Софія погано пам’ятала своїх батьків, точніше, не пам’ятала їх зовсім. Все своє дитинство вона звикла чути, що вона сиротинка і це при живих батьках. Незважаючи …
Михайло та Ольга готувалися відзначити срібне весілля. Чоловік пообіцяв замовити ресторан і все влаштувати. До святкування залишалося кілька тижнів, жінка помітила, що чоловік дивно поводиться. – Олю, а може, ну його, це святкування? – сказав якось Михайло. – Михайле, а в чому річ? У нас немає грошей? Чи ти передумав, – кокетливо запитала вона. – Кохана я давно хотів тобі сказати одну неприємну річ. І мабуть, настав час все розповісти, – раптом сказав він і все розповів дружині. Ольга вислухала чоловіка і застигла від почутого
– Який у тебе чоловік дбайливий, – дивувалися сусідки. – Треба ж, все сам та сам! Сумки важкі нести не дає, до твоєї мами беззаперечно …
У Гната Васильовича не стало дружини. Після поминок він довго жив сам і нарешті по нього приїхав онук із дружиною. Вони вирішили продати будинок діда і купити простору квартиру на всіх… Гнат Васильович наче помолодшав після їх приїзду! Тепер у нього були плани на майбутнє… Будинок продали, документи підписали. Гнат Васильович зібрав сумку. Проводили його всією вулицею. На вокзалі онук посадив діда в залі очікування, а сам вийшов купити води… Але ні через пів години, ні через годину онук так і прийшов! Гнат Васильович застиг від несподіваної здогадки
Літній чоловік сидів у залі очікування і ледь чутно шепотів: – Він прийде, він обов’язково повернеться… Люди снували, хто куди й не звертали уваги на …
Ольга з самого ранку крутилася на кухні. Аякже ж?! Сьогодні у гості приїде її сестра та брат. До обіду все вже було готово. У дворі зупинилася машина і Ольга з чоловіком кинулися зустрічати гостей. Всі сіли за стіл, перекусили, порозмовляли. – Я зараз голубці розігрію. Коханий допоможеш? – сказала Оля і пішла з чоловіком на кухню. Жінка швидко розігріла голубці, наклала в тарілку і хотіла було віднести на стіл. Ольга підійшла до дверей кімнати, як раптом почула, що брат з сестрою про щось розмовляють. Оля прислухалася до розмови і застигла від почутого
-Знаєш, Оля, це вже занадто, неправильно так. Бо ти як хатня робітниця, їй Богу. Допомагай, але міру теж знай. – так казав іноді чоловік Ольги. …
– Надю, ти допомагати збираєшся? – гукнула Ліда до доньки, зайшовши в будинок. Надія мовчала. Ліда зайшла в кімнату до Наді і помітила, що та збирає сумку. – А ти це куди? – здивувалася мати. – До Марини до міста поїду, на день народження, – усміхнулася Надя. – Ага, до Марини значить, ну-ну, – Лідія Іванівна поправила хустку на голові. – Я ненадовго, мамо, приїду і допоможу тобі, – ніби виправдовуючись, додала Надя. Ага…, – прошепотіла Ліда, і вже голосніше, додала. – Доню, я все знаю! – Мамо, ти це про що? – Надя здивовано дивилася на матір, нічого не розуміючи
Мати мовчки дивилася, як Надя складала сумку. Зібралася все-таки! Надя шепотіла собі під ніс щось, мабуть, щоб не забути. Взяла ложку та пластикову чашку. Потім …
