Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Марина йшла додому і з цікавістю дивилася у вікна будинків. Там вирувало життя, а на неї вдома ніхто не чекає… Марина завернула в провулок, де був її будинок, і аж зупинилася від подиву! У всіх вікнах світилося світло! І це було дуже дивно… – Що робити?! – подумала вона. – Напевно, треба комусь подзвонити! Нікого до себе в гості Марина не чекала. Підійшовши ближче, жінка побачила, як в одному з вікон промайнув якийсь силует. Вона придивилася і ахнула від побаченого. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала Марина. – Яка ж ганьба! Вона не вірила своїм очам

Ганна з дітьми та чоловіком, прийшла у гості до своєї сестри. – З новим роком! – вигукнула Ганна, зайшовши в будинок Марини. – Де мої улюблені племінники? Ось вам по шоколадці, це Миколай передав! Родичі трохи постояли в коридорі, обмінюючись своїми новинами, а потім Марина стрепенулась. – Ой, що ж це ми в коридорі стоїмо! Проходьте до столу, – запросила гостей господиня. Ганна швидко зняла своє пальто, роззулася. – Стіл, як завжди у вітальні? – запитала вона. – Угу, – якось підозріло кивнула Марина. Ганна рішуче відкрила двері у вітальню, пройшла всередину і… заціпеніла від побаченого

Олексій повернувся з роботи увечері. Вдома його зустріла незвична картина – дружина сиділа у кріслі із блокнотом і щось зосереджено записувала… – Що пишеш? – поцікавився чоловік, цілуючи жінку в щічку. – Список покупок, – відповіла Рита, і її очі загадково блиснули. – Завтра я маю великі плани… Наступного дня Рита піднімалася сходами до квартири своєї свекрухи, з пакетами покупок у руках. – Галино Павлівно! – радісно вигукнула вона, коли приголомшена свекруха відкрила двері. – А я до вас! З візитом у відповідь, так би мовити. – Як це… У відповідь? – розгубилася жінка. – Ну як же ж! – Рита пройшла на кухню і почала відкривати шафки. Свекруха застигла від здивування

Віра ще спала, коли у двері подзвонили. Жінка подивилася на будильник – сьома ранку. – Може, сусіди? Чи сталося щось? – крутилось у неї в голові, поки вона квапливо одягала халат і йшла до дверей. Дзвінок повторився. Віра відкрила і побачила на порозі свою тітку Люду. – Щось сталося? – здивовано запитала Віра. – Віро, а ти, що, спала? – похитала головою тітка Люда. – Я до тебе у справі! – У якій ще справі?- не зрозуміла Віра. Тітка Люда зайшла в коридор, сіла на пуф і все розповіла племінниці. Віра вислухала її і застигла від почутого