Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Борис прийшов додому з роботи. Він наварив гору вареників, приправив їх сметаною, налив ігристого і ліг на диван. Подзвонила його дружина Марта. Вона з дочкою була у селі в батьків. Жінка запитала о котрій він завтра їх забере. Борис пообіцяв виїхати раніше. Він додивився фільм і ліг спати… О сьомій Бориса розбудив будильник. Пора в село. Їхати години дві з половиною. Ще треба поснідати і заїхати в супермаркет по продукти. Тому в селі він буде годині до дванадцятої ранку… Дорогою Борис зупинився на заправці, залив бак і купив гарячу каву. Він поїхав далі і тут сталося незрозуміле

– Я знаю, що тобі подарую, – сказав Сашко подрузі Світлані. – Тобі має сподобатися. Він якось загадково подивився на неї і задоволено усміхнувся… Минуло два тижні. Перед жіночим днем ​​хлопці вітали дівчат, дарували квіти й листівки. Сашко теж подарував Світлані листівку. Вона почала читати її, і раптом запитала: – А де ж вірші, які я просила? – Це я не вмію, – сказав Сашко. – Як не намагався… Зате от мій обіцяний подарунок! Хлопець простягнув Світлані конверт розміром з листівку. Світлана відкрила його і дістала звідти аркуш паперу. Вона глянула на нього й ахнула від побаченого

Ганна готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її сусідка. – Ганно, привіт! Вибач, що турбую, але в тебе з квартири знову вода ллється, – голос сусідки в телефоні звучав стомлено, але твердо. – Що означає “знову”? – вона спантеличено спохмурніла. – Та не вперше вже. Ми з чоловіком якось допомагали перекривати воду твоїм орендарям, але сьогодні вже просто озеро на сходовому майданчику, – пояснила сусідка. – Гаразд. Зараз буду, – відповіла Ганна і одразу почала збиратися. Через півгодини жінка піднімалася сходами до своєї квартири. Ганна відкрила двері своїм ключем, зайшла всередину і…ахнула від побаченої картини

– Віро, у нас проблема, – схвильовано сказав Сашко. – Моя мама збирається приїхати. – Коли? – спокійно запитала Віра, сідаючи на диван. – Нууу…, вона… ніби… вже їде, – нерішуче відповів Сашко. Віра глянула на нього і суворо запитала: – Чому ти мені раніше не сказав? – Я сам не знав, – приречено відповів Сашко. – Вона мені щойно подзвонила. Із поїзда. – Отже, так, – вирішила Віра. – Ти сьогодні залишаєшся вдома. Зустріти маму. А ввечері я приготую святкову вечерю і разом посидимо, відзначимо її приїзд, – сказала Віра і побігла на роботу. Але жінка навіть уявити не могла, чим закінчиться приїзд свекрухи