Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

Чоловік Ганни Сашко поїхав у рейс. Жінка вирішила заскочити в перукарню. – Ганно, слухай, – раптом почала знайома перукарка. – А чого це мені сказали, що твого Сашка син шукає? Сашко поїхав, залишив його, а цей хлопчина до вас приїхав… Ганна побіліла. – Ганно? – перукарка знизила плечима. – Я думала, ти знаєш… – Я потім зайду, – Ганна побігла додому. Тепер їй стало зрозуміло, чому чоловік був такий сумний. Виявляється, він має сина… – Вибачте, ви з якої квартири? – раптом почула Ганна. Біля дверей підʼїзду стояв хлопець. Вона раптом зрозуміла хто це. Ганна не знала, що робити

Микола Іванович пішов у магазин. Повернувся він швидко. Чоловік приніс сумку з продуктами і раптом дістав з кишені якісь квитки. – Ось, я вирішив купити, якщо ти так вже хочеш кудись сходити! – сказав він дружині. За пів ціни взяв. – Та ти що, Микольцю?! – засміялася Тетяна Андріївна. – Ти купив квитки в театр? Дива та й годі! Увечері вони прийшли на виставу. Біля входу в театр квитки перевіряли кілька милих дівчат. Вони ж забирали пальта і куртки й видавали людям номерки. Тетяна Андріївна з Миколою Івановичем глянули на одну з дівчат і очі вирячили від несподіванки

– Пересолила, мені не подобається, – Володя дивився на салат і старанно вдавав, що йому навіть погано стало. – Не подобається – не їж, – відповіла Олена. Невелика літня кухня раптом ніби змінилася. – Ем… – не зміг підібрати слів Володя, – То це ти його робила… – І що? – Олена повернулася до нього, – Я зробила, мені подобається, решті – теж. – Я ж гість… – додав Володя. Він чекав, що реакція буде зовсім іншою

Людмилу відпустили з роботи на три години раніше. Але додому повертатись зовсім не хотілося. – Зараз прийду додому, і знову Зінаїда Павлівна діставатиме мене своїми причіпками, – думала жінка по дорозі додому. За роздумами жінка не помітила, як дісталася своєї квартири. Людмила відкрила двері своїм ключем, зайшла в коридор. Раптом з кухні долинули голоси. Зінаїда Павлівна щось активно обговорювала з сином. Людмилі стало цікаво, що ж так завзято пояснює свекруха Віктору. Вона тихенько причаїлася в коридорі, прислухалася до розмови і аж рота відкрила від почутого