Життєві історії

Від Ані пішов чоловік. Прийшов, зібрав речі і сказав, що йде. Жінка не могла прийти до тями. Аня вирішила написати подрузі, про те що з нею відбулося. Раптом жінка помітили, що до неї в друзі попросився якийсь незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення: – Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! А наступного дня у двері подзвонили

Через десять років подружнього життя шлюб Ані з Олегом розпався. Вони не сварилися, просто одного дня чоловік зібрав свої речі та оголосив, що йде і вийшов з квартири. Назавжди. Дітей у них не було, можливо, через це він і пішов?

Але Аня все одно не чекала такої, як їй здавалося, зради.

***

Кілька днів вона не могла прийти до тями. І саме на піку цієї так би мовити “сімейної драми” у одній з соціальних мереж до неї у друзі попросився незнайомий чоловік. Після цього від нього надійшло повідомлення:

– Аня, привіт! Це Сергій! Ти не пам’ятаєш мене? Нарешті я знайшов тебе! Ти не уявляєш, який я щасливий! Минуло вже багато років, але я не втрачав надії знайти тебе. Єдина зустріч на випускному, а я все пам’ятаю, все! Як ми могли загубитися? Я не знаю, чи ти заміжня? Якщо так, то просто будемо друзями.

Аня почала згадувати. Сергій, Сергій… Майнула здогадка: випускний! Як давно це було! Цього вечора вона познайомилася з молодим чоловіком, так, його звали Сергієм. Вони прогуляли всю ніч. Єдиний поцілунок на прощання і більше нічого. Ні адресами, ані телефонами вони не обмінялися. Наступного дня треба було терміново їхати. Але вона ще довго пам’ятала цю зустріч.

Аня вдивлялася в обличчя. Він не він? Стільки років минуло.

Спочатку вони переписувалися, зідзвонювалися, почали приїжджати один до одного і зрештою одружилися. Через рік народився синочок, щастю не було меж!

А ще через якийсь час, спілкуючись у фейсбуці з родичами, увагу Сергія привернула одна фотографія зі стрічки “можливих друзів”. Він якось довго і уважно її розглядав.

Аня підійшла до нього, обійняла за шию:

– Що це ти на Аню задивився?

– Аню?

– Так, Микитенко Аню, навчалися разом, із паралельної групи. Ми з нею схожі були тоді і нас весь час плутали.

– Аню, не знаю, як і сказати тобі …. До мене тільки що дійшло – адже це ж я з нею зустрічався тоді на випускному, а не з тобою!

Відкрили сторінку цієї Ані, переглянули фото.

– Ну що чоловік, пиши листа Ані, що нарешті знайшов її, – посміялася над чоловіком Аня. Вона вже давно все зрозуміла.

– Та нізащо на світі! Дякувати Богу, що я тоді помилився! Ні на що не проміняю своє щастя.

Вам також має сподобатись...

Марина нагодувала чоловіка сніданком, провела на роботу, вимила посуд. – Так, чим же тепер зайнятися? – думала жінка у свій вихідний. – Треба прання поставити! Марина вирушила у спальню, зібрала свої речі, та речі чоловіка. Зайшла у ванну і стала завантажувати речі у пральну машину, попередньо перевіряючи кишені. Раптом, в кишені штанів Олега, Марина натрапила на якийсь предмет. – А це ще що? – здивувалася вона. Жінка вийняла “знахідку” з кишені, то була якась картка. Марина придивилася до цієї картки і… остовпіла від побаченого

Артем з Христиною посварилися. Чоловік скочив з дивана і почав одягатися. Гримнули вхідні двері і Артем десь пішов. Ображена Христина зібрала дітей і вийшла надвір погуляти. Вона звернула увагу на те, що їхня машина, як і раніше, стояла біля будинку, що означало, що Артем знаходиться десь поряд. Близько години мати з дітьми гуляла поряд з будинком, але чоловік ніяк не з’являвся… Потім одна з дочок попросила у Христини тістечко, і тій довелося зайти в магазин. Шлях молодої матері був повз місцевий ресторан. Христина випадково глянула на вікна й застигла на місці

Віра готувала святкову вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила мама. – Віро! – вигукнула вона в слухавку. – Мені дзвонила сваха! Ти що надумала?! – І тобі привіт, мамо! А можеш пояснити, – усміхнулася донька. – Не прикидайся! Це Андрій тебе підмовив?! Точно він, я так і знала! – невдоволено затараторила мама. – Мамо, я справді тебе не розумію! Поясни про що ти! – здивовано сказала Віра, нічого не розуміючи

В Ольги не стало мами. Вона дуже сумувала, як і її батько – Ігор Борисович. Чоловік залишився сам… В Ольги була обідня перерва. Вони з колегою Валентиною пішли в кафе, яке було поряд з роботою. Вмостившись за столиком, Ольга зробила замовлення і раптом у дальньому кутку зали побачила… Свого батька! Він був не один, а з якоюсь жінкою, явно молодшою ​​за нього… Обличчя тієї жінки не було видно. А ось задоволене обличчя батька Ольга бачила добре! Вони щось обговорювали, сміялися, а жінка гладила батька по руці… Ольга оторопіла. – Як це розуміти?! – тільки й подумала вона