Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Віра з матірʼю поверталися додому. Коли вони вже підходили до будинку, мама згадала, що у них закінчилося молоко. – Я зараз швидко в магазин заскочу, а ти йди, а то раптом Андрій вже прийшов і на тебе чекає, – сказала Надія Борисівна, розвернулася і попрямувала в сторону магазину. А Віра вирушила додому. Коли Віра увійшла до квартири, вона швидко зняла пальто, роззулася, і вирушила у свою кімнату. Але тільки-но Віра відкрила двері у власну спальню, то одразу застигла від побаченої картини

Галина Іванівна вийшла на подвірʼя. Вона взяла свою табуретку, бо лавки ще були мокрі після дощу. Вийшовши на сонячне місце, вона сіла і вдихнула з насолодою свіже літнє повітря. – Ох, як добре! – вихопилося в неї. Раптом жінка помітила біля себе сусідську дівчинку Тетянку. Їй було чотири рочки. Маленька стояла біля Галини Іванівни. – Здрастуйте, бабо Галю… – сказала дівчинка і сховала щось за спиною. – Що там у тебе? Покажи, – попросила Галина Іванівна і погладила Тетянку по плечу. Дівчинка неохоче показала, щось у руці… Галина Іванівна здивовано дивилася на малечу

Володимир прийшов додому, як раптом зустрів біля підʼїзду свого друга Романа. – О, Володька! – радісно вигукнув той. – А я тебе шукаю! Давай збирайся. Ми з хлопцями йдемо в кафе. Посидимо собі! – Добре, я зараз, тільки перевдягнусь! – сказав Володимир і побіг до себе. Через пару хвилин він вийшов на вулицю і вони з Романом пішли в кафе. Там, біля дверей, їх уже чекали друзі. Вони всі разом зайшли в кафе і раптом… Остовпіли від побаченого! Усі дивилися в один і той самий бік. Володимир теж обернувся й застиг від несподіванки

Ніка радісно побігла в свою кімнату і зібрала в сумку свої речі. Мати підвезла її до будинку батька, з яким вони були розлучені. Батьку дзвонити не стали. Біля його будинку Ніка вискочила з машини. – Бувай! – просто гукнула вона матері. Дівчина раділа – нарешті її мрія здійснилася! І життя тепер буде легким і спокійним… Батько вийшов з дверей і застиг від здивування, побачивши на порозі свою дочку. – Ніка?! – вигукнув він. – Що сталося?! Дівчина роззулася, зняла куртку і просто побігла собі в кімнату. Чоловік застиг від здивування, не розуміючи, що відбувається