Життєві історії

Тетяна прокинулася рано. Швидко зварила сніданок, нагодувала чоловіка та дітей. Ближче обіду Таня пішла на город, назбирала кабачків. – Ой, як кабачків багато! – здивувалася жінка  урожаю. – Треба мамі віднести, нехай кабачкову ікру приготує. Тетяна наклала у пакет кабачків, і вирушила до батьків, які жили неподалік у цьому ж селі. Вона тихо відкрила двері батьківського будинку, зайшла всередину. Раптом Таня почула, що мама з невісткою про щось розмовляють на кухні. Жінка підійшла ближче, прислухалася до розмови і застигла від почутого

– Ну все, їдемо разом, ось квитки, – Ігор поклав перед Інною два квитки на поїзд. – Своїм я вже зателефонував, попередив, тож післязавтра в дорогу.

Інна кисло подивилася на квитки, але намагалася не подати вигляду, що їй не подобається ця поїздка, хоч вона сама і напросилася на спільний відпочинок. Хотілося б поїхати ближче до моря, до однокласниці Інни, та запрошувала, та Ігор категорично відмовлявся.

– Інно, у мене одна відпустка, і я хочу її провести з батьками, я так звик. Хочеш – їдь до своєї однокласниці, я не проти, зустрінемося після відпустки.

Ага зараз! Вона такими стараннями намагалася зачарувати красеня Ігоря, щоб так просто його зараз відпустити? А раптом там він їй заміну знайде? Ще стосунки між ними хиткі, живуть разом три місяці, і ось так просто його відпустити? Загалом, ідея з поїздкою хороша – і з батьками познайомитися, і покаже себе, як наречену.

Для Інни Ігор ласий шматочок: сам дуже симпатичний, характер приємний, робота перспективна, та й до того ж наречений із квартирою. Так-так, йому лише 27 років, а в нього своя двокімнатна квартира. Це хоч і не його заслуга, а його батьків. Батько Ігореві купив квартиру, коли йому було 18 років, якраз до повноліття, а кілька років тому батьки поїхали ближче до старшої сестри Ігоря, щоб там купити будинок і влаштуватися.

– Коли я народився, батькові було вже 47 років, а мамі 40. Я молодший за свою сестру Таню на 16 років, вона від маминого першого шлюбу. Так, батьки в мене вже похилого віку, мама погано чує, тато нездужає, ну як я можу до них не поїхати? Я і допомогти їм маю як син, і просто побачитися, я їх дуже люблю.

– А може, я теж з тобою поїду?

– Так, якщо ти хочеш. Ти знаєш яке озеро біля їхнього будинку? Там і моря не треба, дуже гарно. Тільки май на увазі, що у відпустці я максимум уваги приділятиму своїм батькам, бо для мене це не зовсім відпочинок, а скоріше допомога їм. Може, ти таки передумаєш і до однокласниці поїдеш?

– Ні, я все вже для себе вирішила, отже, їдемо разом.

На вокзалі їх зустрічала Тетяна. Вона обійняла брата та Інну – як свою майбутню невістку. Загалом початок знайомства складалося добре. Приїхали до батьків – Федора Михайловича та Олени Павлівни, як вони представилися Інні. Будинок у селі, а недалеко й справді велике озеро, краса! Як годиться – сіли за стіл, почали розмовляти. Інна звернула увагу, що Федір Михайлович, вигладав змарнілим. Щоб поговорити З Оленою Павлівною, треба було постійно підвищувати голос.

Розмови за столом були пусті:

– Я цього року більше кабачків насадила, ікру робитиму. Того року дуже смачна ікра вийшла, тож хочу повторити.

– Фундамент треба ззаду будинку трохи підправити, і на горищі з речами розібратися, половину викинути через непотрібність.

– Сусіди поросят завели, а ми не наважимося.

Ігор вникав у кожну проблему батьків, уважно їх вислуховував та обіцяв у всьому допомогти. Так, веселеньку відпустку має пережити Інна, нічого не скажеш. Але треба пережити, треба! Вдавати, що всім задоволена, посміхатися, хоч і з натяжкою. Ну що ж, перший день пройшов нормально, та й добре, всі розійшлися по кімнатах, настав час спати. Ігор заснув одразу, а Інні було не до сну – за стіною спальня батьків, гучність телевізора ввімкнена майже на всю міць. Зрозуміло – мати погано чує, але як це терпить її чоловік? Звикли, чи що? Лише опівночі вимкнули телевізор.

