Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

Вероніка поставила чашку з кавою. Її пальці, прикрашені каблучками – подарунками чоловіка Ігоря за двадцять років шлюбу, злегка тремтіли. Через вікно ресторану відкривався вигляд на вечірнє місто, але вона нічого не помічала. Вероніка дивилася тільки на один столика в протилежному кінці зали. – Який збіг! – подумала вона, спостерігаючи, як її Ігор… Ніжно погладжує руку молодої брюнетки! – Який же ж дивовижний збіг… Офіціант підійшов до столика Вероніки. – Бажаєте ще щось? – запитав він. – Так! – Вероніка підняла очі. – Принесіть, будь ласка, рахунок он того столика. Я хочу зробити подарунок. – Вибачте, що? – офіціант не розумів, що відбувається

Олена з Дмитром і вся їхня велика родина поїхали відпочити на природу. Вони заїхали своєю машиною на місце. Попереду вже стояла автівка, якою приїхали батьки Олени. Їхні діти гасали навколо, дідусь вивантажував сумки, а бабуся няньчилася з маленькою внучкою Василинкою. – Доню, все гаразд? – стурбовано запитала вона в Олени. – Бо до вас не додзвонитися було! – Зв’язку не було, – відповів за дружину Дмитро. – А як ви добралися? Без пригод? – Все гаразд, – відповіла бабуся. – Тільки Василинку трохи заколисало. – Гаразд, беремо речі, – сказала Олена. Вона зазирнула в багажник машини і аж стрепенулася від побаченого

Ніна Григорівна клопотала на кухні, коли пролунав дзвінок у двері. На порозі стояла наречена сина. – Ганна? Я на тебе не чекала. Вибач, я не маю часу, щоб поговорити. Ти ж знаєш, що в нас сталося? – одразу промовила Ніна. – Так, звичайно, я знаю. Іван мені все розповів, – відповіла Ганна, проходячи в будинок під незадоволений погляд майбутньої свекрухи. – Тому я й тут. – Не розумію, – пробурмотіла Ніна. – Я прийшла вам дещо запропонувати, – раптом сказала Ганна, зробила паузу і висловила свою пропозицію свекрусі. Ніна Григорівна вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Таня була в місті на зустрічі випускників. Увечері її однокласник Валерій пішов проводжати Таню додому. Вони проговорили на кухні майже до другої ночі. – Ого, ти знаєш, яка година?! – сказала Таня. – Тобі давно пора. Я рано-вранці їду в село, так що бери таксі і їдь до себе додому. Таня провела друга і одразу ж лягла спати. У село вона приїхала першим автобусом. Жінка зайшла в хату, випила чаю, переодягнулась у робочий одяг і вийшла на подвірʼя. Було тихо й спокійно. Таня зайшла в свій сад і застигла. Вона оторопіла від побаченого. Серце жінки аж стрепенулося