Життєві історії

Настя з чоловіком поїхали обирати подарунок на день народження молодшій доньці. Тільки-но вони відʼїхали з дому, як Анастасії зателефонувала старша дочка Рита. – Все добре? –  захвилювалася жінка. – Бабуся з дідусем приїжджали привітати Ганусю. Привезли подарунок! – повідомила Рита. Настя поцікавилася у дочки чи довго були родичі. – Ні, хвилин п’ятнадцять, – зніяковіло відповіла дівчинка, і Настя зрозуміла, що дочка щось недомовляє. – Рито, все нормально? – перефразувала запитання мати. – Як би так і як би ні, – ледь чутно промовила дочка, важко вдихнула і все розповіла матері. Анастасія вислухала доньку і застигла від обурення

– Коли святкуватимемо п’ятиріччя онуки? – Поцікавилася у Анастасії радісна свекруха.

– Ми не влаштовуватимемо бенкет, немає стільки грошей, – відразу ж, бажаючи припинити всі подальші питання Ніни Василівни, відповіла жінка.

– Я і не прошу тебе влаштовувати шикарне гуляння, – скривилася свекруха, – але зібрати рідню можна було. Все-таки цікаво подивитися, як виросла дитина.

– Ви й так її бачите кілька разів на місяць, – рішуче заперечила жінка.

– Я не про себе, – похмуро пробурчала Ніна Василівна.

– Покличеш одного, доведеться й іншого. Зрештою доведеться кликати всю рідню і весь день готувати, – закотила очі Анастасія. – Ні, ми тортик купимо у п’ятницю, у суботу посидимо всією родиною.

Ніна Василівна невдоволено скривила обличчя, позиція невістки її явно дратувала.

– Невже й шматочка тортика ми недостойні? – насупилась жінка. – Ми планували Ганнусі подарунок вручити.

– Можете нічого не дарувати, – сказала Анастасія.

На цій ноті розмова між свекрухою та невісткою закінчилася. Ніна Василівна залишила квартиру родичів у великому роздратуванні.

Декілька днів вона не дзвонила, а в четвер раптом знову вийшла на зв’язок.

– Ти не передумала? – уїдливо запитала Ніна Василівна.

– Ні, – сухо відповіла жінка.

Свекруха не знайшла, що ще сказати невістці і мовчки поклала слухавку. У п’ятницю Анастасія купила торт для дня народження доньки та поставила його в холодильник.

До того ж несподівано діти запросили парочку салатів та курку-гриль, тому жінці нічого не залишалося, як трошки приготувати для сім’ї.

– Нікого кликати не будемо, чи ти передумала? – поцікавився чоловік, помітивши, як порається на кухні Анастасія.

– Ні, ні, нікого кликати не будемо. Твоїх і своїх я вже попередила, – випередила усі подальші запитання жінка. – Минулого разу стільки грошей пішло, що нічого не хочеться.

Покличеш бабусь і дідусів, треба тоді тітку і дядька кликати. Народу вже чоловік п’ятнадцять-двадцять набереться.

Краще навіть і не починати. Андрій кивнув на знак згоди і пішов у зал.

Наступного дня, залишивши дітей вдома, подружжя поїхало у справах, щоб після повернення скромно відзначити день народження доньки.

На все про все у них пішло близько двох годин. Перед тим, як вони відвідали останню зупинку у своєму маршруті, Анастасії зателефонувала старша десятирічна дочка Рита.

– Все добре? – схвильовано поцікавилася жінка, вирішивши, що дочка не могла зателефонувати просто так.

– Бабуся з дідусем приїжджали привітати Ганусю. Привезли їй подарунок! – Діловим тоном повідомила дівчинка.

Слова дочки переконали жінку напружитись. Намагаючись не переживати, вона спокійно запитала Риту, чи довго були родичі.

– Ні, хвилин тридцять, – зніяковіло відповіла дівчинка, і Анастасія зрозуміла, що дочка щось недомовляє.

– Рито, все нормально? – перефразувала своє запитання мати.

– Як би так і як би ні, – розтягуючи слова, ледь чутно промовила дочка.

Анастасія різко замовкла, чекаючи на продовження оповідання.

– Загалом, бабуся без дозволу брала з холодильника торт та салати! – на одному подиху сказала дівчинка. – Я не змогла їх вберегти…

Слова доньки здивували Анастасію настільки сильно, що вона кілька секунд витримала паузу.

– Не хвилюйся, твоєї провини в цьому немає, – намагаючись зробити вигляд, що нічого не трапилося, підбадьорила дочку матір.

Вона важко зберігала самовладання, почувши шокуючу новину про те, що свекруха підчистила їх холодильник і зменшила обсяг святкового столу.

Закінчивши розмову з Ритою, Анастасія подивилася на чоловіка і, стиснувши губи, промовила:

– Твої батьки побували у нас у гостях.

– Подарунок привозили?

– Так, заразом і спробували нашу святкову вечерю, – пробурчала жінка і заправила за вухо локони волосся.

— Не думаю, що вони все з’їли, — нервово засміявся Андрій, сподіваючись, що так воно і є.

Дорогою до будинку Анастасія сильно переживала. Їй не хотілося думати, що свекри могли з’їсти все, що вона приготувала для своєї сім’ї.

Подумки жінка переконала себе, що вони обійшлися парою шматочків торта.

Проте вдома на неї чекав великий сюрприз. Кухня зустріла свою господиню раковиною із брудним посудом.

