Життєві історії

Валерій з дружиною збиралися лягати спати. – Ти знаєш, що сьогодні до Світлани Володимирівни заходив твій брат, – раптом сказала чоловіку Алла. – Так, мама розповідала, – відповів Валерій. – Вони про щось дуже довго розмовляли на кухні, – продовжила жінка. – І що з того? – усміхнувся чоловік. – Ну, я не витримала, підійшла до кухні і підслухала їхню розмову, – несподівано сказала Алла. – Знаєш про що вони розмовляли? – Про що? – Валерію стало цікаво. Алла зробила глибокий подих і передала розмову свекрухи з братом чоловіка. Валерій вислухав дружину і застиг від обурення

– Ти розмовляв із мамою? – пошепки спитала Алла у чоловіка, переживаючи, що свекруха може почути її слова.

– Не переживай. Будинок батьків точно дістанеться нам, – Валерій цмокнув дружину в щоку. – Мама ж у нас живе, це логічно.

Жінка задумливо поводила губами з боку на бік. Незважаючи на запевнення чоловіка, її все одно хвилювали великі сумніви.

Виникли вони не на порожньому місці. Світлана Володимирівна, крім Валерія, мала ще одного сина.

З ним жінка спілкувалася набагато рідше, але коли вони зустрічалися, свекруха не могла натішитись на Олега і двох його хлопчиків.

Вже кілька разів Аллаа ловила себе на думці, що до її доньки Світлана Володимирівна з таким трепетом не ставиться.

Жінка близько року тому переїхала до квартири старшого сина. Після раптового відходу чоловіка вона дуже сумувала, і Валерій запропонував матері на якийсь час переїхати до них.

Спочатку Світлана Володимирівна відмовлялася від цієї пропозиції, але потім здалася.

– Я місяць поживу, і вистачить, – повідомила вона синові та невістці, проте вже жила з ними цілий рік і повертатися до рідного дому не збиралася.

Алла чудово ладнала зі свекрухою, яка мала почуття такту і за цей час жодного разу не качала права.

Іноді Валерій цікавився думкою дружини щодо проживання зі Світланою Володимирівною.

– Ми чудово ладнаємо з твоєю мамою, нехай живе, – знизала плечима Алла. – До того ж вона постійно зустрічає і проводжає Марійку до школи та зі школи. Для мене це велика допомога.

Син Олег дуже рідко відвідував жінку, незважаючи на те, що жив всього в парі зупинок від старшого брата.

– Валерій, а ти з мамою поговорив із приводу оренди її будинку? – згадала Алла. – Він вже майже рік пустує.

– Так, – чоловік щільно стиснув губи, даючи зрозуміти, що позитивного результату ця розмова не принесла.

– Відмовилася, так? – задала риторичне запитання Алла.

– На жаль, сказала, що не хоче в сімейне гніздо пускати чужих людей. З нею марно розмовляти, – відповів Валерій і важко зітхнув.

– Я б на твоєму місці поговорила з нею з приводу того, кому відійде будинок, – напівпошепки промовила дружина. – Вчора приїжджав Олег, і я краєм вуха почула їхню розмову, з чого зробила висновки, що у Світлани Володимирівни зовсім інші плани.

– Може, ти неправильно все зрозуміла. Завтра уточню, сьогодні мама вже спить, – чоловік цмокнув Аллу в лоба і відвернувся.

Наступного ранку, який випав на вихідний день, подружжя прокинулося від гуркоту та голосів на кухні.

Було очевидно, що Світлана Володимирівна прокинулася раніше за всіх і почала щось готувати.

Зрозумівши, що заснути їм жінка вже не дасть, Аллаа та Валерій пішли на кухню.

Дорогою дружина штовхнула чоловіка і пошепки нагадала про обіцянку поговорити з приводу будинку.

– Встали вже? – почувши кроки, обернулася Світлана Володимирівна. – А ми з Марійкою млинці печемо.

Подружжя, переглянувшись, присіло за стіл. Валерій налаштовувався на розмову з матір’ю.

– Їжте, поки гаряченькі, – жінка простягла синові тарілку з млинцями.

– Мамо, я щось у тебе запитати хотів з приводу будинку, – невпевнено почав чоловік.

– Синку, я ж сказала, що не здаватиму наше сімейне гніздо чужим людям! – грізно промовила Світлана Володимирівна.

– Я не про це…

Жінка застигла на місці і запитливо подивилася на старшого сина, чекаючи на продовження фрази.

– Кому ти вирішила заповісти будинок? Нам? – Чоловік з надією подивився на матір.

– Чому ти так вирішив? – посміхнулася Світлана Володимирівна. – Я начебто б нічого такого не говорила.

– Я думав… ти ж у нас живеш, – розгублено промимрив Валерій, який був не готовий до такого повороту.

– Живу, і що з того? Не зобов’язана я тільки з цієї причини переписувати на тебе будинок. Я вирішила віддати його Олегу, – байдуже промовила мати. – Наш будинок – це сімейне гніздо, воно має передаватися у спадок. Але так як у тебе немає синів, то, на жаль, я зробила вибір не на твою користь.

– У нас є Марійка, – нерішуче промовив Валерій.

– Вона хто? Дівчинка! Вийде заміж і змінить прізвище, а я хочу, щоб нашим будинком володіли тільки Мельники! Був би у вас хлопчик, я б йому теж виділила частку, а так, як то кажуть, вибачте, – розвела руками Світлана Володимирівна.

