Життєві історії

Таїса збирала свою виїзну валізку. Сьогодні їй зателефонувала постійна клієнтка і попросила зробити їй манікюр на дому. Увійшовши в становище клієнтки, Таїса погодилася. Доїхавши до дому Дарини, Таїса припаркувала свій автомобіль біля будинку. Набрала номер квартири в домофоні. Пересмикуючи плечима від прохолоди, увійшовла в теплий під’їзд, викликала ліфт. Вона замріяно посміхалася, занурившись у думки про своє. Жінка натиснула на дверний дзвінок, за хвилину двері в квартиру Дарини відчинилися, а Таїса застигла як вкопана. – Олег? А ти що тут робиш? – тільки й сказала Таїса, незрозуміло дивлячись на свого чоловіка

Таїса якраз завершила робити манікюр попередній клієнтці і прибирала зі столу. Вона мала обідню перерву, і вона планувала забігти до кафе поруч зі своїм кабінетом. Виїздами на будинок вона давненько не займалася, але валізка завжди була напоготові. Там старенька лампа, але ще робоча. Набір одноразового приладдя. Залишалося лише додати лаки.

Увійшовши в становище постійної клієнтки, подумавши, що чоловік все одно сьогодні попередив, що затримається на роботі, а сумувати одній в чотирьох стінах не хотілося, Таїса одразу погодилася приїхати.

– Ви мені тільки скажіть, Дарино, в якій кольоровій гамі хочете манікюр, щоб я підібрала відтінки.

– А це на вашу думку. Адже я завжди довіряюся вам. Я хотіла б трохи прибрати довжину, адже все одно мені зовсім скоро до пологового будинку. Зробимо щось ніжне і нехитре. Думаю, що багато часу я у вас не заберу.

Таїса погодила з Дариною зручний час і пішла на обід. Настрій чомусь був похмурим. Все небо затягло чорними хмарами, і хоч дощу не було, а здавалося, що небо ось-ось роздасться громом. Хотілося плакати, їсти солодощі, дивитися мелодрами, закутавшись у плед. Таїса раптом подумала – чи не вагітна вона. 

Заскочивши в улюблену пекарню по дорозі до клієнтки, бо на зворотному шляху вже не встигла б до закриття, Таїса купила улюблені тістечка. Олег у неї теж був тим ще ласуном. Напевно, зрадіє. Вона написала чоловікові, що дуже сумує за ним, і він надіслав у відповідь смайлик-сердечко. На душі стало світло-світло та радісно. Тепер вже плакати не хотілося зовсім, тільки сміятися, співати, кружляти в танці.

Доїхавши до дому Дарини, Таїса побачила мряку на лобовому склі. Скоріш за все, за кілька годин піде дощ. Поставивши машину ближче до під’їзду жінка вийшла, набрала номер квартири в домофоні.

Пересмикуючи плечима від прохолоди, увійшовши в теплий і напрочуд сухий під’їзд, Таїса викликала ліфт. Вона замріяно посміхалася, занурившись у думки про своє. Стискаючи ручку валізки, Таїса думала, як повернеться додому, прийме гарячу ванну, приготує смачний чай. Олег теж має повернутися до цього часу. Так як завтра у чоловіка вихідний вони могли б відпочити разом.

Двері в квартиру Дарини відчинилися, а Таїса застигла як вкопана. Безглузда усмішка мала б уже зійти з губ, але вона залишалася статуєю, кам’яним виразом, надто неприродним і безглуздим.

– Олег? А ти що тут робиш? – Видавила з себе Таїса, дивлячись на чоловіка, одягненого занадто по-домашньому.

– Таїсо? Ти як мене знайшла? Я ж передачу даних на телефоні… вимкнув!.. То це ти той майстер! – Олег схопився за голову.

З-за його спини з’явилася  тендітна миловидна дівчина. Вона посміхнулася Таїсії, погладжуючи свій округлий животик.

– Таїсо, ви проходите у вітальню. Олег, ти чого гостю тримаєш? Нехай заходить. Думаю, нам є про що поговорити.

– Ти спеціально це підлаштувала? – крізь зуби процідив Олег, обернувшись до Дарини.