По тарілках Анастасія зрозуміла, що батьки чоловіка їли не лише торт, а й інше.

Від усвідомлення того, що холодильник може бути порожнім, жінка глибоко вдихнула і спробувала заспокоїти себе.

Різко відкривши дверцята холодильника вона усвідомила, що мала рацію. Свекри з’їли більше половини всіх салатів, а від курки в духовці залишили тільки маленький шматочок.

Торт теж виявився сильно під’їденим, але родичі чоловіка залишили сім’ї по шматочку торта. Анастасія не могла зрозуміти, куди поділося все інше.

Не могли ж дві людини стільки всього з’їсти.

– Рито, бабуся з дідусем точно були самі? – Уточнила у дочки жінка.

– Точно! – запевнила її дівчинка.

В цей час на кухню зайшов Андрій. Невдоволена жінка кинулась йому назустріч і почала скаржитися на свекруху.

– Подивися, що твої батьки залишили нам на вечерю! – процідила Анастасія.

Чоловік скривився. Йому було неприємно усвідомлювати, що батьки могли викинути подібний фокус.

– Подивися! Подивися! – стояла на своєму жінка.

Андрієві нічого не залишалося, як наблизитися до неї і переконатися в тому, що вона має рацію.

Найбільше чоловіка здивував торт, який був пристойно обполовинений. Якоїсь миті йому навіть захотілося дізнатися у матері, чому батьки раптом вирішили їх об’їсти.

– Ой, то ми взяли ще твоїм племінницям. Ви ж їх теж не покликали до себе в гості, — засуджувала Ніна Василівна.

– Хто дозволяв? – із викликом запитав Андрій.

– В сенсі? Ми привезли подарунок та поїли у вас. Що в цьому такого? – Несвідомо запитала мати.

– Ви майже все з’їли! Що ми їстимемо?

– Настя ще приготує, – з насмішкою промовила Ніна Василівна. – Мене взагалі обурило те, що вона сказала, ніби не накриватиме стіл, а сама взяла і приготувала.

– Це була їжа для нас, для нашої родини.

– Якщо не збиралися святкувати, не треба було й готувати стільки, – докірливо відповіла жінка.

– Може, нам взагалі нічого не їсти без вашої присутності?

– Не насміхайся, ти чудово зрозумів, про що я говорю, – пробурчала Ніна Василівна і поклала слухавку.

Андрій, слухаючи короткі гудки, упіймав себе на думці, що мати його ж і виставила винним у тому, що вони самі з’їли святкову вечерю.

У результаті подружжю знову довелося їхати до магазину. Тільки цього разу за тим, щоб купити готову їжу.

– Шкода, твої салати завжди смачніші, – зітхнула Рита, копирсаючись вилкою в тарілці.

У відповідь Анастасія лише посміхнулася і знизала плечима. Святкова вечеря, завдяки свекрусі, була зіпсована.

Вам також має сподобатись...

Алла цілий день крутилася біля плити, накришила салатів, зварила холодець, накрутила голубців. Аякже ж?! Сьогодні син приведе свою наречену, знайомитися. Пролунав дзвінок у двері. – Прийшли! – вигукнув батько і вийшов зустрічати гостей. – Це Наталка! Моя наречена! – представив дівчину Віктор. – Дуже приємно! Ходімо за стіл, – усміхнулася Алла. Посиділи трохи за столом, поговорили. – Наталці вже час додому. Я проведу її, – ближче вечора сказав син і молоді вийшли з квартири. Як тільки за гостею закрилися двері Алла вигукнула до чоловіка: – Ні, ти це бачив?! – Що бачив? – чоловік здивовано дивився на дружину, нічого не розуміючи

Світлана повернулася додому. Прислухалася. На кухні шуміла вода, дзвенів посуд. – Цікаво, хто там господарює? – подумала Світлана. Тихенько відчинила двері і застигла. – Мама? – здивувалася Світлана. – Так, як ти смієш показуватись мені на очі після того, що ти вчора наробила? – А що такого я зробила? – нерозуміла мама. Світлана дивилася на матір і не могла зрозуміти, чи вона правда не розуміє, що наробила, чи притворяється

Михайло з Марію після роботи поїхали до супермаркету, купили продукти та виришили додому. Марія відкрила двері квартири своїм ключем, зайшли в коридор. – Давай пакети мені, я віднесу на кухню, розпакую, – сказала Марія. Михайло віддав пакети дружині, а сам почав знімати куртку. – Це що тут таке! – раптом вигукнула Марія. – Ти чого голосиш? – здивувався чоловік. – Ходи сюди, сам все побачиш! – пояснила вона. Михайло швидко зняв куртку, роззувся, зайшов на кухню і застиг від побаченого

Василь прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем й увімкнув світло у коридорі. – Юлю, Вірочко, я вже вдома! – гукнув він дружину і доньку. – Я тут зайшов по дорозі в магазин, купив продуктів, смачненького… – Василю, нам треба поговорити, – раптом зупинила його Юля, яка вийшла з кімнати. – Ходімо на кухню, Вірочка спить… Василь здивовано пішов за дружиною. – Ну, говори, що сталося? – сказав він Юлі. – Сталося дещо незвичайне, – якось дивно промовила дружина. – Ось дививсь сам… Юля простягнула чоловікові якийсь аркуш паперу. Василь швидко прочитав, що там написано і оторопів від несподіванки