Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Віолетта прибирала в квартирі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Інна Ігорівна? – здивувалася Віолетта, побачивши, що дзвонить свекруха. – Віолетто, привіт! – сказала свекруха, коли Віолетта підняла слухавку. – Ну, як ти? Тримаєшся? – Доброго дня! Все нормально у мене, – здивувалася словам свекрухи Віолетта. – Ой, доню, мені дуже шкода, що так сталося, – несподівано продовжила свекруха. – Знай, я вважаю, що Федір не правий! – В сенсі, не правий? Ви про що? – перепитала невістка. – То ти ще нічого не знаєш? – запитала Інна Ігорівна. – Інно Ігорівна, що взагалі відбувається? Що за дивна розмова? – здивовано вигукнула Віолетта, не розуміючи, що відбувається

Ганна бачила, що її колеги уникають її навмисно. А все через те, що кону стояла посада, яку мала отримати саме вона. Молода жінка давно йшла до цього, працювала. Її проєкти були найкращими. – Ганно Львівно, вас викликає директор! – раптом покликали її. Ганна зайшла в кабінет, а там їй сказали… Що її звільнено! Відпрацьовувати два тижні не треба, а можна йти прямо зараз… – Запитань ставити теж не треба, – сказав директор. Ганні здавалося, що довкола неї руйнується світ. Вона пішла мовчки, не прощаючись. Її зрадили всі. Ніхто не став на її бік. Аж тут Ганна отримала несподівану пропозицію

Галина з чоловіком Миколою забрали до себе з села її стареньку матір. – Мамо, ти хоч їла? – запитала Галина в матері, коли прийшла з роботи. – Та хіба це їжа?! – почала скаржитися старенька. – Ось у селі в мене їжа була! Картопельки наварю, огірочки солоні відкрию, сальце… А Микола твій, жадібний дуже! – Матусю, ну лікар же сказав тобі, що не можна багато чого! – сказала вона. Ірина Вікторівна ще більше насупилася і пішла у свою кімнату… А вночі Галина з Миколою прокинулися від якогось гуркоту. Вони вибігли в коридор, і ахнули від побаченого

Володимир тільки-но встиг зайти додому після роботи, як пролунав дзвінок телефону. – Алло, – чоловік узяв слухавку. Далі він відповідав коротко й однозначно. Хтось на іншому кінці говорив довго і плутано… Коли Володимир поклав слухавку, його мати запитливо глянула на нього. – Володю, що трапилося?! – ахнула вона. – Хто дзвонив?! Володимир в задумі сів у крісло й обхопив голову руками… Його дочка Леся підійшла до нього й обійняла. – Тату, не засмучуйся, будь ласка, – сказала вона. – Я допомагатиму тобі… Опустивши руки, Володимир запитливо глянув на неї, а потім пригорнув до себе. Мати чоловіка не розуміла, що відбувається