Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Ганна сиділа в кафе і чекала на свою знайому. – Привіт, Ганно, – сказала Інна, як тільки підійшла до столика. – Добре, що ти дочекалася мене. – Ну, про що ви хотіли поговорити, – запитала Ганна. – Ганно, ми з тобою знайомі не так давно, але ти повинна повірити мені, – раптом сказала Інна і зупинилася, збираючись з думками. – Ви про що? – здивувалася Ганна. – Я хочу розповісти тобі свою таємницю, – додала Інна. – Таємницю? Яку ще таємницю, – не зрозуміла вона. Інна зробила ковток кави, важко зітхнула і почала свою розповідь. Ганна вислухала її і аж рота відкрила від почутого

Андрій був на роботі, коли пролунав телефонний дзвінок. – Так, мамо, слухаю, – сказав він, піднявши слухавку. – Сину, ти можеш сьогодні до мене заїхати, – попросила Наталя Іванівна. – Є серйозна розмова! – Звісно. Після роботи заскочу, – додав Андрій і закінчив виклик. У сьомій годині вечора Андрій, як і обіцяв, переступив поріг квартири матері. – Мамо, це я! – гукнув син з коридору. – Заходь на кухню. Ми тебе чекаємо! – вигукнула у відповідь Наталя Іванівна. – Ми? Хто це ми? – здивувався чоловік. Він швидко роззувся, і вирушив на кухню. Тільки-но Андрій відкрив двері на кухню, то застиг від побаченої картини

Галина зустріла давню подружку, жінки вирішили зайти в кафе поспілкуватися. Галина зателефонувала до чоловіка, сказала, що затримується і здивувалася – він був радий цьому. Подруга говорила щось, Галина слухала її, але думки все частіше поверталися до чоловіка. – Вибач, мені треба додому. Якось неспокійно мені, – сказала Галя пішла. Галина зайшла до квартири та почула голос чоловіка. Він комусь казав: – Ну куди ти під ліжко? Ось. Давай сюди, тут м’яко. Як думаєш, що скаже Галя, коли дізнається про нас. Галина навшпиньки підійшла до кімнати, тихенько відчинила двері і застигла від побаченого

Тетяна прокинулася рано. Швидко зварила сніданок, нагодувала чоловіка та дітей. Ближче обіду Таня пішла на город, назбирала кабачків. – Ой, як кабачків багато! – здивувалася жінка  урожаю. – Треба мамі віднести, нехай кабачкову ікру приготує. Тетяна наклала у пакет кабачків, і вирушила до батьків, які жили неподалік у цьому ж селі. Вона тихо відкрила двері батьківського будинку, зайшла всередину. Раптом Таня почула, що мама з невісткою про щось розмовляють на кухні. Жінка підійшла ближче, прислухалася до розмови і застигла від почутого