Життєві історії

Петро з Ганною сиділи на кухні й вечеряли. – Ох, Ганнусю, які ж смачні голубчики ти накрутила! – нахвалював дружину Петро. – Так і тануть у роті! Ой, я ж мав тобі дещо сказати. У нас поживе Кариночка. І вона, до речі, теж голубці любить… – А хто така Кариночка, Петре?! – ахнула Ганна. – Я щось жінок із таким ім’ям серед твоїх родичок не пригадую. Хто ця жінка, Петре? Поясни мені, будь ласка! – Карина – це моя колишня дружина! – Колишня?! І що вона тут забула?! – Ганна дивилася на чоловіка і не вірила своїм вухам

Петро з Ганною сиділи на кухні й вечеряли.

– Ох, Ганнусю, які ж смачні голубчики ти накрутила! – нахвалював дружину Петро. – Так і тануть у роті! – Ой, я ж мав тобі дещо сказати. У нас трохи поживе Кариночка. І вона, до речі теж голубці дуже любить…

– А хто така Кариночка, Петре?! – ахнула Ганна. – Я щось жінок із таким ім’ям серед твоїх родичок не пригадаю.

– Люба моя, ти зовсім не цікавишся моїм життям! Одна робота на думці, чесне слово, – розсердився чоловік.

– Не гнівайся, любий, але я дійсно не пам’ятаю жодної твоєї родички з таким ім’ям. А вже серед наших спільних знайомих такої жінки точно немає.

– Скоро з’явиться, не хвилюйся, Ганнусю.

– Хто ця жінка, Петре? Поясни мені будь ласка!

– Звичайно, поясню, тільки ти не хвилюйся. Карина – це моя колишня дружина!

– Дружина?! Колишня?! І що вона тут забула?!

Ганна дивилася на чоловіка і не вірила своїм вухам.

– Поживе вона з нами, я ж сказав!

– З якої такої радості, дозволь поцікавитися?!

– Бо їй жити ніде! З якої ж іще? Її бідолаху чоловік із дому виставив.

– Цікаво, цікаво. А за що, якщо не секрет?

– Та який тепер секрет. Вона його колекцію марок продала і купила собі путівку на Багами.

– Навіть так. Добре відпочила, сподіваюся?

– Добре. А він тут, поки її не було, випадково виявив, що марки ці у нього зникли. Надзвонював їй, нервував, вона і не витримала, насварилась на нього. Так цей нерозумний чоловік замість того, щоб перед Кариночкою вибачитися, її речі зібрав і в камеру схову на вокзал відвіз. На вокзал, розумієш?

– Розумію.

– Нічого ти не розумієш, Ганнусю! Карині ж доведеться за ними їхати спеціально. Так ні, він ніби спеціально це зробив, щоб вона мала клопіт.

– Слухай, Петре, а він на неї не заявив?

– За що?

– За марки, звичайно.

– Ні, не заявив. Але, між іншим, при розлученні їй нічого не дістанеться тепер, він з нею угоду підписувати збирається, за якою вона ні на що не буде претендувати, а інакше обіцяв все ж таки за марки гроші з неї стягнути. А сума там чимала. Вона й не знала, що вони стільки коштують. Продала вона їх набагато дешевше. Тепер Карина переживає дуже. Адже їм є що ділити.

– Так, невдача. Жінка працювала, наживали все разом, а через марки тепер нічого не отримає.

– Карина працювала?! Та не сміши ти мене, Ганнусю. Кариночка у своєму житті жодного дня на роботу не ходила. Вона жила за його рахунок, але натомість дбала про нього.

– Також вірно. Робота хатня дуже втомлює.

– Ганно, я про турботу говорю, а не про роботу хатню! Для цього в нього є кухар, покоївка, садівник і ще багато всього, я точно не знаю, хто там ще. Кариночка такими дурницями займатися не буде, та й не вміє вона!

– Так? Добре прилаштувалася, як я бачу. Це ж треба. Ні дня не працювала, жила на всьому готовенькому, та ще й примудрилася і марки у чоловіка продати. Всім би так жити! А чого він їй путівку не купив? Пожалів чи що?

– Він з нею поїхати не міг, зайнятий був, попросив почекати, але Карина так втомилася від міста, що очікування для неї були б невимовні! Ось вона і зважилася на цей вчинок.

– Ого! А вона там хоч одна відпочивала?

– Ні, звичайно. З фітнес-тренером. Що їй одній там робити?

– Ну і ну! А розлучення, значить, через марки у них буде? Я правильно зрозуміла?

– Ганно, чоловік Карини не в курсі, що вона не одна на відпочинок поїхала. Навіщо хвилювати зайняту людину? Нехай працює собі спокійно.

