Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

Андрій приїхав на роботу до дружини і став чекати, поки вийде Людмила. Люда вискочила з офісу останньою, підійшла до машини, сіла всередину. – Люда? Щось сталося? На тобі обличчя нема, – захвилювався чоловік. – Їдемо швидко додому! Скоро мама має зателефонувати,  – сказала жінка. – Мама? А до чого тут мама? – Андрій уважно подивився на дружину. – Вона сьогодні подзвонила до мене! І вона таке сказала…, – Людмила ледве стримала сльози, але трохи заспокоївшись, жінка зібралася з думками і все розповіла чоловіку. Андрій вислухав дружину і застиг від почутого

Віра готувала обід, коли в двері подзвонили. Віра подивилася на годинник і здивувалася. – Сини ще у школі. В чоловіка свої ключі, – думала вона. Віра відклала ложку, якою помішувала суп і пішла надвір подивитися хто ж там прийшов. Біля хвіртки стояла жінка в дорогому одязі. – Доброго дня, – сказала Віра. – Віра, доню, ти мене не впізнала? – ніжним голосом заговорила жінка. -Ви хто? – запитала господиня. – Ну що ти Віра? Я твоя мати, – усміхнулася гостя. – Жінко, ви помиляєтеся! Я вже поховала свою маму, – Віра здивовано дивилася на незнайомку, не розуміючи, що відбувається

Таня постукала у двері своєї сусідки. – Юля можна до вас? Потрібно переговорити, – сказала вона, коли Юля відкрила двері. – Проходь. Щось сталося? – запросила Таню Юля. – А це я у тебе хочу запитати! Невже у тебе, зовсім погано з чоловіками, що ти відводиш чужих? – раптом сказала Тетяна. – Ти про що? – здивувалася Юля. – Не прикидайся! Я бачила, тебе з моїм Петром! – вигукнула жінка. Юля спочатку не розуміла про що йдеться, але потім голосно розсміялася. – То ти нічого не знаєш?! – сказала Юля і ще дужче розсміялася. Тетяна здивовано дивилася на сусідку, нічого не розуміючи

Олег Андрійович сидів на дивані й дивився телевізор. Його дружина Лідія Михайлівна теж була у кімнаті і прасувала одяг. Раптом пролунав наполегливий дзвінок у двері. Раз, другий, третій… – Господи, та кому там вже не терпиться?! – Олег Андрійович скочив з дивана і пішов у коридор. Лідія Михайлівна поставила праску й прислухалася… Чоловік відкрив двері. На порозі стояла його дочка Настя, зять і внучка… – Ви що знову до нас прийшли?! – невдоволено запитав Олег Андрійович. Він прочинив ширше двері. Олег Андрійович запитливо дивився на дочку із зятем, не знаючи, що робити далі