Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

В Ольги не стало мами. Вона дуже сумувала, як і її батько – Ігор Борисович. Чоловік залишився сам… В Ольги була обідня перерва. Вони з колегою Валентиною пішли в кафе, яке було поряд з роботою. Вмостившись за столиком, Ольга зробила замовлення і раптом у дальньому кутку зали побачила… Свого батька! Він був не один, а з якоюсь жінкою, явно молодшою ​​за нього… Обличчя тієї жінки не було видно. А ось задоволене обличчя батька Ольга бачила добре! Вони щось обговорювали, сміялися, а жінка гладила батька по руці… Ольга оторопіла. – Як це розуміти?! – тільки й подумала вона

Ліда провела чоловіка у відрядження, прибирала в квартирі. – І чим зайнятися далі? – думала вона. – Подзвоню до Віки, можливо захоче в кафе сходити! Ліда набрала номер подруги. – Привіт, Вікторія! Як дивишся на те, щоб випити чашечку кави? – запропонувала вона. – Вибач, Лідо, я занедужала, – сумно відповіла подруга. – Зрозуміло. Відпочивай…, – додала Ліда і закінчила виклик. Раптом, Ліді на думку спала, геніальна ідея – відвідати Віку. Жінка швидко зібралася, зайшла в магазин, купила гостинці, та вирушила до Вікторії. Ліда піднялася до квартири подруги, подзвонила у двері, двері відкрилися і…Ліда заціпеніла від побаченої картини

Оксана повернулася додому з важкими пакетами в руках, і одразу зрозуміла, що в квартирі хтось є. – Невже я телевізор забула вимкнути? – думала жінка. Вона прислухалася, звуки припинилися. – Можливо мені просто здалося? – вирішила вона. Оксана віднесла пакети на кухню, швидко розклала продукти в холодильник. Раптом, з вітальні пролунав якийсь гучний звук. – Хто тут? – вигукнула вона. Оксана тихо вийшла в коридор, зайшла у вітальню і заціпеніла від побаченої картини. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити

Тамара вийшла на пенсію. Вільного часу стало багато. Жінці не вистачало простого людського тепла! Аж тут раптом Тамарі подзвонив син Роман. Він запитав дозволу… Переїхати до неї! – Звісно, ​​можна! – сказала Тамара. – А що у вас там сталося з твоєю Мариною? – Розлучаємось, – сухо відповів Роман і кинув слухавку. Тамара вирішила поговорити з невісткою. – Мариночко, що ж вам не жилося?! – ахнула вона. – Роман заробляє, не гуляє, все в дім! Що не так? – Одна з причин – ви, Тамаро Дмитрівно! – раптом хитро посміхнулася Марина. Тамара застигла від почутого з телефоном в руках