Життєві історії

В Марини не стало чоловіка. – Як же ти зараз жити будеш! – голосила подруга Таїса на прощанні. – Ти ж за Миколою, як за стіною була. Марина сиділа з кам’яним обличчям. З чоловіком вони прожили багато років, двох дітей народили. Ну, нічого, проживуть якось. Старший син, Андрій, дорослий вже. Коли всі розійшлися і сім’я повернулася додому, Андрій заявив: – Так, я з цієї хвилини залишаюся за старшого! Марині навіть полегшало від того, що ношу турбот переклав на себе син. Але жінка навіть уявити не могла, що чекає на неї далі

– Марино, як же ти зараз жити будеш! – заголосила подруга Таїса на прощанні в Миколи. – Адже ти за Миколою, як за кам’яною стіною була, а зараз одна, зовсім одна.

Марина сиділа з кам’яним обличчям. Так, з чоловіком вони прожили більше двадцяти років, двох дітей народили, причому, обидва – сини. Он вони, поряд стоять, маму підтримують. Так, Микола був надією та опорою сім’ї, а головне – годувальником. Ну, нічого, проживуть якось. Старший син, Андрій, зовсім дорослий…

Коли все було закінчено і сім’я після поминок повернулася додому, Андрій заявив:

– Так, я з цієї хвилини залишаюся за старшого, – він звертався не тільки до матері, а й до брата. – Тому слухати тільки мене і робити так, як я сказав.

Марина спочатку здивувалася, а потім їй навіть якось полегшало від того, що тягар турбот переклав на себе син.

Андрій працював разом із батьком, тому невеликий сімейний бізнес залишився у надійних руках. Марина завжди була домогосподаркою. Випрати, приготувати обід, проводити та зустріти молодших зі школи, вивчити з ними уроки – її турботи.

Сім’я почала жити колишнім життям, тільки на місце голови заступив Андрій.

– Мамо, ти куди вбралася? Начебто сьогодні жодних заходів не планується? – старший син запитливо дивився на матір.

– Так у Михайла в школі збори, не піду ж я туди в халаті.

– А губи навіщо нафарбувала? На могилці тата ще земля не осіла, а вона фарбується!

– Ну, я ж маю добре виглядати перед батьками однокласників Михайла? – Марина втягла голову у плечі.

– Ти повинна дотримуватися жалоби по батькові! – Андрій обурився, насупив брови, так само, як колись робив його батько.

– Я дотримуюсь, – пробурмотіла Марина. – Тож з дому нікуди не виходжу…

З цієї хвилини матері заборонялося все – фарбуватися, робити гарну зачіску, одягатися і навіть спілкуватися із сусідами.

– Я так сказав! – Андрій дедалі більше ставав схожим на Миколу.

А потім трапилося щось надзвичайне. Через півроку після відходу чоловіка Марина надумала закохатися. Сергій з’явився у її житті зовсім випадково. Розлучений, нещодавно п’ятдесятиріччя відзначив, діти дорослі. Чим не пара?

Зустрічалися вони таємно, не дай Бог Андрій дізнається, а коли стосунки стали настільки серйозними, що Марина та Сергій вирішили жити разом, син став навперекір:

– Ти що надумала! А як пам’ять про батька?

На всі спроби сказати, що вона – взагалі жінка, якій нещодавно виповнилося сорок п’ять років, відгуку в душі старшого сина не знайшла.

Із Сергієм Марина продовжила зустрічатися, щоправда, таємно. А потім, зрозумівши, що Андрій від них не відступиться і зробить усе можливе, щоб їх розлучити, наважилася і піти з дому. Другокласник Михайло, природно, вирішив піти разом із мамою.

Син сприйняв це як зраду.

– Для мене її не стало, разом з батьком, – заявив він усім рідним, друзям та знайомим. – Як можна було зрадити пам’ять про батька?

– Але Андрію, – намагалася умовляти хлопця все та ж Таїса. – Тата немає, але Марина жива, ти про неї подумай, вона ж ще зовсім молода, їй жити та жити, твого брата молодшого виховувати.

– Я так сказав! – Андрій був не похитний.

Матір, до речі, так і не пробачив. Живе один собі, приспівуючи, вважаючи Марину зрадницею.

Ах, так, нещодавно він одружився. Звичайно, на весілля ні Марини ні Михайла, ні тим більше Сергія не було, їх не запросили. Про урочистість жінка дізналася випадково – спільні знайомі розповіли.

Єдине, кого вона зараз шкодує, то це дружину Андрія. Говорять, що вона у всьому слухає чоловіка і практично дивиться йому в рота. Так що улюблену фразу “Я так сказав!” є кому повторювати.

Вам також має сподобатись...

Баба Валя прийшла додому і виклала з пакета продукти. Вона трішечки перекусила канапками з сиром і ковбасою і сіла на диван. На дивані лежав старий фотоальбом. Баба Валя відкрила його і задумалася… Ось вона виходить заміж. Ось її коханий Петро, міцний, роботящий. За ним, як за кам’яною стіною! Син народився, жили дружно, щасливо. А потім зненацька не стало її коханого чоловіка… Син одружився і поїхав за кордон. Внука тільки на фото бачила. – Ех, і коли життя пролетіло? – зітхнула баба Валя. А наступного дня вона вирішила діяти

Андрій зібрався піти до своєї коханки Софії. Він сказав дружині, що їде з другом на риболовлю і тепер сидів на лавці біля сусіднього будинку з рибальськими снастями і в рибальському одязі. Це так дбайливо постаралася його вбрати кохана дружина… Андрій глянув на себе, зітхнув, дістав телефон і написав повідомлення: «Пробач, Софійко, сьогодні не вийде. Сімейні обставини…» Коханка відповіла купою ображених смайликів. – Так, треба йти додому! – подумав Андрій. – Поясню Марині, що риболовля відмінилася… Чоловік прийшов додому, зайшов у квартиру й застиг від несподіванки

Миколі подзвонила сестра з села. Звідти він поїхав ще в молодості. Сестра сказала, що будинок, у якому Микола народився, вона продає. Якщо, мовляв, хоче він щось на згадку забрати, то хай терміново приїжджає! – Чудово! – зраділа дружина Миколи Настя. – Їдь, Микольцю, на батьківщину. Ти мусиш попрощатися з будинком, де пройшло дитинство. На могилки рідних сходиш… Зранку Микола поїхав у село, а через день, примчав назад з якоюсь великою сумкою в руках. Микола поліз у сумку, і дістав незрозумілу загорнуту в тканину річ. Чоловік розгорнув тканину й Олена ахнула від несподіванки

Тетяна прокинулася рано. Швидко зварила сніданок, нагодувала чоловіка та дітей. Ближче обіду Таня пішла на город, назбирала кабачків. – Ой, як кабачків багато! – здивувалася жінка  урожаю. – Треба мамі віднести, нехай кабачкову ікру приготує. Тетяна наклала у пакет кабачків, і вирушила до батьків, які жили неподалік у цьому ж селі. Вона тихо відкрила двері батьківського будинку, зайшла всередину. Раптом Таня почула, що мама з невісткою про щось розмовляють на кухні. Жінка підійшла ближче, прислухалася до розмови і застигла від почутого