Історії жінок

Ольга познайомилась з Олегом на весіллі у подруги. Невдовзі й вони одружилися. Ольга переїхала жити до чоловіка. Спочатку свекруха Тамара Петрівна була ласкава. Хата невелика, дві кімнатки всього. У залі Ольга з чоловіком оселилися, а в прохідній кімнаті – свекруха. Зайвий раз і не пройдеш, щоб її не потурбувати… Прожили вони три місяці, аж раптом почалися дивні речі. Стала Ольга помічати, що ліжко, яке вона вранці прибрала, стає за день помʼяте. Жінка й зрозуміти не могла, що це таке! А одного дня Ольга прийшла з городу і оторопіла від побаченого

Ользі було вже двадцять п’ять, а заміжня вона не була. Красою особливою не відрізнялася, була скромною, на дискотеки не ходила.

Батьки вже турбуватися стали, що старою дівою залишиться. Її молодша сестра Маринка у вісімнадцять заміж вискочила, вже й онука їм подарувала. А Ольга все одна та й одна…

Запросила якось Олю однокласниця на весілля. Не любила галасливі компанії Ольга, але пішла, ображати подругу не стала.

Там на весіллі й познайомилася Оля з двоюрідним братом нареченого Олегом. Веселий, років на два старший, одружений ніколи не був. Один мінус – єдиний він син у мами, і досі з нею живе і одній хаті.

Зустрічалися недовго, за три місяці зіграли весілля. Ольга переїхала жити в хату до чоловіка.

Спочатку свекруха Тамара Петрівна була ласкава, намагалася догодити невістці. А та боялася й слова сказати, така тиха була.

Хата невелика, дві кімнатки всього, коридор, кухня й веранда. У залі вони з чоловіком оселилися, а в прохідній кімнаті – свекруха. Зайвий раз і не пройдеш, щоб її не турбувати…

Прожили вони так три місяці, аж тут раптом почалися дивні речі.

Стала Ольга помічати, що ліжко, яке вона вранці прибрала, стає до обіду трохи помʼяте.

Жінка й зрозуміти не могла, що це таке робиться! А одного дня вона прийшла з городу й оторопіла від побаченого!

Ольга побачила, що свекруха перевіряє ліжко. Що вона там побачити могла, Ольга не розуміла… А потім здогадалася, що дуже вже Тамара Петрівна онука хотіла.

Якось свекруха не витримала і виказала Ользі про це. В одні мить з милої доброї жіночки, вона стала злою і недоброю:

– Ми тебе заміж таку взяли не просто так, я внука хочу. А ти, мабуть, не можеш мати. Вже пів року разом, а дітей нема. Ви, може, й не спите разом?

Такого нахабства Ольга не очікувала! Лізти в їхнє особисте життя?!

– Може ви нам графік складете, коли нам спати? – обурено запитала вона.

– Може й складу! Обкрутила мого синочка, а що толку? Мій Олег нічого не скаже, не такий він… А ти скористалася його характером і крутиш ним, як хочеш!

– І чим я його зіпсувала, дозвольте запитати?

– Раніше він до мене так не ставився. А зараз тільки з тобою, а мати не потрібна стала.

– Ну, йому ж не п’ять років, а тридцять доходить. Пора вже й самостійним бути, а не за вашу спідницю триматися!

Свекруха гримнула дверима і пішла на город полоти грядки…

…З того часу почалися проблеми у Ольги з Олегом. Мати з будь якого зручного випадку все з сином шепочеться. Ось і нашепотіла…

Ольга запропонувала Олегу переїхати від матері і винаймати квартиру, але той до такого був не готовий.

– Матір я ніколи не кину, та й не пара ти мені, мама каже. Так що давай розлучимося тихо. Маму ображати мою я не дам.

Ольга у сльозах пішла збирати речі. Такого від Олега вона не очікувала. Мати ж від радості потирала руки, а насамкінець заявила:

– Не очікувала я від тебе, Олю такого. З хорошої родини, а така марнотрата. Я копієчка до копієчки бюджет сімейний веду, а ти тільки витрачаєш. То шампунь купиш, то обновку якусь, то цукерок… Ми так жити не звикли на широку ногу. Я синочка одна ростила, мені важко було…

– Я вам щось винна? Купувала я все на свої гроші.

– А харчувалась за чий рахунок? Я тебе годувала!

– Так ви порахуйте, скільки я там макаронів ваших зʼїла! Все поверну! Мені чужого не треба.

Розлучення пройшло швидко. Побувала Ольга заміжньою і в батьківський дім і повернулася. Після такого заміжжя довго на чоловіків не дивилася. А потім таки вийшла заміж вдруге, і діточок народила.

А колишній Олежик так із мамою все життя й прожив. Більше одружуватись мама, мабуть, не дозволила!

Ось таке в житті буває, що й не вигадаєш спеціально…

Вам також має сподобатись...

Марину звільнили з роботи. – Все що не робиться – все на краще, – подумала вона. – Значить стану домогосподаркою! Буде тепер більше часу на себе й на рідних. Ось зараз прийду додому і приготую запашний борщик! Додому Марина летіла, як на крилах. Їй стільки ще треба було зробити – приготувати вечерю, причепуритися, по доньку в садочок збігати. Марина посміхалася, уявляючи, як її чоловік зрадіє, що вона тепер не працюватиме. Марина відкрила двері своїм ключем і зайшла в спальню, щоб переодягнутися. Жінка відкрила шафу-купе, мимоволі глянула в дзеркало на дверцятах, й оторопіла від побаченого

Ліда не знаходила собі місця. Десь зник її чоловік Ігор. І тут вона почула, що відчиняються вхідні двері. – Нарешті! – подумала Ліда і кинулася в коридор. На порозі стояв її Ігор і… Якась незнайома жінка. Серце Ліди стрепенулося від поганого передчуття. – Ігорю, де ти був? Я так хвилювалася… – Ліда старанно не звертала уваги на незнайомку. – Проходь, Наталко! – замість відповіді сказав чоловік. Жінка, не знімаючи взуття, зайшла у кімнату. – Ігорю, хто це така?! – вигукнула Ліда. Вона дивилася то на чоловіка, то на незнайому жінку і не розуміла, що це таке робиться

– Все, скасовуй всі свої плани на вихідні! – заявив дружині Микола. – Побудемо ми, Тетянко, з тобою вдома тільки вдвох. Микола пішов спати, залишивши дружину здивованою. Тетяна не любила засиджуватися вдома. Але заради Миколи скасувала всі свої справи… Ранок пройшов добре. Вони неквапливо поснідали, подивилися кілька серій серіалу. Потім Тетяна схаменулася: – А де ж мій телефон?! – Він тобі не потрібний, ми ж вирішили провести час тільки вдвох, – нагадав Микола. Раптом пролунав дзвінок у двері, а потім хтось нетерпляче постукав у двері. Тетяна, кинулась в коридор, обігнавши чоловіка, і застигла від несподіванки

Ніна влаштувалася на роботу покоївкою. Робота їй дуже подобалася. Невдовзі вона взяла до себе працювати сусідську дівчину Наталку. – Наталя дуже старається, – нахвалювала її Ніна. – Одним словом, молодчина дівчина! Через пів року Наталя зробила ремонт у квартирі. Дівчина раділа, що стало чистіше й світліше. Вона купила нові штори й оновила кухонний гарнітур… – А ти знаєш, що у нас тут на роботі дуже цікаві новини? – якось сказала чоловікові Ніна. – Про нашу Наталку, до речі! – І що ж там за новини такі? – Сергій здивовано дивився на дружину, не знаючи, що й думати