Наталка складала одяг після прання, коли з роботи повернувся чоловік. – Зачекай хвилинку, я закінчу і будемо вечеряти, – сказала вона, коли Юрій зайшов у кімнату. Чоловік не відповів нічого, мовчки сів на ліжко. – Що сталося? – запитала вона, помітивши, що Юрій дивно виглядає. – Нам треба поговорити! – тихо сказав чоловік. – Про що? – усміхнулася дружина. – Нам треба розлучитися! – раптом сказав Юрій. – Розлучитися? Ти маєш іншу? – застигла від почутого Наталя. – Нікого я немаю! Просто…, – почав Юрій і зупинився. – Що просто? Поясни! – Наталка здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи
Юрій одружився з Наталкою, коли йому було тридцять років. Мама була рада. Нарешті її син знайшов собі жінку, яка доглядатиме за ним. А найголовніше з …
Петро з Ганною сиділи на кухні й вечеряли. – Ох, Ганнусю, які ж смачні голубчики ти накрутила! – нахвалював дружину Петро. – Так і тануть у роті! Ой, я ж мав тобі дещо сказати. У нас поживе Кариночка. І вона, до речі, теж голубці любить… – А хто така Кариночка, Петре?! – ахнула Ганна. – Я щось жінок із таким ім’ям серед твоїх родичок не пригадую. Хто ця жінка, Петре? Поясни мені, будь ласка! – Карина – це моя колишня дружина! – Колишня?! І що вона тут забула?! – Ганна дивилася на чоловіка і не вірила своїм вухам
Петро з Ганною сиділи на кухні й вечеряли. – Ох, Ганнусю, які ж смачні голубчики ти накрутила! – нахвалював дружину Петро. – Так і тануть …
Ольга Іванівна ліпила вареники на кухні, коли у двері подзвонили. Жінка пішла відкривати. На порозі стояв її син Юрій, він був добряче “веселий”. – Що сталося синку? – захвилювалася жінка. – Сталося, мамо, сталося, – пробурмотів Юрій. Чоловік пройшов на кухню, і кілька хвилин, стояв біля вікна з акуратною папкою в руках і розмахував нею, немов у ній було все – і погане і гарне відразу. – Що це? – не витримала мати. – А це якраз те, що сталося, – тихо промовив Юрій. – Візьми, подивись! Ольга Іванівна взяла папку, переглянула вміст і застигла від побаченого
– Це твоя дитина, Юра, – Ольга Іванівна знову взяла з журнального столика пачку фотографій. Вона розмазувала по щоках сльози, що котилися. – А якщо …
Діана прокинулася рано, швидко приготувала сніданок і почала збиратися на роботу. – Вадиме, сніданок на столі, поїсиш, бо я запізнююся, – сказала жінка до чоловіка. – І відведеш сина у садочок. – Добре. Не хвилюйся! – якась байдуже відповів Вадим. Діана прийшла на роботу, в коридорі її зустріла її колега Ірина. – Діано, маєш хвилинку? Нам треба поговорити, – сказала вона. – Хвилинка знайдеться, – усміхнулася Діана. – Ти тільки не ображайся. Але краще тобі почути це від мене, – почала Іра. – Ти про що? – не зрозуміла жінка. І Ірина все розповіла подрузі. Діана вислухала її і застигла від почутого
Так сталося, що Діана своє нове життя розпочала на новому місці з початку лютого. Їй довелося виїхати в інше місто, подалі від старого життя. Стоячи …
Ганна приїхала провідати свою знайому тітку Віру. Жінка привезла їй гостинці – млинці та фрукти. Поспілкувавшись на лавці, тітка Віра зазбиралася додому. – Гаразд, тітко Віро, я ще провідаю вас, ви головне будьте здорові, – сказала їй Ганна. – Твої б слова, та Богові у вуха, – лагідно сказала старенька. – Я чекатиму на тебе Ганнусю! Дякую, що не забуваєш! Коли Ганна йшла на вихід, її увагу раптом привернув якийсь дідок, що сидів на лавці під деревом. – Як ви тут опинилися?! – Ганна здивовано дивилася на діда нічого не розуміючи
У житті за все треба платити, багато хто не вірить у закон бумерангу, але він існує. Ганна в цьому впевнена, сама вона добра і чуйна, …