Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Борис застиг із чашкою кави в руці. Марина випустила спиці для вʼязання, і вони опинилися на підлозі. – Що-о?! – вигукнув Борис, і скочив з крісла. – Борюсику, сядь! – Марина взялася за серце. – Господи, я не готова бути бабусею! Їхня донька Аліса спостерігала за метушнею батьків із легкою усмішкою. Борис нервово ходив по вітальні, бурмочучи щось на кшталт: «зовсім вже» і «якийсь пройдисвіт». Марина то хапалася за голову, то бігла на кухню по валерʼянку. – А може… – сказала Аліса з хитрою посмішкою. – Ви візьмете малюка на виховання? Марина застигла. Борис зупинився на півкроці. У кімнаті запала тиша, а потім сталося несподіване

Марина була на роботі, розкладувала товар на стелаж. Раптом двері магазину відкрилися, і всередину зайшов якийсь чоловік. Марина обернулася, глянула на нього і застигла. Це був її колишній чоловік Роман. – Привіт, – як ні в чому не бувало, привітався він. – Доброго дня, – стримано відповіла Марина і напружилася. – Радий, що ти сьогодні працюєш, і я зміг тебе побачити, – тихо сказав Роман. – Нам треба поговорити! – Я вас слухаю, – тон дівчини став холодним. – Вам щось підказати? Але Марина навіть здогадатися не могла, який подарунок підготував їй колишній чоловік

Станіслав прикрашав ялинку з дітьми. Його дружина Олена напівлежала на дивані і розглядала календар на наступний рік, який їм поклали в поштову скриньку як рекламу. – Стасе, – задумливо сказала Олена. – А як ми плануємо провести ці вихідні? – Та як завжди, – відповів чоловік. – Відсвяткуємо сімʼєю Новий рік. Потім із дітьми сходимо до ялинки й додому – дивитися новорічні фільми і доїдати салати! – А може, якось веселіше все зробимо, га? – раптом запитала Олена. – Що ти маєш на увазі? – Стас дивився на дружину, не розуміючи до чого вона веде

Микола Іванович пішов у магазин. Повернувся він швидко. Чоловік приніс сумку з продуктами і раптом дістав з кишені якісь квитки. – Ось, я вирішив купити, якщо ти так вже хочеш кудись сходити! – сказав він дружині. За пів ціни взяв. – Та ти що, Микольцю?! – засміялася Тетяна Андріївна. – Ти купив квитки в театр? Дива та й годі! Увечері вони прийшли на виставу. Біля входу в театр квитки перевіряли кілька милих дівчат. Вони ж забирали пальта і куртки й видавали людям номерки. Тетяна Андріївна з Миколою Івановичем глянули на одну з дівчат і очі вирячили від несподіванки