Життєві історії

Ольга взялася навести порядок в гардеробі чоловіка. – Зараз я все поперу, – міркувала вона. – Все, що не випралося, просто викину. А завтра ми підемо в магазин по обновки, – вирішила жінка. Ольга нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування. Всередині пральної машини була купа грошей

-Для когось субота вихідний, але не для мене! З самого ранку прання, прибирання… Ні на секунду не встигаю присісти. І навіщо я тільки заміж виходила? – жалілася Ольга своїй найкращій подрузі Марині.

Вона тримала плечем телефон біля вуха і водночас завантажувала речі у пралку.

-Послухай, Олю. Візьми з чоловіком путівку в якийсь санаторій. Тобі треба відпочити, – сказала подруга.

-Марино, та яке там? Я навіть зараз на пів голосу говорю, щоб Володимир не почув. Ми всі вільні гроші відкладаємо на купівлю гаража.

Володя щоночі стоїть дивитися, чи не сталося щось з машиною. Ми в туристичну подорож хіба тільки у сні можемо поїхати.

-А я вважаю, що треба подивитися світ, поки є будь-яка можливість…

В цей момент двері ванної кімнати відчинилися, над Ольгою схилився Володимир і гучним басом у мить все розставив по своїх місцях:

-Марино, ти мені тут дружину не підговорюй! Сказав же ж, що поки що, нам не до поїздок, отже, треба почекати. Будуть гроші, то поїдемо хоч на Мальдіви.

Ольга зі сльозами вибігла і закрилася в спальні. Вона, звичайно, любила чоловіка, але з кожним днем ​​його скупість ставала все помітнішою, і далі так не могло продовжуватися.

Володимир вимкнув телевізор і вийшов з квартири, не сказавши Ользі жодного слова.

У тиші пральна машинка сповістила триразовим сигналом про закінчення процесу.

Ольга піднялася з ліжка і знову повернулася до ванної кімнати.

Того дня вона вирішила перебрати старі чоловікові речі.

Володя був дуже акуратною людиною і деякі речі, навіть через п’ять-сім років носіння, після прання виглядали як нові, ось і взялася Ольга упорядковувати гардероб чоловіка.

-Зараз все, що не випралось або вицвіло викину на сміття, а завтра підемо в магазин по обновки, – вирішила вона.

Жінка нахилилася, щоб дістати штани чоловіка з пралки і застигла від здивування.

Всередині пральної машини були безладно розкидані купюри, при тому, що в сімейному бюджеті були кошти тільки на найнеобхідніше.

Перша думка дівчини була про те, що вона так неуважно зіпсувала стільки грошей. Вона думала, як виправдовуватиметься перед чоловіком.

Незабаром реакція дівчини змінилася. Ольга розгнівалася. Вони відмовляли собі багато в чому, а в цей час у заначці чоловіка зібралася величезна сума грошей!

Жінка зі сльозами на очах відклеювала від стінок пральної машини банкноти, уявляючи свій вечірній діалог з Володимиром.

Вона не могла зрозуміти, як за якісь десять років спільного життя Володя перетворився з доброго, дбайливого чоловіка на скнару…

Вона навіть почала шукати причину в собі, намагаючись знайти виправдання його вчинку.

Причина з’ясувалась дуже швидко. Двері квартири відчинилися і Володимир, побачивши розкладені поруч із праскою гроші, одразу зрозумів, що з його заначкою стався форс-мажор…

Ольга дивилася на чоловіка повними сліз очима і чекала пояснень.

-Вибач, кохана, що одразу не сказав тобі. Я просто хотів зробити тобі сюрприз, – просто сказав він.

Чоловік простягнув Ользі договір на туристичну поїздку в Іспанію.

Він розповів, що, знаючи про її мрію, близько року відкладав гроші на цю подорож.
Вони обнялися, і засміявшись, взялися за вирівнювання випраних купюр…

Вам також має сподобатись...

Весілля Андрія й Софійки пройшло добре. Небагато гостей, приємна обстановка, щасливі молоді… Але головне – батьки Софійки подарували їм ключі від квартири! Наступного дня всі поїхали на оглядини, а потім вирішила піти в ресторан. Раптом в Андрія задзвонив телефон. – Ти де, сину?! – голос його матері Анастасії Дмитрівни звучав роздратовано. – Ми з батьками Софійки їдемо на вечерю, – сказав той. – Може, хочеш з нами? – А ти як думаєш?! – вигукнула жінка. Анастасія Дмитрівна зустрічала їх біля під’їзду. Андрій глянув, що було біля матері й очам своїм не повірив. – Мамо, це що ще таке?! – тільки й вигукнув він

Петро Захарович провів свого друзяку Олега й ліг спати після шашликів. Наступного дня він під’їхав до свого будинку машиною, і раптом побачив якусь незнайому молоду дівчину… Вийшовши з автівки, чоловік спитав: – Ви до мого сина Артема? Так він тут у селі не живе. В місто жити переїхав. – А я знаю, Петре Захаровичу, – раптом сказала ніжним голосом дівчина. – Я до вас прийшла. Моє ім’я Віра. – До мене? – здивувався чоловік. – Цікаво… Віра несподівано простягла йому якесь фото. – Хто це?! – здивовано запитав Петро, не розуміючи, що відбувається

Сім’я Уляни та Григорія святкували новий рік у батьків чоловіка. Уляна допомогла свекрусі накрити стіл і ближче десятої години усі зібралися разом. Алла Вікторівна почала агітувати родину обмінятися подарунками, і всі родичі стали обмінюватися красиво упакованими коробочками. – Мамо, покажи свій подарунок для Уляни? Вже всі обмінялися подарунками, залишився тільки твій Уляні, – Григорію не терпілося дізнатися, що ж такого для його дружини купила мати. Свекруха мовчки пішла до кімнати. За кілька хвилин вона повернулася і простягла Уляні коробку. Невістка відкрила коробку, заглянула всередину і застигла від побаченого

Іван приїхав у гості до свого брата Руслана. Він обійшов будинок, оглянув все довкола. Тиша, тільки птахів і чути… – Тихо так у вас, – сказав Іван. – Ніби й нема нікого навкруги. – Це тобі так здається, – відповів Руслан. – Життя тут вирує! Ти відпочивай, а нам з дружиною пора працювати… – А ви ще й працюєте?! – ахнув Іван. – Я думав ви візьмете відпустку… Я ж у гості приїхав! – Ну, а як же ж?! – сказав Руслан. – Зараз сезон, відпочивати ніяк не можна. Іван здивовано дивився на брата. Але побачене ввечері здивувало його ще більше