– Ну як тобі сказати… Твоя дружина виявилася надто не розумною. Довго до неї не доходило, адже я вже всілякі натяки кидала. Якби розумна була, давно зрозуміла б, що не так. Вона вперто робила з себе невинну. Ось і зараз дивиться так, ніби нічого не сталося. Це мій Олег, Таїсо. Я вам розповідала про нього. Незабаром у нас із ним народиться син. Ось він ремонт у дитячій робить. Хочете подивитися? Дружина йому дісталася пустоцвіт… як Олег зрадів, коли дізнався, що я вагітна.

– Замовкни! – вигукнув Олег.

Він схопив Таїсу за руку, а в голові тієї крутилися думки… крутилися. Вони вступили в справжнісіньку, суперечку. Розумом тепер жінка розуміла, що це кінець всьому, а ось остаточно прийти в себе, і втекти подалі від сорому не могла. Вона дивилася на свого коханого чоловіка, на безсоромно усміхнену клієнтку. Дивилася, а відреагувати якось не виходило.

– Ну що? Ви нарешті відпустите чоловіка? Він шкодує вас, але незабаром стане татом. Його родина тут, а не там! – Напирала все сильніше Дарина.

– Я тобі сказав замовкни! – вигукнув Олег. – Сховайся в кімнаті. Як ти посміла мене так підставити. Таїсо, дай я тобі все поясню. Я маю покаятися перед тобою.

Чоловік виглядав схвильованим. Вийшовши з заціпеніння, Таїса подивилася на самовдоволену посмішку Дарини. Вона похитнулася і перевела погляд на чоловіка. Нині Дарина почувала себе переможницею. Напевно, хвалила себе за те, що так провернула все, переконала Таїсу розплющити очі на зради чоловіка. Ось тільки залишати приємний смак перемоги дівчинці, що зруйнувала сім’ю, Таїса не збиралася. Вона достатньо зраділа, але скуштувати свій тріумф не зможе.

– Олег… ти переодягайся і спускайся. Я тебе в машині чекатиму. Дарино, даремно старалися. Ми з Олегом любимо одне одного, тож місце дружини вам не зайняти, як не крути і як не намагайся.

– Та як ви можете! Хіба не розумієте, що я чекаю від нього дитину? Ви йому не зможете народити! Олег буде щасливий зі мною.

Дарина почала хапатися за животик, а Таїса розвернулася на місці і швидко пішла. Вона поки не знала, як вчинить, але закочувати сварку не збиралася, як і опускатися в сльози. Чоловіки зраджують, та що там – жінки теж. Таїса чудово це знала. Її батько зраджував матері якийсь час. Таїса так часто бачила, як мама лила сльози ночами, чекаючи на чоловіка від чергової коханки, а потім приймала його. Пізніше батько став розсудливим, але осад все одно залишився. Свого чоловіка Таїса любила, але чи готова піти граблями матері? Якщо зрадив зараз, то може повторити та зрадити знову. Почуватися зрадженою і ридати ночами як мати, жінка зовсім не хотіла. Вона сиділа в машині, з байдужістю дивлячись на краплі дощу, що крапали.

– Таїсо, будь ласка, дай мені шанс. Вислухай мене. Все зовсім не так, як ти думаєш! – почав просити Олег, сівши в машину.

– Ти її любиш? – спокійно спитала Таїса, подивившись на чоловіка.

– Ні. Я не люблю її, але не можу зараз залишити без підтримки через дитину. Це було лише один раз. Я не знаю, як так сталося, що вона завагітніла. Я навіть не пам’ятаю до ладу, як опинився у її квартирі. Ми відзначали парубоцький вечір Ігоря, адже ти пам’ятаєш … А прокинувся я в її квартирі. Як і що було, не пам’ятаю. Я відразу сказав їй, що нічого більше не буде, а потім Дарина вийшла на мене через Ігоря, сказала, що вагітна, що їй народжувати сказали, бо процедуру робити не можна. Я весь цей час місця собі не знаходив, не знав, як тобі сказати, з якого боку підійти. Таїсо, я тебе люблю одну. І я гадки не маю, як так вийшло. Я винен перед тобою, але благаю, вибач мене.

Таїсі здавалося, що вона перебуває уві сні. Заснула і все це просто поганий сон, від якого вона обов’язково дуже скоро прокинеться. Та тільки де там? Все відбувалося в реальності.

