Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Настя пилососила килим, як раптом пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв якийсь незнайомий хлопець. – Вам кого? – здивовано запитала вона. – Вас, якщо ви Настя, – раптом відповів той. – Можна зайти? Та не переживайте! Не на сходах же ж ми будемо розмовляти? Настя впустила гостя в квартиру. Поки він знімав верхній одяг, вона розглядала його. Модно вдягнений, симпатичний, трохи старший за неї… – Чим тут у тебе пахне? – скривився він, перейшовши на «ти». – Пахне? – Настя зніяковіла. – Я не помічаю, звикла… То хто ж ви такий?! Настя дивилася на гостя, й не розуміла, що відбувається

Андрій повернувся додому з відрядження. – Кохана, я вдома! – гукнув він з коридору. – Привіт, Андрію! Вечеря на столі, сідай вечеряти, я зараз підійду, – гукнула йому Олена зі спальні. – Олено, все в порядку? – запитав Андрій, підійшовши до дверей спальні, але двері були закриті зсередини. – Так, все добре! Я підготувала для тебе сюрприз! Ти йди вечеряй, я зараз вийду, – наполягла дружина. Андрій пішов на кухню і взявся за вечерю. Через декілька хвилин він почув як двері спальні відкрилися і невдовзі на кухні з’явилася Олена. Андрій глянув на дружину і застиг від побаченого

Сергій закохався в Наталку. І все б нічого, але було одне «але». Жінка була старша за нього… На 14 років! – Він майже одразу зізнався мені у коханні, тільки довго не наважувався всім про це сказати, – говорила знайомим Наталя. – Всі, звісно, змирилися, а ось його мама досі вражена, що я трохи молодша за неї. Чекає не дочекається, коли я її хлопчика в спокої залишу… – Зрозуміти можна, – говорили люди. – Поступово звикне. – Дуже сумніваюся, – казала Наталя. – Я ж розумію – зараз нам дуже добре разом. Але через десять років… Йому не буде й сорока… Пройшов час і Сергій пішов на серйозний крок

Галина солодко спала, як раптом прокинулася від якогось дивного шуму. – Романе, ти це чуєш? – запитала вона в чоловіка, який спав поряд. – Нічого я не чую, – буркнув Роман. – Спи давай, завтра рано вставати! – Мабуть здалося, – сказала сама до себе Галина. Щоб заспокоїтись, жінка вирішила піти на кухню, випити склянку води. Вона підвелася з ліжка, накинула халат і тихенько, щоб не розбудити чоловіка, попрямувала на кухню. Галина зайшла на кухню, ввімкнула світло і…ахнула від побаченої картини