Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

– Даремно я сюди приїхав! – подумав Микола, але ноги вже ступили на асфальт на сільській зупинці. – Тут я! – гукнули йому. – Не впізнав?! Миколу вже зустрічали… – Тебе візьми ще не впізнай… – буркнув Микола. – Мамо, ну що за рожева зачіска?! Микола хотів сказати ще щось, але вирішив не сваритися з матірʼю. – Ти чого, Микольцю?! Ходімо! – мама взяла його під лікоть. І вони пішли геть від зупинки. – Добре, що ти приїхав, – сказала мама. – Я скучила. Та й новин хороших багато. А в тебе що там новенького? – Пішла від мене Світлана, – раптом сказав Микола. Мати застигла від почутого

Олена приготувала вечерю, і покликала чоловіка до столу. Павло зайшов на кухню, сів за стіл. Чоловік взяв виделку, спробував страву. – Цю тушковану картоплю неможливо їсти! – обурився Павло. – Тобі завжди подобалося, як я готую тушковану картоплю, – зауважила Олена. – Що з нею раптом стало не так? Чоловік сердито глянув на неї і засопів. – Занадто рідка, – пробурчав він у тарілку. – Давай докладу більше картоплі? Буде нормально, – запропонувала Олена. – Ні! – рішуче промовив він. – Нам краще взагалі розлучитися! – Розлучитися? Як розлучитися? Через тушковану картоплю? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

– Я купила вам такий подарунок – ахнете просто! – вигукнула задоволена Ірина Вікторівна до невістки і сина. Вона заскочила в квартиру і простягла невістці якусь невелику картонну коробочку. Уляна подякувала свекрусі за презент, але дивитися, що всередині коробочки, не стала… Сьогодні Уляна з Костянтином відзначало свою першу річницю весілля, тому дівчині було не до дивацтв свекрухи. Гостей вони запросили небагато – всього п’ять найближчих родичів. Увечері, після святкової вечері, коли всі пішли, Уляна почала розглядати подарунки. Несподівано увагу дівчини привернула невелика коробочка. – Це від мами, – сказав Костянтин. – Вона казала, що там неймовірний сюрприз. Ми маємо «ахнути»! Уляна відкрила коробку й застигла

В Ігоря не стало діда. Тітка Валя, сестра покійного, схлипувала у слухавку: – Ось так, Ігорчику. Вчора ще гриби закривав, а сьогодні вранці – все. Серце. Поминки післязавтра… Ігор приїхав на поминки з дружиною Катею. У дідовій хаті нічого не змінилося. Ті ж самі старі фотографії на стінах, той самий запах груш і чомусь полину, той самий скрип підлоги. Тільки самого діда вже немає… Тітка Валя метушилася, пропонувала всім чай. Катя намагалася допомогти з приготуванням, але її чемно випроваджували. А вночі Ігор не міг заснути. Все ходив по хаті. У кутку стояв старий сервант. Ігор відкрив його і застиг від побаченого