Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Вероніка покликала чоловіка обідати. – О, у нас олів’є? – зрадів Дмитро. – Так, – відповіла Вероніка. – Чогось у салаті не вистачає. Ти не помітив? Дмитро спробував салат. – Ну що ти, у тебе завжди все смачно. Може солі, мало? Я не вгадав? – відповів він. – Ні, ти не вгадав! Подумай ще! – наполягла дружина. Дмитро скуштував ще трохи салату. – Мені всього вистачає! – розвів він руками. – Ні, ти помиляєшся! В салаті не вистачає того, що ти від мене приховав! – несподівано додала Вероніка. – В сенсі? Ти про що? – Дмитро здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Микола того дня встав раніше. Він пішов у ванну, вмився й попрямував на кухню. Чоловік відкрив холодильник і скрушно похитав головою. Там було порожньо. Тільки на поличці в дверцятах було три яйця… – Ну хоч яєчню собі приготую, – вирішив чоловік. Він снідав у себе в кімнаті, як раптом у двері хтось несміливо постукав. Микола застиг від здивування. До нього рідко хтось приходив. Чоловік нерішуче встав зі стільця і пішов відкривати. Микола відкрив двері й очам своїм не повірив

До Марини в гості приїхали батьки чоловіка. Зранку вона прокинулася від гуркоту посуду на кухні. Годинник показував 6:30. Хто міг так рано шуміти? Звісно ж, свекруха! – Доброго ранку, – сказала Марина, заходячи на кухню. Людмила Петрівна стояла біля плити, помішуючи щось у каструлі. – А-а-а, нарешті ти прокинулася! – сказала свекруха єлейним голоском. – А я вже приготувала сніданок. Дітей розбудила, вмила, одягла. Вони граються у кімнаті. – Навіщо ви їх розбудили? – запитала Марина. – Сьогодні субота вони зазвичай до дев’ятої сплять. – Режиму треба дотримуватись, – повчально сказала свекруха. – А ще мій син мені вчора на тебе скаржився… – Що-о-о?! – Марина оторопіла від почутого

– Доброго дня, я по оголошенню, – на порозі стояла молода дівчина з сумкою через плече. Баба Оля розгублено дивилась на неї. Вона показала квартирантці кімнату. Старе ліжко, старезна шафа, а на подушці вишита серветка. – Тут навіть телевізора нема, – сказала баба Оля. – Ой, як мені у вас подобається, як затишно! – відповіла Настя. – Дивна дівчина! – думала баба Оля. – Подобається, каже, затишно. А все ж старе в мене! Та згодом вона все зрозуміла