Життєві історії

Лариса приїхала допомогти своїй подрузі Аліні зібрати речі для переїзду. Раптом до Лариси підійшла мама Аліни, Наталя Іваніна. – Ти б не лізла в цю справу, Ларисо, – несподівано сказала жінка. – Ви про що Наталя Іванівна? – не зрозуміла маму подруги Лариса. – То ти не знаєш всього?  По очах бачу, що не знаєш! – якось єхидно посміхнулася Натяла Іванівна. – А що ж я повинна знати? – округлила очі Лариса. І Наталя Іванівна все розповіла про свою доньку. Лариса вислухала її і застигла від почутого

– Як вони посміли вигнати тебе з дому? – не вгамовувалася Лариса, обіймаючи подругу, що схлипувала. – Наче ти зробила щось погане! Діти – це радість!

– У мене ні освіти, ні роботи, – передражнила матір дівчина. – На що я взагалі збираюся виховувати цю дитину? Чому головою не думала?

– Ти на п’ятому курсі! Дивись диплом отримаєш вже будучи глибоко вагітною! Що в цьому такого? – Лариса щиро не розуміла ситуації, що склалася. ЇЇ батьки стрибали б до стелі від радості, якби вона з такою новиною заявилася!

– Микита мене покинув, сказав, що йому діти не потрібні! Я хочу цю дитину, розумієш, хочу! – плакала Аліна, притулившись до надійних плечей найкращої подруги. – І мама сказала, що якщо я його залишу, то можу відразу з’їжджати з квартири. Щоб їх перед сусідами не соромити! Сусідами! Чому думка сторонніх людей для них важливіша за власну дочку?

– Чесно кажучи, від тітки Наталі я такого не очікувала, – Лариса не знала, чому зазвичай розважлива жінка, яка все розуміє, раптово вчинила так дивно. Виставити власну доньку на вулицю! Причому дочка у положенні! – Ну нічого, все налагодиться! Спочатку я тобі допоможу, влаштую працювати у фірму Євгена. Будеш з дому працювати, зарплатою не образимо. І з квартирою поможу. Прорвемося!

– Не кажи чоловікові, – дівчина здавалася дуже схвильованою. – Він же в тебе такий суворий! Раптом нам заборонить спілкуватися? Скаже, що на тебе погано впливаю.

– Не кажи нісенітниць, – засміялася Лариса. – Ось побачиш, він ще й на твою сторону встане. Сваритиме твоїх батьків і надаватиме тобі всіляку допомогу. Він тільки на вигляд строгий, а на ділі найдобріша людина!

Лариса була абсолютно права. Євген, ледь почувши про ситуацію, що склалася, розвинув бурхливу діяльність. Проблему з житлом було вирішено того ж вечора, речі дівчини перевезли, на роботу влаштували. Живи та радій!

Ось тільки коли Лариса допомагала подрузі збирати речі, її набік відкликала Наталя. І сказала дуже дивну річ, яка переконала дівчину всерйоз замислитися.

– Ти б не лізла в цю справу, Ларисо. Ти ж не знаєш усієї історії, чи не так? Що тобі Аліна сказала? Що я така погана, виставила її з дому? Що просила не залишати дитину? А ти знаєш, хто батько цієї дитини? По очах бачу, що ні.

– Знаю. Микита, – спокійно промовила дівчина. А жінка, почувши це, тільки посміхнулася.

– І близько ні. Що, якщо я скажу, що батьком є одружений чоловік? Залишишся на боці Аліни?

– А ви звідки знаєте? – грубувато озвалася Лариса. – Та навіть якщо так, то це не ваша справа! Ні б допомога дочці, що помилилася! А ви її на вулицю виставляєте!

– Ну-ну, подивимося, як ти далі заспіваєш.

І все більше нічого вона говорити не стала. Пішла до спальні і демонстративно зачинила за собою двері. Лариса потім тихенько поцікавилася у подруги, чи це правда, що розповіла її мама. Аліна знову розплакалася і сказала, що так, це правда.

– Я не знала, що він одружений, клянусь! Я просто закохалася! Так, я не розумна, але ми відразу ж розлучилися! Я… Я…

– Все, заспокойся, я зрозуміла, – Ларисі стало соромно, що вона змусила згадувати подругу неприємні речі. – Ти не зобов’язана нічого розповідати!

Так потяглися дні. Аліна з комфортом влаштувалася на орендованій квартирі, освоїлася на роботі і з усією відповідальністю готувалася стати мамою. Купила купу дитячих дрібничок і показувала їх усіх, хто до неї заглядав. Особливо часто – Ларисі.

А Лариса з сумом в очах розглядала мініатюрні кофточки та штанці, і щосили намагалася не розплакатися. Вона теж хотіла малюка! Дуже хотіла! Але на оглядах спеціалісти їй  однозначно сказали – ні.

