Життєві історії

Олена та Марина, рідні сестри, накривали стіл до вечері та обговорювали приїзд їхньої молодшої сестри Алли. – Сподіваюся, наша Аллочка прийде сьогодні одна, без свого чоловіка, – діловито сказала старша сестра Марина. – Він мене дуже дратує. Як хатня робітниця вона в нього. – Так, наша Алла – дуже чутлива, – підтвердила слова сестри Олена. – Я не розумію, що вона взагалі знайшла у ньому. У цей момент пролунав дзвінок у двері, і зайшла молодша сестра Алла. Марина глянула на неї і застигла від здивування

Олена та Марина, рідні сестри, які давно вже переступили сорокарічний рубіж, накривали стіл до вечері та обговорювали майбутній візит їхньої молодшої сестри Алли, за яку вони вважали себе відповідальними після того, як не стало їхньої матері.

Алла – також давно стала повнолітньою, їй уже близько тридцяти років, кілька років тому вийшла заміж і народила двох дітей: сина Петра і дочку Варвару, але для старших сестер все залишалася такою ж маленькою, незрозумілою, трохи недолугою маленькою, яку необхідно було привчати до порядку.

– Сподіваюся, наша Аллочка прийде сьогодні одна, без свого безглуздого чоловіка, – діловито сказала старша сестра Марина. Він мене дуже дратує. Зробив з нашої дівчинки хатню робітницю.

– Так, наша Алла – дуже чутлива і безхарактерна дівчинка, – підтвердила слова сестри Олена. – Вона зовсім розчинилася у своїх дітях і цьому чоловікові. Я не розумію, що вона взагалі знайшла у ньому. І навіщо їй було виходити заміж? Вона жила з нами, ми їй у всьому допомагали, вона навіть роботу в школі покинула, адже в неї з дівоцтва була мрія стати учителькою молодших класів.

– Так, Аллочка дуже змінилася після того, як вийшла заміж. Ми вже не можемо бути для неї авторитетом, адже ми хотіли лише найкращого для неї. Я й зараз відчуваю свою відповідальність за долю молодшої сестри. Адже вона залишилася у нас на руках зовсім немовлям, бідної мами не стало, коли їй було всього п’ять років.

– Так, добре, що ми з тобою на той час були вже дорослими людьми.

– Так, добре, що я змогла встановити опіку над вами, але ти ж була майже доросла, через рік стала повнолітньою, а бідна Аллочка – дитина, і зараз вона таке ж дитина. Я думаю, що сьогодні ми маємо з нею серйозно поговорити та переконати не кидати школу. Це ж її покликання.

І Марина, і Олена закінчили педагогічно інститут, і з юності працювали в одній школі, Марина була завучем і викладала хімію, а Олена – фізику і займалася паралельно науковою роботою. Алла під тиском сестер також вступила до педагогічного інституту, але у школі пропрацювала лише три роки, ніж сестри були дуже розчаровані.

У цей момент пролунав дзвінок у двері, і увійшла молодша сестра Алла. Це була мила, симпатична молода дівчина, але при погляді на старших сестер її погляд став якимось зляканим, а посмішка запобігливою.

Марина глянула на неї і застигла від здивування.

– Ти одна, – здивовано запитала Марина. – Слава Богу, що ти прийшла без свого чоловіка. Нам потрібно поговорити.

– Маринко, навіщо ти так ображаєш мого чоловіка, – несміливо промовила Алла. – Він – прекрасна людина і дуже хороший чоловік і батько. А одна я, бо має справи на роботі.

Насправді чоловік Алли Артем і сам не мріяв зустрічатися з її сестрами, які відверто його не любили.

Сестри Алли, які ніколи не виходили заміж і не мали своїх дітей, щиро не розуміли, навіщо створювати сім’ї, якщо є підтримка родичів. Вони всіляко перешкоджали свого часу їхньому шлюбу, але любов і завзятість Артема виявилися сильнішими за старших сестер, і Аллочка вийшла за нього заміж і навіть народила двох дітей.

Сестри сіли за стіл, і Олена одразу почала накладати на тарілку молодшої сестри шматочки курочки та печеної картоплі, а також підсунула з нею ближче салат, щедро заправлений майонезом, і поклала румʼяний окраєць.

– Їж, Аллочко, їж, ти стала зовсім худенькою.

– Ой, сестрички. Я щойно так важко скинула трохи кілограмів, які набрала після пологів дочки, а ви хочете мене знову годувати.

– Що? Ти сиділа на дієті? – обурено вигукнула Олена, – як це можна? Це, звичайно, твій чоловік придумав таке, що ти повна. Ти не мусиш йому підкорятися. Їж, що хочеш і не соромся. Заради його забаганки ти себе губиш!

Аллочці довелося неохоче взяти в руки вилку і покласти в рот шматочок запеченої картоплі, сестри дивилися на неї з напругою.

– Їж, їж, а взагалі ми хочемо з тобою поговорити на дуже серйозну тему, – повчально сказала Марина. – Це питання твого майбутнього.

– О, Боже, – зітхнула про себе бідна Аллочка.

Вона приблизно уявляла, про що з нею хочуть поговорити старші сестри, і заздалегідь говорилася дати їм відсіч, але чесно кажучи, не знала, як це в неї вийде.

Закінчивши з їжею і попивши чаю з тортом, від якого також ніяк не можна було відмовитися, сестри перейшли у вітальню і посідали на великий, ще бабусин, диван.