– Нічого собі! – обурився чоловік і схопився за голову. – Тобто після всього того, що ми зробили для тебе, ти вчиниш з нами так?

– Сину, не перебільшуй, – сказала жінка і демонстративно закотила очі.

Валерій грізно глянув на жінку і вийшов із-за столу. Алла подивилася йому услід.

Вона чудово знала, що коли чоловік так робив, це означало лише одне: найближчим часом він не збирається контактувати з матір’ю.

Світлана Володимирівна теж глянула в спину Валерію і незрозуміло посміхнулася.

Вона була впевнена, що має досить поважну причину заповідати свій дім молодшому синові.

– Ти розумієш, чому я так вирішила зробити? – свекруха з надією подивилася на Аллу, чекаючи на підтримку.

– Ні, не розумію, – сухо відповіла жінка і, вийшовши з-за столу, пішла геть.

Більше на цю тему розмова у квартирі Валерія та Алли не заводилася. Чоловік ходив з похмурим виглядом і не йшов на контакт із матір’ю.

Коли її у вихідний день приїхав відвідати Олег, Валерій поставив питання ребром:

– Ти знаєш, що мати вирішила відписати тобі свій будинок?

– Так, вона говорила, – хитро посміхнувся чоловік, тим самим показуючи, що він давним-давно був у курсі плану Світлани Володимирівни.

– Тоді буде справедливо, якщо ти сьогодні забереш маму до себе! – рішуче промовив Валерій.

І Світлана Володимирівна, і Олег одразу змінилися на обличчі. На якусь мить Валерію здалося, що братові стало погано від цієї звістки.

– Я не можу, у нас місця мало, – тихо сказав Олег.

– Я ж узяв до себе, хоча у нас квартира набагато менша, – парирував у відповідь чоловік. – Коли дім буде твій, значить, і мати теж твоя!

– Ти від мене відмовляєшся? – здивовано вимовила жінка.

– Я вважаю, що ти не маєш жодного права жити в мене та з моєю родиною! Ти можеш або виїхати до брата, або повернутися у своє сімейне гніздечко, – на повному серйозі промовив Валерій.

Світлана Володимирівна з ображеним обличчям побігла збирати речі.

Поки її не було, Олег як на духу видав старшому братові, що не збирається селити матір до себе.

– За нею не потрібний нагляд, а розважати її нам ніколи, – холодно промовив він. – Не знаю, навіщо ти взагалі брав матір до себе? Тепер вона сама не захоче жити.

– Самі розбирайтеся, – Валерій показав Олегу на двері.

З цього моменту стосунки між сином та матір’ю зовсім розладналися. Світлана Володимирівна стояла на своєму, а Валерій ніяк не міг змиритися з її дивним рішенням.

Вам також має сподобатись...

Вероніка повернулася додому ближче до півночі. Сьогодні вона з подругами у кафе відзначала свій день народження. В коридорі її зустрів чоловік. – Чому так довго? – невдоволено пробурчав Михайло. – Та дівчатка подарували кругленьку суму грошей. Ось і вирішила їм віддячити, продовживши святкування, – сказала Вероніка. – І скільки вони подарували, що ти вирішила все спустити на них? – запитав Михайло. – Ось! – жінка простягла конверт чоловіку. – Ого, – заглянувши у конверт сказав Михайло. – Я тобі ані копійки з них не дам! – Як не даси?! Це ж мені подарували, – Вероніка здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається

Ліда приїхала в село до сестри Тетяни. Сама сестра саме лежала в лікарні. Жінка підійшла до хвіртки і побачила, що на ґанку її вже чекає сусід Василь Миколайович. – Привіт, Миколайовичу, – привіталася Ліда. – Ти наче мене чекаєш? – Так я щодня тут на вас чекаю після приходу автобуса, – сказав старий. – Бо ж мало що… Ось, приймай господарство. Як там Тетяна наша? Одужує? – Так, скоро повернеться, – сказала Ліда. – От тільки я її тут не залишу! Старий раптом змінився на обличчі. – Що ти таке говориш, Лідо?! – ахнув він. Ліда не зрозуміла, що відбувається

Ольга з Миколою зустрічалися пів року. – Олю, виходь за мене заміж! – нарешті запропонував їй чоловік. Ольга з радістю погодилась. На весіллі батьки нареченої подарували їм велику суму грошей. Мати Миколи приїхала з букетом квітів. Коли підійшла її черга щось дарувати, вона гордо сказала: – Я подарувала Миколі життя. Це дорожче за будь-які гроші! А тобі, невісточко, я дарую хорошого чоловіка. Свати стояли здивовано повідкривавши роти

Ангеліна повернулася додому з роботи і застала похмурого чоловіка на кухні, поряд сиділа свекруха Ніна Сергіївна. – Ангеліна, – серйозно сказав чоловік. – Мама розлучається! – Ніна Сергіївна, що сталося? Свекор вам зрадив? – розхвилювалася Ангеліна. – Скоріше я йому! – засміялася Ніна Сергіївна. – Це, не найголовніше, Ангеліна, – похмуро продовжив Андрій. – Мама, хоче повідомити тобі ще одну новину! – Яку ще новину? – не зрозуміла Ангеліна. – Ангеліно, тільки вислухай мене спокійно! – раптом почала свекруха і все розповіла невістці. Ангеліна вислухала жінку і застигла від почутого