– Заспокойся, не хвилюйся так! Звичайно, він міг ще пожити, за нинішніми мірками сімдесят – не вік. Але з іншого боку, Таня, ти ж його не любила?
Адже ви абсолютно різні люди! Андрій тебе пригнічував, якщо чесно – шкода було дивитися. Ти така витончена, а він – ну просто чолов’яга!
Вибач, що так говорю, але ти потім зрозумієш, що я маю рацію. Ти все життя йому віддала. Поживи тепер на своє задоволення, поїдемо з тобою відпочинемо, по театрах побігаємо, твій то не дуже шанував мистецтво!
– Рито, давай не зараз, годі вже! – Тетяна так на сестру подивилася, що Рита на якийсь час замовкла.
Андрій не шанував мистецтво, хто б казав! Андрій на гітарі грав і співав. Так, він і справді на людях соромився. Співав і грав тільки для Тані, так добре, так душевно.
Тетяна більше не хотіла слухати те, що сестра ще говоритиме про Андрія. Та й що вона могла про нього знати?
Рита завжди легко до всього ставилася, постійно свого чоловіка Юру спрямовувала, от і зараз:
– Юра, йди нам з Танею чаю завари і принеси мармеладу! І печиво принеси, бо сам не здогадаєшся!
– Дбайливий він у тебе!
– Так, не те що твій Андрій, не допросишся у нього нічого ! А мій Юра розуміє, яке йому щастя дісталося, він би такого ніколи не знайшов собі.
Пощастило тоді Юркові, що я вийшла заміж захотіла, а він і підвернувся! – тараторила без упину сестра, розхвалюючи себе.
Як вона у магазині бухгалтером добре заробляла, господар їй за подвійну бухгалтерію давав у конверті премії. І доньці купила квартиру, і собі оновила. Все для сім’ї, ось Юрко її і обожнює.
Вона для нього єдина та неповторна – сам говорив. Все готовий пробачити, аби Рита поряд була!
– У тебе хоч інші чоловіки, окрім Андрія твого, були? – зненацька понизивши голос, коли Юра вже вийшов, спитала Маргарита.
Тетяна здивувалася з цього питання, навіть не чекала таке від сестри почути!
Андрія всього півроку, як нема, та як взагалі вона так могла про неї подумати?
Маргарита глузливо на сестру подивилася,
– Ось ти наче старша, а все життя як маленька! Дивна якась! Невже ось так, з одним чоловіком все життя і прожила, та ще й з таким? Та кого я питаю, ти й сама розтяпа Таня, синові навіть квартиру не купила, то й живуть у тебе з невісткою та онуком.
Хто ж так живе, біла ворона ти, Таня!
Он начальник мій думаєш за просто так мене головним бухгалтером поставив? Ні, звичайно, розумних і добрих повно, але щоб дізнатися людині потрібні особливі стосунки, ну ти мене зрозуміла. Це найкращий тест на сумісність у роботі!
Та й з іншими я завжди могла домовитись, особливо з чоловіками.
Користуватися треба тим, що природа дала, доки ти молода! Навіть твій Андрій так дивився на мене, та якби я тільки захотіла! Тільки на який він мені дався, що з нього взяти ? Ну і потім він чоловік сестри, ну ти зрозуміла, Таня…
Далі Тетяна слухати сестру не могла. Вона її перед Андрієм завжди виправдовувала, а Андрій Риту останнім часом дух не переносив.
Одного разу навіть сказав:
– Та у твоєї Маргарити нічого святого за душею! Говорить, що для сім’ї все робить, а насправді прикривається. Хапуга вона, темна душа, навіть дивно, що ви рідні сестри.
Тетяна та Андрій завжди просто жили та вміли радіти навіть дрібницям. Але якщо зайде Рита, то обов’язково так представить себе, начебто і жартує, а зачепить:
– Ой, який милий ви диван купили! А я-то не розумна, вдвічі дорожче взяла, ортопедичний правда, може даремно?
Та й пальто твоє непогане, хоч і синтетика. А мені Юрко знову брендове купив, і навіщо? А ти Таня все на книги витрачаєш, кумедна ти! …
– Ти мене не слухаєш? Я куплю нам з тобою путівки до пансіонату, а то з Андрієм ти мало їздила, він у тебе домосід був, – продовжувала говорити Рита.
– Рито, дякую за чай, я додому піду. Скоро онук зі школи прийде
– Ти частіше заходь, Таня, до свободи звикай і не переживай ти так, адже ти його не любила!
– Помиляєшся, Рито! – Тетяна давно зрозуміла, що вони із сестрою надто різні.
Так, з Андрієм вони не з великої любові побралися.
Тані вже тридцять три було і вона дуже хотіла сім’ю та дитину. А Андрію під сорок, звичайний чоловік, не красень, не бізнесмен. Симпатія була, от і вирішили спробувати.
Але коли народився син, до них прийшло щастя. Тихе таке, домашнє, але їм обом і не треба було нічого іншого. Просто жили та раділи.
Тому, що Денис зробив перший крок, Таня бачила, з якою радістю Андрій то на сина, то на неї дивиться! Їм було разом все на радість. Ходили на ковзанку, коли Денис підріс. Із сином Андрія з роботи зустрічали, коли він затримувався, та в будь-якій дрібниці радість була!
А коли машину змогли купити та їздили на річку з ночівлею, то це просто було щастя!
Таня якось із Ритою поділилася, а та пирхнула зневажливо: – Ми цього року в Єгипті відпочивали, яка річка, Таня?
Вдома Таня озирнулася – як же вони з Андрієм любили свою квартиру! А дачу коли будували – кожну дошку цілували, Андрій там багато своїми руками зробив. Та інших багатств Тетяні не треба. Усі її багатства тепер у її душі живуть.
Дзвінок у двері – це онук зі школи прийшов,
– Бабуся, я п’ятірку отримав з математики. А з української трійку, допоможи роботу над помилками зробити? Бабусю, а ввечері підемо маму з татом із роботи зустрічати, як раніше з дідом ходили? Здорово, я санки візьму, гаразд?
Маргарита подзвонила Тані за два тижні:
– Ну ти їдеш зі мною до пансіонату чи ні? З Юркою поїхати? Та ну його, я з тобою хотіла відпочити. Тебе з кимось познайомити, та й сама відволіктися від свого Юри.
Не їдеш значить?
Слухай, я думала, що то Андрій твій такий нудний, а схоже ви два чоботи пара, Таня!
Та я краще одна поїду чи подругу покличу, ти сестра невиправна монашка!
Тетяна відключила телефон і раптом їй стало кумедно.
Адже була справа вона заздрила трохи своїй сестрі.
Рита така спритна, вміє жити, не те що Тетяна.
Ні, нізащо не проміняла б Таня своє життя з коханим чоловіком. Ні на які блага та шикарні поїздки. Видно це й справді було кохання. Звичайне, земне, яке їй ніколи не забути!
Тетяна провела пальцями по їхній спільній фотографії, де вони посміхаються, тримаючись за руки і тихо прошепотіла,
– Дякую, Андрію, що ти є в мене!
І їй здалося, що він торкнувся її руки, і шепнув, як раніше: – Нічого не бійся, я завжди з тобою…
