Тетяна з Володимиром з самого початку не були в захваті від майбутніх сватів, але робити було нічого.
Через кілька місяців у їхньої доньки очікувалося народження дитини, і бабуся з дідусем активно готували посаг.
– Треба зіграти гарне весілля для дітей, – казали родичі нареченого. – З нашого боку планується сорок людей, з вашого – можна стільки ж, і влаштуємо бенкет.
– Але до чого зараз ця зайва метушня та витрати? – не розуміла Тетяна. – Ганні скоро народжувати, Роман постійно на роботі і всім цей захід не дуже цікавий.
– Що ми людям скажемо? – була незадоволена сваха. – Нехай діти й жили у цивільному шлюбі, але тепер вирішили розписатися і треба все-таки влаштувати весілля.
Ганна сама не знала, чого вона хоче, Роман дивився на кохану й боявся заперечувати матері, а Ніна, мати нареченого, повністю взяла ініціативу на себе. За два тижні вона знайшла залу, найняла кухарів і ведучого весілля.
– У вас дивна позиція, – виказувала вона Тетяні. – По-перше, після народження дитини молодим батькам буде не до розваг, тож хай хоч зараз погуляють по максимуму. По-друге, гості прийдуть, гроші подарують і всім буде вигідно.
– Тільки гостей пригощати й розважати треба, – нагадувала Тетяна. – Ви порахували, у скільки нам виллється цей захід?
– Щось придумаємо, – відмахувалася Ніна.
У результаті за короткий час все було організовано більш менш нормально, і батькам нареченої навіть стало трохи ніяково за свою колишню категоричність.
– Може й справді свято вийде непогане? – міркувала Тетяна. – Ну й добре, що нам влетить у копієчку, все-таки єдина дочка заміж виходить.
– Просто треба робити все вчасно, – сердився Володимир. – А то спочатку вони не хотіли шлюб укладати, бо у них «вільні стосунки», а тепер наречена з весілля може одразу у пологовий вирушити. Я вважаю нічого хорошого з цього не вийде.
А ось Ніна розраховувала не лише окупити витрати на весілля, а й залишитися в прибутку, тому всіх запрошених зі свого боку попередила про «вхідні квитки» на весілля сина.
– І ви своїм гостям скажіть, що мінімальна вартість «квитка» на одну людину десять тисяч, – сказала вона свасі.
– А якщо не всі мають такі гроші чи сім’я складається з чотирьох осіб? – не розуміла Тетяна. – Я категорично проти таких сум, нехай кожен дарує по своїм грошам і можливостями.
– Було б добре розділити каси й подивитися потім, яка сторона більше подарує, але, мабуть, це не просто зробити, – задумливо сказала Ніна. – Щось мені підказує, що ваша сторона поскупиться, і ми не окупимо витрати.
Тетяна образилася на такі висловлювання і принципово не стала нічого родичам зі свого боку говорити.
Вони з чоловіком взагалі відчували себе ніяково, тому що весілля, на якому у нареченої випирав величезний живіт, виглядало комедійно й безглуздо.
Але рідня виявилася розуміючою й особливих питань не ставила.
А подруги Ганни і так чудово знали ситуацію, тому тихенько посміювалися і жартували щодо того, що відбувається.
Свято йшло відносно нормально, поки свати, Ніна й Віталій, не взяли ініціативу в свої руки.
– А тепер грошові конкурси і розпочинаються справжні веселощі! – торохтіла Ніна, посунувши здивованого ведучого. – Зараз ми підходитимемо до всіх гостей, і вони зможуть покласти купюру в різнокольорові коробки.
– Ось зараз я точно зрозумів значення поняття «іспанський сором», – бурчав Володимир. – Що взагалі відбувається? Всі чудово знають, що Ганна чекає дівчинку, в програмі не було подібної нісенітниці, і взагалі, це ганьба.
Тетяна намагалася стримати сваху і перевести ситуацію на жарт, але її вже неможливо було зупинити.
– Поки ви тут розсиджуєтеся, ми подаровані гроші вже порахували, – казала Ніна. – Вони не дуже покривають витрати, не кажучи вже про прибуток. Швидше за все, причиною цього є копійчанні подарунки ваших гостей.
– І що ви тепер хочете зробити? – не розуміла Тетяна. – Досить ганьбитися, і нас усіх ганьбити.
– Ой, прямо! – посміхалася Ніна.