Наступного дня була чудова погода, озеро манить, а Ігор зранку зайнявся роботою – підправляв фундамент під орудою батька. Приїхала і Таня допомагати. Невже це не можна зробити пізніше? Відпустка на два тижні, ще буде час.

– Ігоре, ти надовго тут? На озеро хочеться.

– То йди, викупайся, позасмагай. Ніхто тебе тут сидіти не просить.

Довелося йти самій. Пляж був заповнений людьми, майже немає місця. Інна розстелила рушник, лягла і почала дивитися на відпочиваючих. Ого, скільки тут молодих та гарних дівчат! Навіть несподівано! Недаремно вона сюди приїхала, тут для Ігоря цілий квітник, треба бути обачною. Тільки нудно тут, відпочити крім озера нема де. А ще приїхала якась молодіжна компанія, поводилися погано, довелося піти.

Пообідали всі поспіхом, пішли знову працювати. У Інни зовсім настрій впав – ну чим їй зайнятися, крім того, щоб дивитися в телефон, шукаючи хоч щось цікаве?!

– Інночко, не допоможеш мені з вечерею? – Запитала Олена Павлівна. – Треба б вареники з вишнею наліпити.

Дивно у них тут усе. Тільки обід минув, і одразу про вечерю думають. Ну що ж, доведеться йти. Потрібно було з вишні кісточки виймати, справа нудна, хай і спеціальним інструментом.

– І не ліньки вам варениками займатися? – Запитала Інна. – Така нудна справа.

Але відповіді не було. Олена Павлівна розкочувала тісто, і не почула майбутню невістку. Хм, вона зовсім без апарата не чує, чи що? Ну та гаразд, можна продовжувати готувити далі, можна й мовчки. Чесно кажучи, за добу зовсім зіпсувався настрій – Інні набридли і батьки Ігоря, які думають тільки про їжу та роботу, і це село. Вся відпустка піде нанівець.

А на вечері з’ясувалося ось що: вранці Ігор зібрався з батьком на рибалку, причому цілий день на надувному човні.

– Інно, поїхали з нами? – Запропонував Ігор. – Встанемо рано-вранці і порибалимо. Знаєш, як це цікаво?

Інну це обурило – як працювати і не піти з нею на пляж, так це терміново необхідно, а як забаганки батька виконувати, так – будь ласка, можна і не працювати. А як вона? Так, Ігор її попереджав, але не настільки ж треба бути егоїстичним. Інна відмовилася і спитала Федіра Михайловича:

– А як же ви ловитимете рибу, ви ж нездужаєте?

Ігор із Тетяною здивовано глянули на неї – настільки нетактовним було її питання.

– Ну, вудку я втримаю, – з усмішкою відповів батько. – А ось з човном мені допомогти треба, та й взагалі – сина рік не бачив, скучив, поспілкуватися б і задоволення від рибалки отримати.

Перед сном Ігор та Інна майже не розмовляли, наче й не в сварці, але якась недомовленість у обох. Знову телевізор до півночі не давав спати. А вранці, коли Інна прокинулася, Ігоря вже не було, поїхав із батьком на рибалку. Погода була похмура, хоч і не дощова, настрою не було.

– Інночко, може допоможеш мені зварити борщ? Чоловіки приїдуть, потішаться.

Перед приготуванням Олена Павлівна зняла свій апарат, як вона пояснила – так їй зручніше, звикла, хоч і незрозуміло чому. Вона попросила Інну почистити і накришити цибулю, натерти морквину для зажарки. Мама кружляла по кухні, шаткувала капусту і розповідала свій хитрий рецепт борщу. Інна була ображена, тому теж бубоніла напівголосно, стоячи біля плити:

– Звичайно, все найскладніше мені дісталося: цю морквину натирати, цибулю покришити! І чого я погодилася на цю відпустку? Зараз би з Ігорем засмагали б біля моря, то ні, треба їхати до його матусі з татком! Ось вже відпочинок вони синочку влаштували – працюй на нас, Ігорчик, і слухай у всьому – будинок полагодь, горище розбери, рибалку татку організуй…

Олена Павлівна раптом зупинила свій монолог про рецепт і здивовано запитала:

– Ой, Таню, ти давно тут? А ми ось із Інночкою тут закрутилися, готуємо.

