Життєві історії

Ніна Федорівна прокинулася рано. Виглянула у віконце. Надворі ще темно. Снігу за ніч багато випало. – Ох, як набрид цей сніг, – звично пробурчала вона. Вийшла Ніна на ґанок, дивиться а з сусіднього ґанку чоловік сусідки Надії рукою їй махає. – Надію вночі швидка забрала. Погано їй стало, – сказав він. Ніна кинула лопату і забула про сніг, кинулася в будинок, швидко зібралася і поїхала до подруги. Ніна зайшла в палату до Надії і застигла від побаченого

Ніна Федорівна прокинулася рано. Виглянула у віконце. Надворі ще темно. Снігу за ніч багато випало. І він все падає і падає.

– Ох, як набрид цей сніг, – звично пробурчала вона.

Ніна, Федорівною її рідко називали, попила чаю, одяглася і вирушила розчищати подвір’я від снігу. Жила вона одна у своєму будинку, до якого її 69 років тому принесла з пологового будинку матір.

Щоправда, будинок останніми роками підремонтували. Зробили фасад із сайдингу, провели воду, каналізацію. Навіть душову кабінку тепер має. Краса!

Вийшла Ніна на ґанок, дивиться а з сусіднього ґанку Надін чоловік Сашко рукою їй махає. Будинки у них стоять поруч, городи розгороджені. Городами вони один до одного і ходять стежкою.

Ніна поспішила до нього. Сашко з дому вийшов, це не на добро. Він нездужає і з дому він виходить рідко, особливо взимку. Будинок у них теж цілком упорядкований. Сніг завжди Надія сама чистить.

– Надію вночі до міста відвезли. Швидка забрала вночі, – сказав він.

Ніна кинула лопату і забула про сніг. Брат вдень прийде та почистить. Вдома вона зателефонувала до лікарні, їй повідомили, що її найкраща подруга в палаті, стан важкий.

… Ніна та Надя були молодшими у родині. Вони росли разом. Разом ходили до дитячого садка, потім до школи. Дружили їхні батьки, їхні брати та сестри. І в тій, і в іншій сім’ї було по троє дітей.

У школі обидві дівчата були жвавими та рішучими. Щоправда, Ніна вчилася краще, а Надя слабенько. Ніна була активісткою,  Надя звичайна школярка, але це не заважало їхній дружбі.

Після школи подруги не поїхали із рідного села. Батьки були вже у роках, старші діти жили у місті. Дівчата вирішили батьків не кидати. Ніна вступила до інституту на заочне відділення, а Надя далі вчитися не захотіла.

Влітку Надя познайомилася з приїжджим хлопчиною. Літо пролетіло швидко. Восени Надя зрозуміла, що чекає на дитину. Написала хлопцю, але не відповів. Довелося зізнаватись матері.

Мати думала – думала та придумала. Вона відправила дочку до своїх далеких родичів на Житомирщину від людських пересудів подалі.

– Поживеш там трохи і повернешся з дитиною. Скажеш, що розлучилася з чоловіком, от і добре буде. І батько сваритися не стане, – говорила вона на прощання Наді.

Надя прожила вдалині від будинку 25 років.

Вона народила сина. Потім вийшла заміж. Жила з чоловіком. Додому приїжджала рідко. Далеко. Ніколи. То свій будинок будували, то городи. Усе справи, справи…

Але з подругою Ніною Надя зв’язок завжди підтримував, переписувалися вони постійно. Ніна навіть у гості до неї їздила кілька разів.

Ніна працювала у чоловічому колективі, але заміж так і не вийшла. Було в її житті кохання, але не склалося… Вона була високою, такою потужною на вигляд, їй навіть зовні було важко підібрати собі хлопця.

Наприкінці 90-х Надя овдовіла. Вона залишила будинок і господарство синові, а сама повернулася до рідного села. Батька вже не було на світі. Мати була дуже старенька. Незабаром і її не стало.

Ніна на той час також залишилася без батьків. Вони пішли з різницею у півроку. Ось тоді подруги розгородили городи та протоптали стежку від будинку до будинку. Більше вони надовго не розлучалися.

Надя за півтора року зійшлася з самотнім чоловіком Олександром.

– Ніяк без чоловіка жити не можеш! Навіщо він тобі на старість років? – Запитувала Ніна.

– Тобі добре! У тебе тут брат, племінники, дружини племінників, улітку вся рідня приїжджає, все допомагають, а я одна. Мені теж помічник потрібний у своєму будинку, – виправдовувалася Надя.

Їй справді було легше і веселіше із Сашком. Це останніми роками він нездужати почав, а так він їй багато допоміг: і будинок впорядкував, і на машині возив куди треба. Машину вони разом купили, стареньку, але хорошу.

