Історії жінок

Олеся вийшла заміж за Кирила. Чоловік непогано заробляв і мав власну квартиру. Ніби все йшло добре, але Кирило був дуже ревнивим. Коли чоловік дізнався, що Олеся чекає дитину, то радісно вигукнув: – Ну нарешті! Як і має бути, Кирило зустрів свою дружину з пологового будинку і привіз додому. – Перший час тобі допомагатиме моя мама, – заявив чоловік. – А потім, коли освоїшся, то будеш няньчитися сама… Олеся була дуже рада допомозі свекрухи. Та вже через два місяці Кирило попросив свою матір приходити до них тільки в гості… А потім сталося дещо несподіване

За кілька днів після весілля Кирило заявив своїй дружині:

– Ти дуже хороша й красива і, напевно, з’являться охочі залицятись до тебе… Тільки от я цього не потерплю! Якщо дізнаюся, що ти мені зраджуєш – у нас буде дуже серйозна розмова!

Причому сказав він це так рішуче, що Олеся, розгубившись, не придумала, що й сказати йому у відповідь.

У першу мить вона вирішила, що це жарт. Але, глянувши йому в очі, зрозуміла, що все це було сказано на повному серйозі…

Це був перший дзвіночок. Потім чоловік почав вимагати, щоб вона звільнилася з роботи.

– Кирило, – намагалася достукатися до нього Олеся. – Мене ніхто, крім тебе, не цікавить. А гроші, які я заробляю, у нашій родині будуть не зайвими.

– При бажанні працювати можна і вдома на комп’ютері, – наполягав Кирило.

…Після закінчення університету Олеся влаштувалася за спеціальністю в престижну компанію.

Колектив їй подобався, та й робота особливо не напружувала.

– Ну, подумай сама, – міркував Кирило. – Після народження дитини тобі все одно доведеться сидіти з нею. Навіть коли трохи підросте, з рідною матір’ю дитині буде набагато краще, аніж у садочку. А в початкових класах малюку все одно буде потрібна допомога матері.

Здавалося, що Кирило говорив правильні слова, ось тільки суть їх зводилася до того, щоб відгородити дружину від спілкування з колективом.

По суті Кирило, не маючи жодних підстав для ревнощів, проявляв їх на порожньому місці.

Олесі зовсім не хотілося залишати роботу. Але незабаром Кирило заявив, що їм настав час подумати про створення повноцінної родини.

Кирило працював інженером. Непогано заробляв та мав свою квартиру.

І начебто умови для створення повноцінної родини були, але Олеся почала здогадуватися, що після народження дитини ця квартира стане її єдиним місцем перебування.

За словами Кирила виходило, що заміжня жінка не мала мати жодних подруг. Для спілкування їй достатньо чоловіка!

Коли Кирило дізнався, що Олеся чекає дитину, то радісно вигукнув:

– Ну нарешті!

Як і належало, Кирило зустрів свою дружину з пологового будинку і привіз додому.

– Перший час тобі допомагатиме моя мама, – заявив чоловік. – А потім, коли освоїшся, то будеш няньчитися сама.

Олеся справді була рада допомозі свекрухи. Але вже через два місяці Кирило попросив свою матір приходити тільки в гості.

Дитина була неспокійною, й Олесі було нелегко впоратися.

А потім сталося дещо несподіване…

Якось, дивлячись малюка, Кирило раптом заявив:

– Він анітрохи не схожий на мене!

– Та він і на мене не схожий, бо ще дуже маленький, – спокійно відповіла Олеся.

– Треба зробити тест, – сказав Кирило.

– Це ще навіщо! – ахнула жінка.

– Всяке буває, – відповів Кирило. – А раптом у пологовому плутанина вийшла.

І хоча аналізи на тест вони здавали разом, Олеся відчувала, що чоловік сумнівається у своєму батьківстві.

Результат тесту говорив, що Олеся та Кирило є батьками малюка.

Кирила ця звістка втішила. А ось Олеся була сама не своя від люті.

Її чоловік, їй не вірив! Це образило її самолюбство.

Олеся ще раз переконалася в тому, що Кирило виявився зовсім не тією людиною, яку вона бачила в ньому до весілля.

Чим більше вона впізнавала тіньову сторону свого чоловіка, тим більше розчаровувалась у ньому.

Чоловік ревнував її до кожного. Коли вона виходила гуляти з малечею на подвірʼя, то намагалася ні з ким не спілкуватися, щоб потім не слухати докори з боку чоловіка.

– Жодних подруг, – казав він їй. – У тебе є чоловік і дитина.

І Олеся все частіше почала гуляти з дитиною в міському парку, далеко від очей чоловіка…

…Того дня Олеся вкотре вирушила із сином до міського парку.

На свіжому повітрі дитина, як правило, швидко засинала.

Ось і цього разу малюк спав, а Олеся сиділа поруч на лавці в глибоких роздумах про своє нещасливе життя.

– Олесю, ти? – раптом почула вона чоловічий голос.

– Максим!? – здивувалася вона зустрічі з колишнім однокласником.

Колись в Олесі з Максимом було кохання. Але перше кохання рідко має продовження. От і вони розлучилися тоді через якусь дрібницю. А потім Максим вступив до університету. А після його закінчення залишився у тому місті.

