Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Тетяна поверталася з роботи увечері. Її сусід Роман вже чекав на неї в під’їзді. – Тетянко, який теплий вечір! – сказав чоловік. – Додому йти не хочеться! Може прогуляємось перед сном? Подихаємо свіжим повітрям? І тут Роман раптом дістав з-за спини букетик улюблених квітів Тетяни… Вони собі прогулялися. – А в мене зовсім випадково вечеря готова! – сказав сусід. – Звичка, я ж один живу… Може складеш мені компанію, Тетянко? Тетяна погодилася, а Роман дуже зніяковів. Вечеря була і справді смачна – салат і печеня з яловичини. Роман смішив Тетяну і розповідав анекдоти… Пройшло кілька тижнів і він не витримав

​​Ірина Сергіївна привела свою внучку додому з садочка. – Ну все, біжи, переодягайся. Зараз вечеряти будемо, – сказала бабуся дівчинці. Марійка побігла в глиб квартири, і почала відкривати всі шафи, шукаючи щось. – Марійка, що ти робиш? – здивувалася Ірина Сергіївна. – Нема… І тут нема… Де мама його ховає? – раптом сказала дівчинка. – Кого ховає? – не зрозуміла бабуся. – Бабусю, я знаю один мамин «секретик», – несподівано сказала Марійка. – Нахились до мене, я тобі його розповім. ​​Ірина Сергіївна нахилилася до внучки. Марійка щось тихенько прошепотіла їй на вушко. ​​Ірина Сергіївна вислухала внучку і аж присіла від почутого

Ліда з чоловіком встановили теплиці на дачі в свекрухи. Домовилися, що врожай ділитимуть порівну. Пів року пішло на те, щоб зібрати перші овочі. Але Ліда була не рада. Із зібраних овочів їм з Олексієм віддали буквально пару кілограмів явної некондиції – м’яті помідори і надто жовті огірки. – Лідо, ну мало виросло, вперше ж пробували, – співала свекруха. – Краще закрутимо, щоб узимку було, що їсти! І одразу сказала, щоб Ліда привезла побільше банок. Везти довелося два рази, заповнюючи багажник машини і все вільне місце у салоні. І ось нарешті свекруха принесла їхню частку закруток. – Це що таке?! – тільки й спитала Ліда

Михайло вже ліг спати, коли пролунав дзвінок у двері. У такий час він нікого не чекав. Чоловік вийшов до дверей. – Хто там? – запитав Михайло. – Мишко, відкрий, це я Марина! – раптом почув він. Михайло миттю відкрив двері. Кого-кого, а побачити Марину в цей пізній час він ніяк не очікував… – Марино, щось трапилося?! – ахнув Михайло. – Ой, та трапилося… – пробурмотіла жінка. – Навіть не знаю як тобі сказати… Михайло дивився на Марину, нічого не розуміючи