– Що вірно, то вірно, Петре. А чому твоя колишня дружина не переїжджає до свого фітнес-тренера?

– Куди? У нього дружина, між іншим, і дітей двоє.

– Зрозуміло. Любий, а ти звідки все це знаєш? Ви так часто спілкуєтесь, чи що?

– Звичайно, ми розмовляємо з Кариною щодня по телефону і не одну годину. Я знаю про неї все!

– А навіщо?

– Як це навіщо? Ми ж колишні родичі. І зберегли добрі стосунки! Вона, наприклад, теж знає, що я вже рік ніде не працюю, шукаю себе. І, між іншим, на відміну від тебе, мене підтримує! От так от!

– Підтримує? Розумію. Ви ж колишні родичі. Розумію.

– Добре, що розумієш, Ганнусю. Іди підготуй кімнату, Карина вже завтра вранці прилітає, втомиться напевно з дороги, так що йди готуйся до приїзду гості. А то завтра на роботу побіжиш зранку і мені самому доведеться цим займатися.

– А тобі, значить, ніколи? Я правильно розумію?

– Правильно. Зрозуміло, що мені цим займатися ніколи.

– А чим ти завтра займатимешся, якщо не секрет?

– Завтра я думатиму про те, як зробити наше життя кращим!

– Чиє життя? Наше з тобою?

– У нас з тобою і так все гаразд! Ти працюєш, сім’ю забезпечуєш, по дому все встигаєш. Я не про нас говорю з тобою, а про мене і мою Кариночку!

– Що? І як ти збираєшся зробити ваше життя кращим? Поясни мені, будь ласка.

– Загалом так, Карина переживає, значить, її потрібно відволікти. Для цього доведеться її в ресторан, напевно, зводити, так що грошей мені залиш більше. А до того вона, швидше за все, захоче в салон краси піти, Кариночка завжди виглядає чудово, не те, що ти. Зовсім за собою не стежиш. Ах, так, вона ще вбрання собі, напевно, новий захоче придбати. Шопінг її завжди від проблем відволікає.

– Чудово, любий. Я б теж була не проти в салон краси сходити, в ресторан, вбрання нове придбати.

– Тобі ж ніколи! Так що не кажи дурниць. Слово честі, не до тебе зараз.

– Петре, ти серйозно, чи що?! Твоя колишня дружина житиме в моїй квартирі, я вас годуватиму, та ви ще й у ресторани, і в салони краси за мій рахунок ходитимете? Я нічого не переплутала? Ні?

– Ти все правильно зрозуміла! Розумна ти все ж таки жінка. Як вчасно я тебе зустрів.

– Вчасно?

– Звичайно. Ми тоді якраз з Кариною розлучилися. А тут ти!

– Слухай, Петре, а на що ви жили, поки одружені були? Адже з твоїх слів виходить, що Карина не працювала ніколи, та й ти теж.

– Все просто, люба. Нас утримував батько Кариночки. А тут він одружитися надумав і звелів нам в самостійне життя вирушати.

– І ви вирушили? Я правильно зрозуміла?

– Вірно! Разом жити ми більше не могли, а ось окремо у нас це непогано вийшло. Та ти не хвилюйся, Кариночка швидко собі нового чоловіка знайде! Ось тільки з цим розлучиться.

– Та я і не хвилююся якось, любий. За Карину, в сенсі. Я за себе хвилюватися почала. Адже я думала, що ти дійсно активно роботу шукаєш вже рік, але нічого гідного тобі не трапляється, а тут по всьому виходить, що ти її й не шукав…

– Шукав. Шукав. Але такий фахівець, як я, нікому не потрібен.

– Слухай, Петре, а хто ти за професією? Я ж і не питала тебе про це ніколи. А варто було б, мабуть.

– На відміну від тебе, звичайної бухгалтерки, я – людина творча. Дизайнер і вільний художник!

– Дизайнер чого?

– Як це чого? Дизайнер, говорю.

– Ландшафтний? Інтер’єрів? Одягу? Дизайнер чого?

– А що вони різні бувають, чи що?

– Бувають, бувають…

– Треба в інтернеті подивитися, що мені більше сподобається.

Ганна не знала сміятися їй, чи плакати. З Петром вона познайомилася півтора роки тому, майже одразу ж він переїхав жити до неї. Рік тому зіграли весілля. І весь цей час він їй казав, що шукає роботу, і треба трохи почекати.

Ганна чекала, і все тягла на собі. А він, мало того, що сам їй на шию сів, то ще й колишню дружину вирішив туди посадити… Все! Досить…

– Петре, а ти завтра Карину зустрічати поїдеш?