– Та вже кілька хвилин тут стою, слухаю вас.

– Зараз, доню, апарат одягну.

Інна застигла і обернулася. Тетяна стояла у дверях і пильно дивилася на Інну, а потім поманила її пальцем, мовляв – вийдемо, розмова є.

– Ти чого сюди приїхала? – Запитала вона. – За братом моїм наглядати? Щоб із гачка не зірвався?

– Я просто приїхала у відпустку.

– І так неповажно відгукуєшся про моїх батьків? Я з самого початку тебе розкусила – приїхала з кислим обличчям, батько мій тобі не такий, моя мама тобі не подобається. Ображаєшся, що готувати тебе попросили?

– Мене ніхто не просив.

– Ну ось що, голубонько. Ти хотіла поїхати на море? Будь ласка, збирай свої речі, я відвезу тебе на вокзал, надвечір вже на місці будеш, я навіть квиток тобі куплю. А якщо не поїдеш сама, тут надвечір буде грандіозна сварка і з тим самим успіхом ти все одно поїдеш на море, і швидше за все – без Ігоря, бо він теж дуже поважає своїх батьків.

Інна мовчки збирала свої речі.

– Інночко, куди ж ти, дитино? – Запитала Олена Павлівна.

– Мамо, вона збирається на море, квитки у неї на сьогодні.

– А що ж мені Ігор нічого не сказав?

– А для нього це також сюрприз.

Інна поїхала. А ближче вечора, коли повернулися з риболовлі Ігор із батьком, Тетяна вже була готова до розмови. Вона все розповіла братові про ранкову подію.

– Ігоре, ти, звичайно, в себе вдома вільний робити все, що завгодно – знову сходитися зі своєю Інною або розірвати з нею всякі стосунки, але тут я її не потерплю.

Ігор усе зрозумів. Він не став навіть дзвонити до Інни, та й вона не змогла йому зателефонувати, бо було соромно. А після повернення на неї чекали сумки з речами, які залишалися в квартирі Ігоря. Навіть пояснюватися не стали, мовчки розійшлися.

Вам також має сподобатись...

Денис прийшов в гості до своєї бабусі не сам. Біля нього на порозі стояла якась худенька дівчина. – Бабусю, познайомся, це Ліза! Ліза, це моя бабуся Лілія Вікторівна. – Здрастуйте, – посміхнулася Ліза. – Дякую вам величезне! – Ну, проходьте, – відповіла бабуся. – От тільки я не зрозуміла, а за що ви мені дякуєте?! Денис із Лізою переглянулися

Ігор вийшов із кафе після поминального обіду. Син пропонував підвезти, але він відмовився. – Пройдусь. Мені потрібно, прийти в себе, – сказав чоловік синові у відповідь на його занепокоєння. Пішов Ігор додому. Подумалося йому – адже там зараз порожня квартира. Вдома нікого. І тепер так буде до кінця днів. – Люба, як мені тепер жити без тебе, – знову і знову запитував Ігор. В роздумах чоловік зайшов до квартири, пройшов на кухню. Раптом у квартиру подзвонили, Ігор відкрив двері, подивився хто прийшов і застиг від несподіванки

Весілля у брата Михайла було в самому розпалі! Всі привітання вже залишилися позаду, і тамада змінювала конкурси один за одним. Михайло був запрошений на свято зі своєю дружиною Оксаною. У якусь мить він раптом побачив, що його кохана десь зникла! Коли гості сіли за стіл, Михайло всерйоз запереживав через відсутність жінки. Чоловік не знайшов Оксану в ресторані і вийшов на вулицю. Він глянув на лавку яка була неподалік і оторопів! Там сиділа його Оксана в обіймах якогось чоловіка

Віра повернулася додому з двома важкими пакетами у руках. – Андрій, ти вдома? – гукнула вона з коридору. – Забери в мене пакети. – Іду, – промовив чоловік і швидко вийшов в коридор. – Треба було мені зателефонувати, навіщо ти тяжке тягаєш? Раптом Віра помітила, що Андрій дивно виглядає. – Щось сталося? Ти сам не свій, – запитала вона. – Ні, – швидко похитав головою хлопець. – Просто, я з тобою дещо хотів обговорити! – Ну давай, за чаєм і обговоримо, – усміхнулася жінка і пройшла на кухню. Але Віра навіть уявити не могла, який «сюрприз» приготував їй Андрій