– Алла, – урочисто почала Марина. – Ми хочемо з тобою поговорити. Навіщо ти покинула школу? Зрозуміло, що ти була у декретній відпустці, але чому ти вирішила звільнитися? Ми знаємо, що ти подала заяву. Що ти збираєшся робити?

–Так-так, – підхопив Олена. – Школа – це твоє покликання. Вчитель – це найблагородніша професія, а чим ти збираєшся зайнятитися? Ти, що, вирішила, сидіти вдома і варити своєму повелителю борщі і каші? Коли діти виростуть і стануть самостійними, а ти постарішаєш, він приведе до хати молоду дружину, а тебе виставить. Жінка має бути самостійною.

– Я звільнилася, тому що я працюватиму разом з Артемом в його агентстві з влаштування свят. Я йому вже давно допомагаю, пишу сценарії для дитячих ранків, а іноді й сама виходжу в ролі аніматора, це мені дуже подобається. Це весело, і з дітьми спілкуюся.

– Які нісенітниці! – вигукнули обидві сестри в один голос. – Ти зовсім чи що! Ти кидаєш шляхетну професію, заради розваг!

– Але чому розваг? Усі хочуть влаштувати для своїх дітей незабутнє свято, наприклад, день народження або ще щось. Наше агентство дає відмінні прибутки, ми плануємо розширюватися, Артему потрібні надійні співробітники. Я також йому допомагатиму.

– Ти станеш працювати на свого чоловіка без зарплати, а потім він тебе виставить на вулицю! – грізно передрікла Олена.

– Ну що ви почали – виставить, виставить. Він нікуди мене не збирається виставляти, він мене любить. А в агенції я буду компаньйоном. Ми – рівноправні партнери, і зарплата у мене там у рази більша, ніж у школі.

– Так, він повністю підлаштував тебе під себе. Ти стаєш меркантильною.

На очах у Алли з’явилися сльози:

– Ну чому ви не хочете зрозуміти мене? Я щаслива у своїй сім’ї. А ви навіть моїх дітей не любите. Все вважаєте мене маленькою і безглуздо дівчинкою, яку треба постійно спрямовувати. Ви не хочете зрозуміти, що я люблю Артема і хочу працювати в його фірмі. Мені дуже подобається влаштовувати веселі свята та радувати дітей. Але я вас також люблю і вам дуже вдячна за все, що ви для мене зробили.

У цей момент у Алли задзвонив телефон, і вона поспішно взяла слухавку. Марина й Олена переглянулися і підібгали губи:

– Ну, звичайно, це її чоловік поспішає повернути свою служницю до домашнього вогнища. Не дає їй зайву хвилину з рідними людьми побути!

Алла поклала слухавку і стала поспішно збиратися:

– Вибачте, там удома діти одні, вони їсти хочуть і їх треба вчасно вкласти спати. Артем приїхав за мною і дуже поспішає, тож не піднімається до квартири. Наступного разу ми приїдемо всі разом і цілий день. Люблю вас.

І Аллочка повеселішала вискочила за двері, ледве встигнувши поцілувати сестер у щоки.

Олена та Марина подивилися один на одного зі сльозами на очах і сказали:

– Бідна наша дівчинка! Вона навіть не знає, яка насправді нещаслива. Як же вона живе з цією людиною, і старі діви обнялися і розплакалися від співчуття до молодшої нерозумної сестри…

Вам також має сподобатись...

Михайло вирішив свататися до своєї сусідки. – Але з чого ж почати, – міркував він. Зранку Михайло набрав у тачку дров і підкотив до воріт молодої жінки. – Лідочко, ось, тримай дрова. А то в тебе зовсім бачу нема, – сказав він. – Ой, то я гроші віддам, – заметушилася жінка. Михайло обурено замахав руками: – Не вигадуй, не візьму! Ліда стояла здивована. – Ну, дякую, дядько Михайло, вже не знаю, чим і віддячити, – сказала вона. Почувши слово «дядько» Михайло застиг з тачкою в руках

– Переїжджай до мене, – несподівано сказала Миколі кохана. – Що тебе там тримає? Чоловік не роздумував ні хвилини. Так несподівано, почало змінюватися його життя! Але раптом у Миколи не стало мами. На поминки вони поїхали разом з Мариною. І раптом зустріли там його колишню дружину зі своїм новим чоловіком! – Якщо тобі тепер дісталася мамина квартира, може не будемо нашу ділити? Залиш нам з дочкою, – проворкувала колишня. Микола аж сів на стільчик від такої заяви

Марія прийшла з роботи втомлена. Вона зняла туфлі, сіла у крісло й заплющила очі. – Ну й день сьогодні важкий, – подумала вона. Раптом задзвонив телефон. Вона неохоче встала з крісла, дістала телефон із сумки і глянула на екран. Дзвонив її брат. – Марійко, привіт! – почав швидко говорити Степан. – Тут Світланка моя, хоче у Київ перебратися! Нехай у тебе поки що поживе! Марія застигла з телефоном в руках

Славко поїхав до своєї сестри в село. Тетяна обійняла брата. Давно не бачилися. Рідко вона їздила до міста. Родичі посиділи за столом, згадали рідних, сходили на цвинтар. Наступного дня Славко ходив і оглядав подвірʼя, старий похилений сарай і кухню. – Так, при батьку все міцніше було, – зітхнув він. – Поживу я тут поки що… – Бачу, що й обріс ти, бороду відпустив, і змарнів, мабуть, не вариш собі супу й борщу? – сказала сестра. – І сорочки не прасуєш? – Та не прасую, – зітхнув Славко. А за тиждень Тетяна почала хмуритися спостерігаючи, що робив брат