Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

В Олени Петрівни не стало старшого сина Святослава. Жінка була дуже засмучена, жила наче в поганому сні. Син мав важкий характер. Олена Петрівна то звинувачувала себе, що не змогла його виховати як слід. То вважала, що він від свого батька характер і долю успадкував. Але треба було жити далі. У неї ж іще є молодший син, Роман. Її втіха. Він нарешті надумав одружитися, гарну дівчину знайшов, Оленку. Ось йому й піде квартира Святослава. Хоч Роман з дружиною подарують їй онуків… Так планувала жінка, але нотаріус раптом приголомшив її новиною

Олег з дружиною Тамарою обідали на кухні, коли подзвонив телефон. – Олеже, ти можеш терміново приїхати до мене? – почув чоловік в слухавці голос своєї матері. – Мамо, вибач, але у нас свої плани, – відмахнувся син. – Олеже, це не може чекати, приїжджай, – наполягла Світлана Віталіївна. Через декілька годин Олег приїхав до матері. – Що вже сталося? – з порога запитав син. – Та ось, – Світлана Віталіївна простягла синові який конверт. – Сам подивися. Олег відкрив конверт, дістав якийсь листок, переглянув його і застиг від побаченого

– Я знаю, що тобі подарую, – сказав Сашко подрузі Світлані. – Тобі має сподобатися. Він якось загадково подивився на неї і задоволено усміхнувся… Минуло два тижні. Перед жіночим днем ​​хлопці вітали дівчат, дарували квіти й листівки. Сашко теж подарував Світлані листівку. Вона почала читати її, і раптом запитала: – А де ж вірші, які я просила? – Це я не вмію, – сказав Сашко. – Як не намагався… Зате от мій обіцяний подарунок! Хлопець простягнув Світлані конверт розміром з листівку. Світлана відкрила його і дістала звідти аркуш паперу. Вона глянула на нього й ахнула від побаченого

Юля поверталася додому пізно. Нові туфлі тиснули, день на роботі видався важким, а під кінець ще й довелося затриматись. Вона мріяла тільки про одне – прийняти душ і лягти на диван із книжкою! Але всі плани були зіпсовані, як тільки вона відкрила двері своєї квартири! У вітальні світилося світло, а з кухні чувся знайомий голос. Свекруха… Знову прийшла без попередження! Зі своїми ключами, які вони з чоловіком видали їй «на всяк випадок». – Ну ось що, Юлечко, я тут подумала і все вирішила, – сказала Галина Сергіївна невістці. – Тетянка з дітьми житиме тут. Юля застигла в дверях, не вірячи своїм вухам