Сергій прийшов додому пізно. Він зайшов у квартиру і посміхнувся – з кухні чувся смачний аромат свіженького борщику…
Раптом Сергій згадав, про що мав поговорити з дружиною і його обличчя одразу спохмурніло.
Він сів за стіл вечеряти і нерішуче почав розмову:
– Аллочко, кохана, у мене до тебе є одне прохання, – сказав Сергій дружині.
– Та все, що завгодно, коханий! – посміхнулась дружина. – Кажи давай!
– Розумієш, Алло, я навіть не знаю, як тобі сказати… – замʼявся Сергій. – Як думаєш ми змогли б жити втрьох?
– Як це втрьох? – Алла здивовано дивилась на чоловіка, нічого не розуміючи.
– Ну отак, люба… Мій друг Костянтин посварився зі своєю дружиною, і вона виставила його з дому. Зараз він тимчасово живе у готелі, але гроші в нього вже закінчуються…
– Співчуваю. А від мене що треба?
– Кохана, так я й кажу, що номер у готелі Костянтину знімати нема на що. Ти ж не проти того, щоб він у нас пожив? Третім…
Сергій очікував, що Алла зараз почне заперечувати, наводити доводи проти того, щоб Костянтин у них оселився, і вже готовий був спростувати всі ці докази, але Алла несподівано погодилася.
– Добре, Сергію, нехай живе. Тільки у мене до нього теж буде кілька невеликих прохань.
– Так без проблем, Аллочко, кажи!
– Отже, насамперед він повинен полагодити кран на кухні.
– Але, кохана…
– Не перебивай мене, Сергію, а то я забуду, що хотіла сказати… Отже, про кран сказала, по-друге, у нас засмічена каналізація, доведеться йому її прочистити.
– Алло, це не смішно!
– А мені не до сміху, коханий! По-третє, Костянтин повинен допомогти тобі розібратися в гаражі. Мені потрібно, щоб там з’явилося вільне місце!
– Це ще навіщо?!
– Як навіщо, Сергію? Вже цілий рік я вмовляю тебе зробити ремонт у спальні, а тобі нікуди будівельні матеріали складати, весь гараж захаращений. Так от спочатку ви з Костянтином розберете все у гаражі, а потім закупите все необхідне для ремонту.
– Алло, але це некультурно якось, змушувати нашого гостя такими справами займатися.
– Якого гостя, любий? Гість – це коли його запросили, він погостював і поїхав за додому. А твій Костянтин – підселенець.
– Хто?
– Підселенець. Людина, яка селиться в чужому будинку на невизначений термін. І, значить, починає жити за правилами того будинку, в який підселився. Не перебивай мене, коханий…
Закупивши будівельні матеріали, ви повинні будете зняти старі шпалери в кімнаті, зняти цей стародавній паркет, що вже набрид мені, замінити проводку, раз вже я нарешті дочекалася того моменту, коли в нас почнеться ремонт. Ну, а потім…
– Алло, ти як собі все це уявляєш?! У нас же ж тільки дві кімнати. А де ж Костянтин житиме?!
– Як це де? На кухні, мабуть. Ми йому там розкладачку поставимо. Хоча може пожити і в тій кімнаті, в якій ви робитимете ремонт.
– Це неможливо, кохана. Там же ж буде бруд і пил. Як він там жити буде?
– Тоді залишається кухня.
– Алло, але ж ти знаєш, що я люблю ночами перекусити, а там він спати буде.
– Сергю, ти чого від мене хочеш?
– А, може, ми з ремонтом почекаємо трохи, кохана? Поки Костянтин з дружиною не помириться?
– Сергію, я тебе не розумію! Ти звернувся до мене з проханням. Я погодилася. Тепер твоя черга погоджуватись на мої умови. Дай на дай!
– Алло, Костянтин же ж і не будівельник зовсім. Він навряд чи зможе кран відремонтувати.
– Тоді нехай найме когось. Це йому обійдеться дешевше, аніж знімати номер у готелі.
– Алло, я сам когось найму. А Костянтин…
– А Костянтин почне одразу ж допомагати тобі розбиратися в гаражі. Добре, хай буде так! Тут особливих умінь не потрібно.
– Алло, ти, виявляється, дуже негостинна жінка!
– Ще й яка гостинна, любий. Я ж вам з Костянтином і сніданки, і обіди, і вечері готуватиму!
– Ну звичайно…
– І одяг твого Костянтина пратиму.
– Це ще навіщо?
– А як же ж? Чи ти припускаєш, що він заради свого одягу машинку окремо купуватиме?
– Але, кохана, це вже в ніякі ворота. Моя дружина пере одяг стороннього мужика. Я проти!
– Сергію, інших варіантів немає. Так, до речі, я і сорочки його прасувати сама буду. В мене дорога праска і я йому не довірю її. Ох і роботи у мене додасться, що не кажи… Але, якщо ви зробите, нарешті ремонт в нашій спальні я готова це потерпіти.
– Точно, кохана, я якось це пропустив. Ти ж і справді про нашу спальню говориш. А ми з тобою де спати будемо?
– У вітальні! Де ж іще?
– Але вітальня у нас прохідна, Алло! Ти хочеш сказати, що ми з тобою житимемо в прохідній кімнаті?
– А де ж іще, Сергію?
– Аллочко, але я ще молодий мужик. І мені треба… Ну, сама розумієш…
– Розумію, Сергію. Але ж це не я попросила тебе про те, щоб ти дозволив моїй подрузі у нас пожити. Так що піст у нас з тобою буде з твоєї милості. Ось так, любий.