– Розповідай, як твої справи, – поцікавилася Олеся.

– На роботі все чудово. Хороша зарплата. Велику квартиру маю… А ось із сім’єю не склалося… Був одружений, зараз розлучений. Напевно тому, що не зустрів більше такої, як ти, – посміхнувся чоловік. – А в тебе як? Виглядаєш ти приголомшливо! А в твоїх очах я бачу тільки смуток і смуток…

І Олеся, все, що накипіло у неї за цей час, розповіла Максимові.

– Олесю, та біжи ти від нього! Ти ж така красуня!

– Та кому я з дитиною потрібна…

– А пам’ятаєш, наш перший поцілунок, а потім як ми посварилися через дрібниці?

– Я все пам’ятаю, – сказала Олеся, і в її очах промайнула сльоза.

– Олесю, я тебе ніколи не переставав кохати, – зізнався Максим. – Я зараз у відпустці, вирішив відвідати батьків. Скоро поїду. Пропоную тобі разом із дитиною поїхати зі мною.

– Ні, ні, це зайве, – зупинила його Олеся. – Та й у якому статусі я поїду з тобою.

– У статусі майбутньої дружини. Як тільки ти розлучишся з чоловіком, я зроблю тобі пропозицію. Благаю тебе погоджуйся.

– Так буває тільки в кіно, – сказала з сумом у голосі Олеся. – А в житті все набагато складніше.

– Ну, тоді хоча б запиши мій номер у свій телефон, – попросив Максим. – Один твій дзвінок і одразу примчу до тебе.

…Пройшов тиждень. Олеся не намагалася шукати зустрічі з Максимом, змирившись зі своєю долею.

Того дня Кирило після вечірки на роботі прийшов додому веселим і одразу почав читати дружині нотації.

– Кирило, будь ласка, тихіше, ти малюка розбудиш, – попросила його Олеся.

– Ти мені не вказуй. Знову, напевно, вешталася невідомо де.

Вони тоді дуже посварилися… Кирило поводився не по-чоловічому…

Незабаром Кирило пішов у спальну кімнату і заснув. А Олеся, пішла у ванну, набрала номер Максима.

– Олесю, – майже одразу озвався Максим. – Слухаю тебе.

– Максиме, ти ще не поїхав?

– Ні, Олесю, я весь час чекав на твій дзвінок!

– Максиме, прошу тебе, забери мене звідси!

– Вже їду, – сказав Максим.

Вже через пів години Максим своєю машиною заїхав по Олесю.

Він допоміг їй завантажити в машину найнеобхідніші речі.

А рано-вранці вони поїхали поїздом.

Кирило обурився, дізнавшись про втечу своєї дружини.

І заявив їй, що забере малюка через суд. Але його запалу вистачило лише на три місяці.

А потім він зустрів нову пасію. Тепер вже він поспішав розлучитися з Олесею, щоб зробити пропозицію своїй новій обраниці.

Одразу після весілля він заявив своїй новій дружині Світлані:

– Ти дуже хороша і гарна, але якщо я дізнаюся, що ти мені зрадила…

І життя Кирила пішло по новому колу…

Вам також має сподобатись...

Рита дуже любила збирати гриби. Вона знала в лісі кожен кущик, кожне дерево, усі грибні місця. Ось і її улюблена галявина. За ліском галявина – там можна відпочити. – Сяду на пеньок, з’їм пиріжок! – казав їй завжди дідусь. Пеньок і справді був, вони часто відпочивали там, їли пиріжки. Тільки зараз у Рити з собою були не пиріжки, а канапки. Вона вже виходила з проліска до галявини, як раптом побачила, що пеньок зайнятий. Хтось сидів до неї спиною. – Ти що робиш? Що трапилося?! – тільки й вигукнула дівчина, не розуміючи, що відбувається

Олена чистила картоплю, коли пролунав телефонний дзвінок. Номер був незнайомий. – Я бачила твого чоловіка з іншою, – почула Олена у слухавці, після чого пролунали гудки. – Цього просто не може бути! Це не правда! – миготіли думки в її голові. Олена не знала, що їй тепер робити, але рішення прийшло звідки не чекали

– Приїжджайте негайно! – у голосі невістки Інни Віра почула наказ. Вона не встигла нічого сказати, бо Інна поклала слухавку. Віра зітхнула – дружина її сина Ігоря знову викликає її «на розмову. Відбувалося це раз на місяць. Віра відчиняла двері з незадоволеним виглядом. Потім вказувала свекрусі на стілець, і вистава починалася. Так було й цього разу… Зустріч виявилася дуже неприємною. – Ви й не уявляєте, Віро Іванівно, як важко жити з вашим сином! – галасувала невістка. – Тож я прийняла тверде рішення… Віра Іванівна аж стрепенулася. – Невже я зараз це почую? – тільки й подумала вона

Поліна йшла по вулиці, як раптом побачила бабусю, яка йшла з важким пакетом продуктів. Бабуся поставила пакунок на землю. Дуже важко. – Давайте допоможу, – запропонувала дівчина. – Стільки продуктів, – посміхнулася Поліна. – Вам, мабуть, на місяць? – Що ти, – сказала бабуся. – На тиждень навіть не вистачить! – Дивно, – подумала Поліна. – Як таке може бути