Хотілося повірити чоловікові, але від правди нікуди не втечеш – у нього незабаром народиться дитина на стороні. І він потребуватиме уваги батька. І чи правду говорив зараз Олег? Чи просто намагався виправдатися?

– Сядеш за кермо? У мене зараз трохи не той стан … – сказала хриплуватим голосом Таїса.

– Звичайно.

Олег сів за кермо і повільно повів машину у бік будинку. Він не хотів поспішати, бо дощ зарядив сильний. У таку погоду важливий обережний рух. Слідкувати доводилося за іншими машинами уважніше, ніж зазвичай, але це не допомогло уникнути біди. Останнє, що почула Таїсія – звук гальм і слова чоловіка:

– Таїсо? Таїсо! Ти в порядку? Я люблю тебе! Живи, будь ласка!

А в себе Таїса прийшла в палаті. Медсестра одразу ж поспішила заспокоїти, сказала, що дитині нічого не загрожує, і Таїса відбулася легким пережиттям.

– Дитина?

Значить, таки вагітна!.. Як же не вчасно. А наступної миті виникла така думка:

– А мій чоловік? Як він?

– Ваш чоловік прийняв все на себе. Зараз він у тяжкому стані. Поки що складно судити, що буде далі. Ви тільки не хвилюйтесь. Вам зараз потрібно за дитину свою турбуватися.

Минуло два тижні. Весь цей час Дарина надзвонювала до Таїси, сказала, що народила сина і просила, щоб Олег приїхав за ними на виписку.

– Сама по нього приїдеш, коли Олега випишуть? Спеціалісти кажуть, що він не зможе підвестися.

– Як це не може? Ви мені обманюєте! – вигукувала Дарина. – Цього не може бути!

Таїса намагалася не давати собі зайвий раз переживати, тому скидала дзвінки щоразу, коли Дарина переходила на вигуки. Як бути далі, Таїса не уявляла. І любити чоловіка не могла припинити, незважаючи на зраду. Вона не могла залишити його, хоч прийшовши в себе, Олег зажадав здати його до спеціалізованого закладу.

– Я тебе не люблю! – Заявив він дружині. – Нікого, крім себе, не любив і не люблю! Бачити тебе не можу. Йди звідси.

Видно було, що він видавлював із себе кожне слово. Він намагався переконати Таїсу відмовитися від нього, але вона не могла так вчинити.

– Що думаєш робити далі? Олег не дозволить тобі звалити турботу про нього на свої плечі, – почав розмову Ігор, друг Олега, коли вони з Таїсою зустрілися біля його палати.

– Знаю, але залишити його я не можу, незважаючи на зраду.

– Зраду? Ти ту Дарину маєш на увазі? – посміхнувся Ігор. – Таїсо, там така справа… ніякої зради не було, власне. У неї з твоїм чоловіком не було нічого. Ми його туди з хлопцями привезли, пожартувати просто хотіли. Я говорив Олегу, але він не вірив, звинувачував себе, казав, що не знає, як тобі в очі далі дивитися, що зобов’язаний про дитину подбати. Від кого вона народила насправді там ще велике питання. У них з Олегом не було нічого, але ж він у біді залишити не міг. Сумнівався, казав, що треба буде тест зробити, щоб, точно, переконатися, що не було в них нічого. Сварив нас за жарт такий, та й ми самі сотню разів пошкодували.

Таїсі хотілося посваритися з Ігорем. Що за жарти такі? Якщо він говорив правду, то це через їх жарти її чоловік зараз опинився в такому становищі. Про свою вагітність говорити Олегу Таїса поки що не поспішала. Вона не хотіла навантажувати Олега додатковими проблемами, а тепер дізналася про цей нібито жарт і зовсім не розуміла, як бути далі.

Наполягавши на зустрічі з Дариною, Таїса попросила зробити тест. Дівчина відразу ж пішла у відмову, почала говорити, що вона не зобов’язана, а дитину вже все одно на Олега записувати не стане, адже аліменти він платити тепер навряд чи зможе.

– Я його покохала! А він… все твердив, що дружину кохає, – бурмотіла Дарина.

– Дарино, скажи чесно – у вас було щось? Чи ти розраховувала насолити мені та зруйнувати наш шлюб із Олегом? Будь ласка, скажи мені чесно.