Добре ще, що Євген любить її і не тикає пальцем в її проблеми. Він навіть запропонував усиновити малюка. І Лариса збиралася на це погодитись. Особливо тепер.

********************

– Чому я повинна так жити? – Аліна, притримуючи круглий животик, наступала на чоловіка. – Хіба ти не казав, що кинеш дружину і одружишся зі мною? Скільки мені ще чекати?

– Мені потрібно завершити всі справи по роботі, ну як ти не розумієш! Батько Лариси – мій компаньйон, я не можу так просто кинути його дочку! Він може закрити мою фірму за кілька днів!

– І далі що? Мені скоро народжувати, розумієш? Я хочу, щоб мій син народився в законному шлюбі!

– Залишилося кілька тижнів, обіцяю! – Євген підійшов до дівчини і притягнув її до своїх обіймів. – Почекай трохи. Я не лишу свою дитину, обіцяю. І взагалі, Ларисі треба дякую сказати, за те, що вона нас познайомила.

– Вона дістала мене зі своєю допомогою! ТБ довго не дивися, більше гуляй, їж здорову їжу, – скривилася Аліна. – І вона постійно чіпає мій животик! Це так дратує!

– Ну сама вона не може стати мамою, – жорстокі слова потрапили прямо в душу Лариси. Вона наївна, вірила, що чоловік її кохає і такий вірний їй…

Насамперед дівчина попрямувала в гості до Наталі, не дарма ж та прямо сказала – не лізь. І жінка підтвердила її найгірші переживання.

– Так я знала. Застала їх якось разом, тому й виставила, – з легкою усмішкою промовила вона. – Я ж тобі казала, не лізти?

– А чому ви просто правду не сказали мені? Ви ж мене з дитинства знаєте!

– Аліна негідниця, але моя дочка.

І все? Цим можна виправдати небажання говорити правду? Мовляв, я ж натякнула…

Лариса ледве стримувала себе. Вона лише хотіла допомогти нещасній подрузі! А вийшло все так…

P.S.

Лариса розлучилася з чоловіком і вмовила батька не руйнувати бізнес колишнього чоловіка. Просто відійти вбік і більше не надавати жодної допомоги. Цього, до речі, виявилося достатньо.

А Аліна народила сина. Ось тільки живе вона досі на орендованій квартирі і отримує аліменти у твердій грошовій сумі. Від Микити. Син виявився його…

Вам також має сподобатись...

Валя святкувала день народження. – Щоб обов’язково була на моєму святі! – запрошувала вона свою подругу Риту. Рита зайшла до Валі. Її бабуся вже сервірувала стіл, а Валя все ще поралась на кухні. – Та у вас тут бенкет! – усміхнулася Рита. – Допомогти? – Ні, ти сідай. Будеш мене оцінювати, – відповіла Валя. – Я маю всім показати, чому мене навчили в кулінарному! Дівчата сіли за столом серед рідні Валі. Гості куштували салати, закуски. І ось Валя принесла до столу на таці якусь страву накриту високим баранчиком. Вона відкрила кришку і всі ахнули від несподіванки

Ігор повертався з роботи пізно. По дорозі додому він зайшов у квітковий магазин. Там він купив для своєї коханої дружини Ірини найкрасивіший букет троянд і поспішив додому. Ігор зайшов у підʼїзд, весело наспівуючи якусь пісеньку. – От Іринка моя зрадіє! – думав він. – Зараз здивую її квітами і поведу в дорогий ресторан… Ігор підійшов до квартири і спробував відкрити двері своїм ключем, але потрапити всередину він не зміг! Двері були зачинені на засув… На порозі стояло кілька сміттєвих пакетів. Ігор зазирнув в один з них і оторопів від побаченого

Ліля прийшла з роботи пізніше, ніж зазвичай. – Ти чого так пізно? – зустріла її в коридорі мама. – На вулиці дощ. В пробку потрапили, – пояснила дочка. Ліля пройшла на кухню. Мати пішла слідом. – Я склала список продуктів, які треба купити, – сказала мати, і дала дочці список. – Добре, куплю, – відповіла Ліля і взялася за приготування вечері. Мати пішла у свою кімнату. Ліля почистила картоплю і поставила її варитися. Раптом жінка почула, як мати в свої кімнаті, з кимось гучно розмовляє по телефону. Ліля прислухалася до розмови і застигла від почутого

В Олени не стало бабусі… Наступного дня вони зі своєю сестрою вирушили на цвинтар. Серед старих памʼятників вирізнявся новий хрест… Під високим деревцем поряд зі своїм чоловіком була бабуся. Поховала бабуся його молодим, але так заміж вона й не вийшла – сина виховувала, потім внучок. Олена нахилилася поправити стрічку на вінку, як раптом хтось взяв її за рукав! Олена відсахнулася. – Що там таке?! – сестра сховалася за її спиною. Олена набралася сміливості, присіла, відсунула трохи вінок і ахнула від несподіванки