Чоловік Катерини двічі на тиждень дорогою з роботи заходить до своєї матері. Це вже традиція, Катерина до цього звикла і користується вільним часом у своє задоволення.
У шлюбі вони живуть вже п’ять років. Дочці нещодавно виповнилося три роки, вона пішла до дитячого садка. У дні, коли чоловік затримується у матері, Катерина забирає доньку з садка раніше, і вони йдуть розважатися в парк, в кафе або просто вдома займаються чимось цікавим. Катерина розуміє, що чоловікові хочеться побути з мамою, у них досі прихильність, наче він ще маленький.
Двері гримнули, Катерина з дочкою радісні пішли зустріти чоловіка та тата. А чоловік із серйозним обличчям сказав:
– Загалом так: або ти виходиш на роботу, або ми розлучаємося. Мені набридло одному тягнути сім’ю. Скільки ти ще сидітимеш на моїй шиї?
Катерина від несподіванки навіть не знайшла що відповісти. І тільки коли дочка заснула, Катерина повернулася до цієї розмови:
– Ти розумієш, що дочка ще маленька, часто нездужає. Якщо вийду на роботу, то хто сидітиме з дитиною? Бабусі обидві працюють. Ти? Навряд чи. Тобто я?
Чоловік промовчав.
Всю ніч Катерина думала про це. Вона чудово розуміла, що накручує чоловіка свекруха. І розмову про роботу чоловік заводив уже не вперше. Раніше лише умов не ставив. А лише наводив приклади. У когось дитина зовсім нечасто нездужає, а в іншого дружина взагалі майже одразу після народження вийшла на роботу. Ось тільки він не згадав, що з дитиною няньчиться рідна бабуся.
Насправді Катерина зовсім не сидить на шиї у чоловіка. Ще коли оформила декретну відпустку, знайшла віддалену роботу. Спочатку заробляла трохи, чоловік з неї посміювався:
– Чим би дитина не тішилася, аби не сумувала.
А за три роки заробіток Катерини зріс до рівня тієї зарплати, яку б вона отримувала, якби ходила в офіс. Вона говорила про це чоловікові, але він відмахувався, не сміши. Не вірив. Катерина перестала говорити про свій заробіток.
Чоловік ніколи не замислювався про те, що за великим рахунком вони живуть, якщо враховувати тільки його зарплату – невідповідно до своїх достатків.
Ще свекруха щоразу говорила Катерині, як її синові важко утримувати дружину з дитиною. А дружина то нову сукню купить, то туфлі за казковими цінами. Та й дитину можна одягати в простих магазинах.
Вранці чоловік мовчки пішов працювати. Катерина вирішила: «Ну що ж, ультиматум так ультиматум. Підкоряюся твоєму проханню, коханий!»
Вона відвела дочку до саду, а сама зібрала речі та переїхала до мами.
Пізніше, після розлучення, чоловік дзвонив, казав, що поквапився. Казав, що вдома немає приготовленої їжі, що посуд мити та сорочки прасувати йому ніколи.
– Ти думаєш, якби я працювала в офісі, мені на все це вистачало б часу? Не влаштовує тебе дружина-фрілансер, справляйся сам із побутом. Можеш маму свою покликати. Думаю, вона після важкого трудового дня з радістю допоможе тобі.
Повертатися до колишнього чоловіка Катерина не погодилася.
