Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Світлана дивилася свій улюблений серіал, коли у двері подзвонили. Жінка підвелася з дивану, і пішла відкривати. На порозі стояла якась незнайомка. – Доброго дня, – досить зухвало промовила дівчина. – Здрастуйте. Ви до кого? – запитала Світлана. – До вас! – пояснила гостя. – Чим я можу вам допомогти? – додала Світлана. – Мене звати Христина. І я коханка вашого чоловіка, – рішуче сказала жінка. Раптом Світлана нестримно розсміялася. – Ви чому смієтеся? – Христина здивовано дивилася на Світлану, не розуміючи, що відбувається

Світлана повернулася додому з магазину. – Андрію, сумки візьми! Чому в коридорі темно, ти навіщо світло вимкнув? – голосно вигукнула Світлана, увійшовши до квартири. – Тихо. Тихо… Дитину розбудиш, він тільки заснув! – роздратовано прошипів Андрій, вискочивши у коридор. Світлана не відразу вникла в суть сказаного. Дівчина сяк-так поставила пакети з продуктами на підлогу і пильно подивилася на чоловіка. – Яку дитину? Що ти знову вигадуєш? – запитала вона в чоловіка. – Зайди у вітальню, сама все побачиш! – єхидно додав Андрій. Світлана повільно підійшла до дверей вітальні, відкрила їх і… застигла від побаченої картини

Віра насмажила млинців і гукнула онуків до столу. Сьогодні її донька Ганна привезла Катрусю та Дениса трохи погостювати у бабусі. Малеча прибігла на поклик і кинулася уплітали млинці. – Дякую бабусю, – сказала Катруся пообідавши. – Ми підемо на гойдалці погойдаємося! Коли онуки доїли, Віра прибрала рештки зі столу. – Добре хоч внуки приїхали, не так сумно буде, – усміхнулася сама собі жінка. Віра вийшла з кухні і побачила, як діти гойдаються на гойдалці. Тільки-но хотіла до них підійти, як раптом почула розмову Дениса та Каті. Вона прислухалася до розмови і застигла від почутого

Світлана допомагала свекрусі розвішувати білизну. Діти бігали поряд. Дочекавшись, коли вони відійдуть, Світлана звернулася до Антоніни Іванівни. – Скажіть, – сказала вона. – Ви не любите мене, так? Антоніна Іванівна здивовано закліпала очима: – Не люблю? З чого ти взяла? – У вас немає бажання бачити мене. Але ви з ввічливості кажете, що це не так. Я права? – Світлана уважно подивилася на свекруху. Антоніна Іванівна поставила тазик із білизною на землю. І Світлана відчула: свекруха думає про щось, наважується на щось. І раптом свекруха зробила те, чого Світлана навіть уявити собі не могла