– Я не віруючий, Алло! І постити мені не хочеться.
– Так і мені не хочеться, але, якщо у нас в будинку житиме твій підселенець Костянтин, то доведеться потерпіти.
– Я проти!
– Проти чого? Проти посту?
– Проти нього, зокрема.
– А ще проти чого?
– Проти штанів і сорочок.
– Це все, Сергію?
– Ні, я ще проти того, що Костик у мене на кухні спатиме.
– Це вже все?
– Ні. Я не хочу з ним ремонт робити. Нехай без ремонту живе і у вітальні. А ми з тобою у нашій спальні.
– Сергію, недобре це. Людина переживає важкі часи, йому відволіктися треба, урізноманітнити своє життя. Я запропонувала тобі чудовий варіант, а ти що хочеш? Щоб Костянтин твій оселився у прохідній кімнаті, сам прав свій одяг, сам прасував. А у вільний від цього час просто лежав на дивані і сумував? Сергію, Сергію, ти – поганий друг. Я б на місці Костянтина до тебе переселятися не стала.
– Кохана, ти що ж хочеш сказати? Що Костянтин має зрадіти з того, що ти його роботою завантажити вирішила?
– А ти спитай. І сам дізнаєшся.
– Добре, Алло, але, якщо він заперечуватиме, то…
– Ти спитай спочатку, а потім поговоримо…
…Наступного дня у Сергія відбулася розмова з його другом Костянтином.
– Костянтин, тут діло таке… Алла моя згодна на те, щоб ти у нас пожив, але вона має кілька умов…
– Кажи, я на все згоден!
– Не кажи «гоп», поки не перескочиш… Значить, вона просить, щоб ти полагодив у нас кран на кухні.
– Без проблем, Сергію! Це я вмію. А каналізацію вам почистити не потрібно?
– Треба. Як ти здогадався?!
– Почищу, друже, не переживай!
– Вона ще вимагає, щоб ми з тобою в гаражі в мене прибрали.
– Мені зараз це навіть корисно. Від сумних думок відволічуся.
– Так? Ну, тоді Алла моя каже, що ти не заперечуватимеш проти того, щоб допомогти мені з ремонтом у спальні…
– Без питань! Тим більше, що я ж у відпустку йду з завтрашнього дня.
– А спати вона тобі пропонує на кухні.
– Чудова ідея. На розкладачці? Так?
– А чого це ти так радієш?
– Молодість згадав. Клас! До того ж холодильник завжди під рукою.
– Костянтин, слухай. Вона тут ще каже, що сама твої штани пратиме. Ти ж проти?
– З чого б це раптом? Я тільки «за». Терпіти не можу всі ці жіночі обов’язки.
– Костянтине, але це ж якось неправильно. Ти так не думаєш?
– Не думаю, Сергію! Та ти не переживай. Все нормально у нас буде. Ось тільки у мене прохання до тебе малесеньке..
– Яка ще?
– Ти ж розумієш, що якщо я з дружиною не живу, то…
– Що? Ти на що натякаєш?
– Ну Катя з сусіднього відділу мені дуже подобається. Так от, якщо вже я згоден у вас і ремонт робити, і каналізацію лагодити, то ти ж не проти будеш іноді з Аллою своєю погуляти, щоб я міг з Катрусею у вас зустрітись?
– Що?! Я, значить, поститиму, поки ти в нас живеш, а ти в моїй квартирі з Катериною розважатися будеш? Ні, любий мій, живи-но ти в готелі краще. Або у Катрусі. А ще краще буде, якщо ти з дружиною помиришся.
– Але, Сергію, я ж на всі твої умови погодився. А з Катериною я жити не хочу. Розумієш, розраховую все ж до дружини повернутися. А якщо вона про Катерину дізнається, то мої плани точно не збудуться!
– Костянтин, пробач. Я тут згадав, що обіцяв Аллі в гості до її батьків з’їздити. А поки ми там гостюватимемо, то бригада робітників і ремонт у нас зробити встигне. Так що вибач, але пожити у нас у тебе не вийде.
– Ех, ти, Сергію. А я так на тебе розраховував…
– Ну, вибач, Костянтине, такий підселенець, як ти, мені зовсім не потрібен.
– Хто?
– Неважливо. Вибач. Мені треба Аллі подзвонити, нехай речі збирає, адже ми завтра вже до тещі з тестем їдемо. Та ще й бригаду робітників знайти треба. Вибач, друже. Справ повно…
…Наступного дня Сергій з Аллою поїхали до її батьків у гості. Зрештою, вони давно вже не були там.
Відпустку їм дали без проблем. Вони ж за графіком мали відпочивати в серпні, а тут раптом забажали перенести свої відпустки на квітень. Співробітники з радістю з ними помінялися.
Бригада робітників зробила ремонт у їхній квартирі якісно і вчасно. Так що повернулися вони вже в оновлене житло. Аллі все сподобалося.
Костянтин живе з дружиною, бо Катруся, яку він умовив поселити його в себе, з ним більше одного тижня не витримала. Він виявився не дуже хорошим «підселенцем»…
Вдома ж на нього чекала і каналізація, що засмітилася, і зламаний кран, і багато ще чого…
Дружина погодилася на те, щоб він просто жив поруч, як сусід, і займався чоловічою роботою.
На більше вона сказала, щоб він не розраховував.
Але Костянтин і цьому радий. Номер у готелі йому знімати ж нема на що…
