було відкрито до весілля, будинок куплений теж до того, як у її житті з’явився Віктор. Розлучення буде легким. Галя трохи поплакала для пристойності, а потім взяла до рук телефон і набрала Катю. Їй треба було дізнатися, як почувається подруга, яка була поряд уже двадцять років. І яка точно ніколи не зрадить. Перевірено часом.