– Та сенс тепер приховувати? Мені такий все одно не потрібен. Не було з ним нічого. І дитина ця не його. Я розраховувала, що у нас з’явиться справжня сім’я… але коли він тепер в такому становищі, боротися за нього далі не буду.

Вислухавши Дарину, Таїса просто розвернулася на місці і пішла. Таїсія приїхала до чоловіка і розповіла про розмову, що відбулася.

– Це нічого не змінює. Я не зрадив тебе, але все одно не люблю тебе. Іди та перестань втручатися в моє життя.

– Я піду, якщо ти так просиш, – крізь сльози видавила з себе Таїса. – Однак ти повинен знати, що я чекаю на нашу з тобою дитину. Він потребуватиме батька, тому подумай… готовий опустити руки і залишити нас чи боротимешся… заради малюка.

На очі Олега навернулися сльози, але він жодного слова не сказав дружині. Як і пообіцяла, Таїса перестала зʼявлятися перед очима чоловіка та відвідувати його. Вона передавала йому домашню їжу через його друзів, питала його стан.

Минуло вісім із половиною місяців, і Таїса народила красуню дочку. Олег весь цей час не давав себе знати, залишався в медустанові, але жінка вірила, що одного разу вони зустрінуться знову.

У день виписки вона ледве втрималася на ногах, побачивши, як Олег крокує до них із дочкою.

– Вибач мені, що проганяв тебе? Я не хотів стати тягарем, але реабілітація дає плоди. Я скоро відновлюсь повністю…

Олег дивився на дочку, яку Таїса тримала на руках, ледве стримуючи сльози. Дівчинку забрала мама Таїси, яка приїхала до них у місто, щоб допомагати з онукою. Таїса обхопила обличчя чоловіка руками, дивлячись йому в очі і прошепотіла:

– Я знала… Знала, що одного разу ти повернешся.

Вам також має сподобатись...

У Гната Васильовича не стало дружини. Після поминок він довго жив сам і нарешті по нього приїхав онук із дружиною. Вони вирішили продати будинок діда і купити простору квартиру на всіх… Гнат Васильович наче помолодшав після їх приїзду! Тепер у нього були плани на майбутнє… Будинок продали, документи підписали. Гнат Васильович зібрав сумку. Проводили його всією вулицею. На вокзалі онук посадив діда в залі очікування, а сам вийшов купити води… Але ні через пів години, ні через годину онук так і прийшов! Гнат Васильович застиг від несподіваної здогадки

Ніна підливала огірки, коли подзвонив телефон. Дзвонила свекруха. – Ніно. Нам треба серйозно поговорити, – відразу сказала Марина Леонідівна. – Слухаю, – зітхнула Ніна. – Ніно, що ти робиш? Зовсім Миколу заїздила. Розумію, що ти сумуєш. Так приїхали б разом. – почала свекруха. – Я не розумію ви про що? – здивувалася Ніна. – Як не розумієш? Він до обіду з батьком працює, а потім їде до вас.Уяви, скільки він вже наїздив за тиждень, – пояснила Марина Леонідівна. – Я нічого не розумію. Ми Миколу вже тиждень не бачили! Так куди ж він їзде? – здивовано запитала Ніна, нічого не розуміючи

Ганна повернулася додому рано, з важкими пакетами у руках. – Ліда Федорівно, я вдома, – гукнула вона з коридору до свекрухи. – Добре. А Олега ще нема? – відгукнулася з кімнати жінка. – Він сказав, що затримається, – пояснила невістка. Ганна швидко переодягнулася, розпакувала пакети і взялася за приготування вечері. Жінка чистила картоплю на кухні, як раптом почула, що свекруха у своїй кімнаті з кимось розмовляє по телефону. Ганна прислухалася до розмови і застигла від почутого

Аня присіла на лавці поруч з маминою могилкою, і не витримавши, розплакалася. – Привіт, мамо, як же мені… погано без тебе, – тихо промовила вона. Раптом, жінка відчула, що її спину щось зачепило. Вона швидко обернулася, і помітила яскравий м’ячик. А до неї підбігла дівчинка років чотирьох і зупинилася. – Мамо, це ти? – пролепетала дівчинка. Аня застигла, нерозуміючи, що відбувається