Конкурс зі збиранням грошей на дитину приніс пʼять тисяч, але цього сватам було мало. Вони придумали чергову витівку, яка полягала у платному фото гостей із молодятами біля фотозони.
– Давайте активніше робити гарні фото на згадку, – закликала Ніна. – Не шкодуйте гроші на гарні кадри та допомогу молодій родині!
Червона від збентеження Ганна стояла біля декорацій наче лялька. Вона вже виказала невдоволення Роману, і той подавав матері знаки, що настав час закінчувати виставу. Тільки Ніну вже не можна було зупинити, і вона продовжувала генерувати нові ідеї просто на ходу.
– Поки що передаємо слово ведучому і бажаємо гостям гарного відпочинку, – поводилася немов королева балу жінка. – Пізніше ще будуть конкурси, а наприкінці вечора розіграємо перший шматок весільного торта й короваю.
– Як вам не соромно! – сказала свасі Тетяна, відвівши її у сусідню кімнату. – Частування на столах звичайне, а ви зате не пропустили можливості з усіх присутніх зібрати додаткові гроші.
– Поки ви з себе аристократів корчите, ми додатково зібрали дітям грошей, – сказала Ніна. – Якби ви поводилися розумніше і підкинули ідеї, можна було б отримати в кілька разів більше.
– Я не знаю, як цей сором пережити, а ви й далі нісенітницею займаєтеся, – намагалася не переходити на галас Тетяна. – Клянуся, якщо буде ще одна подібна витівка, я влаштую грандіозну сварку.
Ніна образилася, чоловікові на сватів нажалілася і намагалася у молоді підтримкою заручитися. От тільки Ганна розплакалася, просила свекруху припинити це безглузде шоу, а Роман переконував батьків не нервувати вагітну дружину.
– Ну, мені зовсім не дивна поведінка невістки, – казала Ніна чоловікові. – З огляду на її батьків, ще не зрозуміло, якою буде наша онучка.
– Може, скасуємо конкурси, щоб невістка та її рідня з під лоба не дивилася? – запропонував Віталій.
– Ага, тільки вони всі такі ображені й сердиті навряд чи відмовляться від грошей, – не здавалася Ніна. – Там залишилося кілька моментів, але вони можуть принести прибуток.
У результаті Ніна влаштувала розіграш першого шматка весільного торта, який купив друг Романа за пʼять тисяч. Потім дядько нареченого купив скибку короваю за сім тисяч.
Ніна прорахувала, прикинула, що всі витрати покриваються й заспокоїлася. До десятої вечора втомлені гості з порожніми гаманцями почали розходитися по домівках. Молодят це не засмучувало, оскільки Ганні хотілося скоріше відпочити.
– Якби не ваше занудство, все пройшло б ідеально, – бурчала Ніна. – Добре, що діти додому поїхали, інакше їм було б неприємно це слухати.
– Особливо вашому сину, – не залишалася в боргу Тетяна. – Це ж ви влаштували дике шоу й балаган.
– Натомість завдяки нашим старанням подарунковий фонд значно збільшився, – відповіла Ніна. – А зараз я попросила працівників зібрати залишки страв у контейнери і потім поділимо їх на трьох. Роману з Ганною більшу частину, інше вам і нам розберемо.
– Нам нічого не потрібно, – гордо сказала Тетяна.
– Взагалі не проблема, тому що на дві частини все легше ділиться, – йшла на принцип Ніна.
Батьки молодят їхали додому в таксі у поганому настрої та із взаємними образами.
– Ти дивися, які «правильні» люди наші свати! – шаленіла Ніна.
– Не зважай, ми ж для дітей старалися, – заспокоював її чоловік.
– Саме так, а новоявлені родичі все намагалися зіпсувати, – міркувала вона. – Невдячні й недалекоглядні люди.
– Не забувай, що скоро у нас із ними народиться спільна онука, – заспокоював дружину Володимир.
– Тільки це мене й стримує, – сказала Тетяна. – Треба буде взяти на себе зустріч онуки з пологового будинку й організацію хрестин, а то сваха знову скрізь платний вхід зробить.
Втомлені молодята відпочивали після важкого дня, а їхні батьки роз’їжджалися в різні кінці міста зі своїми думками.
Кожна сторона вважала себе правою і була не готова йти компроміс.
Стосунки тільки починалися, але якось сумбурно складалися. Залишалася надія на малечу, здатну всіх помирити. В іншому випадку, будь-яка подія в майбутньому могла перейти у сварки й розбірки.
