Ользі було вже двадцять п’ять, а заміжня вона не була. Красою особливою не відрізнялася, була скромною, на дискотеки не ходила.
Батьки вже турбуватися стали, що старою дівою залишиться. Її молодша сестра Маринка у вісімнадцять заміж вискочила, вже й онука їм подарувала. А Ольга все одна та й одна…
Запросила якось Олю однокласниця на весілля. Не любила галасливі компанії Ольга, але пішла, ображати подругу не стала.
Там на весіллі й познайомилася Оля з двоюрідним братом нареченого Олегом. Веселий, років на два старший, одружений ніколи не був. Один мінус – єдиний він син у мами, і досі з нею живе і одній хаті.
Зустрічалися недовго, за три місяці зіграли весілля. Ольга переїхала жити в хату до чоловіка.
Спочатку свекруха Тамара Петрівна була ласкава, намагалася догодити невістці. А та боялася й слова сказати, така тиха була.
Хата невелика, дві кімнатки всього, коридор, кухня й веранда. У залі вони з чоловіком оселилися, а в прохідній кімнаті – свекруха. Зайвий раз і не пройдеш, щоб її не турбувати…
Прожили вони так три місяці, аж тут раптом почалися дивні речі.
Стала Ольга помічати, що ліжко, яке вона вранці прибрала, стає до обіду трохи помʼяте.
Жінка й зрозуміти не могла, що це таке робиться! А одного дня вона прийшла з городу й оторопіла від побаченого!
Ольга побачила, що свекруха перевіряє ліжко. Що вона там побачити могла, Ольга не розуміла… А потім здогадалася, що дуже вже Тамара Петрівна онука хотіла.
Якось свекруха не витримала і виказала Ользі про це. В одні мить з милої доброї жіночки, вона стала злою і недоброю:
– Ми тебе заміж таку взяли не просто так, я внука хочу. А ти, мабуть, не можеш мати. Вже пів року разом, а дітей нема. Ви, може, й не спите разом?
Такого нахабства Ольга не очікувала! Лізти в їхнє особисте життя?!
– Може ви нам графік складете, коли нам спати? – обурено запитала вона.
– Може й складу! Обкрутила мого синочка, а що толку? Мій Олег нічого не скаже, не такий він… А ти скористалася його характером і крутиш ним, як хочеш!
– І чим я його зіпсувала, дозвольте запитати?
– Раніше він до мене так не ставився. А зараз тільки з тобою, а мати не потрібна стала.
– Ну, йому ж не п’ять років, а тридцять доходить. Пора вже й самостійним бути, а не за вашу спідницю триматися!
Свекруха гримнула дверима і пішла на город полоти грядки…
…З того часу почалися проблеми у Ольги з Олегом. Мати з будь якого зручного випадку все з сином шепочеться. Ось і нашепотіла…
Ольга запропонувала Олегу переїхати від матері і винаймати квартиру, але той до такого був не готовий.
– Матір я ніколи не кину, та й не пара ти мені, мама каже. Так що давай розлучимося тихо. Маму ображати мою я не дам.
Ольга у сльозах пішла збирати речі. Такого від Олега вона не очікувала. Мати ж від радості потирала руки, а насамкінець заявила:
– Не очікувала я від тебе, Олю такого. З хорошої родини, а така марнотрата. Я копієчка до копієчки бюджет сімейний веду, а ти тільки витрачаєш. То шампунь купиш, то обновку якусь, то цукерок… Ми так жити не звикли на широку ногу. Я синочка одна ростила, мені важко було…
– Я вам щось винна? Купувала я все на свої гроші.
– А харчувалась за чий рахунок? Я тебе годувала!
– Так ви порахуйте, скільки я там макаронів ваших зʼїла! Все поверну! Мені чужого не треба.
Розлучення пройшло швидко. Побувала Ольга заміжньою і в батьківський дім і повернулася. Після такого заміжжя довго на чоловіків не дивилася. А потім таки вийшла заміж вдруге, і діточок народила.
А колишній Олежик так із мамою все життя й прожив. Більше одружуватись мама, мабуть, не дозволила!
Ось таке в житті буває, що й не вигадаєш спеціально…