– Звичайно. Нам же ще по її речі їхати доведеться на залізничний вокзал. Я тобі казав. Грошей мені на таксі дай.

– Добре, любий. А от скажи, ти знаєш, хто зараз одружений з Кариною?

– Знаю, звичайно. Хочеш покажу? Про цю безсовісну людину в інтернеті нещодавно статтю написали. Він, бачте, дитячим будинкам допомагає.

– А покажи, покажи… Повинна ж я знати, хто таку чудову жінку нервуватися змусив, як твоя Карина.

Вже через 15 хвилин Ганна знала, що їй робити. Залишилося лише дочекатися, коли Петро спати ляже.

Петро спав, а Ганна в цей час написала СМС чоловікові Карини, в якому вона повідомляла йому про те, що завтра його дружина повертається з відпочинку в компанії фітнес-тренера, а зустрічатиме її Петро. Той подякував їй за інформацію.

Відправивши СМС, Ганна зібрала речі Петра в дорожню сумку, з якою він півтора роки тому переїхав до неї, і винесла її на балкон.

Вранці Ганна заявила чоловікові, що на роботу не піде, а готуватиметься до приїзду дорогої гості. Петро цьому дуже зрадів. Ще б пак! Він знайшов собі ідеальну дружину, яка заради нього готова на все.

Петро, прийнявши ванну, і поснідавши, вирушив зустрічати Карину, а Ганна запросила слюсаря і змінила замки в квартирі.

Як тільки з цим було покінчено, вона вирушила в салон краси. А потім їй ще треба було зайти по нове вбрання у найкращий магазин одягу. Навіщо? Все просто! Чоловік Карини її запросив увечері в ресторан на знак подяки за інформацію.

І Ганна із задоволенням погодилася. Давно вона нікуди не ходила…

…Зустрівши Кариночку, Петро разом з нею поїхав у квартиру Ганни.

Але вдома він нікого не застав.

Старенька сусідка, що сиділа на лавці, передала йому записку від дружини, в якій було написано на якому вокзалі він може знайти свої речі, номер камери схову, і код від неї.

Петро стояв з папірцем в руках і не знав, що йому далі робити, і в чому він помилився…

Вам також має сподобатись...

Віра сиділа на кухні і мовчки дивилася у вікно. Останні слова чоловіка набатом звучали у її голові. З роздумів її вивів телефонний дзвінок. Дзвонила мама. – Віро, ти чому довго не відповідаєш? Що сталося, у тебе такий голос… – запитала мати. – Нічого…Все добре, – схлипнула Віра. Мати відразу відключилася і Віра зрозуміла, що вона зараз примчить до неї. Не минуло й півгодини, як батько з матір’ю приїхали до неї. – Доню? Що сталося? – одразу запитав батько. І Віра все розповіла батькам. Батьки вислухали Віру, переглянулися між собою і застигли від почутого

Тетяна влаштувалася помічницею кухаря у кафе. Дівчина, випікаючи пироги, переживала, чи сподобаються вони людям, адже щоразу вони виходили інакші, трохи, але інакші… – Ніколи б не подумала, що у роботі кухаря стільки творчості, – одного разу сказала Тетяна своєму начальнику Андрію. – Без цього не можна, – сказав той. – Так і виходять кулінарні шедеври. А хто без душі, то нічого й не вийде! Андрій якось дивно подивився їй в очі… А одного разу Тетяна з колежанкою Ольгою була у підробці. Раптом до них зайшов Андрій. Він глянув на дівчат і оторопів від побаченого

Баба Валя прийшла додому і виклала з пакета продукти. Вона трішечки перекусила канапками з сиром і ковбасою і сіла на диван. На дивані лежав старий фотоальбом. Баба Валя відкрила його і задумалася… Ось вона виходить заміж. Ось її коханий Петро, міцний, роботящий. За ним, як за кам’яною стіною! Син народився, жили дружно, щасливо. А потім зненацька не стало її коханого чоловіка… Син одружився і поїхав за кордон. Внука тільки на фото бачила. – Ех, і коли життя пролетіло? – зітхнула баба Валя. А наступного дня вона вирішила діяти

Ольга вирішила познайомитися з майбутньою дружиною свого брата. – Ви Ганна, так? – звернулася Оля до своєї майбутньої невістки, завітавши у салон краси в якому працювала Ганна. – Так, – професійна посмішка приклеїлася до губ жінки. – Чим я можу вам допомогти? – Ой, я просто хотіла познайомитися з нареченою мого брата, – наївно заплескала очима Оля. – Я Оля, і я вами просто захоплююсь! – Е-е-е, чому? – розгубилася Ганна. І Ольга все розповіла їй. Ганна вислухала майбутню родичку і застигла від почутого