Бувало подруги і сварилися, але не надовго. Швидко відходили. Надя все нарікала Ніні, що та могла б хоч собі народити дитинку і не жити даремно. Ніна ображалася. Вона не почувалася самотньою, постійно хтось у будинку є. Влітку всі дружно на городі працюють.

У Надії на пенсії виявилися нові здібності. Вона почала масажі робити, недуги різні знімала. Начебто навчила її цьому мати першого чоловіка.

Ніна сміялася з неї: – Чому ж мені не допомогли твої таланти, коли я занедужала?

– Бо ти не віриш!  Віра потрібна, – відповіла їй ображена Надія.

…У палату Ніна приїхала до подруги, коли Надю перевели до спільної палати. Вона її не впізнала. Надя сильно здала. Вона дивилася на неї незрозумілим поглядом, не розмовляла.

За два тижні дозволили забрати її додому без жодних гарантій. Позитивної динаміки немає, і навряд чи з’явиться. Немає сенсу тримати далі у відділені.

– Доживати додому відправили, – зрозуміла Ніна, але собі вирішила, що так просто подругу не віддасть.

Увечері Ніна нагодувала Надію наваристим курячим бульйоном, і вона заснула міцним сном.

– Заберу її до себе, якщо що, – вирішила Ніна.

Вранці вона прийшла до Наді. Зварила їй кисіль та свіжий бульйон. Надя дивилася на неї ясним поглядом. Вона її впізнала. Дня через два Надя сказала перше слово, і це слово було “Ніна”.

Я не подробиці розповідатиму про етапи покращення стану Надії. Скажу тільки, що Ніні забирати подругу до себе не довелося. Сашко не дозволив, і вона сама не захотіла покидати свій дім.

За півроку Надя майже повністю відновилася. Вона ходить, розмовляє, готує їжу. Багато і постійно допомагає подруга Ніна та її родичі.

Говорять, що жіночої дружби не буває.

Буває!

Та ще й така дружба, яка і з проблемами допомагає, і в радості підтримає!

Вам також має сподобатись...

– Катя, у вихідні поїдемо до батьків, познайомлю вас. Мама вечерю святкову організує, – радісно сказав Андрій. – Ой, я так хвилююся, Андрію. Раптом я їм не сподобаюся? – захвилювалася Катя. – Не хвилюйся, у мене батьки дуже хороші і прості, приймуть мій вибір. Я мамі казав, що ти найкраща дівчина на світі, – сказав Андрій і ніжно поцілував дівчину. – Добре. Я тоді подарунки куплю, незручно з порожніми руками їхати, – все ж погодилася Катя. Але дівчина навіть уявити не могла, чим закінчиться ця поїздка до батьків нареченого

Ганна Сергіївна читала книжку, як раптом пролунав дзвінок у двері. Жінка аж стрепенулася і поправила окуляри. Дзвінок повторився. Ганна Сергіївна здивовано пішла відкривати. Гостей вона не чекала. На порозі стояв молодик з букетом півонії. – Ганна Сергіївна? – запитав кур’єр. – Так, це я, – відповіла жінка. – Вам доставка, – сказав той. – Розпишіться тут… Ганна розгублено взяла букет. – Але ж від кого це?! – ахнула вона. – Має ж бути хоч якась записка? – Вибачте, мені сказали тільки доставити, – кур’єр попрямував до ліфта. Ганна Сергіївна поволі пішла на кухню й поставила квіти у вазу… А наступна неділя принесла новий сюрприз

Ганна помішувала ложечкою чай і задумливо дивилася у вікно… Десять років шлюбу з Ігорем. Чималий термін, щоб навчитися читати між рядків і відчувати фальш у голосі близьких. Ганна відставила чашку й пішла у спальню. Щось змінилося останнім часом у її сімʼї. Її чоловік Ігор став частіше затримуватися у своєї матері в гостях. Він повертався якийсь напружений, уникав дивитись Ганні в очі… Ганна відкрила шухляду письмового столу й застигла. Під купкою старих журналів лежала папка з документами, якої раніше там не було! А всередині… – Господи… – тільки й прошепотіла Ганна від побаченого

Федір прокинувся рано, але вставати не поспішав. Неділя, вихідний, можна й поніжитися в ліжку… – Федоре, ти чого лежиш?! – гукнула його з кухні дружина Ольга. – Нас батьки чекають! – Ольго, я не зрозумів, які ще батьки? – здивовано запитав чоловік. – Мої! – ахнула Ольга. – Твої тесть із тещею. Я ж учора тобі казала, що поїдемо до них на Великдень. Ти погодився. Щось змінилося, чи що? – Ох змінилося, Олечко… Я до твоїх батьків сьогодні їхати не буду! – Так, а що ж там таке сталося?! – Ольга дивилася на чоловіка і не розуміла, що відбувається